Рішення від 09 липня 2026 р. у справі №585/1440/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1440/26

Номер провадження 2/585/1069/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі: головуючого судді В.О.Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, розглянувши без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у судовому засіданні в місті Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про зменшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

10 квітня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , звернувся в суд з позовом, в резолютивній частині якого позивач просить: Зменшити розмір аліментів, визначений судовим наказом Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 березня 2026 року по справі № 585/1102/26, провадження № 2-н/585/52/26. Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/6 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення від дня набрання рішенням суду у даній справі законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Визнати судовий наказ Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 березня 2026 року по справі № 585/1102/26, провадження № 2-н/585/52/26 таким, що не підлягає виконанню. Відповідачем у справі визначено ОСОБА_3 , а третьою особою – ОСОБА_4 . В обгрунтування позову вказано, що 24 березня 2026 року Роменським міськрайонним судом видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 19.03.2026 року і до досягнення дитиною повноліття. У той же час, з ОСОБА_2 , за рішенням Роменського міськрайонного суду від 16 березня 2021 року вже стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, проте ця обставина не була врахована судом при винесенні вищевказаного судового наказу від 24 березня 2026 року про стягнення з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 . У відповідності до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч.2ст.182 СК України). Відповідно до п 5. Ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Тобто, Сімейним кодексом України визначено, що розмір аліментів на двох дітей має складати 1/3 частину заробітку (доходу) платника аліментів, проте сукупний розмір аліментів стягуваних з позивача на двох дітей становить 1/2 частину його доходу, що перевищує визначений ст. 183 СК України розмір аліментів на двох дітей. Згідно ч. 7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів. П.п. 4,5 ч. 1ст. 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб. Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Після ухвалення первісного рішення про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 у розмірі 1/4 частини його заробітку, з нього також стягнуті аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , у розмірі 1/4 частини, що перевищує, визначений ст. 183 СК України розмір аліментів на двох дітей 1/3 частки від доходу та становить для нього надмірний фінансовий тягар і значно погіршує його матеріальне становище. На даний час позивач є військовослужбовцем, тобто має особливий статус та особливі потреби у своєму матеріально-технічному забезпеченні. Хоча його заробіток і є високим, проте більша частина коштів витрачається ним на спеціальний одяг та інші необхідні речі для перебування в зоні бойових дій під час захисту Батьківщини, а саме: продукти харчування довготривалого зберігання, засоби гігієни, а також медикаменти, оскільки перебуваючи в зоні бойових дій в умовах несприятливих для організму, він має постійні проблеми із здоров`ям. Таким чином значна частина доходу позивача спрямована на забезпечення умов його перебування на фронті. У зв`язку із викладеними обставинами позивач вважає, що із урахуванням його матеріального стану, із врахуванням того, що на його утриманні знаходиться ще одна дитина на яку стягуються аліменти за рішенням суду, достатнім і обґрунтованим буде стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України. Згідно ч.ч. 1, 4 ст.206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009р. № 2, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи. Обставини стягнення аліментів з позивача на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_5 , підтверджуються судовим наказом виданим 24 березня 2026 року Роменським міськрайонним судом. Обставини стягнення з позивача аліментів на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 , у розмірі 1/4 частини підтверджується рішенням Роменського міськрайонного суду від 16 березня 2021 року. Оригінали письмових доказів, копії яких додаються до позовної заяви, знаходяться у позивача. Попередньо розрахунок судових витрат не здійснюється, оскільки вимогу про їх стягнення позивач не заявляє. При подачі цього позову в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» розмір судового збору, який підлягає сплаті за вимогу до відповідача із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 становить 1064,96 грн. (1331,20х0,8= 1064,96).

13 квітня 2026 року провадження у справі відкрито і призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідач ОСОБА_3 6 травня 2026 року подала суду заяву про проведення підготовчого судового засідання за її відсутності.

11 травня 2026 року представник третьої особи надав суду пояснення третьої особи, в яких третя особа просить відмовити в задоволені позову. В поясненнях вказано, що ознайомившись із позовною заявою по даній справі,

Третя особа викладає свої аргументи і міркування в заперечення проти позовної заяви. 1. Позивач обґрунтовує позовні вимоги щодо зменшення розміру аліментів на утримання дитини, доньки Позивача та Відповідача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/4 частки від заробітку (доходу) на 1/6, тим що у Позивача є також спільна дитина з Третьою особою, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання якого здійснюється стягнення 1/4 частки від заробітку (доходу) Позивача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Позивач (за змістом позовної заяви) стверджує, що сукупний розмір аліментів, що з Позивача стягуються становить 1/2 частину його доходу, що перевищує визначений ст. 183 Сімейного кодексу України (далі – СК України), розмір аліментів на двох дітей. Згідно ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Проте, Позивач не наводить жодного доказу зміни його матеріального положення в бік погіршення, або погіршення його стану здоров`я. За положеннями ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові (з аналогічним предметом спору – зменшення розміру аліментів з 1/4 на 1/6 від заробітку (доходу)) від 03 липня 2024 року по справі № 552/2073/23 вказано, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та суперечитиме її інтересам. Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердив погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження № 61- 9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21). Отже, в даній справі Позивач фактично обґрунтовує свої вимоги виключно зміною сімейного стану, не підтверджуючи належними доказами наявність обставин, які б свідчили про погіршення його матеріального становища або погіршення стану здоров`я Позивача або неможливість сплати аліментів на утримання дитини у розмірі 1/4 від заробітку (доходу). Також зауважуємо, що на розгляді Роменського міськрайонного суду Сумської області, суддя Євтюшенкова В.І., перебуває справа № 585/1442/26, з аналогічним предметом спору (зменшення розміру аліментів на утримання дитини) за позовною заявою Позивача до першої дружини Позивача, ОСОБА_4 , де Відповідач в даній справі, зазначена як третя особа. В позовній заяві до вищевказаної справи (№585/1442/26) Позивачем надано докази поліпшення матеріального становища Позивача протягом останніх 3 (трьох) місяців поспіль, а саме: довідку від 06.04.26 р. № 36542, видану Роменським відділом ДВС у Роменському районі про розмір сплачених Позивачем на користь Третьої особи аліментів на утримання дитини, із розрахунку за 3 останні місяці, що становить в середньому 29 168 грн. на місяць. ((14 724,38 + 44 902,32 + 27 876,85) : 3 = 29 168). Проте, такий розмір аліментів сплачуваних Позивачем на утримання спільної дитини Позивача та Третьої особи збільшився суто за рахунок останніх 3 (трьох) місяців за які Позивач мав найбільші нарахування заробітної плати від військової частини, де несе службу в лавах ЗСУ. Вказаний розмір аліментів не є сталим і не відображає дійсний рівень заробітку (доходів) Позивача за увесь період стягнення аліментів на утримання спільної дитини Позивача та Третьої особи (з березня 2021 року), ані за останній календарний рік, в якому 4 (чотири) місяці Позивач аліментів не сплачував взагалі. На підтвердження нестабільного характеру сплати Позивачем аліментів на утримання спільної дитини позивача та Третьої особи, відсутності їх сплати за 4 (чотири) місяці за останній рік (березень 2025 – березень 2026) Третя особа надає довідку-розрахунок від 09.04.2026 № 39094 (за 12 місяців, березень 2025 року – березень 2026 року), видану Роменським відділом ДВС у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції по сумам сплачених аліментів. Крім того, звертає увагу суду, що з 05.06.2025 року по 02.12.2025 року Позивач перебував в самовільному залишенні військової частини, після чого повернувся до несення служби. Вказане підтверджується копією листа Військової частини НОМЕР_3 , код НОМЕР_4 до Роменського ВДВС у Роменському р-ні Сумської обл. Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.06.2025 р., згідно якого вказано, що Позивачу (боржник за виконавчим провадженням №65298676) припинено стягнення із заробітної плати через самовільне залишення Позивачем військової частини з 05.06.2025 року. Згідно заяви Позивача (міститься в матеріалах виконавчого провадження №65298676 про стягнення аліментів на утримання спільної дитини Позивача та Третьої особи) до Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.12.2025 р. зазначено, що Позивач з 02.12.2025 р. проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_5 . Відтак, у разі повторного самовільного залишення військової частини Позивачем, аліменти на утримання як спільної дитини Позивача та Відповідача (у разі передачі на виконання судового наказу та відкриття виконавчого провадження), так і спільної дитини Позивача і Третьої особи визначатимуться державним виконавцем виходячи із середньої заробітної плати для відповідної місцевості, що в Роменському районі Сумської області станом на ІV квартал 2025 року становила 18 509,00 грн. на місяць (інформація з офіційного сайту Головного управління статистики у Сумській області Статистична інформація > 1. Демографічна та соціальна статистика > Ринок праці > Оплата праці та соціально-трудові відносини > Середня заробітна плата штатних працівників по районах Сумської області, опубліковано від 14.04.2026). Тобто, розмір нарахування аліментів становитиме 4 627,25 грн., а у разі задоволення судом позовних вимог Позивача – 3 084, 83 грн., що майже у 10 разів менше ніж розмір аліментів 1/4 від заробітку (доходу) Позивача в період найбільших нарахувань (останні 3 місяці) заробітку Позивачу Військовою частиною за місцем несення служби. 2. Крім того, твердження Позивача, про сукупне стягнення 1/2 частини його доходу є необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами, а доводи Позивача щодо перевищення встановленого ст. 183 СК України розміру аліментів на двох дітей не відповідають дійсності, з огляду на наступне. Так, з Позивача стягується 1/4 частки від заробітку (доходу) Позивача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (спільна дитина Позивача та Третьої особи) на підставі рішення Роменського міськрайонного суду від 16 березня 2021 року по справі № 585/3161/20. Також на судовим наказом Роменського міськрайонного суду від 24 березня 2026 року по справі № 585/1102/26, ухвалено стягнути 1/4 частки від Документ сформований в системі «Електронний суд» 11.05.2026 5 заробітку (доходу) Позивача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (спільна дитина Позивача та Відповідача). Проте, сам по собі факт ухвалення судового наказу Роменського міськрайонного суду від 24 березня 2026 року по справі №585/1102/26 не свідчить про здійснення стягнення аліментів з Позивача, оскільки вказаний виконавчий документ не був пред`явлений стягувачем (Відповідачем у даній справі) до виконання у встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (ст. 26 Закону) порядку. За змістом положень ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання судового рішення розпочинається виключно після пред`явлення виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження. Тобто, станом на дату подачі стороною Позивача позовної заяви у даній справі, з Позивача не стягується 1/4 частки від заробітку (доходу) Позивача на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі судового наказу Роменського міськрайонного суду від 24 березня 2026 року по справі № 585/1102/26, оскільки вищевказаний судовий наказ не пред`явлений до виконання стягувачем (Відповідачем по даній справі). Вказане підтверджується витягами з Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру боржників за пошуковим запитом за П.І.Б. Відповідача ОСОБА_3 , як стягувача та Позивача, як боржника (додаються в Додатках). Таким чином, всупереч положенню ст. 81 ЦПК України, стороною Позивача не надано доказів стягнення з нього 1/4 частки від заробітку на підставі судового наказу Роменського міськрайонного суду від 24 березня 2026 року по справі № 585/1102/26, що в сукупності зі стягненням 1/4 частки від заробітку (доходу) Позивача становило б 1/2 частину його доходу, що перевищує визначений ст. 183 Сімейного кодексу України (далі – СК України), розмір аліментів на двох дітей.

15 травня 2026 року завершено підготовчий розгляд і справу призначено до судового розгляду.

8 червня 2026 року третя особа ОСОБА_4 подала суду додаткові пояснення, в яких вказала, що з метою належного з`ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення по суті, Третя особа вважає за необхідне повідомити суд про наступні обставини справи, які не існували або про які не було відомо станом на дату надання Пояснень Третьої особи щодо предмету спору (від 06.05.2026 р.). Станом на дату подання цих пояснень Позивач ймовірно повторно перебуває y самовільному залишенні військової частини (далі - СЗЧ). У зв`язку з чим державним виконавцем у виконавчому провадженні № 65298676 (про стягнення аліментів з Позивача на користь Третьої особи на утримання спільного сину) направлено вимогу від 01.06.2026 р. № 244 до ВЧ НОМЕР_5 та Генерального штабу ЗСУ з метою встановлення факту проходження Позивачем служби та з`ясування, чи не перебуває він у СЗЧ. Зазначена вимога міститься в матеріалах виконавчого провадження № 65298676 Автоматизованої системи виконавчого провадження (додається в додатках). Крім того, в матеріалах вищевказаного виконавчого провадження останній звіт від Військової частини НОМЕР_5 (де за останніми даними ніс службу Позивач) про здійснення відрахувань (на оплату аліментів) із заробітної плати Позивача наявний лише за березень 2026 року. Також варто відзначити, що упродовж значного періоду аліменти на утримання спільної дитини Позивача та Третьої особи вже нараховувались виходячи з 1,4 розміру середньої заробітної плати у відповідній місцевості у зв`язку з перебуванням Позивача у СЗЧ (з 05.06.2025 по 05.12.2025), а до 05.12.2025 р. за Позивачем постійно обліковувалась заборгованість зі сплати аліментів. Відповідні докази надавалися Третьою особою в додатках (№4-6) до Пояснень Третьої особи щодо предмету спору (від 06.05.2026 р.), а саме: копія довідки-розрахунку від 09.04.2026 № 39094, видана Роменським відділом ДВС у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; копія листа Військової частини НОМЕР_6 , код НОМЕР_4 до Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському р-ні Сумської обл. Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.06.2025 р.; копія заяви Позивача до Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 15.12.2025 р. Отже, вище наведені обставини мають безпосереднє значення для вирішення даної справи по суті, оскільки у разі підтвердження факту повторного СЗЧ Позивача, аліменти на утримання його дітей, як спільної дитини Позивача та Третьої особи, так і спільної дитини Позивача та Відповідача у дані справі, визначатимуться державним виконавцем виходячи з розміру середньої заробітної плати для відповідної місцевості. Згідно з даними офіційного сайту Головного управління статистики у Сумській області, середня заробітна плата штатних працівників по Роменському району за IV квартал 2025 року становила 18 509,00 грн. на місяць (опубліковано 08.05.2026). Відповідно, розмір нарахувания аліментів на утримання спільної дитини Позивача та Третьої особи та спільної дитини Позивача та Відповідача у дані справі становитиме 4 627,25 грн. на місяць на одну дитину, тоді як у разі задоволення позовних вимог всього 3 084,83 грн. на місяць на одну дитину. Таким чином, задоволення позовних вимог у даній справі в умовах можливого повторного СЗЧ Позивача призведе до необґрунтованого зменшення аліментних зобов`язань Позивача, що суперечить інтересам дітей.

В судове засідання позивач не прибув, представник подав заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Відповідач до суду не прибула про відкладення розгляду справи не клопотала.

Третя особа до суду не прибула про відкладення розгляду справи не клопотала.

За таких обставин, суд розглядає справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Судовим наказом, що виданий Роменським міськрайоним судом 24 березня 2026 року з ОСОБА_2 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 19.12.2025 року і до досягнення дитиною повноліття. Також стягнено судові витрати (а.с.5).

16 березня 2021 року рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області позов ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів - задоволено. Змінено спосіб стягнення аліментів і вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення повноліття. Також стягнено судові витрати (а.с.6-7).

З довідки про розмір сплачених аліментів, що видана Роменським ВДВС, вбачається, що ОСОБА_2 сплачує аліменти на користь ОСОБА_4 , у грудні 2025 р. не сплачував, у січні 2026 р. сплатив 14 724,38 грн., у лютому 2026 р. сплатив 44 902,32 грн., у березні 2026 р. сплатив 27 876,85 грн. (а.с. 43).

З довідки – розрахунку, заборгованості зі сплати аліментів, вбачається, що на березень 2026 року мається переплата зі сплати аліментів в розмірі 35404, проте в березні 2025 року розмір заборгованості становив 14320,98 грн., потім сума заборгованості зменшилася, але з липня 2025 року розмір заборгованості почав збільшуватися, оскільки кошти не сплачувалися і в серпня і 2025 року розмір заборгованості склав 14069,5 грн., потім були платежі аліментів у вересні та в листопаді 2025 року і в листопаді розмір заборгованості склав 13284,75 грн. В грудні 20265 року розмір заборгованості становив 25119,42 грн., в січні 2026 року розмір заборгованості становив 37375 грн. (а.с. 44).

З довідки начальника фінасово-економічної служби військової частини НОМЕР_3 , яка датована 27 червня 2025 року, вбачається, що у військовій частині НОМЕР_7 перебуває на виконанні постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника відносно військовослужбовця ОСОБА_2 ВП №65298676 від 14.06.2022 року. Нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_2 припинено в зв`язку з самовільним залишенням військової частини з 05.06.2025 року (а.с45).

Наведене свідчить, що між сторонами склалися спірні сімейні правовідносини з приводу розміру аліментів на утримання дитини.

Згідно з ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст. 76-78, ст. 81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Згідно з ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ч. 8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

За ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

За таких обставин, вивчивши позовну заяву, пояснення третьої особи, дослідивши зібрані в справі докази, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає позов необґрунтованим і не знаходить підстав для його задоволення.

Доводи позивача, що після ухвалення двох рішень суду про стягнення з нього по частці від доходу, розмір аліментів перевищує встановлений ст. 183 СК України розмір аліментів на двох дітей 1/3 частки від доходу, суд до уваги не бере, так як в ст. 183 СК України відсутні такі розміри, як вказано позивачем.

Натомість, ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Та обставина, що позивач є військовослужбовцем, і за його словами має особливі потреби у своєму матеріально-технічному забезпеченні, у суду сумніву не викликає. Але твердження позивача про витрату більшої частини коштів (заробітку) на спеціальний одяг та інші необхідні речі не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки військовослужбовців, всім необхідним, забезпечує держава, в тому числі обмундируванням, харчуванням та іншим. На переконання суду, якщо позивач витрачає більшу частину коштів на вказані ним речі, він міг би надати суду відповідні докази, проте таких доказів суду не надано. З огляду на вказане, суд не бере до уваги доводи позивача та його представника в цій частині.

Та обставина, що у позивача є дитина від іншого шлюбу, не може вважатися самодостатньою підставою для прийняття рішення про зменшення аліментів, оскільки чинне законодавство не визначає що наявність кількох дітей може становити одну дитину в гірше становище ніж іншу.

Крім цього, якщо погодитися з доводами позивача, то він буде сплачувати на 1 дитину 1/6 частку свого заробітку, що буде становити 16,5 відсотка його доходу. Отже на його утримання, утримання дитини від іншого шлюбу та дружини, буде залишатися 84,5 відсотка, що становить 28 відсотків його доходу на кожного з членів його сім`ї, що безумовно ставить дитину – ОСОБА_5 у гірше становище аніж дитину від іншого шлюбу.

Якщо вважати, що на утримання двох дітей буде стягуватися 1/3 прибутку позивача, то розмір прибутку, який буде залишатися позивачеві буде становити 66,6 відсотка його доходу.

В той же час, якщо на утримання дітей буде стягуватися вже визначений розмір аліментів – по на кожну дитину, то позивачеві та його дружині залишиться частка заробітку позивача, тобто по частині на нього і на дружину, що суд вважає справедливим розміром.

Вказані арифметичні підрахунки свідчать, що позивач в такий спосіб намагається зменшити свою участь у виконання батьківського обов`язку щодо належного утримання дітей.

Таке переконання суду формується ще і на підставі того, що сам позивач доказів щодо розміру свого заробітку (доходу) суду не надав, але позовні вимоги обґрунтовує саме своїм матеріальним станом.

Сукупність встановлених обставин позбавляє суд можливості дійти обґрунтованого висновку про зміни матеріального становища позивача, та його сімейного стану, які б могли бути підставою для зміни розміру аліментів, в зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позову.

За наслідками розгляду суд дійшов висновку про відмову в задоволення позову з огляду на що з відповідача судовий збір не може бути стягнуто.

Керуючись ст.ст. 180, 182, 183, 192 Сімейного кодексу України, ст. ст. ст.ст. 10, 12,13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку передбаченому п.15.5) Перехідних положень ЦПК України. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 20 липня 2026 року.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга