Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №160/33153/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33153/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО»

до Київської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UA100320/2025/000127/2 від 17.10.2025 разом з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2025/000791.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2026 року апеляційну скаргу Київської митниці залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року в адміністративній справі № 160/33153/25 залишено без змін.

Представник позивача 29.06.2026 подав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій просить ухвалити додаткове судове рішення у справі № 160/33153/25, вирішивши питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Від Київської митниці надійшли заперечення на заяву щодо вирішення питання про розподіл судових витрат.

Вирішуючи подану заяву, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 7 статті 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд встановив, що у відзиві на апеляційну скаргу представник позивача повідомляв про намір подати у встановлений процесуальним законом строк докази понесених витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 25.06.2026, заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана через систему «Електронний суд» 29.06.2026, що відповідає вимогам статті 139 КАС, відтак підлягає розгляду по суті.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивач надав до суду: Договір № 01-05-05/26 від 05.05.2026 про надання правової допомоги; рахунок-фактура № 61/26 від 05.05.2026; платіжну інструкцію № 3039 від 06.05.2026 на суму 40 000,00 грн; акт прийому-передачі наданих послуг від 08.05.2026.

Дослідивши подані документи, суд апеляційної інстанції встановив, що 05 травня 2026 року між ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (замовник) та АБ «ГЕРМАН І ПАРТНЕРИ» (виконавець) було укладено Договір про надання правової допомоги, згідно з п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок здійснювати правовий захист інтересів замовника у Третьому апеляційному адміністративному суді по справі № 160/33153/25 за апеляційною скаргою Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2026.

Згідно з п. 3.2. Договору вартість послуг з ведення справи в суді апеляційної інстанції становить 40 000,00 грн без ПДВ. Замовник здійснює попередню оплату у розмірі 40 000,00 грн без ПДВ вартості послуг, які надаються за цим Договором, протягом двох днів з моменту укладення даного договору, в якості попередньої оплати за надані послуги.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 08.05.2026, відповідно до умов Договору № 01-05-05/26 від 05.05.2026 про надання правової допомоги, виконавець надав юридичні послуги, а замовник прийняв послуги та погодився, що якість послуг повністю відповідає вимогам замовника.

Позивачем також надано платіжну інструкцію № 3039 від 06.05.2026 на суму 40 000,00 грн з призначенням платежу: «оплата за юридичні послуги згідно РФ № 61/26 від 05.05.2026 по договору № 01-05-05/26 від 05.05.2026».

Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 3-6 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони не обмежені волею та розсудом щодо визначення в умовах договору суми гонорару адвоката, натомість така домовленість не є безумовною для суду при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.

Як встановлює закон, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує низку обставин, у тому числі обґрунтованість та пропорційних розміру таких витрат до предмета спору. При цьому суд законом наділений правом зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що під час апеляційного провадження сторони проводять менший за обсягом правовий аналіз спірних правовідносин. Основні зусилля адвокат направляє на підготовку матеріалів для порушення спору в суді першої інстанції: вивчення характеру спірних правовідносин, аналіз правової бази, яка їх регулює, вивчення та збір відповідних доказів та матеріалів, аналіз правової позиції по справі учасників, тощо.

При цьому варто врахувати, що розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, а з процесуальних документів представником позивача подано лише відзив на апеляційну скаргу.

Суд враховує, що представником позивача адвокатом Герман М.М. також було подано заяву про вступ у справу як представника, проте подання такого документа не може розглядатися, як окрема послуга адвоката. Так само як і не є окремою послугою адвоката подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Крім того сума витрат задля відшкодування участі адвоката на стадії апеляційного розгляду справи має бути пропорційною до присуджених витрат в суді першої інстанції, яка визначена судом першої інстанції в додатковому рішенні від 24 лютого 2026 року на рівні 8 000 грн.

Враховуючи наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи, суд доходить висновку, що стягненню підлягають витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» задовольнити частково.

Стягнути з Київської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» понесені витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Додаткова постанова суду набирає законної сили з 21 липня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна додаткова постанова складена 21 липня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров