Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №332/6155/25 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/6155/25

Провадження №: 2/332/836/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі судового засідання – Волкова Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Заводського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , особі представника – адвоката Дементьєва Тараса Михайловича до ОСОБА_2 , третя особа: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація ( як орган опіки та піклування), Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , особі представника – адвоката Дементьєва Тараса Михайловича, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація ( як орган опіки та піклування), Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.

Позов мотивовано тим, що Позивачка з Відповідачем свого часу перебувала у шлюбі, зареєстрованому Березнегуватським районним ВДРАЦС ГТУЮ у Миколаївській області, актовий запис № 20 від 10.06.2016р. Подружнє життя в них не склалося і шлюбні стосунки були фактично припинені невдовзі після народження Дитини. З`ясувалось, що Відповідач не бажав проживати разом з ними, мати спільний побут, утримувати Дитину та виховувати її, забезпечувати здобуття нею повної загальної середньої освіти. Позивачці довелось разом з Дитиною переїхати до смт Березнегувате Баштанського р-н. Миколаївської обл., натомість, Відповідач залишився проживати в м. Дніпрорудне Василівського р-н Запорізької обл., і працював на Запорізькому залізорудному комбінаті. Оскільки сім`ю зберегти було вочевидь неможливо, Позивачка звернулась в установленому порядку до Березнегуватського районного суду Миколаївської області з позовною заявою, у якій просила розірвати вказаний шлюб. Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14.11.2018р. у цивільній справі 470/667/18 вказаний шлюб був розірваний. Далі Позивачка звернулась до Березнегуватського районного суду Миколаївської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Відповідача аліментів на утримання Дитини. Судовим наказом Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26.11.2018р. у цивільній справі 470/848/18 було стягнуто з Відповідача на користь Позивачки аліменти на утримання малолітньої Дитини в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.11.2018 р. і до досягнення Дитиною повноліття. Вищезазначений Судовий наказ від 26.11.2018 р. у справі 470/848/18 наразі перебуває на примусовому виконанні ВПВР УЗПВР у Запорізькій області Південного МУМЮ (м. Одеса), ВП 75104771. Вказані аліменти Відповідачем не сплачуються, внаслідок чого державним виконавцем до Відповідача (як боржника) були вжиті примусові заходи щодо виконання Судового наказу - внесення відомостей до ЄРБ, звернення стягнення на кошти на рахунках, арешт коштів, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, тимчасове обмеження у праві полювання, тимчасове обмеження у праві користування зброєю, тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Не зважаючи на це, існує значна заборгованість (станом на 24.06.2025р. 203250 грн. 25 коп., наразі сума ще більша) Слід зазначити, що того часу, як Відповідач припинив стосунки з Позивачкою і залишився в м. Дніпрорудне, він ні з Позивачкою ні з Дитиною зв`язок не підтримував (за весь період спілкувався по телефону буквально декілька разів), і жодного разу їх не відвідував, хоча був достовірно обізнаний про їх місце проживання та засоби зв`язку, не надіслав жодної посилки. Після окупації м. Дніпрорудне російськими військами на початку березня 2022р. ситуація не змінилась. Нещодавня спроба Дитини поспілкуватись з Відповідачем у месенджері була ним фактично проігнорована. Позивачка постійно проживала і була зареєстрована з Дитиною за адресою: АДРЕСА_1 , самостійно утримувала і виховувала Дитину, забезпечувала здобуття нею повної загальної середньої освіти. Так, у смт Березнегуватому Дитина відвідувала дитячий садок (Березнегуватський ЗДО № 1 «СОНЕЧКО», ЄДРПОУ 36743663), куди її приводила і звідки її забирала виключно Позивачка. Згодом, Позивачка уклала шлюб з громадянином України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований Деснянським ВДРАЦС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), актовий запис № 497 від 20.07.2023р. Від вказаного шлюбу у Позивачки та ОСОБА_3 також народилась спільна дитина. Позивачка з Дитиною наразі спільно проживають у квартирі ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 (де вони отримали статус ВПО). ОСОБА_3 повністю забезпечує Дитину, усім необхідним, виховує її (фактично, як свою доньку) і турбується про неї, забезпечує здобуття нею повної загальної середньої освіти. Дитина, в свою чергу, взагалі не сприймає Відповідача, як свого батька, натомість, як батька сприймає ОСОБА_3 , виявляє до нього прихильність.

На підставі викладеного просить суд:

позбавити Відповідача - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 батьківських прав щодо Дитини - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

вказане рішення суду (після набрання ним законної сили) надіслати до відповідного органу ДРАЦС для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про виключення відомостей про Відповідача, як батька Дитини;

стягнути в установленому порядку з Відповідача на користь Позивача витрати, понесені ним у зв`язку з розглядом справи, що складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу та інші витрати, якщо такі будуть.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя 08.05.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, від її представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином, на підставі ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Згідно з ч. 11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик, особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки у судове засідання відповідач не повідомив, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив ухвалити рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини.

: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заявлених вимог по справі.

Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши докази у справі, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 15.09.2016, серія НОМЕР_2 ( а.с. 16).

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 14.11.2018 , справа №470/667/18 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 – розірвано ( а.с. 17-18).

Наказом Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 23.11.2018 , справа №470/848/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 ,, аліменти на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі заробітку ( доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21.11.2018 і до досягнення дитиною повноліття ( а.с. 20).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданим старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса), станом на червень 2025 року ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 203250,25 грн. ( а.с. 26-27).

Згідно Акту обстеження місця проживання, складеного депутатом Березнегуватської селищної ради восьмого скликання Юрченко С.Ю. 01.10.2025, підтверджено факт фактичного проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 . Зі слів сусідів встановлено, що за час проживання дитини ОСОБА_4 , батько дитини – ОСОБА_2 спільно з ними ніколи не проживав, дитину не відвідував, у вихованні дитини не приймав участь та життям дитини не цікавився ( а.с. 36).

20.06.2023 ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_3 , у зв`язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 20.06.2023, серія НОМЕР_3 ( а.с. 41).

Відповідно до довідок від 19.08.2022 №3003-5002027435 та №3003-5002027391 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне місце проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_4 ( а.с. 42-43).

Згідно характеристики , виданої директором Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №250 з поглибленим вивченням математики Деснянського району міста Києва, вихованням ОСОБА_4 займається мама, яка приділяє значну увагу розвитку та навчанню доньки. За період навчання ОСОБА_8 з батьком, ОСОБА_2 , вчителі та класний керівник не знайомились, батько не цікавився успішністю дитини, батьківські зустрічі не відвідував ( а.с. 44).

Згідно Висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 Деснянської районного в місті Києві Державної адміністрації від 12.02.2026 №102-826, «керуючись ст. 164 СК України, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації ( протокол від 05.02.2026 №03), діючи виключно в найкращих інтересах дитини, Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав батька, ОСОБА_2 стосовно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » ( а.с. 77-81).

Суд вважає зазначений висновок обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 171 Сімейного кодексу України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Згідно зі ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У принципі 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько може бути позбавлений батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

За роз`ясненнями, наданими у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За викладених обставин, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо належних доказів на підтвердження свідомого нехтування та відмови відповідачки від виконання своїх обов`язків відносно дитини, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у зв`язку із чим, з метою захисту прав та інтересів неповнолітньої дитини, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Разом з цим, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам по справі, що відповідно до положень ст. 169 СК України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Щодо вимоги позивача про направлення рішення суду, після набрання ним законної сили, до відповідного ДРАЦС для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про виключення відомостей про Відповідача, як батька Дитини, суд зазначає наступне.

Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VI ( далі - Закон № 2398) регулює відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням та припиненням їхньої дії, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 9 Закону № 2398 передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Відповідно до абз. 1 п. 1 розділу ІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, зі змінами і доповненнями (далі - Правила № 52/5) свідоцтво про державну реєстрацію акту цивільного стану видається на підставі складеного актового запису цивільного стану та у повній відповідності до нього.

Підстави для внесення змін в актові записи цивільного стану передбачено п. 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011р. № 96/5, зі змінами і доповненнями (далі - Правила № 96/5).

Підстави для внесення відповідних відміток в актові записи цивільного стану передбачено п. 2.14 Правил № 96/5, серед яких зокрема є рішення суду про позбавлення або поновлення батьківських прав.

Відомості про позбавлення та поновлення батьківських прав вносяться до паперового носія актового запису цивільного стану та Державного реєстру актів цивільного стану в день надходження копії відповідного рішення суду до відділу державної реєстрації актів цивільного стану або в день її пред`явлення особою, зазначеною в рішенні суду, або уповноваженою нею особою (пункт 2.16.5 Правил № 96/5).

Відповідно до п. 2.23 Правил № 96/5 про зміни та відмітки, внесені до актових записів цивільного стану, надсилається повідомлення за формами, наведеними в додатках 6 - 8, до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, який робить відповідну відмітку у другому примірнику актового запису цивільного стану.

Відповідно до п. 5 розділу 2 Правил № 52/5, якщо до актового запису цивільного стану вносяться зміни або здійснюються інші відмітки (про розірвання шлюбу, усиновлення, зміну імені у випадках, встановлених законом, позбавлення чи поновлення батьківських прав тощо), то на лицьовому боці актового запису зазначаються підстави їх внесення: актовий запис, рішення суду, розпорядження голови районної, міської державної адміністрації або рішення виконавчого комітету міської, районної в місті ради про присвоєння або зміну прізвища або власного імені малолітньої дитини, висновок відділу державної реєстрації актів цивільного стану або інший документ, який є підставою для внесення змін.

Згідно п. п. 33, 34 розділу 3 Правил № 52/5 на підставі рішення суду про позбавлення батьківських прав, що набрало чинності, в день надходження копії такого рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану або в день його пред`явлення особою, зазначеною в рішенні суду, у графі «Для відміток» актового запису про народження зазначається: «Батьки (батько, мати) позбавлені батьківських прав на підставі рішення (назва суду), № справи ___ від ____________». Учинений запис засвідчується підписом посадової особи і печаткою відділу державної реєстрації актів цивільного стану. У таких випадках відомості про батьків з актового запису не виключаються. Одночасно відповідні відомості вносяться до Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Тому з батьків, якого позбавлено батьківських прав, свідоцтво про народження дитини повторно не видається. При поновленні в батьківських правах на підставі рішення суду, що набрало чинності, в день надходження копії такого рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану або в день його пред`явлення особою, зазначеною в рішенні суду, у графі «Для відміток» актового запису про народження робиться відмітка: «Батьки (батько, мати) поновлені в батьківських правах на підставі рішення (назва суду), № справи ___ від ____________». Учинений запис засвідчується підписом посадової особи і печаткою відділу державної реєстрації актів цивільного стану. Одночасно відповідні відомості вносяться до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

З аналізу наведених норм, випливає, що рішення про позбавлення батьківських прав є підставою для здійснення відмітки в актовому записі цивільного стану, а не внесення змін до актового запису.

На підставі викладеного, вимога позивача щодо направлення рішення суду, після набрання ним законної сили, до відповідного ДРАЦС для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян про виключення відомостей про Відповідача, як батька Дитини не підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що у зв`язку із розглядом справи нею на даному етапі понесено 986,40 грн. на оплату судового збору ( з комісією банку) та екв. 500 доларів США на правову допомогу. Подальші витрати, які вона понесе, наразі передбачити не можливо, оскільки це залежить від ходу справи. Належним чином обґрунтована заява щодо їх стягнення буде подана суду в установленому порядку на відповідній стадії розгляду справи.

Отже, у зв`язку із задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені нею витрати по сплаті судового збору, в розмірі 968,96 грн..

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума судових витрат у розмірі 17,44 грн. за сплату комісії банку судового збору.

Щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі екв. 500 доларів США суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу до матеріалів позову додано Договір про надання правничої допомоги від 10.09.2025 №01/09/25, укладений між Адвокатом Дементьєвим Тарасом Михайловичем та ОСОБА_1 , ордер на надання правничої допомоги від 10.09.2025, серія АА №1609671 та Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.03.2019, серія КВ №3012.

Відповідно до п.5.1 Договору, розмір та порядок оплати гонорару ( фіксована сума за певну дію або стадію) визначається за попереднім погодженням Сторін. Адвокат визначає розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, враховуючи складність справи, кваліфікацію, досвід і завантаженість Адвоката та інші обставини. В разі виникнення особливих по складності доручень Клієнта або у випадку об`єктивного збільшення затрат часу і обсягу роботи Адвоката на фактичне виконання доручення ( підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за домовленістю Сторін, і непогодження Клієнтом збільшення розміру гонорару є підставою для відмови Адвоката від прийняття доручення або розірвання Договору на вимогу Адвоката. Адвокат має право вимагати від Клієнта попередньої виплати гонорару та/або компенсації можливих витрат. З вказаних та з усіх інших питань Сторони можуть укладати додаткові угоди, акти виконаних робіт до Договору ( у т.ч. за допомогою електронного засобу звязку, з електронними або сканованими підписами Сторін), які є його невід`ємними частинами.

Однак позивачем не надано суду доказів, що підтверджували б понесені ним витрати на правничу допомогу, оскільки до матеріалів справи не додано жодного доказу на підтвердження того, що позивач сплачував будь-які кошти за надану юридичну допомогу відповідно до умов цього Договору.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 164, 166, 180-182 СК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , особі представника – адвоката Дементьєва Тараса Михайловича до ОСОБА_2 , третя особа: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація ( як орган опіки та піклування), Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав – задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 судові витрати у розмірі 986,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст заочного рішення виготовлено 21.07.2026.

Суддя Н.В. Марченко