Вирок від 19 липня 2026 р. у справі №592/8728/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/8728/26

Провадження № 1-кп/592/1232/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в дистанційному судовому провадженні в режимі відеоконференції в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми кримінальне провадження № 62022170040000185, відомості за яким 29.12.2022 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , водія-електрика радіостанції № 2 відділення електрозабезпечення інформаційно-телекомунікаційного вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 (військовослужбовця) , який має професійно-технічну освіту, неодруженого, громадянина України, українця, раніше судимого, РНОКПП НОМЕР_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисниці обвинуваченого: адвоката ОСОБА_7 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно ст. 1 Закону України “Про оборону України” воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. 24.02.2022 Президентом України було видано Указ “Про введення воєнного стану в Україні” № 64/2022, затверджений Законом № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку з чим на території України було запроваджено правовий режим воєнного стану. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.05.2022 № 93 солдата ОСОБА_4 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 24.05.2022 № 8-РС на посаду водія-електрика радіостанція № 2 відділення електрозабезпечення інформаційно-телекомунікаційного вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 , було враховано таким, що з 24.05.2022 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою. Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_4 , відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 2, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Однак, солдат ОСОБА_4 , грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, близько 08:00 06.11.2022, діючи в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” , ст. ст. 2, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи про те, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, самовільно залишивши місце тимчасового розташування військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 та у подальшому проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього. У подальшому, 16.04.2026 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 209 КПК України за адресою: АДРЕСА_3 , та було поміщено до державної установи “Сумський слідчий ізолятор№ . Солдат ОСОБА_4 в період часу з 08:00 06.11.2022 до 16.04.2026 обов`язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю та пояснив суду про те, що у вчиненому він щиро кається. Також обвинувачений ОСОБА_4 пояснив суду про те, що 06.11.2022 з 08:00 він дійсно вчинив самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто він дійсно вчинив кримінальне правопорушення, передбачене, ч. 5 ст. 407 КК України, за обставин, зазначених в обвинувальному акті. Він просив суворо його не карати.

Крім повного визнання обвинуваченою ОСОБА_4 своєї вини, його вина у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, повністю підтверджується сукупністю доказів, які є наявними в кримінальному провадженні, а обвинувачення визнається судом доведеним в законному порядку.

Оскільки учасники судового провадження не оспорювали обставин вчиненого кримінального правопорушення та не заперечували проти скороченого судового розгляду, відтак, у суворій відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За таких обставин суд прийняв рішення про проведення скороченого судового розгляду. Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, суд з`ясував, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст наданих йому прав та правові наслідки відмови від таких, що виходить також і з вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи “Відносно спрощеного кримінального правосуддя” та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, ст. 349 КПК України, які передбачають, що суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного та скороченого розгляду.

При цьому суд керувався принципом “поза розумним сумнівом” , зміст якого сформульований в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кобець проти України” (“Kobets v. Ukraine” ) від 14.02.2008, заява № 16437/04. Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або за відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Згідно ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Зіставивши ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, і встановлені судом ознаки злочинного діяння, вчиненого ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про те, що вони відповідають один одному. Таким чином, суд визнає доведеним обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а, отже, його злочинні дії необхідно кваліфікувати як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, вчинене ОСОБА_4 , згідно ч. 5 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Крім того, суд бере до уваги положення абз. 3 п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” № 7 від 24.10.2003 (із змінами і доповненнями) , згідно якому, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень) , склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку) , його матеріальний стан тощо (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03#Text) .

Як особа обвинувачений ОСОБА_4 характеризується наступним чином.

Є особою молодого віку (а. п. 1) .

Проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. п. 1) .

Є діючим військовослужбовцем, а саме: займає посаду водія-електрика радіостанції № 2 відділення електрозабезпечення інформаційно-телекомунікаційного вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 .

Має професійно-технічну освіту (зі слів) (а. п. 1) .

Є неодруженою особою (зі слів) (а. п. 1) .

Раніше судимий вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.06.2026 у справі № 577/4020/22, провадження № 1-кп/577/48/26 до покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 05 (п`ять) років, вирок набрав законної сили 03.07.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/137036162) (а. п. 33, 45-47) .

Має реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) НОМЕР_2 (а. п. 1) .

Згідно довідці комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради “Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань” № 01-17/01/742 від 23.04.2026 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , під медичним наглядом у лікарів-наркологів та лікарів-психіатрів комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради “Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань” не перебуває (а. п. 29) .

Згідно ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Крім того, суд бере до уваги положення п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” № 7 від 24.10.2003 (із змінами і доповненнями) , згідно якому, виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0007700-03#Text) .

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд вважає: - щире каяття; - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; - молодий вік винного у вчиненні кримінального правопорушення; - повне визнання своєї вини у вчиненні ним кримінального правопорушення.

Крім того, враховуючи, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного обвинуваченого, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, мають бути суворо додержані вимоги ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за можливе взяти до уваги наступне.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, – щире каяття обґрунтовується тим, що таке каяття є добровільним, тобто таким, що базується на внутрішньому переконанні особи. Щире каяття ґрунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності. Визнання вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щире каяття винного у вчиненні кримінального правопорушення.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, – активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що таке сприяння є добровільним, тобто таким, що базується на внутрішньому переконанні особи. Сприяння розкриттю кримінального правопорушення здійснюється добровільно у будь-якій формі: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів, надання доказів, іншої інформації про свою злочинну діяльність та/або таку діяльність інших осіб. Таке сприяння має бути активним, тобто певною мірою ініціативним та енергійним.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, – молодий вік винного у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що молодий вік винного може свідчити про відсутність у винної особи стійких злочинних навичок, і, відповідно, про меншу суспільну небезпеку цієї особи.

Можливість врахування обставини, яка пом`якшує покарання винної особи, – повне визнання особою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтовується тим, що така особа заслуговує поблажливого ставлення до себе, оскільки вона щиро каючись у вчиненні кримінального правопорушення, викладає всі обставини вчиненого, що сприяє встановленню істини по справі, тобто розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, суд вважає рецидив кримінальних правопорушень (а. п. 33, 45-47) .

Отже, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, думку прокурора, думку обвинуваченого, думку захисниці обвинуваченого, переслідуючи мету забезпечення пропорційності соціально виправданих цілей покарання, реалізуючи принцип справедливості покарання, суд дійшов висновку про можливість і доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, із застосуванням ст. 70 КК України, у виді позбавлення волі. Строк позбавлення волі суд визначає залежно від тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, з урахуванням наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. За правилами, передбаченими в частинах першій – третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4 02.06.2026 був засуджений вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області за ч. 2 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 05 (п`ять) років, оскільки після постановлення вказаного вироку в справі було встановлено, що засуджений ОСОБА_4 винний ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, відтак, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, йому слід визначити остаточне покарання шляхом часткового складання покарання, призначеного вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.06.2026, з покаранням, призначеним вказаним вироком.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 слід обчислювати з дня її затримання в порядку ст. 208 КПК України, тобто з 16.04.2026 включно (а. п. 3, 5, 31, 32) .

Цивільний позов у кримінальному провадженні пред`явлений не був (а. п. 5) .

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні (а. п. 5) .

Документально підтверджені процесуальні витрати у справі на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні (а. п. 5) .

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 обирати недоцільно, оскільки вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.06.2026 у справі № 577/4020/22, провадження № 1-кп/577/28/26, засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили було залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Що стосується рішення про залік досудового тримання під вартою, згідно абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, то суд дійшов наступного висновку.

Отже, в строк відбуття ОСОБА_4 покарання за правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 КК України, слід зарахувати час його знаходження під вартою в період часу з 16.04.2026 до набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373-376, 615 КПК України; ст. ст. 11, 12, 50, 51, 61, 65, 66, 69-72, 407 КК України, -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_4 винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 05 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.06.2026, з покаранням, призначеним вказаним вироком, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 05 (п`ять) років 01 місяць з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 05 (п`ять) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з дня його затримання в порядку ст. 208 КПК України, тобто з 16.04.2026 включно.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирати, оскільки вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 02.06.2026 у справі № 577/4020/22, провадження № 1-кп/577/28/26, засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили було залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В строк відбуття ОСОБА_4 покарання за правилами, передбаченими ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати час його знаходження під вартою в період часу з 16.04.2026 до набрання цим вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Ковпаківський районний суд м. Суми, який постановив вирок.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Головуючий: ОСОБА_8