Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №160/4393/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/4393/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

Копиленка Сергія Володимировича

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 року (головуючий суддя Бондар М.В.)

в адміністративній справі № 160/4393/26 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , 25.02.2026 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру виплати нарахованої суми пенсії ОСОБА_1 за період з 17.04.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 додаткові кошти за період з 17.04.2023 у сумі, що перевищувала обмеження максимальною величиною, та виплачувати пенсію у нарахованому розмірі, не обмежуючи виплату максимальною величиною.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та з 17.04.2023 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). 18.01.2026 позивач звернувся заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з проханням здійснити обрахування та виплату пенсії без обмеження граничним розміром. Листом від 16.02.2026 № 16355-5421/К-01/8- 0400/26 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомлено, що згідно з частиною третьою статті 28 Закону №1058-IV максимальний розмір пенсії (з урахуванням усіх надбавок , підвищень, доплат, цільової допомоги тощо) не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Позивач зауважує, що з 01.01.2026 розмір його пенсійної виплати становить 25950,00 грн, тоді як нарахована пенсія відповідно до складає 44 639, 61 грн. Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків, зокрема, шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску в частині вимог з 17.04.2023 до 23.08.2025.

Як на підставу залишення позову без руху в частині вимог з 17.04.2023 до 23.08.2025, суд першої інстанції вказав, що зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить зобов`язати відповідача виплату пенсії з 17.04.2023. До суду позовну заяву подано через систему «Електронний суд» 24.02.2026. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення її прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

На виконання вказаної ухвали від 02.03.2026, позивачем надано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якому позивач зазначає, що відповідно до статті 46 Закон №1058-IV суми пенсії, нараховані, але не виплачені з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Позивач наголошує, що зазначена норма є спеціальною матеріально-правовою нормою, яка регулює спірні правовідносини та прямо виключає застосування будь-яких строкових обмежень щодо виплати вже нарахованих сум пенсії. Натомість стаття 122 Кодекс адміністративного судочинства України встановлює загальний процесуальний строк звернення до адміністративного суду. Відповідно до принципу lex specialis derogat legi generali, спеціальна норма матеріального права має перевагу над загальною процесуальною нормою. Таким чином, на переконання позивача, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України. Крім того, невиплата частини пенсії має характер триваючого правопорушення, оскільки здійснюється щомісячно при кожній виплаті пенсії. Отже, порушення права позивача не є одноразовим, а продовжується в часі.

Ухвалою суду від 10.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог з 17.04.2023 до 23.08.2025 - залишено без розгляду.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що звернувшись до суду з цим позовом 24.02.2026, позивач заявив позовні вимоги з 17.04.2023, однак, з урахуванням частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, вони можуть бути захищені судом з 24.08.2025 - тобто в межах шестимісячного строку.

Не погодившись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 року, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує, що він отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області фактично пенсію нараховано у розмірі 44 639,61 грн, однак її виплата здійснюється з незаконним обмеженням максимальним розміром пенсії, внаслідок чого фактично виплачується 25 950,00 грн. Предметом спору є не первинне призначення чи перерахунок пенсії, а протиправне обмеження виплати вже нарахованої пенсії. Дніпропетровський окружний адміністративний суд помилково застосував до спірних правовідносин шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України. Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, виплачуються без обмеження будь-яким строком. У даній справі Головне управління Пенсійного фонду України в Дніропетровській області визначило та нарахувало розмір пенсії, однак частину нарахованої пенсії фактично не виплачувало через застосування незаконного обмеження максимальним розміром. Таким чином, спірні правовідносини підпадають під дію спеціальної норми статті 46 Закону №1058-IV. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а зазначила, що положення статті 46 Закону №1058-IV застосовуються у випадках, коли: 1. суми пенсії були нараховані пенсійним органом; 2. такі суми не виплачені з вини органу Пенсійного фонду України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області .

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність прийняття судом першої інстанції ухвали від 21.11.2025 року про повернення позову, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить зобов`язати відповідача виплату пенсії з 17.04.2023. До суду позовну заяву подано через систему «Електронний суд» 24.02.2026.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення її прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернулась за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує.

Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації.

В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Долучена до позовної копія листа відповідача від 16.02.20256 №16355-5421/К-01/8-0400/26 не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав.

Такий лист лише фіксує дату початку активних дій щодо з`ясування порядку нарахувань, тоді як перша виплата пенсії за віком була здійснена у 2023 році, що надає позивачу об`єктивну можливість знати про розмір виплати та її склад.

21.10.2025 у справі № 460/10097/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду та прийшов до висновку, що у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.10.2025 у справі №420/19263/24.

Позивач зазначає, що суми пенсії, нараховані, але не виплачені з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Позивач наголошує, що зазначена норма є спеціальною матеріально-правовою нормою, яка регулює спірні правовідносини та прямо виключає застосування будь-яких строкових обмежень щодо виплати вже нарахованих сум пенсії.

Натомість стаття 122 Кодекс адміністративного судочинства України встановлює загальний процесуальний строк звернення до адміністративного суду. Відповідно до принципу lex specialis derogat legi generali, спеціальна норма матеріального права має перевагу над загальною процесуальною нормою.

Таким чином, на переконання позивача, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню шестимісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України.

Крім того, невиплата частини пенсії має характер триваючого правопорушення, оскільки здійснюється щомісячно при кожній виплаті пенсії.

Отже, порушення права позивача не є одноразовим, а продовжується в часі.

Право громадян на отримання пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23.

Звернувшись до суду з цим позовом 24.02.2026, позивач заявив позовні вимоги з 17.04.2023, однак, з урахуванням частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, такі вимоги можуть бути захищені судом з 24.08.2025 - тобто в межах шестимісячного строку.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем 6-місячного строку звернення до адміністративного суду.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими позивач пов`язує виникнення у нього права та підстав для судового захисту, тому не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку.

Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.

Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Згідно з частиною 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог з 17.04.2023 до 23.08.2025 та необхідність залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог з 17.04.2023 до 23.08.2025.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 312, 317, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 238 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко