Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №160/3844/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/3844/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Чабаненко С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року в адміністративній справі №160/3844/26 (головуючий суддя першої інстанції - Єфанова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 18.02.2026 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.05.2025 року:

№1002939-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002938-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002937-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002935-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002932-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002930-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002929-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002927-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002918-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002916-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002915-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002914-2410-0462-UA12020010000033698;

№1002909-2410-0462-UA12020010000033698;

№1002907-2410-0462-UA12020010000033698;

№1002906-2410-0462-UA12020010000033698;

№1002905-2410-0462-UA12020010000033698;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0029871-1305-0436 від 16.09.2025 року про опис майна у податкову заставу;

- визнати право не сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельного на житлове і нерухоме приміщення, яке є у власності суб`єкта платника податку нерухомого майна ОСОБА_1 , за сумарною спільною площею 179,8 м2, тобто менше за встановленою пільгою у п.п.«в» п.266.4.1 статті 266.4 ПКУ;

- зобов`язати відповідача вчинити дії щодо виключення з відповідних державних реєстрів (Державного реєстру обтяжень рухомого майна Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) записів про обтяження майна позивача податковою заставою, внесених на підставі скасованого рішення від 16.09.2025 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року у справі №160/3844/26 позовну заяву залишено без руху для надання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням поважності підстав його пропуску та надання відповідних доказів.

На виконання ухвали суду позивач надав заяву про усунення недоліків в якій зазначив, що позивач має тяжкий стан здоров`я внаслідок пережитого інсульту (з 2011 року), що потребує щоденного медичного нагляду та регулярної госпіталізації.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року позовну заяву в частині вимог про визнати протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 22.05.2025 року:

№1002939-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002938-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002937-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002935-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002932-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002930-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002929-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002927-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002918-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002916-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002915-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002914-2410-0462- НОМЕР_1 ;

№1002909-2410-0462-UA12020010000033698;

№1002907-2410-0462-UA12020010000033698;

№1002906-2410-0462-UA12020010000033698;

№1002905-2410-0462-UA12020010000033698;

повернуто позивачу відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

Повертаючи позовну заяву у вказаній частині вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано документів, які свідчать про наявність об`єктивних причин, які завадили звернутися до суду протягом встановленого законодавством строку.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив скасувати ухвалу про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував надану позивачем інформацію про наявність у нього хронічних захворювань, які потребують постійного лікування та обмежують його здатність до швидкого опрацювання великих масивів юридичної інформації. Внаслідок низького доходу відсутня можливість залучити професійного адвоката, тому позивач був змушений самостійно опановувати складне податкове законодавство, яке потребувало часу. Вважає, що відповідно до законодавства має право про поновлення пропущеного строку відповідно до викладених обставин, що підтверджуються відповідними медичними документами про його стан та річний дохід з одержання пенсії.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 312 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У період з 28.05.2026 року по 15.06.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Спірним питанням у цій справі є правозастосування пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, яке встановлює, що позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Так, положеннями частини першої та другої статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 погодилася із правильністю усталеної практики судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо строків оскарження рішень податкового органу, а саме:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, відмова у реєстрації податкових накладних; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Разом з тим, в силу частини першої статті 121 КАС України підстави пропуску строку можуть бути визнані судом поважними, а строк поновлений у разі наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

З урахуванням наведеного, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин, незалежних від позивача, унеможливила чи ускладнила своєчасне звернення до суду з адміністративним позовом.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач не заперечував, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ним отримані 22.06.2025 року.

З адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 18.02.2026 року, тобто з пропуском встановленого КАС України строку майже на три місяці.

В заяві про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що має тяжкий стан здоров`я внаслідок пережитого інсульту (з 2011 року), що потребує щоденного медичного нагляду та регулярної госпіталізації.

Проте, позивачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції документів, які свідчать про наявність об`єктивних причин, які завадили йому звернутися до суду у будь-який спосіб в період з 22.06.2025 року по 22.12.2025 року.

Будь-яких інших поважних підстав поновлення строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами позивачем не зазначено, та судом апеляційної інстанції не встановлено.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено статтею 123 КАС України.

За правилами частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на викладені вище обставини, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав поновлення пропущеного строку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року в адміністративній справі №160/3844/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року в адміністративній справі №160/3844/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак