Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №500/953/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

Суд: Тернопільський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 20 липня 2026 р.

Справа: №500/953/26

Суддя: Юзьків Микола Іванович

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/953/26

21 липня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Собчук Віктор Костянтинович, звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив ухвалити рішення яким:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн за період з 22.07.2023 по 11.03.2025, під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування за станом здоров`я, відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у зв`язку з отриманим пораненням 21.07.2023, пов`язаним із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168, у розмірі 100 000,00 грн на місяць за період з 22.07.2023 по 11.03.2025, під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після поранення (травми), підтвердженого висновком військово-лікарської комісії, (з урахуванням нарахованої та виплаченої додаткової винагороди за цей період).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 . У період з 22.07.2023 по 11.03.2025 безперервно перебував на стаціонарному лікуванні, у зв`язку із отриманням травми, пов`язаної із захистом Батьківщини. Однак відповідач в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 не виплатив йому додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікування після поранення у повному обсязі, що й слугувало підставою для звернення позивача із цим позовом до суду.

Відповідач, у встановлений судом строк, подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень представник вказав, що 21.07.2023 старший сержант Майструк під час виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу населених пунктів Кузьміне та АДРЕСА_1 отримав мінно-вибухове та вогнепально-осколкове поранення (зокрема, відкритий перелом лівої стегнової кістки, осколкові ураження живота та лівого плеча). Цей факт підтверджується довідкою про обставини травми № 1643/1448.2 від 29.07.2023, виданою командиром в/ч НОМЕР_1 . Невідкладна медична допомога була надана безпосередньо на місці події, після чого позивача евакуйовано до лікувальних закладів. Протягом періоду з 22.07.2023 по 11.03.2025 позивач безперервно перебував на стаціонарному лікуванні у низці медичних закладів Міністерства оборони і цивільних установ. Військовою частиною НОМЕР_1 за час перебування позивача на стаціонарному лікуванні в період з 21.07.2023 по 09.05.2024 нараховане та виплачене грошове забезпечення та додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини. При цьому, грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Позивачем не надано висновку лікарняного закладу (довідки ВЛК) про продовження тривалого лікування після спливу чотирьох місяців безперервного лікування. Таким чином, військовою частиною з позивачем було проведено повний розрахунок (арк. справи 54 - 62).

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 27.02.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи. Витребувано у військової частини НОМЕР_1 докази, а саме:

- належним чином засвідчені копії документів, щодо ознайомлення ОСОБА_1 з інформацією про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення (грошового атестата чи іншого письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/вибутті), у зв`язку із вибуттям з військової частини НОМЕР_1 ;

- належним чином засвідчені копії наказів про нарахування та виплату додаткової винагороди за час лікування та відпустки для лікування після поранення (100 000 грн/місяць) за період 22.07.2023 року по 11.03.2025;

- належним чином засвідченe копію наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2024 № 146-РС;

- належним чином засвідчені копії наказів про припинення чи зміну виплати зазначених винагород (якщо такі видавались), із зазначенням підстав;

- належним чином засвідченe копію повної помісячної розрахункової відомості (картки особового рахунку) військовослужбовця ОСОБА_1 за період з липня 2023 р. по березень 2025 р.;

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 27.02.2026 про відкриття спрощеного провадження відповідач отримав 27.02.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 21.07.2026 продовжено процесуальний строк розгляду справи на період воєнного стану з урахуванням розумних строків розгляду, як це передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що не заперечується відповідачем.

21.07.2023 позивач під час виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу населених пунктів Кузьміне та Діброва Лисичанського району Луганської області отримав мінно-вибухове та вогнепально-осколкове поранення (зокрема, відкритий перелом лівої стегнової кістки, осколкові ураження живота та лівого плеча).

Цей факт підтверджується довідкою про обставини травми № 1643/1448.2 від 29.07.2023, виданою командиром в/ч НОМЕР_1 .

Невідкладна медична допомога була надана безпосередньо на місці події, після чого позивача евакуйовано до лікувальних закладів. Протягом періоду з 22.07.2023 по 11.03.2025 позивач безперервно перебував на стаціонарному лікуванні у низці медичних закладів Міністерства оборони і цивільних установ, а саме:

22.07.2023 – 25.07.2023 – стаціонарне лікування у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону (м. Харків), що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 12714 (арк. справи 22 зворот - 23);

26.07.2023 – 02.08.2023 – стаціонарне лікування у КНП "Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги", що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 10984 (арк. справи 23 зворот - 25);

02.08.2023 – 07.03.2024 – стаціонарне лікування у КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" ТОР, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 11865 (арк. справи 25 зворот - 26);

07.03.2024 – 12.09.2024 – стаціонарне лікування у КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" ТОР, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 04335 (арк. справи 27 - 28);

12.09.2024 – 02.10.2024 – стаціонарне лікування у КНП "Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації" ТОР, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2861 (арк. справи 28 зворот - 29);

03.10.2024 – 23.10.2024 – стаціонарне лікування у КНП "Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації імені В.Г.Вершигори" ТОР, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2149 (арк. справи 29 зворот - 30);

23.10.2024 – 30.10.2024 – стаціонарне лікування у КНП "Микулинецька обласна фізіотерапевтична лікарня реабілітації" ТОР, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3379 (арк. справи 30 зворот - 31);

30.10.2024 – 13.11.2024 – стаціонарне лікування у госпіталі військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ), що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 4324 (арк. справи 31 зворот - 32);

14.11.2024 – 10.12.2024 – звільнення від виконання службових обов`язків на 30 календарних днів (на термін необхідний для та затвердження свідоцтва про хворобу) відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 4324;

11.12.2024 – 14.05.2025 – стаціонарне лікування у відділенні ортопедії № 1 КНП "Тернопільська обласна клінічна лікарня" (м. Тернопіль), що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 21743 (арк. справи 32 зворот - 33).

Відповідно до Свідоцтва про хворобу від 13.11.2024 № 568 Поранення, Так, пов`язане із захистом Батьківщини, травма тяжка, непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку (арк. справи 37).

З 21.07.2023 по 09.05.2024 позивачу нараховане та виплачене грошове забезпечення та додаткову винагороду передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідками (арк справи 59 зворот, 61 зворот), зокрема:

- за липень 2023 року 21.07.2023 – 31.07.2023 (11 календарних днів): нараховано – 35 483,87 грн; утримано військовий збір – 532,26 грн, виплачено – 34 951,61 грн;

- за серпень 2023 року (31 календарний день): нараховано – 100 000,00 грн; утримано військовий збір – 1 500,00 грн, виплачено – 98 500,00 грн;

- за вересень 2023 року (30 календарних днів): нараховано – 100 000,00 грн; утримано військовий збір – 1 500,00 грн, виплачено – 98 500,00 грн;

- за жовтень 2023 року 01.10.2023 – 26.10.2023 (26 календарних днів): нараховано – 83 870,97 грн; утримано військовий збір – 1 258,06 грн, виплачено – 82 612,91 грн; 27.10.2023 – 31.10.2023 (5 календарних днів): нараховано – 16 129,03 грн; утримано військовий збір – 241,94 грн; виплачено – 15 887,09 грн;

- за листопад 2023 року (30 календарних днів): нараховано – 100 000,00 грн; утримано військовий збір – 1 500,00 грн; виплачено – 98 500,00 грн;

- за грудень 2023 року (31 календарний день): нараховано – 100 000,00 грн; утримано військовий збір – 1 500,00 грн; виплачено – 98 500,00 грн;

- за січень 2024 року (31 календарний день): нараховано – 100 000,00 грн; утримано військовий збір – 1 500,00 грн; виплачено – 98 500,00 грн;

- за лютий 2024 року 01.02.2024 – 07.02.2024 (7 календарних днів): нараховано – 24 137,93 грн; утримано військовий збір – 362,07 грн; виплачено – 23 775,86 грн. 08.02.2024 – 29.02.2024 (22 календарні дні): нараховано – 75 862,07 грн; утримано військовий збір – 1 137,93 грн; виплачено – 74 724,14 грн;

- за березень 2024 року (31 календарний день): нараховано – 100 000,00 грн; утримано військовий збір – 1 500,00 грн; виплачено – 98 500,00 грн;

- за квітень 2024 року (30 календарних днів): нараховано – 100 000,00 грн; утримано військовий збір – 1 500,00 грн; виплачено – 98 500,00 грн;

- за травень 2024 року 01.05.2024 – 09.05.2024 (9 календарних днів): нараховано – 29 032,26 грн; утримано військовий збір – 435,48 грн; виплачено – 28 596,78 грн.

Разом: нараховано – 964 516,13 грн; утримано військовий збір – 14 467,74 грн; виплачено – 950 048,39 грн.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.03.2025 № 70 позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (арк. справи 21 зворот).

11.03.2025 видано грошовий атестат (арк. справи 38).

З метою отримання належної додаткової винагороди, в інтересах позивача, представником було направлено запит до військової частини НОМЕР_1 .

Листом від 11.03.2025 № 23/38/1452 було надано відповідь, в якій наведені обсяги щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, однак у доданих документах (зокрема в картці особового рахунку) надана деталізація лише за 2023 рік. Хоча довідки, що долучені до відповіді, частково охоплюють 2024– 2025 роки, проте в них відсутня інформація про нарахування додаткової винагороди саме за періоди стаціонарного лікування, як це передбачено постановою №168.

На адвокатський запит від 27.03.2025 – військова частина відповіді не надала.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати йому додаткової винагороди в повному обсязі, звернувся до суду з даним позовом.

Мотивувальна частина

Предметом спору у даній справі є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в цій справі суд має надати оцінку такій бездіяльності, оцінивши її через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині другій статті 2 КАС України.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).

Тобто, на Державу покладається конституційний обов`язок посиленого соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2, 3 цієї правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абз.2 пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", Кабінет Міністрів України 28.02.2022 року прийняв Постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану № 168" (далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 № Постанови № 168 (в редакції від 09.11.2023, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (п.1-2 Постанови № 168).

Абзацом 3 пункту 1-2 Постанови № 168 передбачено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402), яке, серед іншого, визначає порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України (глави 21 розділу II Положення № 402).

Так, пунктом 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 визначено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: 1) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України.

Аналіз норми абз. 3 пункту 1-2 Постанови № 168 дозволяє зробити висновок, що нарахування та виплата військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень передбачене за таких умов:

а) пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини;

б) факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

в) факт перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування", серед іншого, затверджено форму первинної облікової документації № 027/о; Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого" та Інструкцію щодо її заповнення.

Зокрема, Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 027/о "Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого" (далі Інструкція №110) визначено, що форма № 027/о заповнюється лікарями закладів охорони здоров`я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, при направленні хворого на консультацію в інші заклади охорони здоров`я, на стаціонарне лікування та лікарями стаціонарів при виписці або у випадку смерті хворого.

У пункті 5 цієї форми вказуються: в амбулаторно-поліклінічному закладі - дата (число, місяць, рік) початку захворювання та направлення у стаціонар (на консультацію); у стаціонарі - дата надходження та виписки (смерті) зі стаціонару.

Форма № 027/о призначена для взаємообміну інформацією амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних закладів охорони здоров`я щодо діагнозу, перебігу захворювання, стану хворого при направленні (виписці), проведенні досліджень, консультацій в інших закладах охорони здоров`я, лікування, диспансерного спостереження та інших рекомендацій хворому.

Форма № 027/о видається на руки хворому або пересилається поштою протягом трьох днів чи передається безпосередньо у заклад охорони здоров`я, який направляв хворого.

З наведених норм Інструкції № 110 суд дійшов висновку що Форма № 027/о є належним доказом перебування особи на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я.

Аналізуючи зазначені норми права через призму фактичних обставин справи, суд встановив, що 21.07.2023 старший сержант Майструк під час виконання бойового завдання у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу населених пунктів Кузьміне та Діброва Лисичанського району Луганської області отримав мінно-вибухове та вогнепально-осколкове поранення (зокрема, відкритий перелом лівої стегнової кістки, осколкові ураження живота та лівого плеча). Цей факт підтверджується довідкою про обставини травми № 1643/1448.2 від 29.07.2023, виданою командиром в/ч НОМЕР_1 .

Внаслідок чого, позивач перебував на безперервному стаціонарному лікуванні з 22.07.2023 по 11.03.2025, що підтверджується виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/о.

При цьому, відповідно до Свідоцтва про хворобу від 14.12.2023 № 2017/2 та Свідоцтва про хворобу від 13.11.2024 № 568 позивачу проведено огляд з метою визначення ступеня придатності, Поранення, Так, пов`язане із захистом Батьківщини, травма тяжка, непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Зазначене свідчить про те, що за цей період з 22.07.2023 по 11.03.2025 відповідач повинен був нараховувати позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн, оскільки були наявні умови, визначені у абз. 3 пункту 1-2 Постанови № 168 (перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я у зв`язку із травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини).

Водночас, судом встановлено та доказами у справі підтверджено, що з 21.07.2023 по 09.05.2024 позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду передбачену Постановою № 168 у розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідками наданими відповідачем зокрема:

Разом: нараховано – 964 516,13 грн; утримано військовий збір – 14 467,74 грн; виплачено – 950 048,39 грн.

Суд зазначає, що виплата додаткової грошової винагороди за період з 21.07.2023 по 09.05.2024 проводилась з урахуванням стягнення військового збору у розмірі 1,5%.

Так, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (далі – Закон № 71), який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Податкового кодексу України (далі – ПКУ), зокрема у частині оподаткування військовим збором.

Відповідно до пункту 161 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПКУ оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України. Відповідно до підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПКУ, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (1,5 відсотка від об`єкта оподаткування).

Зокрема, підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПКУ передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов`язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок. Підпунктом 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету згідно зі статті 171 ПКУ з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника; з інших доходів є податковий агент – для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник – для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) збору до бюджету. Відповідно до підпункту 1.6. пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 ПКУ.

Відтак, нарахування додаткової винагороди здійснюється з урахуванням 1,5 відсотків військового збору, сплата (перерахування) якого до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту (1,5 відсотка від об`єкта оподаткування).

З огляду на наведене, суд не встановив протиправної бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 у розрахунку 100 000 гривень на місяць, пропорційно періодам перебування на стаціонарному лікуванні з 21.07.2023 по 09.05.2024, відтак у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що доказів нарахування та виплати додаткової винагороди у відповідному розмірі відповідно до абз. 3 пункту 1-2 Постанови № 168 за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 10.05.2024 по 11.03.2025, матеріали справи не містять.

В обґрунтування доводів щодо відсутності підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень відповідно до абз. 3 пункту 1-2 Постанови № 168 за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 10.05.2024 по 11.03.2025 відповідач вказує, що грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідачем не надано висновку лікарняного закладу (довідки ВЛК) про продовження тривалого лікування після спливу чотирьох місяців безперервного лікування.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача, позаяк додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця. Очевидно, що застосування норм Постанови № 168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону № 2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку № 260.

Так, пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці за станом здоров`я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 зауважив, що згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. З огляду на зазначені норми Положення висновок ВЛК є змістом (суттю) постанови ВЛК, яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу.

Відповідно до Свідоцтва про хворобу від 14.12.2023 № 2017/2 проведено огляд з метою визначення ступеня придатності, Поранення, Так, пов`язане із захистом Батьківщини, травма тяжка, непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку та відповідно до Свідоцтва про хворобу від 13.11.2024 № 568 Поранення, Так, пов`язане із захистом Батьківщини, травма тяжка, непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Крім того, доказами у справі підтверджено перебування позивача на стаціонарному лікуванні, зокрема:

Зазначене свідчить про те, що за цей період з 10.05.2024 по 11.03.2025 ОСОБА_1 мав право на додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн, оскільки були наявні умови, визначені у абз. 3 пункту 1-2 Постанови № 168 (перебування на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я у зв`язку із тяжкою травмою, пов`язаною із захистом Батьківщини, що підтверджено свідоцтвом про хворобу).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не здійснив виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. за спірний період з 10.05.2024 по 11.03.2025, а тому позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності в цій частині підлягає до задоволення.

Надаючи оцінку правильності обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд враховує таке.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі", заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

З огляду за зазначене суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права відповідно встановлених у справі обставин буде зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 168 у розмірі 100 000,00 грн на місяць за період з 10.05.2024 по 11.03.2025 під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та виплатити таку додаткову винагороду.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкти владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваної бездіяльності, а позивач у процесі розгляду справи не у повній мірі довів обґрунтованість позовних вимог. З огляду на це, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати

Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не включення ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 168 у розмірі 100 000,00 грн на місяць за період з 10.05.2024 по 11.03.2025 під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 включити ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 168 у розмірі 100 000,00 грн на місяць за період з 10.05.2024 по 11.03.2025 під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування внаслідок тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини та виплатити таку додаткову винагороду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21 липня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП: НОМЕР_4 );

відповідач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ).

Головуючий суддя Юзьків М.І.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua