Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №583/2992/26 — Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Суд: Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 20 липня 2026 р.

Справа: №583/2992/26

Суддя: Ярошенко Т. О.

Справа № 583/2992/26

2/583/1577/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Охтирський відділ державної виконавчої служби в Охтирському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

15.06.2026 представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, який мотивує тим, що ОСОБА_1 є батьком трьох неповнолітніх дітей та виконує обов`язок щодо їх утримання на підставі судових рішень. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02.02.2021 року у справі №583/4754/20 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.05.2023 року у справі №583/1752/23 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.04.2026 року у справі №583/1488/26 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. Таким чином загальний розмір аліментних зобов`язань становить 5/8 частин усіх видів доходу позивача. Після ухвалення вищезазначених судових рішень стан здоров`я позивача істотно погіршився. Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України. Під час виконання обов`язків військової служби та участі у заходах із захисту Батьківщини позивач отримав тяжкі поранення та травми. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23.03.2026 року №43/26/492/Р позивачу встановлено ІІ групу інвалідності до 01.04.2028 року. Причиною інвалідності визначено травму (поранення, контузію, каліцтво), пов`язану із захистом Батьківщини та виконанням обов`язків військової служби. Наявність ІІ групи інвалідності свідчить про стійкий характер порушень здоров`я, істотне обмеження працездатності та необхідність постійного лікування, реабілітації і додаткових витрат на підтримання стану здоров`я. У зв`язку із встановленою інвалідністю позивач змушений постійно нести витрати на лікування, придбання лікарських засобів, проходження реабілітаційних заходів та забезпечення спеціальними засобами реабілітації. Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 про розмір грошового забезпечення по дату звільнення позивач проходив військову службу та отримував грошове забезпечення, з якого здійснювалися відрахування аліментів. Після звільнення з військової служби матеріальне становище позивача істотно змінилося, оскільки він втратив постійне джерело доходу у тому обсязі, який існував на час ухвалення судових рішень про стягнення аліментів. Одночасно позивач набув статусу особи з інвалідністю ІІ групи та потребує значних додаткових витрат на лікування і реабілітацію. Встановлений на даний час сукупний розмір аліментних зобов`язань позивача становить 5/8 частин усіх видів доходу, що перевищує половину його заробітку та не враховує встановлену ІІ групу інвалідності, втрату повноцінної працездатності, необхідність постійного лікування та реабілітації. Зменшення розміру аліментів до 1/6 частини доходу на кожну дитину не звільняє позивача від виконання батьківського обов`язку, а забезпечує справедливий баланс між інтересами дітей та реальними можливостями платника аліментів. На підставі вищевикладеного просить зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02.02.2021 року у справі №583/4754/20 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 з 1/4 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального гарантованого законом розміру аліментів; зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.05.2023 року у справі №583/1752/23 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 з 1/4 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального гарантованого законом розміру аліментів; зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі заочного рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.04.2026 року у справі №583/1488/26 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_5 , з 1/8 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального гарантованого законом розміру аліментів.

Процесуальні дії у справі та аргументи сторін.

22.06.2026 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі, визнано справу малозначною та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачка 27.06.2026 року отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі, відзиву в установлений законом строк не подала, будь-яких заяв від неї не надійшло.

За таких обставин суд приходить до висновку про можливість вирішення справи за наявними матеріалами у відповідності до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до принципу диспозитивності, на якій неодноразово наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішення, особи, які беруть участь у справі, мають можливість вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.

Указаний принцип надає кожному учаснику процесу можливість самостійно розпоряджатися наданими йому законом процесуальними правами, в тому числі і правом брати участь в судових засіданнях.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави – учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Ураховуючи, що від сторін у справі клопотань не надійшло, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження сторонами не надано, сторони не ініціювали перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження після отримання ухвали суду про відкриття провадження в справі, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вказана справа відноситься відповідно до положень ст. 19, ст. 274 ЦПК України до малозначних справ, її розгляд визначено судом в ухвалі про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, позивачкою відповідно до положень ЦПК України надано в повному обсязі необхідні докази в обґрунтування позову, інших клопотань щодо надання чи витребування доказів сторонами не заявлялося, суд не знаходить підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального провадження та вважає можливим розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень ст.ст. 277-279 ЦПК України.

Згідно із частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки, Охтирським міськрайонним судом Сумської області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У розумінні ч. 6 ст. 279 ЦПК України характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Оскільки, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до норм ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви суду.

Установлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 22.10.2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 22.10.2024 року та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 23.02.2022 року (а.с.26,27).

Судовим наказом Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в розмірі частини (а.с.32).

На виконання вищевказаного судового наказу 04.02.2021 року державним виконавцем Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.7).

Судовим наказом Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.05.2023 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 в розмірі частини (а.с.33).

На виконання вищевказаного судового наказу 16.05.2023 року державним виконавцем Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.8).

Заочним рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.04.2026 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 в розмірі 1/8 частини (а.с.18-19).

На виконання вищевказаного судового наказу 03.06.2026 року державним виконавцем Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.9).

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_5 від 28.07.2025 року за № 1173 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інших інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, згідно якої ОСОБА_1 дійсно у складі військової частини НОМЕР_5 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (а.с.17), а також копія посвідчення серії НОМЕР_6 від 13.08.2024 (а.с.34).

Довідкою про отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) від 28.07.2025 року за №2042 підтверджується, що ОСОБА_1 05.07.2024 одержав мінно-вибухову травму, ЗЧМТ, перелом н/3 обох гомілок, закритий внутрішньо-суглобовий перелом обох кінцівок правої гомілки (а.с.20).

Згідно свідоцтва про хворобу від 06.03.2026 року за № 2026-0306-0904-2987-7 встановлено непридатність ОСОБА_1 до військової служби з переоглядом через 12 місяців (а.с.28-29).

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 23.03.2026 року №43/26/492/Р позивачу встановлено ІІ групу інвалідності до 01.04.2028 року (а.с.11).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону дитинства» всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Отже, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до шести років -2817 грн, для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Судом встановлено, що судовий наказ від 12.05.2023 року по справі №583/1752/23, 2-н/583/449/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 в розмірі частини було видано в той час, коли у ОСОБА_1 була наявна ще одна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої з ОСОБА_1 на підставі судового наказу від 11.01.2021 року по справі №583/4754/20, 2-н/583/4/21 вже стягувались аліменти в розмірі частини заробітку (доходу) платника аліментів.

За рішенням Охтирського міськрайонного суду від 23.04.2026 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 в розмірі 1/8 частини.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України - судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Аналіз ст.192 СК України права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі №727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі №682/2454/22 (провадження №61-10748св23), а також від 19.06.2024 року № 686/22677/23 (провадження 61-5022св24).

Відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що він має проблеми зі здоров`ям, потребує значних додаткових витрат на лікування і реабілітацію. Встановлений на даний час сукупний розмір аліментних зобов`язань позивача становить 5/8 частин усіх видів доходу, що перевищує половину його заробітку.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд уважає доведеним те, що матеріальне становище позивача змінилося, позивач має проблеми зі здоров`ям, потребує значних додаткових витрат на лікування і реабілітацію. Зазначене, підтверджує наявність підстав, передбачених ст. 192 СК України, для зменшення розміру аліментів.

Окремо суд зазначає, що позивач просить збільшити розмір аліментів, які стягуються за рішенням Охтирського міськрайонного суду від 23.04.2026 року, яким з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 в розмірі з 1/8 частини на 1/6 частину.

Суд уважає, що збільшення розміру аліментів, у відповідності до положень ст.192 СК України є правом платника аліментів, в даному випадку ОСОБА_1 , що відповідатиме інтересам дитини.

Ураховуючи зміну матеріального стану позивача, стану його здоров`я, суд приходить до висновку, що слід змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2021 року у справі №583/4754/20 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 з 1/4 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального гарантованого законом розміру аліментів; змінитирозмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.05.2023 року у справі №583/1752/23 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 з 1/4 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального гарантованого законом розміру аліментів; та змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі заочного рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.04.2026 року у справі №583/1488/26 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_5 з 1/8 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального гарантованого законом розміру аліментів. На думку суду, вказаний розмір аліментів буде пропорційним, розумним, достатнім і справедливим та відповідатиме інтересам дітей, при цьому не порушуватимуться права та інтереси сторін.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 №3, у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Висновок суду.

Аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд уважає, що позовні вимоги підлягаю задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 76-81, 89, 229, 258-259, 263-265, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Змінити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.01.2021 року у справі №583/4754/20 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 1/4 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального гарантованого законом розміру аліментів.

Змінитирозмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 12.05.2023 року у справі №583/1752/23 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 , на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 1/4 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального гарантованого законом розміру аліментів.

Змінитирозмір аліментів, що стягуються на підставі заочного рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.04.2026 року у справі №583/1488/26 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 1/8 частини до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше мінімального гарантованого законом розміру аліментів.

Стягнення аліментів у зміненому розмірі проводити з дня набрання чинності рішенням суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21.07.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Суддя Охтирського

міськрайонного суду: Т.О.Ярошенко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua