Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №340/8689/23 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 липня 2026 року справа 340/8689/23

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 (суддя Притула К.М.) про прийняття звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про виплату грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, допомогу на оздоровлення, допомогу для вирішення соціально-побутових питань

- за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- за період з 01.01.2023 по 20.05.2023 виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (т1ас79).

Рішення отримано відповідачем 08.02.2024 та ОСОБА_1 05.04.2024 виданий виконавчий лист. Постановою Кальміуського відділу Державної виконавчої служби в м.Маріуполі від 21.05.2024 відкрито виконавче провадження №75085557. Постановами державного виконавця від 27.06.2024 та від 09.07.2024 на військову частину накладались штрафи по 5100гр за невиконання судового рішення (т1ас88-93,157).

ОСОБА_1 05.09.2025 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з заявою про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення, в якій вказує що на виконання судового рішення згідно довідки-розрахунку №0989/10/1823 від 08.05.2024 військовою частиною йому нараховано 307’ 143гр42к. Але нарахована сума йому не виплачена (т1ас154,159,160).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом 30 днів подати звіт про виконання судового рішення (т1ас170).

У поданому 23.10.2025 звіті військова частина повідомила що згідно довідки-розрахунку №0989/10/1823 від 08.05.2024 позивачу нараховано 307’ 143гр42к, але нарахована сума не виплачена в зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування. Згідно листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №220/13/9088 від 04.11.2024, Міністерством оборони України шукає додаткове фінансування для забезпечення виконання судових рішень за КЕКВ 2800 «інші поточні видатки» оскільки виділенні асигнування на 2024 рік вичерпано. Міністерством оборони України порушено питання перед Міністерством фінансів України про збільшення видатків на виконання судових рішень. Міністерство фінансів України листами №10010-27-5/18577 від 19.06.2024, №10010-27-5/21266 від 18.07.2024 повідомило, що Кабінет Міністрів України доручив вжити заходів щодо зупинення перерозподілу асигнувань за рахунок скорочення видатків на грошове забезпечення військовослужбовців (т1ас175-184).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 прийнятий звіт про виконання судового рішення та встановив новий строк до 27.12.2025 для подачі звіту поро виконання судового рішення. Суд погодився з доводами військової частини що причиною невиплати нарахованої суми є неналежне бюджетне фінансування (т1ас213).

У поданому 26.12.2025 звіті військова частина повідомила що згідно довідки-розрахунку №0989/10/1823 від 08.05.2024 позивачу нараховано 307’ 143гр42к, але нарахована сума не виплачена в зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування. Згідно листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України №220/13/9088 від 04.11.2024, Міністерством оборони України шукає додаткове фінансування для забезпечення виконання судових рішень за КЕКВ 2800 «інші поточні видатки» оскільки виділенні асигнування на 2024 рік вичерпано. Міністерством оборони України порушено питання перед Міністерством фінансів України про збільшення видатків на виконання судових рішень. Міністерство фінансів України листами №10010-27-5/18577 від 19.06.2024, №10010-27-5/21266 від 18.07.2024 повідомило, що Кабінет Міністрів України доручив вжити заходів щодо зупинення перерозподілу асигнувань за рахунок скорочення видатків на грошове забезпечення військовослужбовців (т2ас4-13).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 прийнятий звіт про виконання судового рішення. Суд погодився з доводами військової частини що причиною невиплати нарахованої суми є неналежне фінансування (т2ас88).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.02.2026 задоволена апеляційна скарга ОСОБА_1 , скасована ухвала Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 про прийняття звіту про виконання судового рішення та справу направлено до суду першої інстанції для встановлення нового строку подання звіту про виконання судового рішення (т1ас236).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу від 20.01.2026 про прийняття звіту про виконання судового рішення. Посилається на те, що відповідач не вживає ніяких заходів, направлених на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, не зазначає строки, коли судове рішення буде виконано, не надана оцінка відсутності доказів звернення з метою отримання коштів для виплати заборгованості (т3ас25).

У відзиві на апеляційну скаргу військова частина повідомило що внаслідок перерахунку утворилась заборгованість з виплати позивачу грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань в сумі 307’143гр42к. Заборгованість не виплачується в зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування та при виділенні коштів буде виплачена (т3ас38).

Надаючи оцінку законності оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до статті 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку, встановленому статтями 287, 382 – 383 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або про відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше 10 календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень ухвали та не перевищує трьох місяців.

Відповідно до частини 5 статті 382-1 КАС України, ухвалу суду про відмову в задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухали є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відповідно до частини 6 статті 382-1 КАС України, ухвала суду про задоволення заяви та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 382-3 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом 10 днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 382-2 КАС України, в разі невиконання судового рішення, звіт суб`єкта владних повноважень має містити: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обгрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, які заходи вжиті та вживаються для їх усунення.

Відповідно до частини 1 статті 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову в прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 382-3 КАС України, суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведені обгрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного і повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє в прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання частин 2, 3 статті 382-2 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 382-3 КАС України, якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини 3 статті 382-1 цього Кодексу.

Приймаючи звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги положення статті 124 Конституції України, частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 КАС України про обов`язковість судових рішень для виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Також суд першої інстанції не звернув увагу, що звіт військової частини поданий з порушеннями статті 382-2 КАС України та в ньому не вказані орієнтовні строки виконання рішення, які заходи вживаються для його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів констатує, що захищене судовим рішенням порушене право ОСОБА_1 тривалий час не відновлюється, що нівелює засадничі принципи адміністративного судочинства. Здійснення перерахунку грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань без виплати заборгованості свідчить про невиконання судового рішення оскільки позивач не отримує належні йому та підтверджені судовим рішенням кошти, чим порушується його право власності, гарантоване Першим протоколом Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. В рішення Європейського суду з прав людини від 29.01.2004 у справі Войтенко проти України зазначено що неможливість особи домогтись виконання судового рішення становить втручання у право цієї особи на мирне володіння своїм майном, яке закріплене у Першому протоколі конвенції, та нестача бюджетних коштів не може виправдати таку бездіяльність держави.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Хорнсбі проти Греції зазначено що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожній особі розгляд судом спорів про її цивільні права і обов`язки. У такий спосіб реалізується право на суд, найважливішим аспектом якого є право доступу до правосуддя, тобто право звертатись до суду в цивільних справах. Однак це право стало б ілюзією, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалось не діючим на шкоду однієї із сторін. Важко уявити, що стаття 6 Конвенції, докладно описуючи надані сторонам процесуальні гарантії – справедливий, публічний, швидкий розгляд, залишила реалізацію судових рішень без захисту. Якщо вважати що стаття 6 Конвенції говорить тільки про доступ до правосуддя і судового процесу, то це, імовірно, привело б до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що договірні держави зобов`язались дотримуватись, коли вони ратифікували Конвенцію. Виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, повинно розглядатись як невід`ємна частина суду в розумінні статті 6 Конвенції.

Є безпідставними доводи Військової частини НОМЕР_1 про відсутність бюджетного фінансування для виплати заборгованості. З цього приводу існує стала позиція Європейського суду з прав людини що державний орган не може посилатись на відсутність ресурсів для виплати боргу, що грунтується на судовому рішенні. Невиконання судового рішення з вини держави є порушенням права особи на доступ до суду (Торопов проти України 04.10.2005). Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають в державній власності, або контролюються державою, виконувались відповідно до вимог Конвенції (Ромашов проти України 27.07.2004, Дубенко проти України 11.01.2005, Козачек проти України 07.12.2006). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (Шмалько проти України 20.07.2004). Держава несе відповідальність за невиконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному і вчасному виконанню, перебувають в межах контролю органів влади (Сокур проти України 26.04.2005, Крищук проти України 19.02.2009).

З урахуванням того, що права ОСОБА_1 , захищені рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2024, більше двох років фактично не відновлюються з вини відповідача, який не вживав ніяких дій для отримання бюджетного фінансування для виплати заборгованості, прийняття звіту про виконання судового рішення є передчасним. Окружний суд має продовжувати здійснювати контроль за виконанням судового рішення та має з`ясувати які конкретні заходи вживаються для отримання бюджетного фінансування для виплати заборгованості, динаміку зменшення заборгованості, її знаходження в черзі переліку отримувачів виплат за минулий період, вирішити питання накладання штрафу на керівника.

Керуючись статтями 241 – 244, 315, 320 – 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 про прийняття звіту про виконання судового рішення.

Направити справу до Кіровоградського окружного адміністративного суду для продовження розгляду та встановлення нового строку для подання звіту про виконання судового рішення.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко