Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №447/1683/26 — Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1324/26

Справа №447/1683/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

20.07.2026 місто Миколаїв

Миколаївський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Джуса Р.В.,

за участю: секретаря судових засідань Стемпель А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідачки: ОСОБА_2 ,

про розірвання шлюбу,

за участю:

позивач: не з`явилась;

відповідач: не з`явився;

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 14 листопада 1987 року виконкомом Гонятичівської сільської Ради Миколаївського району Львівської області, актовий запис №18.

Ухвалою суду від 19.05.2026 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 13.07.2026.

В судове засідання 13.07.2026 учасники справи не з`явилися, однак подали заяви про розгляд справи без їх участі, зокрема, позивач позовні вимоги підтримав, а відповідачка такі визнала в повному обсязі.

Відповідно до положень ч.2 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно ч.4,5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведені вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 13.07.2026, є дата складення повного судового рішення 20.07.2026.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що між ним та відповідачкою було укладено шлюб, який зареєстровано 14 листопада 1987 року виконкомом Гонятичівської сільської Ради Миколаївського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 14.11.1987 (бланк серії НОМЕР_1 ).

У шлюбі народились два сини, обоє повнолітні, ОСОБА_3 1979 р.н. та ОСОБА_4 1988 р.н.

Позивач зазначає, що їх шлюбні відносини з відповідачкою припинились близько двадцяти років тому. І хоча вони проживають в одному житловому будинку, але між ними відносини склались як у двох чужих людей: відсутність взаємопорозуміння, різні погляди на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення спільного господарства.

Вважає, що спільне життя і збереження шлюбу неможливе, оскільки між ними втрачені всі духовні та культурні зв`язки, почуття любові та поваги один до одного.

Позивач зазначає, що розірвати шлюб в органі державної реєстрації актів цивільного стану не виявилось можливим через незгоду відповідачки щодо такого порядку розірвання шлюбу. Тому просить суд розірвати шлюб, укладений між ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконкомом Гонятичівської сільської Ради Миколаївського району Львівської області, актовий запис №18.

Правова позиція відповідача.

Відповідачка подала заяву, в якій позовні вимоги визнала, не заперечила проти розірвання шлюбу.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконкомом Гонятичівської сільської Ради Миколаївського району Львівської області зареєстровано шлюб, актовий запис №18. Після реєстрації шлюбу, обоє з подружжя обрали прізвище « ОСОБА_6 ».

Позивач зазначає, що спільне життя і збереження шлюбу неможливе, оскільки через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на сімейне життя у них з відповідачкою склались відносини як між чужими людьми, між ними втрачені всі духовні та культурні зв`язки, почуття любові та поваги один до одного.

Оцінка суду.

Як вбачається із позовної заяви, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу розірвання укладеного між ними шлюбу, які врегульовано положеннями Сімейного кодексу України.

Частиною 2 статті 3 Сімейного кодексу України, встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до частини 4 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`я створюється зокрема на підставі шлюбу.

Частиною 1 статті 24 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Відповідно до положень частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Статтею 110 Сімейного кодексу України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя визначено статтею 112 Сімейного кодексу України.

Зокрема, законодавцем визначено, що при вирішенні такого спору, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Як встановлено судом, сімейне життя у сторін не склалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами.

Позивач просить суд розірвати укладений між ним та відповідачкою шлюб, посилаючись на те, що в них різні погляди на сімейне життя. Вважає, що подальше спільне життя із відповідачкою є неможливим та суперечить їх інтересам.

Відповідачка проти розірвання шлюбу не заперечила, про що зазначила у заяві, поданій до суду 13.07.2026.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, суд вважає, що сім`я розпалася остаточно і збереження шлюбу буде суперечити інтересам сторін, тому шлюб слід розірвати.

Майнового спору та спору щодо визначення місця проживання дитини сторони не мають.

Суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ч.2ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу; згідно з абз.2 ч.3ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Судові витрати.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Так, правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового визначає Закон України «Про судовий збір».

Відповідно до відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року 3328грн.

Згідно пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 грн.

Таким чином, позивач при поданні позову до суду повинен був сплатити судовий збір в сумі 1331,20грн.

Як встановлено судом, згідно долученої до позовної заяви квитанції від 01.05.2026 №11 позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1331,50грн, тобто позивачем зайво сплачено судовий збір у розмірі 0,30грн.

Суд роз`яснює позивачу, що відповідно до пп.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до положень ч.1ст.142 ЦПК України, які кореспондуються із положеннями ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачкою позову до початку слухання справи по суті, позивачу слід повернути з державного бюджету 50% судового збору сплаченого ним при поданні позову до суду, що становить 665,60 грн (50% від 1331,20).

Решту судового збору в сумі 665,60 грн (50% від 1331,20), слід стягнути із відповідачки на користь позивача.

Керуючись ст.ст.10-13,76-81,141,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб, укладений 14.11.1987 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований виконкомом Гонятичівської сільської Ради Миколаївського району Львівської області, актовий запис №18.

Повернути ОСОБА_1 а з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору в сумі 665,60 грн, відповідно до квитанції від 01.05.2026 №11.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмір 665,60 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 20.07.2026.

Суддя Роман ДЖУС