Постанова від 15 липня 2026 р. у справі №280/1704/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2026 року справа 280/1704/26

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2026 (суддя Стрельнікова Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виплату грошової винагороди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02.03.2026 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у невиплаті грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”;

- зобов`язати нарахувати та виплатити грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2026 в задоволенні позову відмовлено. Прийняте рішення суд мотивував тим, що позивач був прийнятий на військову службу за контрактом у віці до 25 років 28.11.2020, тобто станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі в Національній гвардії України. Отже, позивач був призваний на військову службу у віці до 25 років до введення воєнного стану, що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постанови КМУ №153.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що позивач має право на отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153, оскільки ним 21.11.2024, тобто після введення воєнного стану та у віці 23 років, укладено новий контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після закінчення проходження строкової військової служби 28.11.2020 уклав контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України на посадах сержантського і старшинського складу.

Також 21.11.2024 позивач уклав новий контракт з Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 про проходження військової служби в Національній гвардії України на посадах сержантського і старшинського складу.

З військового квитка серії НОМЕР_2 вбачається, що позивач з 28.11.2020 по 06.03.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 Національної гвардії України, з 07.03.2024 по 03.07.2024 проходив службу у військовій частині НОМЕР_4 Національної гвардії України, в подальшому з 04.07.2024 по 23.06.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №142 від 09.06.2025 позивач в період з 25.02.2022, з 03.08.2022 по 11.09.2022, з 11.10.2022 по 16.11.2022, з 17.12.2022 по 17.01.2023, з 18.02.2023 по 18.03.2023, з 17.04.2023 по 21.05.2023, з 20.06.2023 по 22.07.2023, з 20.08.2023 по 20.09.2023, з 20.10.2023 по 21.10.2023, з 26.10.2023 по 08.11.2023, з 12.12.2023 по 03.03.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Бердянськ, с. Ольгівське Пологівського району Запорізької області, с. Старомайорське Волноваського району Донецької області.

Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №183 від 13.05.2025 позивач в період з 03.10.2024 по 17.10.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в ОТУ “Старобільськ” ОСУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ”.

Представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із заявою про виплату позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах та включення в наказ про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Відповідач листом №9 від 19.01.2026 повідомив про відсутність підстав для нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” у зв`язку з тим, що позивачем укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України 28.11.2020, тобто до введення воєнного стану.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, щодо не виплати грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби;

Відповідно до частин 2, 6, 7 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Видами військової служби, зокрема, є: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу;

Базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі Постанова №153), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Порядок № 153).

Відповідно до пункту 3 Постанови №153 учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153 громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4).

Порядок № 153 визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього (пункт 1 Порядку №153).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, … на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 153 окремі категорії громадян укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Відповідно до пунктів 13, 15 Порядку № 153 однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту.

Військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

перша частина - 200000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

друга частина - 300000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

третя частина - 500000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що позивачем 21.11.2024 укладено новий контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України на посадах сержантського і старшинського складу, тобто в період дії воєнного стану та у віці 23 років.

Колегія суддів звертає увагу, що застосовним у даними випадку є саме пункти 3, 4 Постанови №153, оскільки Порядок №153 передбачає укладення контракту за відповідною формою, натомість, вказані пункти Постанови №153 регламентують випадки укладення контракту до набрання законної сили відповідними Постановою та Порядком.

Оскільки позивачем укладено новий контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України, під час дії воєнного стану, колегія суддів приходить до висновку, що на позивача розповсюджується дія Постанови КМУ №153.

В свою чергу, укладання попереднього контракту, до введення воєнного стану, не може бути підставою для позбавлення військовослужбовця права на отримання грошової винагороди передбаченої Постановою КМУ №153, за умови дотримання інших вимог передбачених цією постановою.

Як свідчать матеріали справи, позивач:

- є особою сержантського складу;

- до набрання чинності Постановою № 153 під час воєнного стану уклав контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України (21.11.2024) у віці до 25 років;

- на час набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025) проходив військову службу, тобто був діючим військовослужбовцем;

- брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України;

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 грн можлива виключно за умови дотримання одночасно встановлених Постановою №153 вимог:

- особа рядового, сержантського і старшинського складу військової служби Збройних Сила Національної гвардії та Держприкордонслужби,

- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

- проходять військову службу, тобто є діючими військовослужбовцями на дату набрання чинності Постанови №153 (13.02.2025);

- брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строк участі в бойових діях в сукупності становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою (13.02.2025).

Однак, перевірку всіх цих ознак не проводив відповідач, що є його дискреційними повноваженнями, тому способом захисту прав позивача не може бути визнано зобов`язання військової частини здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», а відповідача необхідно зобов`язати повторно розглянути відповідну заяву позивача з урахуванням висновків суду.

Відповідач заперечує право позивача на отримання одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, оскільки позивачем укладено контракт до введення воєнного стану.

Проте, ці доводи є неприйнятими, а відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу зазначеної винагороди з цих підстав є протиправною, з наведених вище підстав.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що однією з умов права на одноразову грошову винагороду відповідно до пункту 4 Постанови №153 є безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях.

Між тим, наданими позивачем довідками №142 від 09.06.2025, №183 від 13.05.2025 підтверджується його безпосередня участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, в той час як приписами пунктів 3, 4 Постанови №153 критерієм відповідності визначена безпосередня участь у бойових діях, а не заходах.

Відповідно до пункту 4 частини 2 та частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що:

позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення;

орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Така позиція є усталеною і узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 520/12333/21, від 09 травня 2024 року у справі № 580/3690/23, від 08 грудня 2025 року у справі № 420/13975/24.

Оскільки відповідач не проводив перевірку наявності у позивача для отримання одноразової грошової допомоги всіх умов, визначених у пункті 4 Постанови №153, тому належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних силах України під час воєнного стану" з урахуванням висновків суду, викладених в цій постанові.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241-245, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2026 та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у виплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” з урахуванням висновків суду, викладених в цій постанові.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з 16.07.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко