Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №750/4771/26 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/4771/26

Провадження № 2/750/2735/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі судді Слісаря А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

у квітні 2026 ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 3934686 від 08.09.2020 у розмірі 32917 грн. 50 коп., а також понесених судових витрат.

Вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.09.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3934686, відповідно до якого відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5250 грн.

29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «ФК «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №29/10-2025, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за договором № 3934686 від 08.09.2020.

31.10.2025 між ТОВ «ФК «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» було укладено договір факторингу №ДФ-31102025, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за договором № 3934686 від 08.09.2020. Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання по сплаті кредиту належним чином не виконувала, за нею утворилася заборгованість у розмірі 32917 грн. 50 коп., яка складається з 5250 грн. заборгованості за тілом кредиту, 27667 грн. 50 коп. - заборгованості за відсотками, яку позивач просить стягнути на свою користь з відповідача. Крім того позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн та витратами на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

15.06.2026 представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому просив задовольнити частково в розмірі 682,50 грн. та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. В обґрунтування зазначив, що з розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», який додано позивачем при зверненні з позовною заявою до суду, вбачається, що кредитодавець нараховував заборгованість наступним чином: 1)у період з 08.09.2020 по 17.11.2020 за процентною ставкою 1,45 %, тобто була застосована акційна ставка або ставка за програмою лояльності, розмір процентів становив: 5250,00 грн. 1,45 % х 68 днів = 0 грн, з урахуванням проплат Відповідача у цей період; 2) у період з 18.11.2020 по 27.11.2020 за процентною ставкою 1,7 %, тобто була застосована базова процентна ставка, розмір процентів становив: 5 250,00 грн. 1,7 % х 10 днів = 892,50 грн з урахуванням проплат Відповідача у цей період; 3) у період з 28.11.2020 по 26.05.2021 за процентною ставкою 3 %, тобто була застосована спеціальна процентна ставка, розмір процентів становив: 5250,00 грн. 3 % х 180 днів = 29 242,50 грн. з урахуванням проплат Відповідача у цей період. Вищевказаний розрахунок такий, що не відповідає умовах укладеного договору про надання кредиту №3934686 від 08.09.2020, оскільки розрахунки проведені поза межами строку кредитування, який становить 10 днів та включає період з 08.09.2020 по 18.09.2020 включно. Матеріали справи не містять додаткової угоди, що вказує на відсутність підстав вважати узгоджений строк погашення кредиту продовженим, відповідно кредитодавець помилково нарахував проценти за користування кредитом поза межами строку кредитування, що має наслідком зміну визначеної позивачем суми заборгованості у наступний спосіб: 5 250,00 грн (сума кредиту) х 1,45 % (процентна ставка, застосована первісним кредитодавцем) х 10 днів (строк кредитування) = 761,25грн. Розрахунокь заборгованості виглядає наступним чином: 5250 грн (тіло кредиту) + 761,25 грн (відсотки нараховані в межах строку кредитування) - 5 328, 75 (сплачені кошти Відповідачем в рахунок погашення заборгованості) = 682,5 грн. сума яка підлягає поверненню.

19.06.2026 представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву в якому просив позов задовольнити та додатково зазначив, що згідно п. 3.1. Договору Сторони погодили, що Строк дії Договору (п. 2.41. Правил) встановлюється з Дати укладення Договору (п. 2.9. Правил) 08.09.2020 року до Кінцевої дати виконання Договору 17.03.2021 року (включно). Закінчення Строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, у тому числі сплати Заборгованості, яке мало місце під час дії Договору. Якщо Позичальник виконає Зобов`язання/ сплатить Заборгованість за Договором до Кінцевої дати виконання Договору, Договір припиняє дію у Дату повернення/погашення кредиту (п. 2.8. Правил). Як вбачається з детального (щоденного) розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 3934686 від 08.09.2020, станом на 29.10.2025 загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 34 492,50 грн, з яких 5 250,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 29 242,50 грн – заборгованість за процентами. Представником відповідача не спростовано розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами, не надано альтернативного розрахунку заборгованості, а подані заперечення зводяться виключно до формального та необґрунтованого заперечення позовних вимог без наведення конкретних обставин чи доказів на їх підтвердження. Крім того, представником відповідача не надано жодних належних та допустимих доказів повернення кредитних коштів на умовах та в порядку, визначених кредитними договорами, ані первісним кредиторам, ані новому кредитору, що свідчить про невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань. Таким чином, розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є належним, обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договорів і фактичним обставинам справи, а позовні вимоги є законними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, тоді як позиція представника відповідача спрямована виключно на уникнення виконання відповідачем грошових зобов`язань без надання суду жодних належних доказів на підтвердження своїх заперечень. Щодо доводів відповідача, що позивачем завищено витрати на правничу допомогу загальною сумую в 6000,00 грн., оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів для дослідження, на збирання яких адвокат витратив би значний час.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.09.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту № 3934686, згідно з умовами якого відповідач отримала 5250 грн. зі сплатою процентів за користування.

Згідно з умовами Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: у випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,25% від визначеної в п.1.3 цього договору суми кредиту; у випадку використання позичальником лояльних (покращених) умов кредитування процентна ставка за один день користування кредитом складає 1.45%; при використанні позичальником загальних умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 08.09.2020 до 18.09.2020 (включно) 1.70% за один день користування кредитом (базова процентна ставка), в спеціальний період з 19.09.2020 до 17.03.2021 (включно) 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 6 147,90 грн.

Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення кредитного договору шляхом підписання із використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора Договору про надання кредиту №3934686 та Графіку платежів.

Листом ТОВ ФК «Елаєнс» від 02.11.2024 підтверджено переказ коштів 08.09.2020 на суму 5250 грн. на картку НОМЕР_1 (а.с.43).

29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» був укладений договір факторингу №29/10-2025, згідно з яким всі права клієнта за договірними відносинами з боржником, в тому числі права грошових вимог по поверненню наданих боржнику коштів, строк платежу за якими настав або настане у майбутньому, за плату було передано ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ».

31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та Позивачем був укладений договір факторингу №ДФ-31102025, згідно з яким всі права клієнта за договірними відносинами з боржником, в тому числі права грошових вимог по поверненню наданих боржнику коштів, строк платежу за якими настав або настане у майбутньому, за плату було передано Позивачу.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № №ДФ-31102025 від 31.10.2025, ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 3934686 від 08.09.2020 на суму 32917 грн. 50 коп., яка складає 5250 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 27667 грн. 50 коп. - заборгованість по процентам.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно з ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

За приписами статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кредитний договір укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що узгоджується зі ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

На виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, у зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами. При цьому статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Вирішуючи даний спір, суд бере до уваги те, що факт укладення кредитного договору та отримання за договором грошових коштів (кредиту) у визначеному договором розмірі відповідач не заперечував. Також, у кредитному договорі сторони погодили строк кредитування, плату за користування кредиту та інші умови, тому суд вважає, що відсотки за користування кредитом були нараховані у відповідності до умов договору, який був підписаний відповідачем.

Вирішуючи позов у частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд враховує, що за умовами Договору №3934686 про надання кредиту від 08.09.2020 року, відповідач отримала кредит у сумі 5250 грн. на строк до 17.03.2021 року.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, що узгоджується з висновками викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року, у справі № 910/4518/16.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зробила правові висновки, що проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, а саме у боржника припиняється обов`язок сплачувати проценти за користування кредитом.

Пунктом 1.7.3 Договору передбачені загальні умов кредитування процентні ставки складають: в базовий період з 08.09.2020 до 18.09.2020 (включно) 1.70% за один день користування кредитом (базова процентна ставка), в спеціальний період з 19.09.2020 до 17.03.2021 (включно) 3% за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка).

Як вбачається з розрахунку позивача проценти нараховувались по 26.05.2021 року, тобто позп межами троку кредитування.

Отже, заборгованість за користування кредитом, яку необхідно стягнути з відповідача становить 18217,50 грн.(нараховані відсотки по 17.03.2021 включно).

Враховуючи вищезазначене, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач порушила зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати комісії і процентів за користування кредитом, а тому з неї на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 3934686 від 08.09.2020 в сумі 32917 грн. 50 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 5250 грн, заборгованості за відсотками 18217 грн. 50 коп.

Отже, позовні вимоги ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог (71%) в розмірі 1890,30 грн..

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору про надання правової допомоги №43657029/03 від 02.01.2026 та додаткової угоди до нього від 27.03.2026.

Позивач отримав правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6 000,00 грн, що підтверджується актом від 27.03.2026 (а.с.13).

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов 'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає фіксований розмір винагороди, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4260 грн., як такий, що є співмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, значенням справи для позивача та частковим задоволенням позову (71%).

Правнича допомога відповідачу надавалася на підставі договору про надання правової допомоги від 03.06.2026.

Відповідач отримав правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6000,00 грн, що підтверджується актом від 03.06.2026 та квитанцією до прибуткового касового ордера.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4260 грн (71%), а з позивача на користь відповідача в розмірі 1740 грн. (29%) та шляхом зарахування з відповідача на користь позивача сляд стягнути 2520 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» (вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська область, ЄДРПОУ 43657029) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» 23467 грн 50 коп. заборгованості за кредитним договором № 3934686 від 08.09.2020.

В решті вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» судові витрати у розмірі 1890 грн 30 коп. судового збору та 2520 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу, а всього 4410 грн 30 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: А.В. СЛІСАР