Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №160/28741/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 року справа 160/28741/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 (суддя Ремез К.І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до 20 регіональної військово-лікарської комісії про скасування рішення про незатвердження свідоцтва про хворобу; третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02.10.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до 20 регіональної військово-лікарської комісії, в якому просить:

- визнати протиправними дії щодо порушення строку на затвердження свідоцтва про хворобу №205/9, прийнятого 07.10.2024 Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- визнати протиправними дії щодо незатвердження свідоцтва про хворобу №205/9, прийнятого 07.10.2024, та дії щодо направлення на дообстеження та контрольний огляд;

- визнати протиправним та скасувати рішення яке було прийнято 31.03.2025 про незатвердження свідоцтва про хворобу №205/9, прийнятого 07.10.2024;

- зобов`язати повторно провести засідання з приводу затвердження свідоцтва про хворобу №205/9, прийнятого 07.10.2024, та прийняти рішення, врахувавши зазначений в медичний документах, та у свідоцтві про хворобу №205/9 від 07.10.2024 діагноз: “Q23.0. Вроджена вада серця: двостулковий стенозований аортальний клапан. Недостатність аортального клапана III ступеня. Стан після операції: протезування аортального клапана (05.03.24). Незначна недостатність мітрального клапана. Незначна недостатність трикуспідального клапана. Гіпертонічна хвороба ІІ стадії. Артеріальна гіпертензія 2 ступеня. Серцево-судинний ризик 3 (високий). Серцева недостатність II-А стадії зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка, ФВ (67%). ФК І за NYHA”.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 відмовлено у задоволені позову. Прийняте рішення суд мотивував тим, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу та придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури його прийняття. Матеріали справи не містять доказів того, що ВЛК було проігноровано будь-які медичні висновки або допущено порушення встановленої процедури.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, зокрема: суд не вжив заходів для витребування у третьої особи пояснень щодо дати направлення свідоцтва про хворобу до відповідача та підстав зазначення пункту «а» статті 74 Розкладу хвороб, обмежившись лише пропозицією надати такі пояснення. Суд не застосував норми матеріального права, зокрема норми Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, щодо строків затвердження свідоцтва про хворобу та підстав для направлення на контрольний огляд. Вважає, що суд безпідставно послався на висновки Верховного Суду щодо дискреційних повноважень ВЛК, не дослідивши фактичні обставини справи. Також зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки справа пов`язана з виконанням військового обов`язку, тому суд першої інстанції неправомірно зобов`язав позивача сплатити судовий збір.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, має вроджену ваду серця, у 2013 році в місті Харкові був знятий (виключений) з військового обліку.

На початку травня 2024 року позивач загубив свій військово-обліковий документ і 06.05.2024 самостійно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для його відновлення, де був направлений на проходження військово-лікарської комісії.

За результатами первинного медичного огляду Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач був визнаний придатним до військової служби за пунктом «б» статті 38 Розкладу хвороб.

Після численних звернень та скарг позивача, 20 регіональна військово-лікарська комісія листом №1854-5552 від 29.07.2024 повідомила, що згідно з наданими медичними документами вбачається наявність стану, що підпадає під дію статті 38а Розкладу хвороб, та направила позивача на повторний медичний огляд Військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Лікарем ІНФОРМАЦІЯ_3 23.09.2024 сформовано висновок про те, що позивач на підставі статті 74а графи ІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 07.10.2024 складено свідоцтво про хворобу №205/9 з діагнозом: «Q23.0. Вроджена вада серця: двостулковий стенозований аортальний клапан. Недостатність аортального клапана III ступеня. Стан після операції: протезування аортального клапана (05.03.24). Незначна недостатність мітрального клапана. Незначна недостатність трикуспідального клапана. Гіпертонічна хвороба ІІ стадії. Артеріальна гіпертензія 2 ступеня. Серцево-судинний ризик 3 (високий). Серцева недостатність II-А стадії зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка, ФВ (67%). ФК І за NYHA» та постановою «На підставі ст. 74а гр ІІ Розкладу хвороб (Положення № 402) Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».

Свідоцтво про хворобу № 205/9 було отримано 20 регіональною військово-лікарською комісією 18.03.2025 за вхідним № 4028.

Відповідачем 31.03.2025 прийнято рішення про незатвердження свідоцтва про хворобу №205/9 з формулюванням «Потребує дообстеження та контрольного огляду ВЛК ОТЦК та СП».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення №402, штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: ЦВЛК; ВЛК регіону. Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей, з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 визначено, що ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК.

Підпунктом 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення №402 встановлено, що рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Абзацом 5 пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення № 402 (у редакції, чинній на момент складання свідоцтва про хворобу) визначено, що під час дії особливого періоду постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу, які не пізніше десятиденного строку з дня закінчення медичного огляду та перевірки ВЛК обласних ТЦК та СП, направляються на затвердження до штатних ВЛК згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи.

Відповідно до абзацу 1 пункту 22.3 глави 22 розділу II Положення №402, свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою, яка підлягає затвердженню (контролю) штатною ВЛК, направляється на затвердження (контроль) не пізніше 5-денного строку після закінчення медичного огляду.

Відповідно до абзацу 3 пункту 22.3 глави 22 розділу II Положення №402, у воєнний час строк опрацювання ВЛК свідоцтв про хворобу (довідок ВЛК) становить до п`яти календарних днів після закінчення медичного огляду.

Пунктом 22.10 глави 22 розділу II Положення №402 унормовано, що свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з незатвердженою штатною ВЛК постановою повертається до госпітальної (гарнізонної) ВЛК, яка склала його, з викладенням у постанові штатної ВЛК причин незатвердження та необхідними рекомендаціями.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем строків затвердження свідоцтва про хворобу, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво про хворобу №205/9 від 07.10.2024 було отримано НОМЕР_1 РВЛК лише 18.03.2025. Тобто значний проміжок часу між складанням свідоцтва про хворобу - 07.10.2024 та його надходженням до штатної ВЛК - 18.03.2025 зумовлений не діями відповідача, а діями ІНФОРМАЦІЯ_4 (через ІНФОРМАЦІЯ_5 ), на яку покладався обов`язок направлення свідоцтва на затвердження. При цьому позовні вимоги спрямовані саме до НОМЕР_1 РВЛК, а не до третьої особи.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вжив достатніх заходів для витребування пояснень від третьої особи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції ухвалою від 09.10.2025 запропонував третій особі надати письмові пояснення, проте ІНФОРМАЦІЯ_6 таких пояснень не надав. Водночас, відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач у своєму відзиві надав пояснення щодо обставин прийняття оскаржуваного рішення, зазначивши про виявлені помилки у свідоцтві про хворобу та підстави для направлення на дообстеження.

Щодо суті оскаржуваного рішення 20 РВЛК, колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402, ВЛК регіону має право, зокрема, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати постанови підпорядкованих ВЛК. Підпунктом 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 встановлено, що рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Як зазначив відповідач у відзиві, лікарі ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 при складанні свідоцтва про хворобу припустились помилки щодо постанови «Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку», оскільки станом на березень 2025 року такої постанови в Положенні №402 не існувало (скасована наказом Міністерства оборони №686 від 14.10.2024), а також у свідоцтві про хворобу відсутня постанова про непридатність на підставі статті 38а Розкладу хвороб. За таких обставин прийняття 20 РВЛК рішення про направлення на дообстеження та контрольний огляд є реалізацією наданих їй Положенням №402 повноважень.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (рішення Верховного Суду у справі № 826/10085/16).

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодзгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належали б до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Доводи апелянта про те, що суд повинен самостійно оцінити відповідність діагнозу позивача конкретним статтям Розкладу хвороб та визначити ступінь придатності до військової служби, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки це суперечить усталеній практиці Верховного Суду (постанови від 13.06.2018 у справі №806/526/16 та від 12.06.2020 у справі №810/5009/18), згідно з якою визначення наявності або відсутності певного діагнозу та придатності (непридатності) до військової служби є дискреційними повноваженнями ВЛК, а надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, виходить за межі судового розгляду.

Повноваження суб`єкта владних повноважень колегіального державного органу в особі військово-лікарської комісії при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки з приводу визначення стану людини на предмет придатності до виконання військового обов`язку шляхом безпосереднього проходження військової служби носять суто дискреційний характер, суд наділений повноваженнями контролю за реалізацією цих повноважень виключно за критерієм обставин дотримання процедури, що об`єктивно здатні призвести до прийняття невірного рішення, а також за критерієм проявів явного та очевидного свавілля у реалізації управлінської функції контролю (як-то існування фізичних вад чи хвороб організму людини такого рівня, котрі за розсудом будь-якої адекватно розумної неупередженої людини виключають можливість проходження військової служби).

Однак, застосовані методи огляду військовозобов`язаного; дослідження медичної документації; визначення діагнозів та співвідношення цих діагнозів із конкретною статтею Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби; наявності або відсутності певного діагнозу згідно частини 2 статті73 КАС України не входять до предмету доказування у спорі цієї категорії.

У даному випадку ефективним і дієвим правовим механізмом захисту права (інтересу), який заявник сприймає за порушені є ініціювання процедури перегляду управлінського волевиявлення відповідної військово-лікарської комісії органами військово-лікарської експертизи вищого рівня, із можливістю оскарження до суду саме такого рішення.

Доказів порушення відповідачем процедури реалізації владних управлінських повноважень у межах спірних правовідносин матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на рішення ЄСПЛ у справах «Bellet v. France» та «Zielinski and Pradal & Gonzalez and Others v. France» не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки у даній справі позивачу не було відмовлено у доступі до суду, а суд здійснив перевірку оскаржуваного рішення в межах своїх повноважень - за критерієм дотримання процедури його прийняття.

Доводи апеляційної скарги про звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», колегія суддів зазначає, що зазначена норма передбачає звільнення від сплати судового збору військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку колегія суддів вважає безпідставними, оскільки процес проходження військовозобов`язаним процедури військово-лікарської комісії не охоплюється поняттям виконання військового обов`язку.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Враховуючи результати апеляційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 21.07.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді О.В. Головко

судді Т.І. Ясенова