Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №742/3399/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/724/26

Єдиний унікальний № 742/3399/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого судді Павлова В.Г.

секретаря судового засідання Рубан Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, згідно протоколу не працюючу, зареєстровану та фактично проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП–

за участі сторін:

особи, яка притягається

до адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , будучи матір`ю малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилася від виконання передбачених законодавством батьківських обов`язків щодо виховання, навчання та забезпечення умов життя дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: 16.05.2026 р. о 18 год. 20 хв. у м.Прилуки по вул.Київська, поблизу ТЦ «Екосіті», перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, не змогла належним чином здійснювати нагляд та піклування за малолітньою дочкою, чим порушила вимоги ст.150 СК України, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнала. Узагальнений зміст її пояснень зводився до наявності між нею та її рідними неприязних стосунків, обумовлених поділом майна. ОСОБА_1 наголошувала на виконанні нею батьківських обов`язків, а умисні дії її рідних вважає спрямованими на відібрання у неї малолітньої доньки. На пропозицію суду надати докази звернення до поліції у зв`язку з викраденням дитини доказів надати не змогла.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 (невістка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності) пояснила, що близько 18:00 год. 16.05.2026 р. вона перебувала за місцем роботи в ТЦ «Екосіті». До неї спочатку підійшла малолітня ОСОБА_4 , яка мала неохайний зовнішній вигляд, а згодом підійшла ОСОБА_1 із явними ознаками алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 почала висловлюватись на її адресу нецензурною лайкою, робила змахи ногами та провокувала конфлікт. Свідок купила дитині напій та печиво, однак ОСОБА_1 вирвала напій та кидала печиво в сторону дитини, поводячись дуже агресивно. У зв`язку з чим вона покликала сестру ОСОБА_5 , щоб викликала поліцію. Під час оголошення повітряної тривоги та атаки дронів свідок забрала дитину в безпечне місце, а ОСОБА_1 покинула приміщення ТЦ, сіла у таксі та поїхала у невідомому напрямку, залишивши дитину та не відповідаючи на дзвінки. Згодом дитину передали бабусі ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_7 , будучи допитаною в судовому засіданні, повідомила, що 16.05.2026 р. перебувала на робочому місці в ТЦ «Екосіті» та бачила, як ОСОБА_1 приїхала зі своєю малолітньою донькою. ОСОБА_1 мала явні ознаки алкогольного сп`яніння (хитка хода, затяжна мова), виражалася нецензурною лайкою в присутності дитини, змахувала ногами, вибила з рук дитини каву та печиво, які їй купила ОСОБА_3 . Дитина плакала. Під час повітряної тривоги ОСОБА_3 забрала дитину в безпечне місце, а ОСОБА_1 поїхала з торгового центру на таксі, залишивши дитину без догляду.

Свідок ОСОБА_6 (бабуся дитини), будучи допитаною в судовому засіданні, пояснила, що увечері 16.05.2026 р. їй зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила про неадекватну поведінку ОСОБА_1 , яка перебувала у стані сп`яніння та залишила малолітню доньку біля ТЦ «Екосіті». Малолітня ОСОБА_4 особисто розповівши бабусі, підтвердила, що мама сварилася, вибила з рук напій та печиво. Свідок забрала онуку до себе додому, оскільки ОСОБА_1 поруч не було та її місцеперебування було невідоме.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Згідно зі ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для її всебічного розвитку, виховання та безпеки.

Аналізуючи поведінку ОСОБА_1 під час подій 16.05.2026 року, суд зазначає, що перебування матері у стані алкогольного сп`яніння у громадському місці разом із 6-річною донькою є грубим порушенням базових батьківських обов`язків.

Суд враховує, що чинне законодавство не вимагає обов`язкового медичного освідування особи для встановлення факту перебування у стані алкогольного сп`яніння в межах провадження за ст.184 КУпАП, оскільки предметом доказування є не сам факт вживання алкоголю як такий (що кваліфікувалося б за іншими нормами), а неспроможність особи здійснювати нагляд за дитиною внаслідок свого стану. Встановлення такої неспроможності може ґрунтуватися на сукупності поведінкових ознак, зафіксованих очевидцями, за умови їх достатньої деталізації, послідовності та узгодженості.

У даній справі свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_7 незалежно одна від одної описали тотожні за змістом зовнішні прояви (порушення координації рухів, невиразність мовлення, невмотивована агресія, неадекватна реакція на подразники), що спостерігалися ними в один і той самий проміжок часу з різних позицій. Збіг цих спостережень при відсутності попередньої змови (свідки допитувалися окремо) підвищує доказову вагу їх показань і компенсує відсутність акта медичного огляду.

Крім того, сам факт залишення дитини без нагляду, залишення місця події та тривале ігнорування телефонних дзвінків є самостійним і достатнім неспроможності ОСОБА_1 на той момент повноцінно виконувати батьківські обов`язки, незалежно від конкретних причин, що зумовили таку поведінку.

Суд наголошує, що поведінка ОСОБА_1 відзначалася демонстративною виразністю протиправного спрямування: вона провокувала словесний конфлікт, вживала нецензурну лайку в присутності малолітньої доньки, вчиняла активні агресивні дії (змахування ногами, вибивання з рук дитини напою та печива). Такі дії матері завдали малолітній ОСОБА_2 психічної травми (дитина плакала, перебувала в стресовому стані) та повністю суперечать морально-етичним засадам виховання дітей, закріпленим у ст. 150 СК України.

Особливо грубим проявом ухилення від виконання батьківських обов`язків є бездіяльність та послідуючі дії ОСОБА_1 в умовах підвищеної небезпеки. Під час оголошення повітряної тривоги та загрози атаки безпілотних летальних апаратів ОСОБА_1 не тільки не вжила заходів для переміщення малолітньої доньки до укриття чи безпечного місця, а навпаки - фактично самоусунулася від піклування про дитину, покинула її біля ТЦ «Екосіті», сіла в таксі та поїхала у невідомому напрямку, не відповідаючи на телефонні дзвінки. Дитина була залишена у безпорадному стані серед сторонніх осіб, і її безпеку вдалося забезпечити лише завдяки втручанню свідків та бабусі ОСОБА_6 .

Суд окремо звертає увагу на подальшу протиправну бездіяльність ОСОБА_1 : після залишення дитини біля ТЦ «Екосіті» 16.05.2026 року вона протягом тривалого часу взагалі не цікавилася долею та місцеперебуванням своєї малолітньої доньки, не здійснювала жодних дій щодо її пошуку, не зверталася ні до родичів, ні до органів Національної поліції України, що беззаперечно спростовує її твердження про належне виконання батьківських обов`язків та нібито «викрадення» дитини.

Суд критично оцінює твердження ОСОБА_1 про те, що вона виконує свої батьківські обов`язки належним чином, а справа є наслідком оговору з боку родичів через майновий конфлікт. Зазначена позиція розцінюється судом як обраний спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, оскільки твердження ОСОБА_1 є повністю безпідставними та не підтвердженими жодними належними й допустимими доказами. На пропозицію суду надати докази звернення до правоохоронних органів щодо протиправних дій родичів чи викрадення 16.05.2026 р. дитини ОСОБА_1 жодних документів чи матеріалів не надала

Заперечення ОСОБА_1 повністю спростовуються послідовними, узгодженими та взаємодоповнюючими показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які безпосередньо спостерігали протиправну поведінку правопорушниці, а також письмовими матеріалами справи.

Суд окремо оцінив довід ОСОБА_1 про те, що свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є особами, зацікавленими у зв`язку з майновим конфліктом. Суд зазначає, що сама наявність родинних зв`язків або конфлікту інтересів не є автоматичною підставою для визнання показань недостовірними - це лише привід для їх підвищено критичної оцінки, яку суд і здійснив.

Показання зазначених свідків є взаємодоповнюючими, деталізованими та такими, що не суперечать одне одному в ключових обставинах. При цьому показання незалежного за родом зайнятості свідка ОСОБА_7 , яка не перебуває в конфлікті з ОСОБА_1 і не має особистого інтересу у результаті справи, підтверджують показання ОСОБА_3 у повному обсязі, що суттєво знижує ризик упередженого викладення подій. Крім того, показання свідків об`єктивно узгоджуються з незалежним джерелом - витягом з ЄО №7686 від 16.05.2026 р. про фіксацію виклику на лінію 102 о 18:21 год., який підтверджує сам факт звернення у зв`язку з подією в зазначений час, а отже, спростовує версію про сфабрикованість показань.

Неадекватний та агресивний характер поведінки ОСОБА_1 , а також наявність у неї ознак алкогольного сп`яніння знайшли своє безпосереднє підтвердження і безпосередньо у судовому засіданні. Зокрема, під час розгляду справи ОСОБА_1 поводилася нестримано, зверталася до свідків із використанням нецензурних слів, у зв`язку з чим головуючий суддя був змушений втручатися та робити їй зауваження. Крім того, під час судового засідання у ОСОБА_1 також спостерігалися зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння (підвищена збудливість, специфічна поведінка), що додатково підтверджує системність такої поведінки та переконливо свідчить про правдивість показань свідків щодо обставин події 16.05.2026 р.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених доказів:протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 942241 від 11.06.2026 р.; рапортом Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області та витягом з ЄО № 7686 від 16.05.2026 р. (фіксація виклику на лінію 102 о 18:21 год.); письмовими поясненнями та показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Крім того, оцінюючи письмові пояснення свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , додані до протоколу про адміністративне правопорушення, суд зазначає, що первинні письмові пояснення, відібрані працівниками поліції на місці події, не в повній мірі та лише узагальнено відображають фактичні обставини правопорушення.

Натомість під час судового розгляду, будучи допитаними в судовому засіданні та попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, вказані свідки надали суду більш деталізовані, послідовні та конкретизовані показання.

Зокрема, у судовому засіданні свідки детально розкрили хронологію подій 16.05.2026 р., уточнили характер та специфіку агресивної поведінки ОСОБА_1 , описали її протиправні дії щодо малолітньої доньки та присутніх осіб, підтвердили наявність очевидних зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, а також безпосередньо вказали на факт залишення малолітньої дитини без нагляду під час повітряної тривоги.

З огляду на засади безпосередності дослідження доказів судом (ст. 252 КУпАП), суд бере за основу та покладає в основу рішення саме показання свідків, надані ними безпосередньо в судовому засіданні, оскільки вони усувають неповноту первинних письмових матеріалів, узгоджуються між собою та повністю відображають реальну картину вчиненого правопорушення.

За таких обставин суд доходить переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, повністю доведена належними, допустимими та достатніми доказами, які у своїй сукупності не залишають розумних сумнівів щодо правильності встановлених судом фактичних обставин справи.

Обираючи вид адміністративного стягнення, суд відповідно до вимог ст.33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушниці, її майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, а також те, що негативних наслідків для життя чи здоров`я малолітньої дитини не настало завдяки своєчасному втручанню інших осіб.

Крім того, при оцінці особи правопорушниці суд враховує факт притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення судовим рішенням у справі, де постанова суду на час розгляду цієї справи ще не набрала законної сили. Хоча вказана обставина в силу вимог ст. 35 КУпАП юридично не створює обставини повторності, вона додатково характеризує особу ОСОБА_1 , свідчить про її схильність до систематичного ухилення від виконання батьківських обов`язків та нехтування правилами поведінки і виховання дитини.

З урахуванням ступеня небезпеки вчиненого правопорушення, систематичного прояву агресії, залишення дитини у стані небезпеки під час повітряної тривоги, відсутності каяття та негативних даних про особу правопорушниці, суд вважає, що стягнення у вигляді попередження буде недостатнім, а тому з метою виховання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та запобігання вчиненню нею нових правопорушень, необхідним і достатнім буде накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Відповідно до положень ст.40-1 КУпАП, ст.4 Закону України «Про судовий збір» із ОСОБА_1 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.23,33,401,ч.1 ст.184, ст.ст.283-285 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 /шістсот шістдесят п`ять/ грн 60 коп. судового збору.

Згідно ст.291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Павлов В.Г.