Вирок від 20 липня 2026 р. у справі №462/5948/26 — Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/5948/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1

з участю секретаря - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 12026141370000098 від 19.02.2026 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ковель, Волинської області, українця, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , одружений, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , освіта середня, працює експертом з обслуговування в ТзОВ "ПРОЕКО СЕРВІС",

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_3

захисника - ОСОБА_6

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 , будучи 27.11.2025 притягнутий постановою Франківського районного суду Львівської області до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами терміном на 5 років, достовірно знаючи про наявність даної постанови суду, яка набрала законної сили, про що ОСОБА_7 повідомлено у визначений законом спосіб, підриваючи авторитет органів правосудля України, в порушення п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили є обов?язковими для виконання всіма фізичними особами на всій території України, діючи умисно, будучи позбавленим права керування всіма видами транспортних засобів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, 12 лютого 2026 року, близько 11 год. 46 хв., керував автомобілем марки «Audi» моделі «Аб», державний номерний знак НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_8 та рухаючись у м.Львові по вул. Кульпарківська, буд. 115, був зупинений поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Того ж дня, відносно останнього було винесено протокол за ч. 5 ст. 126 КУПАП.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України визнав повністю та підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення. При цьому суду показав, що дійсно він, будучи 27.11.2025 позбавленим права керування транспортними засобами постановою Франківського районного суду м. Львова від, 12.02.2026 о 11 годині 46 хвилини керував транспортним засобом марки «Audi», моделі «А6», державний номерний знак НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_8 , у м. Львові на вул. Кульпарківській, 115, був зупинений поліцейським за що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Однак, постановою Залізничного районного суду м. Львова від 07.07.2026 провадження у справі відносно нього за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення. У вчиненому щиро розкаюється, зазначив, що зробив для себе висновки і більше такого не повториться. Свій вчинок пояснює тим, що дружина перебувала у стані вагітності і була негайна потреба відвезти її у лікарню, тому сів за кермо, будучи 27.11.2025 позбавленим права керування транспортними засобами. Штраф оплатив. Офіційно працевлаштований експертом з обслуговування в ТзОВ "ПРОЕКО СЕРВІС", робота не пов`язана з необхідністю керування трпанспортними засобами. Просить суворо не карати.

Враховуючи те, що учасниками судового провадження не оспорювалися фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.

Таким чином, аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 1 ст. 382 КК України.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до нетяжкого злочину, спосіб вчинення кримінального правопорушення його мотиви, форму вини, обстановку вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який не судимий, є учасником бойових дій, 17.11.2023 виключений із списків особового складу частини, у зв`язку із загибеллю його батька ОСОБА_9 , пов`язаного із захистом Батьківщини, з відповідно до протоколу № 523 від 21.03.2023, ОСОБА_3 на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансердиспансері не перебуває, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно працевлаштований.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відсутні.

Виходячи із наведеного та із врахуванням всіх встановлених обставин у справі, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним у майбутньому нових кримінальних правопорушень, в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу.

Розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - шкоду не завдано.

Речові докази - відсутні.

Розмір витрат на залучення експерта - відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-375 КПК України,

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя: (підпис) ОСОБА_1

З оригіналом згідно. Оригінал вироку у справі № 462/5948/26

Суддя: ОСОБА_1