Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №520/9306/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 р.Справа № 520/9306/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, повний текст складено 30.04.26 у справі № 520/9306/26

за позовом ОСОБА_1

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

третя особа: Начальник 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухина Олександр Олександрович

про визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі також - відповідач), третя особа – Начальник 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухина Олександр Олександрович, в якому просив:

- визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження № 79325797 від 13.10.2025, яку оформила старший державний виконавець І. Антосік 02.04.2026, та скасувати;

- зобов`язати відповідача продовжити виконавчі дії щодо виконання вимог рішення суду, постановленого у справі №520/8872/25 від 25.05.2026.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України І.О. Антосік про закінчення виконавчого провадження від 02.04.2026 ВП №79325797.

Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України продовжити виконавчі дії щодо виконання вимог рішення суду, постановленого у справі за №520/8872/25 від 25.06.2026.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Харківське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене без повного з`ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що за змістом відповідей Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухини Олександра Олександровича повідомлення про корупцію від 17.02.2025 ОСОБА_1 було повторно розглянуто, про що позивача повідомлено. З огляду на відповіді боржника, державний виконавець відділу дійшов висновку, що рішення суду виконано в повному обсязі. Резолютивна частина виконавчого документу має зобов`язальний характер і полягає виключно у вчиненні певної дії – наданні відповіді на заяву, а не у досягненні будь-якого іншого результату чи задоволенні суб`єктивної оцінки позивача щодо повноти або змісту такої відповіді. Державний виконавець при вирішенні питання про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження перевіряє саме факт виконання обов`язку, визначеного виконавчим документом, а не оцінює якість, повноту чи правомірність наданої відповіді по суті. Надання боржником відповіді на заяву стягувача свідчить про виконання судового рішення у спосіб, визначений виконавчим документом.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Також просить залучити до розгляду справи № 520/9306/26 боржника, а саме 7-е управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухину Олександра Олександровича.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про відсутність підстав для її задоволення. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційні скарги просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі 7-е управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України та Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухину Олександра Олександровича, колегія суддів уважає його таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Правовий статус та порядок вступу у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, урегульований Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Разом з тим участь у справі третіх осіб з одного боку обумовлена завданням адміністративного судочинства, яким згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливий, неупереджений та своєчасний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, а з іншого - вимогами процесуального законодавства про законність і обґрунтованість судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що Начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухину Олександра Олександровича вже залучено до участі у справі в якості третьої особи.

ОСОБА_2 , як Начальник 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції, представляє інтереси відповідної юридичної особи у сфері публічно-правових відносин.

Водночас боржником у виконавчому провадженні з виконання судового рішення від 25.05.2026 у справі №520/8872/25 є саме Начальник 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України Сухина Олександр Олександрович.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України).

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі за №520/8872/25, зокрема, визнано протиправними дії начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухини пересилання до ВП №3 ХРУП № 1 ГУ НП в Харківській області Повідомлення про корупцію від 17.02.2025, зареєстрованого як Р-405, такою що порушила вимоги ч.3 ст. 53-2 Закону України «Про запобігання корупції»; зобов`язано начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань НП України О. Сухину повторно розглянути Повідомлення про корупцію від 17.02.2025, зареєстроване як Р-405, відповідно до вимог ч.3 ст. 53-2 Закону України «Про запобігання корупції», з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

13.10.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іриною Олегівною Антосік відкрито виконавче провадження ВП №79325797 за виконавчим листом №520/8872/25, виданим Харківським окружним адміністративним судом 13.08.2025.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Іриною Олегівною Антосік від 02.04.2026 закінчено виконавче провадження ВП №79325797 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження".

У постанові зазначено, що листом від 31.03.2026 за №39139-2026 7-им управлінням Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України повідомлено про повне фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Не погодившись з постановою державного виконавця про закриття виконавчого провадження, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у межах виконавчого провадження №79325797 не підтверджено належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі за №520/8872/25, а отже, підстави для його закінчення відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Статтею 18 вказаного Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Нормами пункту 9 частини 1 ст.39 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Верховний Суд у постанові 21.08.2024 у справі № 240/27324/23 сформулював правову позицію щодо застосування пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, згідно з якою виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.

Верховний Суд дійшов висновку, що державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

Судом установлено, що в межах виконавчого провадження ВП №79325797 з примусового виконання виконавчого листа у справі №520/8872/25 на боржника - начальника 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України О. Сухину, покладалося зобов`язання повторно розглянути Повідомлення про корупцію від 17.02.2025, зареєстроване як Р-405, відповідно до вимог ч. 3 ст. 53-2 Закону України «Про запобігання корупції», з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

За змістом оскаржуваної постанови державного виконавця, зокрема, відповідно до листа 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 31.03.2026 за вих. № 39139-2026 повідомлено, що до 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі – Управління) надійшло рішення Харківського окружного адміністративного суду № 520/8872/25 від 25.06.2025, з приводу зобов`язання Управління повторно розглянути повідомлення ОСОБА_1 від 17.02.2025, з урахуванням висновків Харківського окружного адміністративного суду. Співробітниками Управління на виконання рішення суду у справі № 520/8872/25 від 25.06.2025 повторно розглянуто повідомлення ОСОБА_1 від 17.02.2025, з урахуванням висновків суду. Також додатково надано копію відповіді ОСОБА_1 , як доказ про виконання рішення суду у справі №520/8872/25 від 25.06.2025.

Суд зауважує, що у межах спірних правовідносин на боржника покладався обов`язок повторно розглянути Повідомлення про корупцію від 17.02.2025, зареєстроване як Р-405, відповідно до вимог ч. 3 ст. 53-2 Закону України «Про запобігання корупції», з урахуванням правової оцінки, наведеної судом у рішенні.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що сам по собі лист боржника від 31.03.2026 за вих. № 39139-2026 про повне виконання судового рішення, за відсутності належних доказів на підтвердження обставин такого виконання, не підтверджує виконання боржником судового рішення.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що обставини фактичного невиконання начальником 7-го управління Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України судового рішення у справі №520/8872/25 від 25.06.2025 знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та передчасність прийняття старшим державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.04.2025 ВП № 79325797 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VІІІ, що є підставою для її скасування та задоволення позову.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у межах виконавчого провадження №79325797 не підтверджено належного виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі за №520/8872/25, а отже, підстави для його закінчення відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 у справі № 520/9306/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова