Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №604/597/26 — Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/597/26

Провадження № 2-др/604/7/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючої судді – Федорович І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Ілик Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини,

УСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції Позивача.

26 червня 2026 року до суду через Електронний суд надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення. Заявник просить стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23.06.2026 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задоволено повністю та стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини.

Заявник зазначає, що заявлений розмір судових витрат співмірний зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом та обсягом наданих послуг і виконаних робіт, ціною позову і значенням справи для позивача.

2. Стислий виклад заперечень Відповідача.

Від Відповідача надійшли письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Відповідач не погоджується з заявленим до стягнення розміром судових витрат на правничу допомогу та зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами обґрунтованість заявлених витрат, не підтверджено співмірності заявлених витрат, вказана справа не є складною, відповідач сприяв у вирішенні спору. Відповідач просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, однак у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для компенсації витрат, то просить зменшити їх розмір до 2000,00 грн.

3. Процесуальні рішення та дії суду.

У судове засідання сторони та їхні представники, належним чином повідомлені про дату, час та місце цього засідання, не з`явилися.

Указане не перешкоджає вирішенню питання про розподіл судових витрат та ухвалення додаткового рішення (ч. 4 ст. 270 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження.

Позовна заява ОСОБА_1 була залишена судом без руху у зв`язку з наявними недоліками позовної заяви. Після усунення недоліків суд відкрив провадження у справі.

Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23.06.2026 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини задоволено повністю та стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач до розгляду справи по суті позов визнав.

Розгляд справи відбувся без участі сторін в судовому засіданні.

У позовній заяві Позивач просила стягнути з Відповідача судові витрати і зазначила, що орієнтовний розмір судових витрат на правничу професійну допомогу становить 4000,00 грн.

15 травня 2026 року між адвокатом Кінаш Д.В. та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання правничої допомоги № 48.26.Е.

Сторони погодили, що розмір гонорару встановлюється Додатками або Додатковими угодами до Договору у фіксованому розмірі або із застосуванням погодинної оплати.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правничої допомоги № 4826.Е від 15.05.2026 фіксована вартість правничої допомоги, що надається Адвокатом Клієнту у справі клієнта : представництво інтересів Клієнта по справі клієнта в суді першої інстанції, що може включати в себе підготовку і подання позовної заяви, відповіді на відзив, інших заяв та клопотань, участь в судових засіданнях – 4000,00 грн.

Відповідно до Акту № 1 приймання правничої допомоги від 24.06.2026 Адвокат надав Клієнту правничу допомогу : вивчення документів Клієнта, погодження правової позиції, опрацювання чинного законодавства та релевантної судової практики, підготовка і подання позовної заяви до суду, моніторинг стану розгляду справи.

Також до заяви долучено Детальний опис робіт, виконаних адвокатом згідно Договору, такий опис дублює перелік робіт (послуг), які зазначені в Акті № 1 приймання правничої допомоги від 24.06.2026.

До позовної заяви також було долучено Ордер на надання правничої допомоги у Підволочиському районному суді Тернопільської області від 23.05.2026 № 1466047 та Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Кінашем Д.В.

5. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до п.3 ч.1, ч.2, 3, 5 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.

У ч. 1 ст. 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У пукнті 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

6. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд.

Положеннями Цивільного процесуального кодексу України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи. Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

За висновком Великої Палати Верховного Суду критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 189 постанови від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19; пункт 145 постанови від 26 червня 2024 рок у справі № 686/5757/23; пункт 179 постанови від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження №12-14гс22) також зазначено, що:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження №12-14гс22) також зазначено, що:

"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

142. Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

143. Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

144. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

145. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

147. Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".

Суд бере до уваги, що дана справа про стягнення аліментів на одну дитину, враховуючи обсяг матеріалів, обставини справи, не є складною та є типовою, складання позовної заяви не потребувало вивчення та пошуку судової практики чи ґрунтовного аналізу законодавства, позовна заява з урахуванням необхідності уточнення певних відомостей стосовно відповідача залишалася без руху; судове рішення ухвалене в першому судовому засіданні, відповідач визнав позов.

Суд також бере до уваги, що Відповідач подав клопотання про зменшення розміру судових витрат.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про стягнення на користь Позиачки судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд у рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23.06.2026 про стягнення аліментів на утримання дитини не вирішив питання стосовно розподілу судового збору.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку із тим, що позивач на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, відповідач позов визнав, відповідно до ст.141 ЦПК України із відповідача у дохід держави слід стягнути 665,6 грн судового збору.

Судовий збір у розмірі 665,6 грн необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, в зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, а відповідач визнав позов.

Керуючись ст. 2, 76-81, 89, 133, 137, 141,142, 246, 247, 259, 263, 265, 270, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву про ухвалення додаткового рішення – задоволити.

Заяву про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.

У решті вимог про стягнення судових витрат - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 665,60 грн на користь держави.

Судовий збір у справі в розмірі 665,60 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрацї: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І. В. Федорович