Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №447/1261/25 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/75/26

Справа №447/1261/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

21.07.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі головуючого судді Бачуна О.І., з участю секретаря судових засідань Данилів О.І., позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаїв, Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Державного нотаріуса Миколаївської державної нотаріальної контори Недомірко Галини Володимирівни, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,-

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог покликається на наступне. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 23.04.1970року спадкоємцями ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 були три його дочки: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Позивачка являється дочкою ОСОБА_4 та є її спадкоємцем, відповідач ОСОБА_2 являється дочкою ОСОБА_6 та є її спадкоємцем. До складу спадщини після смерті ОСОБА_3 увійшов одноповерховий деревяний житловий будинок на надвірні будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Загальна площа будинку станом на 10.03.1956року становила 68,56кв.м., житлова 39,18кв.м. Частки у спадщині були рівними. 18.09.1970року ОСОБА_5 подарувала належну їй 1/3 будинку ОСОБА_4 . Після цього, ОСОБА_4 отримала дозвіл на прибудову веранди до житлового будинку, оформленого рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів №31 від 28.02.1984року. Крім цього, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів №111 від 31.05.1994року ОСОБА_4 узаконено переобладнання господарської будівлі під житлові кімнати. Також, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів №23 від 25.01.2000року затверджено акт про прийняття в експлуатацію частини житлового будинку АДРЕСА_1 , корисною площею 55,4кв.м., житловою 36,1кв.м. Після введення в експлуатацію будинку ОСОБА_4 її частка в спільній власності збільшилася, однак вона не вчинила дій про зміну розміру часток у зв`язку з прибудовою та реєстрацію права власності після реконструкції. ОСОБА_4 02.10.2003року склала заповіт, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 . Позивачка вступила у спадщину, однак свідоцтво про право на спадщину не оформила. 12.07.2006року державним реєстратором КП ЛОР « Стрийське МБТІ» було прийнято рішення та внесено запис про державну реєстрацію права власності на житловий будинок площею 132,2кв.м., житловою площею 75,6 кв.м., який складається із однієї кухні та 4 житлових кімнат за ОСОБА_4 в розмірі 1/3 ідеальної частки на підставі договору дарування, реєстраційний номер 1891 від 18.09.1970року; за ОСОБА_6 у розмірі 1/3 ідеальної частини на підставі свідоцтва про право на спадщину реєстраційний №707 від 23.04.1970року; за ОСОБА_4 у розмірі 1\3 ідеальної частини на підставі свідоцтва про право на спадщину реєстраційний №707 від 23.04.1970року. Право власності зареєстровано на підставі заяви ОСОБА_2 .. Позивачка зазначає, що станом на 12.07.2006року ОСОБА_6 була померлою тому будь-яка реєстрація права власності на померлу особу була неможлива. Реєстратором не враховано, що ОСОБА_4 здійснила прибудову до будинку чим змінила розмір своєї частки у будинку . ОСОБА_4 не уповноважувала ОСОБА_2 на державну реєстрацію її права власності, а ОСОБА_6 на той час померла, а тому вважає, що реєстрація права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 станом на 2006 рік є незаконною і підлягає скасуванню. Стрийським МБТІ 15.05.2013року виготовлено технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 , відповідно до якого загальна площа житлового будинку 132,7кв.м., житловою площею 75,6 кв.м. Відповідно до довідки №3163 від 23.12.2024року виданої КП ЛОР «Стрийське МБТІ» на замовлення ОСОБА_2 , загальна площа будинку вже становить 114,2кв.м., житлова 75,6кв.м. Позивачка стверджує, що за період 2013-2024року у будинку не проводилися жодні будівельні роботи та перепланування. КП ЛОР «Стрийське МБТІ» відмовилося проводити перерахунок часток у зв`язку з проведеною ОСОБА_4 прибудовою і переобладнанням, хоча у витязі від 03.08.2006року вказало, що у зв`язку з переобладнанням сараю ОСОБА_4 під дві житлові кімнати та добудовою веранди загальна площа збільшилася на 63,7кв.м., а житлова на 36,42кв.м.

На замовлення позивачки, ДП ТзОВ «ПБП «КОНТУР» Новороздільське міське БТІ , в особі інженера ОСОБА_7 було здійснено технічну інвентаризацію будинку АДРЕСА_1 , і встановлено, що загальна площа будинку садибного типу склала 125,6кв.м., житлова 75,3кв.м.. Зміна загальної площі відбулася внаслідок вилучення площі підвалу з недостатньою висотою. Таким чином, ОСОБА_6 станом на 23.04.1970р. успадкувала 1/3 частину житлового будинку загальною площею 68,56кв.м., що дорівнює в частці 22,85кв.м. ОСОБА_4 успадкувала та отримала в дар станом на 1970рік 2/3 житлового будинку загальною площею 68,56кв.м., що дорівнює 45,71кв.м. Крім цього, ОСОБА_4 добудувала 57,04кв. , тому її частка становить 102,75кв.м.. Враховуючи зазначена, позивачка вважає, що частка ОСОБА_6 складає 18/100 в цьому будинку,а частка ОСОБА_4 82/100. Незважаючи на це, ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 і отримала від державного нотаріуса Недомірко Г. свідоцтво про право на спадщину реєстраційний №366 від 12.02.2025 та зареєструвала за собою право власності на 1/3 ідеальної частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Позивачка вважає, що при видачі ОСОБА_6 свідоцтва про право власності на 1/3 частини будинку, нотаріус не врахувала що загальна площа будинку 68,65кв.м., а після проведених прибудови та переобладнання частка ОСОБА_4 збільшилася, а ОСОБА_6 залишилась попередньою. Нотаріус не врахував подані позивачкою перерахунки розміру часток, проведені сертифікованим спеціалістом. Позивачка вважає, що свідоцтво про власності на спадщину №366 від 12.02.2025року порушує її право власності та інтереси,а тому повинно бути визнано недійсним. У зв`язку із зміною часток у будинку після прибудови та переобладнання, вважає, що їй належить 82/100 ідеальної частки будинку по АДРЕСА_1 , загальною площею 125,6кв.м., житловою 75,3кв.м. Просила позовні вимоги задоволити.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 08.05.2025 відкрито провадження по справі та призначено судове засідання.

02.07.2026року представник позивача подала до суду заяву про зміну предмета спору(уточнення позовної вимоги) та просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 82/100 ідеальної частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 125,6кв.м., житловою площею 75,3кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3084691746100 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину №366 від 12.02.2025року видане ОСОБА_2 та скасувати рішення державного реєстратора Недомірко Г.В. про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав на нерухоме майно (номер відомостей 58508852, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №77205615 від 12.02.2025року.

Ухвалою суду від 24.07.2025 витребувано в КП ЛОР « Стрийське МБТІ» копію інвентаризаційної справи по будинковолодіння АДРЕСА_1 .

03.09.2025 представник позивача подала до суду копію технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлений ДП ТзОВ ПБП « Контур».

07.10.2025року КП ЛОР « Стрийське МБТІ» надіслало на адресу суду звірені копію матеріалів інвентаризаційної справи за адресою АДРЕСА_1 .

17.10.2025 Миколаївською державною нотаріальною конторою Львівської області надіслано на адресу суду копію спадкової справи №150\2005 заведеної після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та №63/2013 заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 23.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у відкрите судове засідання.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 уточнені позовні вимоги від 02.07.2026 підтримала в повному обсязі та просила їх задоволити.

Відповідач та її представник ОСОБА_8 в судове засідання не прибули повторно, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи. Представник відповідача подав до суду 14.07.2026р. заяву в якій просив відкласти розгляд справи, оскільки повістку отримав 13.07.2026року. Суд вважає, неявку представника відповідача неповажною, а тому проводить розгляд справи у його відсутності.

Державний нотаріус Миколаївської державної нотаріальної контори Недомірко Г.В. в судове засідання не прибув, однак подав до суду заяву в якій просив проводити розгляд справи у її відсутності, при розгляді справи покладається на думку суду.

Представник КП ЛОР ЛОР «Стрийське МБТІ» в судове засідання не прибув повторно, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши думку учасників, вивчивши та дослідивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку, суд встановив наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Її батьками записані ОСОБА_9 та ОСОБА_4 .

Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину від 23 квітня 1970року, єдиними спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 є його діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . До складу спадкового майна входить одноповерховий дерев`яний житловий будинок та надвірні будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору дарування від 18.09.1970року, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 1/3 частину одноповерхового дерев`яного жилого будинку та надвірних будівель по АДРЕСА_1 .

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів №31 від 28.02.1984року надано дозвіл ОСОБА_4 на прибудову веранди до житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_2

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів №111 від 31.05.1994року ОСОБА_4 узаконено переобладнання господарської будівлі під житлові кімнати в АДРЕСА_1 та зобов`язано її внести зміни в план забудови в архітектурному відділі райдержадміністрації.

Приймальною комісією 21.01.2000року складено акт про закінчення будівництва і зведення в експлуатацію частини житлового будинку АДРЕСА_1 , корисною площею 55,4кв.м., в т.ч. житловою площею 36,1кв.м.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради народних депутатів №23 від 25.01.2000року затверджено акт від 21.01.2000року про прийняття в експлуатацію частини житлового будинку АДРЕСА_1 , корисною площею 55,4кв.м., в т.ч. житловою площею 36,1кв.м.

Таким чином станом на 2000рік площа спірного будинку становила 132,2кв.м.

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .

02.10.2003 ОСОБА_4 склала заповіт відповідно до якого, все своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде належати на їй на день смерті і на що матиме право за законом заповіла ОСОБА_1 .

Як вбачається із витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №11427600 виданого КП ЛОР « Стрийське МБТІ» від 03.08.2006року за заявою ОСОБА_2 , будинок по АДРЕСА_1 зареєстрований на праві власності по 1/3 частині за ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Загальна площа будинку 132,2кв.м., житлова 75,6кв. Крім цього, аналогічна інформація відображена в інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №183445250 від 03.10.2019року.

Як вбачається із технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 15.05.2013року виготовлений на замовлення ОСОБА_1 , загальна площа будинку 132,7кв.м., в тому числі житлова 75,6кв.м.

Як вбачається із довідки №1334 від 29.05.2013року виданої Стрийським МБТІ станом на 15.05.2013року загальна площа житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 132,7кв.м., в тому числі житлова 75,6кв.м. В довідці міститься примітка про те, що переобладнання господарської будівлі в частину житлового будинку та добудовано веранду за рахунок чого житлова площа збільшилася на 36,42кв.м. та загальна площа на 63,7кв.м.. та прийнято в експлуатацію згідно акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію від 21.01.2000, станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок після реконструкції не зареєстровано.

Відповідно до довідки №3163 від 23.12.2024року КП ЛОР «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» виданої ОСОБА_1 станом на 13.12.2024року житловий будинок по АДРЕСА_1 має загальну площу 114,2кв.м. в тому числі житлову 75,6кв.м. В довідці міститься примітка про те, що переобладнання сараю в частину житлового будинку та добудовано веранду за рахунок чого житлова площа збільшилася на 36,42кв.м. та загальна площа на 45,64кв.м.. та прийнято в експлуатацію згідно акту про закінчення будівництва і введення в експлуатацію від 21.01.2000, станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок після реконструкції не зареєстровано.

Із відповіді КП ЛОР « Стрийське МБТІ №398 від 24.02.2025року на адвокатський запит ОСОБА_11 вбачається, що підрахунок загальної та житлової площі будинку по АДРЕСА_1 здійснювався в журналі внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень. Загальна площа зменшилася за рахунок виключення площі підвалу та перерахунку площ у відповідності до вимог Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого ПКМУ від 12.05.2023року №488. До вказаної відповіді долучено Журнал обмірів та розрахунків площ.

Відповідно до копії технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлений ДП ТзОВ ПБП « Контур» 04.03.2025, загальна площа будинку 125,6кв., , житлова площа 75,3кв.

Як вбачається із висновку №10307 від 14.03.2025року щодо визначення частки в об`єкті нерухомого майна наданого ДП ТзОВ ПБП «Контур» Новороздільське міське бюро технічної інвентаризації, за поверхневим планом та журналом внутрішніх обмірів Стрийського МБТІ від 10.03.1956року загальна площа будинку АДРЕСА_1 складала 68,56кв.м.і 39,18кв.м. жилої площі. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.08.2006року №15360870 загальна площа жилого будинку склала 132,2кв.м., житлова площа 75,6кв.м. внаслідок переобладнання сараю та добудови ОСОБА_4 . Згідно проведено технічною інвентаризацією Новороздільським МБТІ 04.03.2025року загальна площа будинку 125,6кв.м., житлова 75,3кв.м. Отже, ОСОБА_6 успадкувала 1\3 частину від 68,56кв.м., що дорівнює 22,85кв.м., ОСОБА_4 має 2/3 частини від 68,56кв.м., що дорівнює 45,71кв.м. Також ОСОБА_4 добудувала 57,04кв.м. Як підсумок, частка ОСОБА_6 складає 18/100 в цьому будинку (22,85/125,6), частка ОСОБА_4 складає 82\100 ( 10,75/125,6).

Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого № 421438283, державним нотаріусом Миколаївської державної нотаріальної контори Недомірко Г.В. 12.02.2025 зареєстровано право власності та видано свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на 1/3 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 . Загальна площа будинку 114,2кв.м., житлова 75,6кв.

28.03.2025року державним нотаріусом Миколаївської державної нотаріальної контори Недомірко Н.А. надано відповідь, якою повідомлено про неможливість видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 в розмірі 82/100ідеальної частки, які зазначені в заяві, оскільки ОСОБА_4 належать 2/3 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , які зареєстровані за нею у 2006році, а висновок ДП ТзОВ ПБП «Контур» не є підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки воно не здійснювалася реєстрацію спірного нерухомого майна, а тому не може надати підтвердження належності такого померлі ОСОБА_12 ГА.

Судом встановлено, що 05.05.2005року заведена спадкова справа №150/05р після смерті ОСОБА_6 . Із заявою про прийняття спадщини 05.05.2005року звернулася ОСОБА_2 на спадкове майно, а саме 1\3 частину житлового будинку разом із господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . 12.02.2025 нотаріусом видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом,а саме на 1\3 частину житлового будинку разом із господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , загальною площею 114,2кв.м, житловою 75,6кв.м. та зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказане майно в Державному реєстру речових прав.

Судом встановлено, що 11.02.2013року заведена спадкова справа№63/2013р після смерті ОСОБА_4 . Із заявою про прийняття спадщини 11.02.2013року звернулася ОСОБА_1 на спадкове майно, а саме 2\3 частини житлового будинку разом із господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . Іншими спадкоємцями майна, після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які написали заяву про відмову від прийняття спадщини.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справа не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо позовних вимог ОСОБА_15 в частині визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину №366 від 12.02.2025року видане ОСОБА_2 та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію спірного нерухомого майна, суд зазначає наступне:

Згідно статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, який воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 судам роз`яснено, що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 1316/2227/11, від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Так, спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом. Серед таких способів захисту у ст.1301 ЦК України відокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Свідоцтво про право на спадщину - це правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.

Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, як спеціального способу захисту спадкових прав, судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином. Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 р. (судова справа № 916/780/18) свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Оскільки свідоцтво про право на спадщину не має правочинного характеру, воно не може визнаватися недійсним із посиланням на ст.ст.203, 215-236 ЦК України. У законі міститься відкритий перелік підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7). Визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним може лише суд.

Отже, як зазначено у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №383/258/21 (провадження №61-18173св21), «порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними».

У ЦК України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).

У відповідності до позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.11.2024 року у справі № 504/3606/14-ц, ЦК України передбачає два способи захисту прав спадкоємця, якому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину: «внесення змін до свідоцтва про право на спадщину» (стаття 1300 ЦК України) та «визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину» (стаття 1301 ЦК України). Вибір способу захисту здійснює позивач. Свідоцтво про право на спадщину підлягає визнанню недійсним у випадку доведення існування «вад» на момент його видачі, які свідчать про те, що особа, якій видано свідоцтво, не мала права на спадкування (особа не є спадкоємцем, спадкоємці попередньої черги прийняли спадщину, заповіт є нікчемним тощо). Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину застосовується за умови наявності у спадкоємця, якому воно видане, права на спадкування, однак в іншому розмірі, з огляду на невраховані права на спадщину інших спадкоємців. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину можливе як на підставі рішення суду, так і за згодою усіх спадкоємців, які прийняли спадщину. Виявлення спадкоємця, який вважається таким, що прийняв спадщину, але не отримав свідоцтва про право на спадщину і виявив намір його отримати, виявлення спадкового майна, на яке не було раніше видане свідоцтво про право на спадщину, внаслідок чого частки спадкоємців у спадщині змінилися, є підставою для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, а не визнання його недійсним.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2023 року в справі № 295/12917/19-ц зазначив наступне, встановивши, що донька не мала права на спадкування всього майна після смерті батька, а мала право на спадкування лише 1/2 частини спадкового майна, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання частково недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, оскільки таке свідоцтво порушує права неповнолітнього спадкоємця. Верховний Суд, погодився із задоволенням вимоги про визнання частково недійсним оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, виданого особі, що мала права на спадкування, за наявності умов для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №755/9555/18 та від 04 вересня 2018 року у справі №915/127/18 міститься правовий висновок про те, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно з абзацом 3 частини третьої статті 26 Закону №1952-IV в редакції, чинній з 26 липня 2022 року, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У постановах Верховного Суду від 03.08.2022 року у справі №645/3067/19, від 17.08.2022 року №450/441/19, від 22.08.2022 року у справі №597/977/21 викладено правовий висновок про те, що визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав є належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи.

Судом встановлено, що відповідно до поверхневого плану та журналу внутрішніх обмірів Стрийського МБТІ від 10.03.1956року, загальна площа будинку 68,56кв.м.і 39,18 кв.м. житлова площа.

В ході розгляду справи було встановлено, 12.07.2006року реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_6 право власності на 1/3 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 , а сама ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

12.02.2025 Миколаївською державною нотаріальною конторою Львівської області видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом,а саме на 1\3 частину житлового будинку разом із господарськими будівлями по АДРЕСА_1 , загальною площею 114,2кв.м., житловою 75,6кв.м. та зареєстровано право власності ОСОБА_2 на вказане майно в Державному реєстру речових прав.

Суд вважає, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом , реєстраційний номер №366, державним нотаріусом не було враховано та відображено переобладнання та прибудову, яка була проведена одноособово ОСОБА_4 в результаті яких збільшилася загальна та житлова площа будинку АДРЕСА_1 . Крім цього, в довідках наданих КП ЛОР «Стрийське МБТІ» щодо розміру спірного будинку містяться розбіжності щодо площі нерухомого майна, а остаточні (останні) дані були відображені висновком ДП ТзОВ «ПБП «КОНТУР» від 14.03.2025р.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що відповідачка ОСОБА_2 дійсно має право на 1\3 частку житлового будинку з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування. Однак нотаріусу слід враховувати, що вказану частку потрібно вираховувати від площі, яку успадкувала ОСОБА_16 і така становила 68,56кв.м.

Суд вважає, що ОСОБА_2 не мала права на отримання спірного свідоцтва про право на спадщину за заповітом, реєстраційний номер №366 від 12.02.2025року, та відповідно державний нотаріус Недомірко Г.В. не мала право на прийняття рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частини спірного будинку, оскільки розмірі 1/3 частки було визначено із загальної площі будинку 114,2кв., а житлової 75,6кв.м., однак дії щодо збільшення площі житлового будинку були проведені особисто ОСОБА_4 .

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов в цій частині слід задоволити та визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом реєстраційний номер №366 від 12.02.2025року та скасувати рішення державного реєстратора Недомірко Г.В. про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав , індексний номер 77205615 від 12.02.2025, номер відомостей про речове право 58508852.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на 82\100 частини житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 загальною площею 125,6кв. та житловою площею 75,3кв.м. в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зі змісту ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Статтею 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 23 квітня 1970року, єдиними спадкоємцями померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 є його діти ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . 18.09.1970року, ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_4 1/3 частину одноповерхового дерев`яного жилого будинку та надвірних будівель по АДРЕСА_1 , в результаті чого ОСОБА_4 набула право на 2/3 частини спірного будинку, а ОСОБА_6 на 1/3 частину. В судовому засіданні встановлено, що в результаті переобладнання ОСОБА_4 сараю в частину житлового будинку та добудови веранди, житлова площа будинку збільшилася на 36,42кв.м. та загальна площа на 45,64кв.м.

Станом на 04.03.2025 будинок мав загальну площу 125,6кв.м., житлову 75,3кв.м.Загальна площа змінилася за рахунок вилучення площі підвалу з недостатньою висотою відповідності до вимог п.74 Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого ПКМУ від 12.05.2023року №488 та уточнення лінійних розмірів.

Судом встановлено, що 11.02.2013року за заявою ОСОБА_1 заведена спадкова справа №63/2013р після смерті ОСОБА_4 , а саме 2\3 частини житлового будинку разом із господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . Інші спадкоємці майна, після смерті ОСОБА_4 - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , написали заяви про відмову від прийняття спадщини.

28.03.2025року Миколаївською державною нотаріальною конторою Львівської області надано ОСОБА_1 відповідь з якої вбачається, що неможливо видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 в розмірі 82/100 ідеальних частки, оскільки матері належать 2/3 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 , які зареєстровані за нею в 2006 Стрийським МБТІ. Висновок ДП ТзОВ ПБП «Контур» не є підставою для видачі свідоцтва право на спадщину за заповітом, оскільки дане бюро не реєструвало нерухоме майно, а тому не може надати підтвердження належності нерухомого майна померлій ОСОБА_4 .

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що вказана вимога про визнання права власності на 82/100 ідеальної частини спірного будинку заявлена передчасно, оскільки позивачкою не використано передбачених законом способів захисту свого права. Зокрема не доведено, що збільшена частка спірного майна входить до спадкової маси.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Керуючись ст.141, 258-268 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи Державного нотаріуса Миколаївської державної нотаріальної контори Недомірко Галини Володимирівни, Комунального підприємства Львівської обласної ради «Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування – задоволити частково

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом реєстраційний номер №366 від 12.02.2025року видане ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на 1/3 частки житлового будинку загальною площею 114,2кв.м., житловою площею 75,6кв.м. за адресою АДРЕСА_1

Скасувати рішення державного реєстратора Недомірко Галини Володимирівни про державну реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав, індексний номер 77205615 від 12.02.2025, номер відомостей про речове право 58508852.

В решті позову відмовити.

Після набрання рішенням суду законної сили, скасувати заходи забезпечення позову накладені згідно ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 24.07.2025року справа №447/1261\25, провадження №2-з/447/11/25.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21.07.2026року

Суддя Бачун О. І.