Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №335/6557/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/6557/26 3/335/1358/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Рибалко Н.І., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, розвідника-оператора безпілотних літальних апаратів 1-го розвідувального відділення 2-го розвідувального взводу 2-ої розвідувальної роти розвідувального батальйону військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

12.06.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов адміністративний матеріал за протоколом про адміністративне правопорушення ЛВЧ № 143 від 28 травня 2026 року, складеним стосовно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

Відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів, солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи її у військовій частині НОМЕР_1 , протиправно, всупереч інтересам військової служби, на порушення своїх статутних обов`язків був відсутній у пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) у період з 08 год. 00 хв. 25.05.2026 по 07 год. 15 хв. 28.05.2026 без поважних причин.

Таким чином, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , після роз`яснення йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що залишив місце служби через конфлікт з іншим військовослужбовцем і подальшу суперечку з командиром, після чого поїхав до міста. При цьому зазначив, що викладені у протоколі відомості щодо тривалості його відсутності не відповідають дійсності, оскільки він був затриманий військовослужбовцями Державної прикордонної служби України вже 27.05.2026 року, на підтвердження чого надав рапорт інспектора прикордонної служби вищої категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » головного сержанта ОСОБА_2 від 27.05.2026 року. На думку ОСОБА_1 , зазначений документ спростовує наведений у протоколі період самовільної відсутності та свідчить про те, що її тривалість була меншою, ніж зазначено органом, який склав протокол, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, наявні в ній докази у сукупності, суддя встановив наступні обставини.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Разом з тим, приймаючи рішення у справі, суд має керуватися принципом презумпції невинуватості, закріпленим у ст. 62 Конституції України, відповідно до якого тягар доказування вини покладено на орган, який склав відповідний матеріал. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 172-11 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до 10 діб.

На підтвердження вини ОСОБА_1 органом, який склав протокол про військове адміністративне правопорушення, до суду надано: протокол про військове адміністративне правопорушення ЛВЧ № 143 від 28.05.2026; доповідь командира військової частини НОМЕР_1 за фактом відсутності на службі солдата ОСОБА_1 ; копію рапорту начальника відділення ППС та ДВСП в Г ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 від 28.05.2026; копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 ; копію витягу з наказу про призначення уповноважених осіб для складання військових адміністративних протоколів у ІНФОРМАЦІЯ_4 № 27-ОД/ДСК від 15.04.2026; копії посвідчення офіцера майора ОСОБА_4 .

Разом із тим, досліджуючи матеріали справи, суд встановив, що вони містять істотні суперечності щодо однієї з визначальних обставин інкримінованого адміністративного правопорушення, а саме щодо тривалості самовільної відсутності ОСОБА_1 у військовій частині.

Так, відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був відсутній у пункті тимчасової дислокації військової частини у період з 08 год. 00 хв. 25.05.2026 по 07 год. 15 хв. 28.05.2026. Водночас із наданого ОСОБА_1 рапорту інспектора прикордонної служби вищої категорії відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » головного сержанта ОСОБА_2 від 27.05.2026 року вбачається, що останнього було затримано 27.05.2026 року під час спроби незаконного перетину державного кордону та затримано в адміністративному порядку до трьох діб.

Крім того, суперечності містяться й у самому протоколі про військове адміністративне правопорушення. Так, в його описовій частині зазначено про відсутність ОСОБА_1 у період з 25.05.2026 по 28.05.2026, при цьому в мотивувальній частині протоколу зроблено висновок про перебування останнього поза місцем служби протягом трьох діб, тоді як у заключній частині протоколу зазначено, що адміністративне правопорушення було вчинено тривалістю одну добу. Таким чином, матеріали справи містять істотні внутрішні суперечності щодо однієї з обов`язкових ознак інкримінованого адміністративного правопорушення -тривалості самовільної відсутності військовослужбовця.

Вказані суперечності не можуть бути усунуті судом шляхом самостійного встановлення фактичних обставин справи або виправлення недоліків протоколу, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання та подання належних і допустимих доказів покладається на орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення. Усунення таких суперечностей судом фактично означало б виконання ним функцій органу обвинувачення, що суперечить принципу змагальності та виходить за межі повноважень суду.

Суд враховує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вини особи та підлягає оцінці лише у сукупності з іншими доказами.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Перевіривши докази у справі з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності у сукупності, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, належними та допустимими доказами не доведена.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що надані органом, який склав протокол, докази не підтверджують поза розумним сумнівом обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а істотні суперечності щодо тривалості самовільної відсутності військовослужбовця не були усунуті належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, не доведена, а всі сумніви щодо доведеності його вини відповідно до ст. 62 Конституції України підлягають тлумаченню на його користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 9, ч. 3 ст. 172-11, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Н.І. Рибалко