Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №160/8707/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/8707/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року (суддя Ніколайчук С.В.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні системи»

до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про визнання протиправними дій та скасування постанов,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні системи» звернулося до суду з позовом, в якому просить: визнати дії Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, що полягали у вчиненні виконавчої дії - винесення постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про розмір мінімальних витрат - неправомірними; скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 30.03.2026 ВП № 80557685, винесену посадовою особою Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 30.03.2026 ВП № 80557685, винесену посадовою особою Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року позов задоволено.

Суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «ДЕС» відноситься до кола осіб, на яких поширюється дія пункту 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII. Ця норма є спеціальною, а тому підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин порівняно з загальними нормами Закону № 1404-VIII. За наведених обставин в спірних правовідносинах після відкриття виконавчого провадження № 80557685 відповідач мав пріоритетно застосувати пункт 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII та зупинити вчинення будь-яких наступних виконавчих дій.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтуються на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що прийняття оскаржуваних постанов одночасно з відкриттям виконавчого провадження прямо передбачено законом і не є виконавчими діями, пов`язаними з примусовим виконанням рішення суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін, адже останнє ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2025 у справі № 904/597/25, яке набрало законної сили, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні послуги» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у розмірі 4 880 872,43 грн та інфляційні втрати в розмірі 22 550 836,90 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 329 180,51 грн.

Заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Григорян Наріною Альбертівною 30.03.2026 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80557685 (ідентифікатор доступу ВГ77А255Б14В) з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області № 904/597/25 від 19.02.2026 про стягнення з ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» на користь ПрАТ «Національна енергетична компанія «УКРЕНЕРГО» 3% річних у розмірі 4 880 872,43 грн та інфляційних втрат у розмірі 22 550 836,90 грн, всього 27 431 709,33 грн.

Одночасно 30.03.2026 винесені постанови: про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 320,00 грн; про стягнення з боржника – ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» виконавчого збору у розмірі 2 743 170,93 грн.

ТОВ «Дніпровські енергетичні послуги» вважає, що виконавець неправомірно прийняв постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору з огляду на приписи пункту 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII в редакції, чинній станом на прийняття оскаржуваних постанов, встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 27 Закону визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Статтею 42 Закону № 1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Аналіз наведених норм дає можливість дійти беззаперечного висновку, що саме закон покладає на виконавця обов`язок одночасно з відкриттям виконавчого провадження винести рішення про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, які є коштами виконавчого провадження.

Посилання позивача на приписи пункту 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII є помилковими, адже названа норма передбачає, що тимчасово, на час дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та грошові кошти) у виконавчих провадженнях у частині стягнення сум індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, 3 процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання чи іншого розміру процентів, встановлених договором або законом, сум неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань, сплата яких передбачена договорами, за грошовими зобов`язаннями суб`єктів господарювання, що виникли у період з 24 лютого 2022 року по 1 вересня 2024 року, за якими боржниками є учасники ринку електричної енергії, перелік яких із зазначенням номерів судових справ оприлюднюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на її офіційному веб-сайті.

Тобто, названа норма містить тимчасову заборону на вчинення виконавчих дій, пов`язаних зі стягненням з боржників – учасників ринку електричної енергії, сум заборгованості, визначених у виконавчому документі. При цьому названа правова норма не містить заборону на стягнення коштів виконавчого провадження, до яких відносяться, зокрема, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

При цьому є помилковим висновок суду першої інстанції, з посиланням на приписи Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 № 2432/5, що примусове виконання виконавчого документу розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, а наступні постанови державного виконавця в межах виконавчого провадження, зокрема, постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, є виконавчими діями, які вчиняються державним виконавцем в межах примусового виконання виконавчого документу, які мають бути зупиненими на підставі пункту 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII, адже у Переліку виконавчих дій, наведених у Додатку до Положення № 2432/5, також міститься винесення постанови про відкриття виконавчого провадження (п. 2). Таким чином, суд першої інстанції мав проаналізувати, насамперед, характер вчинених виконавчих дій, розсудливо застосовуючи приписи Положення № 2432/5, адже суд апеляційної інстанції повторно звертає увагу, що сама постанова про відкриття виконавчого провадження також є виконавчою дією, на вчинення якої, так само як і на прийняття постанов про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, не поширюються приписи пункту 10-5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.

Також варто звернути увагу, що Верховний Суд у справі № 420/1233/19 у постанові від 25 травня 2023 року дійшов правового висновку, що норми Закону № 1404-VIII не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи сукупність наведених обстави, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 317, 322, Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року в адміністративній справі № 160/8707/26 скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровські енергетичні системи» відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з 21 липня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 21 липня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова