Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №160/30719/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/30719/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року (суддя Серьогіна О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центра оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Центра оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України», в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Центра оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №ЦО-11693 від 10.04.2025 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.04.2024 Обласною медико-соціальною експертною комісією №1 Донецької області надано довідку (форма №167/о) про невизнання інвалідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була оскаржена шляхом подання скарги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 Центром оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» у період з 18.03.2025 по 25.03.2025 було проведено повне медичне обстеження позивача під час його перебування у стаціонарі відділення експертизи. 10.04.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного аналізу медико – експертної справи позивача та з урахуванням медичних результатів під час стаціонарного обстеження на базі ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» було встановлено, що «Згідно наданої медико-експертної документації та враховуючи дані обстеження в клініці ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України», ступінь порушення функціонування є легкий, що не дає підстав для визнання особою з інвалідністю будь-якої групи (з 31.10.2024). Рішення МСЕК відповідає чинному законодавству. Підстава: Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024». Позивач зазначає, що засідання 10.04.2025 проведено заочно, без виклику, протоколу не надано, чим порушено порядок, встановлений п.п. 36, 37 Постанови №1338. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що під час підготовки Інститутом цієї апеляційної скарги проведено аналіз масиву цифрових даних хмарного сховища віддаленого серверу щодо пацієнта ОСОБА_1 , внаслідок чого виявлено запис телефонної розмови від 21.04.2025 оператора колцентру ЦОФСО з ОСОБА_1 , з якої достеменно підтверджується волевиявлення позивача заочного розгляду його медико-експертної справи. Також, інститутом 28.04.2026 листом вих. № 4197/03-16/2026 у ДОЗ Донецької ОДА запитано медико-експертну справу позивача, яка очікується. Особиста згода позивача на заочний розгляд його скарги Інститутом спростовує помилкові висновки рішення суду першої інстанції, що оскаржується. Як було зазначено у відзиві на позовну заяву, з метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності для подальшого прийняття експертного рішення в межах чинного законодавства, Центром оцінювання функціонального стану особи у період з 18.03.2025 по 25.03.2025 було проведено повне медичне обстеження позивача під час його перебування у стаціонарі відділення експертизи, яка наявна в матеріалах медико-експертної справи. Дані обстеження пацієнта в стаціонарі відповідача було враховано експертною командою при винесенні оскаржуваного рішення (п. 16 рішення ЦОФСО). 10 квітня 2025 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного ретельного аналізу медико – експертної справи позивача було встановлено, що згідно наданої медико- експертної документації та враховуючи дані обстеження в клініці ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України», ступінь порушення функціонування є легкий, що не має підстав для визнання особою з інвалідністю будь-якої групи (з 31.10.2024). Рішення МСЕК відповідає чинному законодавству. Підстава: Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024. Враховуючи вищезазначене, експертна команда ЦОФСО прийняла рішення про обґрунтованість рішення ЕК, яке оскаржувалось позивачем. Позивач має право оскаржити рішення ЕК щодо неї в порядку адміністративного оскарження, яким він і скористався, звернувшись зі скаргою до ЦОФСО, та/або до адміністративного суду. При цьому, за результатами розгляду скарги позивача експертною командою ЦОФСО визнано, що попереднє рішення ЕК обґрунтовано, та встановлені ступені обмеження життєдіяльності: (п.п. 16 рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами розгляду скарги на рішення медико-соціальної експертної комісії від 06 листопада 2024 № 1106). Отже, Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність та обґрунтованість оспорюваного позивачем рішення та дотримання процедури

прийняття цього рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.04.2024 Обласною медико-соціальною експертною комісією №1 Донецької області надано довідку (форма №167/о) про невизнання інвалідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була оскаржена ним шляхом подання скарги згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338.

Центром оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» у період з 18.03.2025 по 25.03.2025 було проведено повне медичне обстеження позивача під час його перебування у стаціонарі відділення експертизи.

10.04.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного аналізу медико – експертної справи позивача та з урахуванням медичних результатів під час стаціонарного обстеження на базі ДУ «УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ» було встановлено, що «Згідно наданої медико-експертної документації та враховуючи дані обстеження в клініці ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України», ступінь порушення функціонування є легкий, що не дає підстав для визнання особою з інвалідністю будь-якої групи (з 31.10.2024). Рішення МСЕК відповідає чинному законодавству. Підстава: Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024».

Результати розгляду скарги позивача на рішення МСЕК, відповідно до наказу МОЗ України від 10.12.2024 № 2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи», були оформлені у вигляді:

- протоколу розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 10.04.2025 № ЦО-11693;

- рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 10.04.2025 № ЦО-11693;

- витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 10.04.2025 № ЦО-11693.

Вважаючи протиправним рішення відповідача №ЦО-11693 від 10.04.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1338 від 15 листопада 2024 року, затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 2 даної Постанови до введення в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»: з 1 січня 2025 року експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Згідно з пунктом 1 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1338 від 15 листопада 2024 року (Порядок № 1338), цей Порядок визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно- спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності).

Пунктом 3 Порядку № 1338 визначено, що направлення на оцінювання у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю проводиться з метою визначення необхідності продовження тимчасової непрацездатності або встановлення інвалідності.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 1338 оцінювання осіб з числа потерпілих від нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві проводиться з метою визначення відсотка втрати працездатності та/або встановлення інвалідності, визначення причини смерті.

Згідно пункту 6 Порядку № 1338 оцінювання осіб з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту проводиться з метою встановлення або перегляду групи, причини, строку інвалідності та визначення відсотка втрати працездатності на підставі рішень військово-лікарської (лікарсько- експертної), медичної (військово-лікарської) комісії та документів, зазначених у пунктах 21 і 22 цього Порядку.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 1338Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (експертні команди).

Згідно з пунктом 21 підпункту 2 Порядку № 1338 до електронного направлення, серед іншого, додаються електронні копії оригіналів таких документів: медичні документи, що стосуються захворювання чи стану здоров`я, відповідно до якого особу направлено на проведення оцінювання: у разі надання медичної допомоги в умовах стаціонару, що пов`язано з діагнозом або станом здоров`я, відповідно до якого особу направлено на оцінювання, - виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ, в обсязі лише тих даних, на підставі яких встановлено ступінь важкості захворювання або діагноз, який розглядатиметься експертною командою; у разі надання медичної допомоги в амбулаторних умовах, що пов`язано з діагнозом або станом здоров`я, відповідно до якого особу направлено на оцінювання, - виписку з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за формою, затвердженою МОЗ, за останній рік із закладу (закладів) охорони здоров`я, де проводилося лікування або обстеження, та/або оригінали консультативних висновків лікарів та/або діагностичних досліджень за останній рік щодо діагнозу або стану здоров`я, який розглядатиметься експертною командою; результати лабораторних, інструментальних, променевих та інших обстежень, що підтверджують діагнози або стани здоров`я та ступінь їх важкості. Для громадян України, які тимчасово на законних підставах перебувають за кордоном, - медичні документи, видані закладом охорони здоров`я в країні перебування (крім медичних документів, виданих у Російській Федерації або Республіці Білорусь), засвідчені відповідно до вимог законодавства України переклади на українську мову; копія індивідуального реабілітаційного плану (за наявності); акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався, медичний висновок лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність (відсутність) хронічного професійного захворювання (отруєння), акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формами, що встановлені додатками 11, 11-1, 20, 21 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337; рішення військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії або витяг з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії, оформлені за формою, визначеною законодавством. Документи, зазначені в цьому абзаці, можуть бути подані у формі паперових копій електронних документів, засвідчених відповідно до пункту 3 Порядку здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2023 р. № 901; документи або інформація, що підтверджують безперервну тимчасову непрацездатність протягом чотирьох місяців з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останні 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності (за наявності): інформація про медичний (медичні) висновок (висновки) про тимчасову непрацездатність у Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, сформований (сформовані) відповідно до порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ від 1 червня 2021 р. № 1066, та/або листки непрацездатності, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, у паперовій формі, видані відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої МОЗ.

Пунктом 23 Порядку № 1338 передбачено, що на підставі документів, зазначених у пункті 22 цього Порядку, експертною командою фіксується причина інвалідності: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання або інші ушкодження здоров`я: одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово- морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час; одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди; одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; поранення чи інші ушкодження здоров`я одержані під час антитерористичної операції або заходів проти військової агресії Російської Федерації проти України; одержані під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання.

Під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я (пункт 31 Порядку № 1338).

Як це перебачено пунктом 32 Порядку № 1338, якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ.

Згідно пункту 40 Порядку № 1338 за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: ступеня обмеження життєдіяльності особи; потреби у продовженні тимчасової непрацездатності та у разі продовження тимчасової непрацездатності головуючий у справі формує медичний висновок про тимчасову непрацездатність відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ; інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують; ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках); наявності медичних показань на право одержання особою з інвалідністю або дитиною з інвалідністю, яка має порушення опорно-рухового апарату, автомобіля і протипоказання до керування ним, що визначаються відповідно до переліку медичних показань і протипоказань, затвердженого МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики; потреби у постійному догляді; потреби в отриманні соціальної, психолого-педагогічної, професійної, трудової та/або фізкультурно-спортивної реабілітації; обсягів та видів необхідних допоміжних засобів реабілітації та/або медичних виробів; потреби в отриманні реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я та у разі визначення такої потреби головуючий формує електронне направлення для надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я відповідно до Порядку організації надання реабілітаційної допомоги у сфері охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2021 р. № 1268 Питання організації реабілітації у сфері охорони здоров`я; ступеня стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений експертною командою у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого.

Пунктом 52 Порядку № 1338 встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішення експертних команд перевіряє обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами чого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. Оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, де функціонує експертна команда, і куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.

Відповідно до пункту 53 Порядку № 1338 після проведення оцінювання, прийняття та підписання в електронній системі рішення експертної команди на адресу електронної пошти особи, яка проходила оцінювання, надсилається витяг із рішення, що формується в електронній системі у зв`язку з прийнятим рішенням, та рекомендації у зв`язку з прийнятим рішенням, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (у разі встановлення інвалідності). У разі відсутності електронної пошти зазначені документи надсилаються протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Пунктом 57 Порядку № 1338 встановлено, що рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду.

Скарга на рішення експертної команди щодо результату оцінювання (скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником): у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи; в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив (пункт 58 Порядку).

Відповідно до пункту 59 Порядку Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи.

Згідно пункту 68 Порядку № 1338 експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг: вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності); заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника); за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання. За результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про: підтвердження оскарженого рішення експертної команди; скасування оскарженого рішення експертної команди; формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Відповідно до Критеріїв визнання особи особою з інвалідністю підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов: стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування; обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності; необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах (пункт 8 Критеріїв).

Для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку, встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан (пункт 9 Критеріїв).

Особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності: перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III) (пункт 10 Критеріїв).

Згідно пунктів 11-13 Критеріїв третя група інвалідності встановлюється особам, які мають помірний ступінь (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

Друга група інвалідності встановлюється, якщо особа має виражений ступінь (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені порушення та їх комбінації, які в сукупності спричиняють виражене (2 ступінь) обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

Перша група інвалідності встановлюється, якщо особам має значний ступінь (3 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності людини, що зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами.

До I групи належать особи з найважчим станом здоров`я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, повністю залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально- побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.

Як слідує з матеріалів справи, а саме з Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №ЦО-11693 від 10.04.2025 в ньому відсутні посилання на медичні заключення, виписки з історій хвороби, консультативні висновки щодо позивача.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 10.04.2025 №ЦО-11693 не можна вважати таким, що прийнятий на підставі документів, зазначених в пунктах 21 і 22 Порядку, тобто мало місце порушення процедури щодо проведення медичного огляду позивача та неврахування експертною командою всіх наданих позивачем медичних документів щодо наявності у нього захворювань, проведеного лікування.

Відповідно до пункту 7 Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 (Критерії № 1338), порушення функцій організму є стійким за умови, що хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування.

Згідно пункту 8 Критеріїв № 1338 підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов: стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме що найменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування; обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності; необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

Як вказано в пункті 9 Критеріїв № 1338, для осіб, що мають захворювання та стани, визначені в додатку, встановлюється інвалідність на підставі медичних записів, що підтверджують відповідне захворювання та стан.

Відповідно до частини 10 Критеріїв № 1338 особі, що визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється одна з таких груп інвалідності: перша (I), яка поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особами з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді; друга (II); третя (III).

Проте, колегія суддів наголошує, що суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена вказаним Порядком. Суд позбавлений можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку експертної команди виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.

Відтак, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Досліджуючи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №ЦО-11693 від 10.04.2025, апеляційний суд наголошує, що оскаржуване рішення прийнято на підставі рішень медичної документації (медичних заключень, виписок, консультативних висновків) та документів, зазначених у пунктах 21 і 22 цього Порядку, а тому вважає, що в даних правовідносинах має місце порушення процедури щодо проведення медичного огляду позивача та неврахування всіх наданих медичних документів.

Водночас, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку експертної команди і тому його оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів вказаного Порядку.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що оскільки судом встановлено порушення процедури щодо проведення медичного огляду позивача та неврахування експертною командою всіх наданих позивачем медичних документів щодо наявності у нього захворювань, проведеного лікування зазначений висновок є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, приймаючи рішення щодо протиправності оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено порушення вимог Порядку щодо забезпечення позивачу права на участь у засіданні експертної команди під час розгляду його скарги, яке не може вважатись формальним, оскільки слугувало перешкодою для реалізації позивачем права бути присутнім під час перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, надання ним додаткових документів, повного об`єктивного медичного обстеження позивача членами комісії.

Відповідач, звертаючись до суду із апеляційною скаргою зазначив про те, що під час підготовки Інститутом цієї апеляційної скарги проведено аналіз масиву цифрових даних хмарного сховища віддаленого серверу щодо пацієнта ОСОБА_1 , внаслідок чого виявлено запис телефонної розмови від 21.04.2025 оператора колцентру ЦОФСО з ОСОБА_1 , з якої достеменно підтверджується волевиявлення позивача заочного розгляду його медико-експертної справи, у зв`язку з чим просив дослідити додані докази.

Колегія суддів зазначає, що за правилами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У даному випадку, відповідачем не було обґрунтовано належним чином причини неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції.

До того ж, вказана адміністративна справа перебувала на розгляді в суді першої інстанції з жовтня 2025 року, та відповідач був обізнаний про її розгляд судом першої інстанції, і відповідно жодних дій щодо надання відповідних доказів до суду першої інстанції не вчинював.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

До того ж, жодних обґрунтувань щодо неможливості надання вказаних доказів до прийняття оскаржуваного рішення чи під час розгляду справи в суді першої інстанції матеріали справи не містять. Апеляційна скарга також не містить відповідних доказів та обґрунтувань.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров