Вирок від 19 липня 2026 р. у справі №448/1292/26 — Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер 448/1292/26

Провадження № 1-кп/448/198/26

В И Р О К

Іменем України

20.07.2026 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська матеріали кримінального провадження №12026141230000135 від 08 травня 2026 року про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Буців Мостиського району Львівської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, раніше не судимого, військовослужбовця,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3

та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

Судом встановлено, що 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Військовослужбовець солдат ОСОБА_3 , на підставі розпорядження №73-РС від 10.04.25 року, командира військової частини НОМЕР_1 призначений на посаду старшого майстра вказаної військової частини.

У відповідності до вимог ст.ст.11,16,49,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №548-XIV, ст.ст.1,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Разом з тим, солдат ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив злочин проти громадського порядку та моральності.

Встановлено, що ОСОБА_3 , як військовослужбовець Збройних сил України, будучи обізнаним з правилами зберігання та використання вогнепальної зброї, а також необхідністю дотримання заходів безпеки при поводженні з нею, 7 травня 2026 року приблизно о 23 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, умисно, грубо порушив громадський порядок та спокій громадян, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та скоїв хуліганство, яке виразилось в тому, що він, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності, прагнучи протиставити себе суспільству, знаходячись на території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно та цілеспрямовано, нехтуючи загальнолюдськими правилами співіснування і нормами моралі, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер своїх дій, вийняв з сейфу однозарядний нарізний карабін ІЖ-18МН, який йому належить згідно дозволу №В-329 від 13.02.2019 року та патрони до нього, після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, вийшов на територію вказаного домоволодіння, де знаходились односельчани ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , та почергово заряджаючи карабін, здійснив декілька пострілів у різні напрямки, знаходячись поруч із житловим будинком, у якому перебувала ОСОБА_8 та двоє малолітніх дітей.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.4 ст.296 КК України – хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив обставини, що наведені у обвинувальному акті і оголошені прокурором. Зазначив, що дійсно вищевказаного дня та часу, за наведених вище обставин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, вийняв із сейфу карабін за місцем свого проживання, та вийшовши на вулицю, вистрелив декілька раз у повітря із такого, у присутності односельчан та дружини, а також його малолітніх дітей. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 5 ст.9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного - відсутні, жодних клопотань з цього приводу учасниками кримінального провадження не заявлялись.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 доведеною у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч.4 ст.296 КК України - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, із застосуванням вогнепальної зброї.

Згідно ч.6 ст.368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 01.02.2018 у справі №634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначив поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України) визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Визначаючи ступінь небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема характеру вчинених дій, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями "Про практику призначення судами кримінального покарання", досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є тяжким злочином.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому відповідно до вимог ст.66 КК України судом визнається: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому відповідно до ст.67 КК України є вчинення кримінального правопорушення, будучи в стані алкогольного сп`яніння.

Судом також враховується характер і ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, що обвинувачений ОСОБА_3 являється військовослужбовцем, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні 2-ох малолітніх дітей, його (обвинуваченого) стан здоров`я – на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває; його сімейний стан – одружений, його роль у скоєному кримінальному правопорушенні та поведінку до і після вчинення такого, - обвинувачений ОСОБА_3 усвідомив протиправну поведінку, виявляє жаль з приводу вчиненого кримінального правопорушення, готовий нести кримінальну відповідальність.

Беручи до уваги наведені обставини в сукупності, суд при призначенні покарання також виходить із встановленої ст.50 КК України його мети не тільки кари, а й виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе шляхом застосування до нього покарання у виді позбавлення волі, але без відбування такого, звільнивши його від відбування покарання, надавши випробувальний термін.

З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із визначенням останньому іспитового строку тривалістю в 1 рік, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

Цивільний позов по кримінальному провадженні не заявлявся.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 15 травня 2026 року на такі речі: карабін ИЖ-18НМ, мисливська двоствольна гладкоствольна рушниця «ІЖ-54», гвинтівка пневматична, металеві гільзи у кількості 16 штук (8 полімерних гільз та 8 металевих гільз), 1 куля, пристрій зменшення звуку пострілу, 3 патрони, металева коробка із вмістом дрібних куль для пневматичної зброї, 2 – флеш карті пам`яті, - слід скасувати.

Речові докази: карабін ИЖ-18НМ, мисливська двоствольна гладкоствольна рушниця « НОМЕР_2 », пристрій зменшення звуку пострілу та гвинтівка пневматична, котрі знаходяться в камері зберігання речових доказів ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області – конфіскувати в дохід Держави; металеві гільзи у кількості 16 (шістнадцять) штук (8 полімерних гільз та 8 металевих гільз), 1 (одна) куля, 2 (дві) – флеш карті пам`яті, металева коробка із вмістом дрібних куль для пневматичної зброї та 3 (три) патрони, котрі знаходяться в камері зберігання речових доказів ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області – знищити;

Процесуальні витрати по справі: за проведення експертизи зброї №СЕ-19/114-26/14410-БЛ від 09.06.2026 року у розмірі 3850,88 грн.; за проведення експертизи зброї СЕ-19/114-26/14408-БЛ від 08.06.2026 року у розмірі 3850,88 грн. та за проведення експертизи дослідження зброї №СЕ-19/114-26/14407-БЛ від 11.06.2026 року у розмірі 3850,88 грн., а всього на загальну суму 11552, 64 грн., – стягнути з ОСОБА_3 в користь Держави.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили суд не вбачає за необхідне обирати.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376, ч.15 ст.615 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст.296 КК України та призначити йому покарання 3 (три) роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом встановленого іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ч.4 ст.76 КК України нагляд за ОСОБА_3 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на командира військової частини НОМЕР_1 , у разі зміни місця служби командира військової частини за новим місцем служби, а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

У разі звільнення з військової служби зобов`язати ОСОБА_3 , згідно з ч.1 ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Мостиського районного суду Львівської області від 15 травня 2026 року на такі речі: карабін ИЖ-18НМ, мисливська двоствольна гладкоствольна рушниця «ІЖ-54», гвинтівка пневматична, металеві гільзи у кількості 16 штук (8 полімерних гільз та 8 металевих гільз), 1 куля, пристрій зменшення звуку пострілу, 3 патрони, металева коробка із вмістом дрібних куль для пневматичної зброї, 2 – флеш карті пам`яті, - скасувати.

Речові докази: карабін ИЖ-18НМ, мисливська двоствольна гладкоствольна рушниця «ІЖ-54», пристрій зменшення звуку пострілу та гвинтівка пневматична, котрі знаходяться в камері зберігання речових доказів ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області – конфіскувати в дохід Держави; металеві гільзи у кількості 16 (шістнадцять) штук (8 полімерних гільз та 8 металевих гільз), 1 (одна) куля, 2 (дві) – флеш карті пам`яті, металева коробка із вмістом дрібних куль для пневматичної зброї та 3 (три) патрони, котрі знаходяться в камері зберігання речових доказів ВнП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області – знищити;

Процесуальні витрати по справі: за проведення експертизи зброї №СЕ-19/114-26/14410-БЛ від 09.06.2026 року у розмірі 3850,88 грн.; за проведення експертизи зброї СЕ-19/114-26/14408-БЛ від 08.06.2026 року у розмірі 3850,88 грн. та за проведення експертизи дослідження зброї №СЕ-19/114-26/14407-БЛ від 11.06.2026 року у розмірі 3850,88 грн., а всього на загальну суму 11552, 64 грн., – стягнути з ОСОБА_3 в користь Держави.

Запобіжний захід до набрання вироком суду законної сили ОСОБА_3 - не обирати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1