Вирок від 19 липня 2026 р. у справі №603/416/26 — Монастириський районний суд Тернопільської області

Суд: Монастириський районний суд Тернопільської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Побої і мордування

Дата: 19 липня 2026 р.

Справа: №603/416/26

Суддя: Гудкова Ю. Г.

Справа № 603/416/26

Провадження № 1-кп/603/51/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового розгляду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026216130000088 від 13.07.2026 року, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, із середньою спеціальною освітою, одруженої, яка працює продавцем у магазині «Рибак», раніше не судима,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України,

в с т а н о в и в:

Обвинувачена ОСОБА_3 10.07.2026 року приблизно о 18 год 00 хв, перебуваючи в приміщені житлового будинку, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їхні суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на ґрунті неприязних відносин та в ході словесного конфлікту із ОСОБА_4 взяла у праву руку скляну пляшку та кинула її в напрямку ОСОБА_4 , влучивши останньому у праву скронево-виличну ділянку голови.

Внаслідок умисних дій обвинуваченої ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_4 тілесних ушкоджень не отримав, однак відчув різкий фізичний біль.

Такими умисними діями обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, – умисне вчинення насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Прокурор звернувся до суду із клопотанням про розгляд обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, оскільки обвинувачена ОСОБА_3 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодна з розглядом обвинувального акта у її відсутності.

До обвинувального акта долучена письмова заява обвинуваченої ОСОБА_3 , складена у присутності захисника ОСОБА_5 , відповідно до якої обвинувачена беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні у її відсутності, та матеріали досудового розслідування, зокрема, документи, які засвідчують безпосереднє визнання ОСОБА_3 своєї винуватості.

Також долучено заяву потерпілого ОСОБА_4 , відповідно до якої останній погодився із встановленими під час досудового розслідування обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодний на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні у його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Беручи до уваги позиції учасників судового провадження, враховуючи положення ст. ст. 381-382 КПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду вказаного обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Зважаючи на вказану мету, принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даних про особу винного.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного обвинуваченою кримінального правопорушення, яке згідно з ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком, особу винної, яка раніше не судима, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, її молодий вік, сімейний стан, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно. Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку. Обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення та з врахуванням зазначеної позиції сторін кримінального провадження, а саме у виді штрафу.

Таке покарання, на думку суду, буде справедливим, необхідним та достатнім.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази та процесуальні витрати - відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченої не застосовувався.

Керуючись ст. ст. 370, 374, 381, 382 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії з урахуванням особливостей, передбачених ч.1 ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua