Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №160/36386/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 липня 2026 року м. Дніпросправа № 160/36386/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/36386/25 (головуючий суддя першої інстанції - Луговська Г.В.) за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпро,(третя особа - Міністерство оборони України) про визнання неправомірним обліку та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 16.12.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Нікопольської міської ради, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпро, (третя особа - Міністерство оборони України), в якому просив:

- визнати неправомірним облік Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради, Квартирно-експлуатаційним відділом м.Дніпро та військовою частиною НОМЕР_1 в якості службової квартири АДРЕСА_1 , а саму квартиру АДРЕСА_1 - не службовою;

- зобов`язати Виконавчий комітет Нікопольської міської ради, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро та військову частину НОМЕР_1 виключити з обліку службових жилих приміщень квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро щодо не завершення вирішення питання, з яким ОСОБА_1 звернувся із заявою від 06.11.2025 року, шляхом подання до виконавчого комітету Нікопольської міської ради відповідного клопотання про виключення квартири позивача з числа службових.

Зобов`язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2025 року, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким про задоволення позов задовольнити:

- визнати неправомірним облік Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради, в якості службової, квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати неправомірним облік Квартирно-експлуатаційним відділом м.Дніпро, в якості службової, квартири АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Виконавчий комітет Нікопольської міської ради виключити з обліку службових жилих приміщень квартиру АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпро виключити з обліку службових жилих приміщень квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки не застосовано до спірних правовідносин норми щодо включення житла до числа службового: статтю 118 ЖК УРСР та пункти 3, 6 Положення про порядок надання службових житлових приміщень і користування ними в УРСР, затвердженого постановою РМ УРСР від 4.02.1988 року №37, які діяли на той час; п.8, ч.2 п.11 «Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями» затвердженим постановою КМУ від 03.08.2006 року №1081; пункт 2.2 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України №577 від 06.10.2006 року; пункт 3.5 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України №737 від 30.11.2011 року, яка діяла до 01.10.2018 року та Інструкції №380 після 01.10.2018 року. Вважає, що приписи зазначених норм однаково регулюють порядок включення (виключення) житла до (з) числа службового: включення (виключення) житла до (з) числа службового здійснюється рішеннями виконавчих органів відповідної ради за клопотаннями власників (балансоутримувачів) незалежно від відомчої належності житла, квартирно-експлуатаційних органів МОУ, які являються уповноваженими Міністерством оборони розпорядниками (балансоутримувачами) військового житла. Проте, жодна державна установа, чи інший орган виконавчої влади в т.ч. і Кабінет Міністрів України, не мали і дотепер не мають повноважень щодо безпосереднього надання житлу чи позбавлення його статусу службового, що безпосередньо впливає на право позивача в реалізації права на отримання житлового приміщення у власність.

Відповідач - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради подав відзив на скаргу, в якому просив вимоги скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У період з 28.05.2026 року по 16.06.2026 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала у відпустці.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що квартиру АДРЕСА_1 розподілено позивачу на підставі ордеру на жиле приміщення №87 від 21.01.2010 року, виданого Нікопольською міською радою згідно поіменного списку громадян, що затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1675 та погоджений протоколом координаційної ради з питань розподілу квартир, які придбані Державною іпотечною установою від 11.01.2010 року № 20.

Відповідно до ордеру на жиле приміщення №87 від 21.01.2010 року підставами його видачі зазначено:

- постанова КМУ від 18.11.2009 року №1300 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року № 1037»;

- розпорядження КМУ від 29.12.2009 року №1675-р «Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою, у м. Нікополі»;

- розпорядження КМУ від 13.01.2010 року №56-р.

Згідно Протоколу засідання комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України від 10.05.2018 року №59 погоджено надання службового житла в постійне користування майору ОСОБА_1 ..

Як встановлено судом першої інстанції, позивач має календарну вислугу на військовій службі повних 28 років, ветеран війни-учасник бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та витягом з послужного списку.

06.11.2025 року позивач звернувся до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпро із заявою про виключення його житлового приміщення (квартири) з числа службового та надання для постійного проживання.

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпро листом від 24.11.2025 року за вих.№525/4073 повідомив позивача про неможливість передачі житла у комунальну власність та відсутність правових підстав для звернення з клопотанням до Нікопольської міської ради про виключення вказаної житлової площі з числа службової.

Виконавчий комітет Нікопольської міської ради на запит представника позивача листом від 17.11.2025 року №2529 повідомив, що рішення про визнання службовим жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 виконкомом не приймалось.

Не погодившись з діями відповідачів, позивач звернувся з позовом до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року №1037 затверджено Положення про Координаційну раду з питань розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, при Кабінеті Міністрів України та Порядок розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою.

Пунктом 3 Порядку розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою (в редакції постанови КМУ від 18.11.2009 року №1300, далі по тексту - Порядок) передбачено, що квартири, що розподіляються між працівниками державних органів, а також військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу, що проходять службу у військових формуваннях, підпорядкованих таким органам, мають статус службових.

За змістом статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жили приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.

Частиною першою статті 118 Житлового кодексу України встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей визначає Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою КМУ від 03.08.2006 року №1081 (далі по тексту - Порядок №1081).

Пунктом 3 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Отже, Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями на час розгляду спору передбачено чотири способи забезпечення житлом військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше:

1) наданням один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого;

2) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, виключеного з числа службового;

3) надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб;

4) надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Пунктом 8 Порядку №1081 передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1081 житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Також порядок отримання жилого приміщення та виключення квартир із числа службових у Збройних Силах України регулюється Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018 року (далі по тексту - Інструкція № 380).

Відповідно до п.1 Розділу I Інструкції №380 ця Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).

Пунктом 10 розділу VII Інструкції №380 визначено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.

Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Відповідно з пунктами 3-7 розділу VII Інструкції №380 визначений наступний порядок:

Для прийняття рішення про надання жилих приміщень для постійного проживання житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) протягом одного місяця з дня затвердження командиром військової частини протоколу з питань, вказаних у пункті 7 розділу ІІІ цієї Інструкції, розглядає документи облікових справ військовослужбовців.

Після розгляду документів облікової справи житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) приймає рішення про надання житлового приміщення для постійного проживання.

Затверджений у встановленому законодавством порядку протокол засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є підставою для підготовки наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, який видається протягом трьох робочих днів з дня затвердження протоколу.

Протягом трьох робочих днів з дня видання наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання облікова справа військовослужбовця разом з витягом із затвердженого у встановленому законодавством порядку протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) та зазначеного наказу направляються військовою частиною до КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району (п.3 розділу VII).

На підставі отриманих документів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району протягом п`яти робочих днів з дня їх надходження готує список надання жилої площі для постійного проживання (додаток 23 Інструкції №380) (далі - список надання постійного житла), який затверджується командиром військової частини.

Список надання постійного житла, підписаний начальником КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, з обліковою справою військовослужбовця, витягом із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю жилого приміщення для постійного проживання, копією протоколу засідання житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) невідкладно в межах строку, визначеного абзацом першим цього пункту, направляються до ЦУІІЗ для узагальнення та внесення на розгляд Комісії з контролю (п.4 розділу VII).

Для розгляду Списку надання постійного житла Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Комісія з контролю) на її засідання можуть запрошуватися голови житлових комісій військових частин (об`єднаних житлових комісій).

За результатами розгляду Списку надання постійного житла Комісія з контролю приймає рішення окремо щодо кожного військовослужбовця про:

- погодження надання постійного житла;

- відмову в погодженні надання постійного житла із зазначенням причини такої відмови.

Рішення Комісії з контролю оформлюється протоколом.

У разі прийняття Комісією з контролю рішення щодо відмови в погодженні надання постійного житла воно підлягає новому розподілу у встановленому цією Інструкцією порядку протягом одного місяця та є підставою для скасування наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання.

Рішення Комісії з контролю є обов`язковим для виконання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району, ТЦК та СП та військовими частинами (п.5 розділу VII).

Центральне управління інженерно-інфраструктурного забезпечення на підставі рішення Комісії з контролю протягом п`яти робочих днів з дня проведення засідання Комісії з контролю готує список надання постійного житла у Збройних Силах України та надає його до Головного управління капітальних вкладень (далі – ГУКВ).

ГУКВ протягом одного дня подає список надання постійного житла заступнику Міністра оборони України (згідно з розподілом обов`язків), який затверджує цей список протягом десяти робочих днів з дня його надходження (п.6 розділу VII).

Затверджений Список надання постійного житла у Збройних Силах України є підставою для оформлення протягом десяти робочих днів КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району та подання до виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради документів для видачі ордеру на постійну житлову площу, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.

До виконавчих органів районної, міської, районної у місті ради КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району надає облікову справу військовослужбовця разом з витягом із Списку надання постійного житла у Збройних Силах України, копію протоколу житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), витяг із наказу командира військової частини про надання військовослужбовцю житлового приміщення для постійного проживання (п.7 розділу VII).

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпро є підрозділом Міністерства оборони України відповідно до затвердженого Положення та створений з метою організації виконання завдань квартирно-експлуатаційного забезпечення військових частин, закладів, установ та організацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України дислокованих у гарнізонах у межах визначеної зони у мирний час, на особливий період та у військовий стан.

Відповідно до Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 року №448, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.09.2013 року за №1590/24122, одним із основних завдань квартирно-експлуатаційних органів є утримання та експлуатація казарменого фонду, комунальних споруд, інженерних мереж і територій військових містечок та житлового фонду. Завданням утримання та експлуатації казарменого фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, територій військових містечок є тривале, не менше встановлених строків служби, збереження їх у справному стані для нормального розміщення, забезпечення бойової підготовки і культурно-побутових потреб особового складу, зберігання техніки та майна військових частин.

Відповідно до п.п.1.4. Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №671 Міноборони є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого координується Кабінетом Міністрів України.

Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період.

В даному випадку відповідачем - Квартирно-експлуатаційним відділом м.Дніпро не надано доказів дотримання вищенаведених норм законодавства та порядку при розгляді заяви позивача від 06.11.2025 року.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач - Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпро не завершив вирішення питання за заявою позивача від 06.11.2025 року, та не звернувся з поданням до виконавчого комітету Нікопольської міської ради про виключення квартири позивача з числа службових.

Оскільки відповідачем - Квартирно-експлуатаційним відділом м.Дніпро не дотримано порядку вирішення питання ОСОБА_1 за заявою від 06.11.2025 року про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових та надання для постійного проживання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заявленого позову та зобов`язання вказаного відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.2025 року, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/36386/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2026 року в адміністративній справі №160/36386/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Сафронова

суддя С.В. Білак