Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №442/5440/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/5440/26

Провадження №3/442/1150/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 липня 2026 року суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Нагірна О.Б., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає по АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу ‘03.07.2026 о 20:00 в м. Дрогобичі по вул. Грушевського, 59 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Peugeot ION з державним номерним знаком НОМЕР_1 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не врахував дорожньої обстановки, не надав перевагу в русі водію електросамоката, який перетинав проїзну частину по пішохідному переході, рухаючись на електросамокаті, внаслідок чого допустив зіткнення з електросамокатом. У рехультаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 2.3.б., 18.1 ПДР.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала клопотання про закриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи приходжу до наступного.

Так, відповідно до ст.124 КпАП України до адміністративної відповідальності притягаються учасники дорожнього руху у зв`язку з порушенням правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також суспільні відносини у сфері власності.

Об`єктивна сторона правопорушення, крім вчинення порушення правил дорожнього руху, додатково характеризується вказівкою на настання наслідків у вигляді майнової шкоди.

Умовою настання адміністративної відповідальності у даному випадку є наявний причинний зв`язок між порушенням правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.

У силу приписів п.2.3б Правил дорожнього руху: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до вимог ст.251КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 1ст. 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимогст.245КпАП України, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з вимогст.280КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до загальних положень ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у випадках, коли передбачені ст. 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Відповідно до ст. 124 КУпАП, порушення учасниками дорожнього рухуправил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу.

Зі змісту наведеної норми слідує, що відповідальність за ст.124КУпАП настає для учасників дорожнього руху за порушення ними правил дорожнього руху.

Отже, в даному провадженні необхідно встановити неправомірні дії кого із учасників дорожнього руху стоять в причинному зв`язку з виникненням ДТП.

Згідно з п. 1.10 ПДР України транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

В діяючих ПДР України самокати не виділені в окрему категорію, тому вимоги до осіб, які керують велосипедами, щонайменше мають поширюватися і на осіб, що керують самокатами та електросамокатами.

Згідно з п.п вп. 6.6 ПДР України велосипедисту забороняється рухатися тротуарами. Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що особам, які керують електросамокатами рухатися тротуарами також заборонено, оскільки тротуар призначений для руху пішоходів, де вони почуваються безпечно саме в зв`язку з відсутністю на них будь-яких транспортних засобів.

Суд зазначає, що перетинати пішохідний перехід особа, яка їде на електросамокаті, повинна виключно як пішохід, тобто пішки, а не їдучи на електросамокаті.

З наданих суду письмових пояснень учасників справи вбачається, що потерпілий ОСОБА_2 керував самокатом Болт по тротуару та проїжджав пішохідний перехід. Тобто, останній проїжджав пішохідний перехід на самокаті, а не переходив пішохідний перехід, ведучи самокат поруч.

При цьому, до матеріалів справи не було долучено відеозапису вказаної події. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , поліцейським не було з`ясовано, яке саме порушення ПДР України призвело до виникнення ДТП та не вирішувалося питання про притягнення до відповідальності особи, яка керувала самокатом, порушуючи вимоги Правил дорожнього руху, зокрема, рухаючись на самокаті по тротуару, а не по велосипедній доріжці чи по правому краю проїжджої частини дороги, а також проїжджав пішохідний перехід на самокаті, а не переходив пішохідний перехід, ведучи самокат поруч.

Таким чином, в даному випадку протокол було складено на водія автомобіля, який не порушував ПДР України. Достатніх доказів того, що ОСОБА_1 скоїла інкриміноване їй правопорушення суду не надано.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого притягнуто до адміністративної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях правової позиції, за якою суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» №39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку встановлених Законом.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п.1 ч.1ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин та враховуючи зазначені норми Закону, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КпАП України слід закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого даною статтею.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 124, 247, 283 КпАП України, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КпАП України закрити у зв`язку із відсутністю складу даного адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Нагірна О.Б.