Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №160/22046/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: проходження служби, з них

Дата: 20 липня 2026 р.

Справа: №160/22046/25

Суддя: Ясенова Т.І.

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/22046/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року (суддя Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення службового розслідування, видачі наказу про призначення службового розслідування, висновку службового розслідування щодо обставин загибелі військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 та надання довідки про обставини загибелі, згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 призначити службове розслідування за фактом загибелі військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , надати висновок службового розслідування щодо обставин отримання травми та довідку про обставини загибелі, згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є матір`ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 16.09.2023 близько 10.30 водій-військовослужбовець, командир відділення, молодший сержант ОСОБА_3 загинув при виконанні службових обов`язків, з`їжджаючи з а/д Харків-Красноград-Перещепине на автодорогу між с. Пекельне та с. Старе Можарове Красноградського району. ОСОБА_3 під час дорожньо-транспортної пригоди виконував розпорядження командира військової частини щодо переміщення військовослужбовців зазначеної військової частини для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів на посилених контрольно-пропускних пунктах (блокпостах). За фактом загибелі військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 командира відділення, молодшого сержанта ОСОБА_4 було проведено кримінальне провадження №12023220000001086, постановою слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області закрито кримінальне провадження. Починаючи з 16.09.2023, ОСОБА_1 неодноразово зверталась до командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 з проханням провести службове розслідування, видати примірник наказу про виключення військовослужбовця ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини, видати наказ про проведення службового розслідування обставин загибелі ОСОБА_2 , видати акт за наслідками проведеного службового розслідування обставин загибелі ОСОБА_2 , видати постанову про причинний зв`язок травми (каліцтва) військовослужбовця ОСОБА_2 у формулюванні передбаченому п.п. «а» п.п. 21.5 п.21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 «ПОРАНЕННЯ (КОНТУЗІЯ, ТРАВМА, КАЛІЦТВО), ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ». Жодних дій, спрямованих на проведення службового розслідування та видачі документів, командуванням військової частини НОМЕР_1 вчинено не було, що зумовило звернення позивача до суду з цією позовною заявою.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 16.09.2023 молодший сержант ОСОБА_2 , командир 3 відділення 4 взводу охорони 3 роти охорони НОМЕР_2 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , рухаючись за кермом автомобіля ВАЗ 2102 д.н.з. НОМЕР_3 при з`їзді з автодороги М-29 на автодорогу в районі н.п. Старе Мажарове допустив зіткнення з автомобілем Тойота Ланд Крузер д.н.з. НОМЕР_4 . В результаті ДТП ОСОБА_2 отримав травми несумісні з життям та помер на місці пригоди. За вказаним фактом військовою частиною було призначено та проведено службове розслідування, копії матеріалів якого надіслано позивачеві через сервіси Укрпошти, однак з невідомих причин вказаний лист не було доставлено. Після одного з дзвінків позивачки ОСОБА_1 начальнику групи цивільно-військового співробітництва майору ОСОБА_6 , останній запропонував надіслати відповідні копії документів через сервіс «Нова пошта». Після погодження із позивачкою 04.09.2025 майором ОСОБА_6 було надіслано копії всіх документів заявниці відповідним поштовим відправленням

№59001448249220, яке було отримано ОСОБА_1 особисто 06.09.2025 о 14:43 годині (скріншот екрану із мобільного застосунку «Нова пошта» додається). Таким чином, на даний час між сторонами відсутній предмет спору.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є матір`ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується долученим до позовної заяви свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 .

16.09.2023 близько 10.30 водій-військовослужбовець, командир відділення, молодший сержант ОСОБА_3 загинув при виконанні службових обов`язків, з`їжджаючи з а/д Харків-Красноград-Перещепине на автодорогу між с. Пекельне та с. Старе Можарове Красноградського району.

Позивачка в позовній заяві стверджує, що починаючи з 16.09.2023, вона неодноразово зверталась до командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 з проханням провести службове розслідування, видати примірник наказу про виключення військовослужбовця ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини, видати наказ про проведення службового розслідування обставин загибелі ОСОБА_2 , видати акт за наслідками проведеного службового розслідування обставин загибелі ОСОБА_2 , видати постанову про причинний зв`язок травми (каліцтва) військовослужбовця ОСОБА_2 у формулюванні передбаченому п.п. «а» п.п. 21.5 п. 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 «Поранення (контузія, травма, каліцтво), яке призвело до смерті, та причина смерті, так пов`язанні із захистом батьківщини».

Жодних дій, спрямованих на проведення службового розслідування та видачі документів, командуванням військової частини НОМЕР_1 вчинено не було, доказів зворотного суду не надано.

ОСОБА_1 звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою від 15.04.2025 (направленою засобами поштового зв`язку 22.04.2025), у якій просила:

1. Видати примірник наказу про виключення військовослужбовця ОСОБА_2 зі списків особового складу військової частини.

2. Видати наказ про проведення службового розслідування обставин загибелі ОСОБА_2 .

3. Видати акт за наслідками проведеного службового розслідування обставин загибелі ОСОБА_2 .

4. Видати постанову, якою встановити причинний зв`язок травми (каліцтва) військовослужбовця ОСОБА_2 у формулюванні передбаченому п.п. «а» п.п. 21.5 п. 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 «ПОРАНЕННЯ (КОНТУЗІЯ, ТРАВМА, КАЛІЦТВО), ЯКЕ ПРИЗВЕЛО ДО СМЕРТІ, ТА ПРИЧИНА СМЕРТІ, ТАК ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ».

Вказану заяву направлено засобами поштового зв`язку через відділення АТ «Укрпошта», що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до квитанції АТ «Укрпошта» поштовому відправленню присвоєно номер 4910100147654.

Згідно з інформацією з сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження отримання поштового відправлення військовою частиною НОМЕР_1 отримано заяву ОСОБА_1 25.04.2025.

Відповіді на заяву командуванням військової частини НОМЕР_1 не надано, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Позивач вважає бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання відповіді на заяву від 15.04.2025 (дата відправлення 22.04.2025), щодо не проведення протягом 2 років службового розслідування, щодо ненадання витребуваних документів, протиправною, що зумовило звернення до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Щодо зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.04.2025 (дата відправлення 22.04.2025) та надати відповідь по суті поставлених питань.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР «Про звернення громадян» (надалі - Закон №393/96-ВР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

За змістом статті 3 Закону №393/96-ВР, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Згідно з положеннями частин першої, шостої та сьомої статті 5 Закону №393/96-ВР, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону №393/96-ВР, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Статтею 15 Закону №393/96-ВР визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно зі статтею 19 Закону №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

З аналізу вищенаведених положень Закону випливає висновок про те, що в разі надходження до органу звернення такий орган повинен об`єктивно, всебічно і вчасно перевірити викладені в ньому обставини, за результатом проведеної перевірки прийняти відповідне рішення, яке забезпечить поновлення порушених прав заявника, та письмово повідомити громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №815/1178/17, від 30.11.2020 у справі №280/4698/19.

Крім цього, Законом № 393/96-ВР регламентовано надавати відповідь на всі питання, які викладені у заяві та належать до компетенції органу. У разі, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади зверненні, не входять до його повноважень, звернення повинно бути направлено за належністю.

Обов`язок органів, до яких направлені звернення, повідомляти осіб про наслідки їхнього розгляду як елемент конституційної гарантії звернення до органів публічної влади включає і доведення змісту відповіді до заявника. А орган вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.09.2019 у справі № 826/11164/16.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою від 15.04.2025 (направленою засобами поштового зв`язку 22.04.2025), у якій просила:

2. Видати наказ про проведення службового розслідування обставин загибелі ОСОБА_2 .

3. Видати акт за наслідками проведеного службового розслідування обставин загибелі ОСОБА_2 .

Відповідно до квитанції АТ «Укрпошта» поштовому відправленню присвоєно номер 4910100147654.

Відтак, правильними є висновки суду першої інстанції, що відповідачем порушено вимоги Закону №393/96-ВР щодо обов`язковості розгляду звернення позивача та надання відповіді на звернення.

Щодо проведення службового розслідування, видачі наказу про призначення службового розслідування, висновку службового розслідування щодо обставин загибелі військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 та надання довідки про обставини загибелі, згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008.

Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За змістом статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України"» № 551-XIV від 24.03.99 затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України.

Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Статтею 85 Дисциплінарного статут Збройних Сил України визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначені Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (далі — Порядок № 608).

Відповідно до пункту 1 розділу II «Підстави призначення та предмет службового розслідування» Порядку №608 службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Водночас, пунктом 5 розділу І Порядку №608 визначено, що розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360.

Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2021, затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (далі - Інструкція №332).

Пунктом 2 наказу Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 06.02.2001 № 36 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360 (зі змінами).

Таким чином, процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає саме Інструкція № 332.

Розділом III Інструкції № 332 визначений порядок проведення спеціального розслідування нещасних випадків, випадків зникнення та випадків смерті військовослужбовців.

Так, відповідно до пункту 1 Розділу III Інструкції № 332 спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки з військовослужбовцями зі смертельним наслідком; нещасні випадки, унаслідок яких військовослужбовцем отримані тяжкі травми; групові нещасні випадки, що сталися одночасно з двома і більше військовослужбовцями, незалежно від тяжкості шкоди їх здоров`ю; випадки зникнення військовослужбовців, за відсутності ознак ухилення від військової служби; випадки смерті військовослужбовців. Спеціальне розслідування зазначених вище випадків проводиться за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов`язків військової служби.

Згідно з пунктом 2 Розділу III Інструкції № 332 про груповий нещасний випадок, нещасний випадок зі смертельним наслідком, нещасний випадок, що спричинив тяжкі травми, випадок зникнення військовослужбовця або його смерті за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання обов`язків військової служби командир військової частини зобов`язаний негайно доповісти через засоби зв`язку та протягом трьох годин надати письмове повідомлення за формою НВ-1: безпосередньому командиру (начальнику) за підпорядкованістю; до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері за місцем, де стався нещасний випадок, зникнення або смерть; до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України; до відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо).

Відповідно до пункту 3 Розділу III Інструкції № 332 командир (начальник) органу військового управління вищого рівня, який отримав від командира підпорядкованої військової частини повідомлення, зобов`язаний призначити своїм наказом комісію для проведення спеціального розслідування.

До складу комісії зі спеціального розслідування включаються: один із заступників командира (голова комісії) органу військового управління вищого рівня; начальники відповідних служб органу військового управління вищого рівня або їх заступники; начальники відповідних служб військової частини, у якій стався нещасний випадок; командир підрозділу (крім безпосереднього командира), де стався нещасний випадок; представник відповідного військового органу нагляду чи контролю у сфері, з якою пов`язаний нещасний випадок (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо), за узгодженням з начальником цього органу; представник Військової служби правопорядку у Збройних Силах України за узгодженням з її керівником.

Пунктом 6 розділу III Інструкції № 332 передбачено, що до матеріалів спеціального розслідування включаються: 1) копія наказу про утворення комісії зі спеціального розслідування; 2) акт розслідування за формою НВ-2, до якого додаються: протокол огляду місця події (додаток 10); ескіз місця події, що сталася (додаток 11), необхідні плани, схеми, фотознімки; висновок експертизи (технічної, медичної тощо), якщо за рішенням комісії зі спеціального розслідування вона проводилася; протоколи опитування (додаток 12) та пояснювальні записки (додаток 13) свідків та інших осіб, причетних до події; копії документів про проходження потерпілими військовослужбовцями навчання, інструктажу і перевірки знань щодо заходів безпеки під час виконання обов`язків військової служби та копії документів про проходження військової служби; медичний висновок про причини смерті або характер травми потерпілого військовослужбовця, а також про наявність в його організмі алкоголю, наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; копії актів перевірок (довідок за результатами перевірок) та приписів, що стосуються нещасного випадку, виданих командиру військової частини представниками вищого командування або представниками відповідних військових органів нагляду чи контролю (органу нагляду за безпечним веденням робіт військовослужбовцями, пожежного нагляду, контролю безпеки військової служби, контролю безпеки дорожнього руху, санітарно-епідеміологічного нагляду тощо) до настання нещасного випадку і під час його розслідування; 3) акти розслідування за формою НВ-3 на кожного потерпілого окремо.

Згідно з пунктом 8 розділу II Інструкції № 332 Комісія з розслідування нещасного випадку проводить розслідування протягом п`яти робочих днів з дня її утворення. Комісія з розслідування нещасного випадку зобов`язана: обстежити місце нещасного випадку, одержати письмові та усні пояснення (провести опитування) свідків і осіб, які причетні до події, та одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо; з`ясувати обставини та причини, що призвели до нещасного випадку, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити вид події, що призвела до нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), причини нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), відповідно до Класифікатора видів подій, причин, обладнання, устаткування, машин, механізмів, транспортних засобів, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, який наведений у додатку 3 до цієї Інструкції; скласти акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) за формою НВ-2 наведеною у додатку 4до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-2) та акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) під час виконання обов`язків військової служби за формою НВ-3 наведеною у додатку 5до цієї Інструкції (далі - акт за формою НВ-3) у разі, якщо нещасний випадок (смерть) визнаний комісією з розслідування таким, що пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби, і надати їх командиру військової частини на затвердження. Акти підписуються головою комісії та її членами. У разі незгоди зі змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою НВ-2, як його невід`ємну частину.

До акта додаються письмові пояснення (опитування) свідків, потерпілого, а за потреби також схеми, фотографії, витяги з експлуатаційної документації та інші документи, що характеризують місце події (устаткування, машини, апаратура, територія, будівля тощо), медичний висновок щодо діагнозу потерпілого, наявності в його організмі алкоголю (наркотичних засобів чи токсичних або отруйних речовин).

У пункті 7 розділу III Інструкції № 332 наведено, що командир військової частини, де стався зазначений у пункті 1 цього розділу випадок, зобов`язаний після затвердження акта розслідування за формою НВ-2: протягом двох робочих днів видати наказ, в якому зазначаються питання, визначені в пункті 18 розділу II цієї Інструкції; протягом трьох робочих днів після видання наказу надіслати матеріали спеціального розслідування разом з копіями наказу командиру (начальнику), який призначив розслідування, до військового органу державного нагляду або контролю, до Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до військових частин, представники яких брали участь у розслідуванні, а також до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, де проводилось кримінальне провадження за фактом травмування, загибелі, зникнення або смерті військовослужбовця.

Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 1.2 глави 1 Розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.3 глави 1 Розділу І Положення №402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема: визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

У пункті 2.1 глави 2 Розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

При цьому порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений у главі 21 Розділу II Положення № 402.

Згідно з пунктами 21.1, 21.2 глави 21 Розділу II Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

Також, пунктами 21.7-21.8 глави 21 Розділу II Положення № 402 передбачено, що постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за N 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

При медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 року №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 липня 1994 року за №177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

Отже, отримання військовослужбовцем поранення, травми, контузії чи іншого ушкодження здоров`я під час проходження військової служби не є обставиною, яка може залишатися без відповідної службової перевірки. Така подія потребує належної перевірки, оскільки відповідні результати мають значення для подальшого вирішення питань щодо причинного зв`язку травми з проходженням військової служби, оформлення довідки про обставини травми та реалізації військовослужбовцем передбачених законом соціальних гарантій тощо.

Водночас службове розслідування як форма службової перевірки обставин певної події у військовій частині має бути належним чином формалізоване шляхом видання письмового наказу командира. Саме наказ про призначення службового розслідування є початковим управлінським актом, який забезпечує офіційне з`ясування обставин події, визначення особи, відповідальної за його проведення, збирання необхідних пояснень і документів та подальше прийняття командиром відповідного рішення.

Суд зазначає, що Інструкція №332, Дисциплінарний статут Збройних Сил України та Положення №402 у сукупності формують послідовний механізм дій військової частини у разі отримання військовослужбовцем травми або поранення. Спочатку уповноважені посадові особи мають з`ясувати фактичні обставини події шляхом призначення та проведення відповідної перевірки (розслідування), оформлення його матеріалів, а надалі, за наявності встановлених обставин, забезпечити оформлення документів, необхідних для видачі довідки про обставини травми.

Повертаючись до обставин цієї справи, як було встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є матір`ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується долученим до позовної заяви свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 .

Наведені обставини свідчили про наявність достатніх підстав для організації перевірки обставин загибелі молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для з`ясування питання щодо можливості оформлення довідки про обставини травми.

Отже, відповідачем не надано суду доказів того, що за фактом загибелі молодшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було видано письмовий наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про призначення службового розслідування, проведено таке розслідування відповідно до Інструкції №332, оформлено акт або інші матеріали розслідування, опитано можливих свідків події, витребувано документи або прийнято інше мотивоване управлінське рішення за результатами розгляду питання щодо обставин загибелі молодшого сержанта ОСОБА_2 , що вказує на допущену саме з боку відповідача бездіяльність.

За викладених обставин та враховуючи те, що видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, встановленою додатком 5 до Наказу №402 має передувати процедура проведення розслідування нещасного випадку, тоді як судом встановлено, що відповідачем порушено процедуру службового розслідування за фактом загибелі молодшого сержанта ОСОБА_2 , яка мала місце 16.09.2023 тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з метою повного захисту прав позивачки слід зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 призначити службове розслідування за фактом загибелі військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , надати ОСОБА_1 висновок службового розслідування щодо обставин отримання травми військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 та довідку про обставини загибелі військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , згідно Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008.

При цьому зобов`язання відповідача призначити службове розслідування не означає наперед визначеного висновку щодо обставин загибелі молодшого сержанта ОСОБА_2 , причинного зв`язку загибелі військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 . За результатами розслідування відповідач зобов`язаний встановити фактичні обставини події, надати їм належну оцінку та прийняти відповідне рішення згідно з вимогами чинного законодавства.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що за фактом загибелі військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 військовою частиною було призначено та проведено службове розслідування, копії матеріалів якого надіслано позивачці через сервіси Укрпошти, однак з невідомих причин вказаний лист не було доставлено. 04.09.2025 майором ОСОБА_6 було надіслано копії всіх документів заявниці відповідним поштовим відправленням №59001448249220, яке було отримано ОСОБА_1 особисто 06.09.2025 о 14:43 годині (скріншот екрану із мобільного застосунку «Нова пошта» додається).

Колегія суддів зазначає, що за правилами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У даному випадку, відповідачем не було обгрунтовано належним чином причини неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції.

До того ж, вказана адміністративна справа перебувала на розгляді в суді першої інстанції з 30 липня 2025 року, та відповідач був обізнаний про її розгляд судом першої інстанції, і відповідно жодних дій щодо надання відповідних доказів до суду першої інстанції не вчинював.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

До того ж, жодних обґрунтувань щодо неможливості надання вказаних доказів до прийняття оскаржуваного рішення чи під час розгляду справи в суді першої інстанції матеріали справи не містять. Апеляційна скарга також не містить відповідних доказів та обґрунтувань.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua