Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №160/30052/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/30052/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 р. (суддя Дєєв М.В) в адміністративній справі №160/30052/25 за позовом ОСОБА_1 до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому в період з 29 січня 2020 р. по 28 лютого 2022 р. грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 15 січня 2004 р. № 44;

- зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 р. по 28 лютого 2022 р., а також виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 р., встановленого Законом України "Про

Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що ОСОБА_1 проходив службу у 4 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, який протиправно розраховував його грошове забезпечення в період з 29 січня 2020 р. по 28 лютого 2022 р. із застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 р., замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на відповідний календарний рік, як встановлено п.4 Постанови КМУ №704 в первісній редакції.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

У поданій апеляційній скарзі 4 Державний пожежно - рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що безпідставним є посилання суду першої інстанції на те, що ОСОБА_1 проходив військову службу у 4 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та був виключений із списків його особового складу та усіх видів забезпечення, оскільки це не відповідає дійсності та спростовується грошовим атестатом від 01 березня 2022 р., яким позивача було призначено на посаду командира відділення 10 ДПРЧ 3 ДПРЗ Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області. Також вказано, що згідно з пунктом 4 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30 серпня 2017 р. в редакції, що діяла до 20 травня 2023 р., розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, був розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений станом на 01 січня 2018 р. Крім того зазначено про відсутність підстав для компенсації позивачу сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 проходив військову службу у 4 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області та був виключений із списків його особового складу та усіх видів забезпечення. Позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 р., 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 р. Листом від 15 вересня 2025 р. відповідач повідомив, що при розрахунку грошового забезпечення правомірно використано прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2018 р. у розмірі 1762,00 грн.

Не погодившись із нарахуванням та виплатою грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що починаючи з 29 січня 2020 р. діє норма пункту 4 Постанови КМУ № 704, яка передбачає обчислення розміру грошового забезпечення із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року. Також судом вказано, що вірне нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення за період з 29 січня 2020р. по 28 лютого 2022 р. має бути проведено із одночасною компенсацією йому сум податків з доходу відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка оскарженого рішення суду першої інстанції здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо доводів апеляційної скарги відносно правомірного нарахування грошового забезпечення позивачу, виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2018 р., слід зазначити наступне.

01 березня 2018 р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового

забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 4 якої в редакції, чинній на момент прийняття (30 серпня 2017 р.) визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

24 лютого 2018 р. набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 викладено в новій редакції, яка передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 р. у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови КМУ №103, яким вносились зміни до пункту 4 Постанови КМУ №704.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 17 лютого 2026р. у справі №520/5814/24, починаючи з 29 січня 2020 р. чинна редакція пункту 4 Постанови № 704, якою передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням, застосовується розрахункова величина "прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року".

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обов`язку здійснити розрахунок грошового забезпечення позивача за період проходження ним в нього служби, а саме з 29 січня 2020 р. по 28 лютого 2022 р. із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 р., 01 січня 2021 р., 01 січня 2022 р.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, то слід зазначити наступне.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 р. затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу.

Цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються із грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку із виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби. Грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку із виконанням обов`язків під час проходження служби.

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується із висновком суду першої інстанції, що нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 р. по 28 лютого 2022 р. із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2020 р., 01 січня 2021 р., 01 січня 2022 р., має бути проведена із одночасною компенсацією йому сум податків з доходу відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44.

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування ухваленого ним рішення.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2025 р. в адміністративній справі №160/30052/25 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 17 липня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.П. Баранник

суддя О.О. Круговий