Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №352/2510/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 352/2510/25

Провадження № 22-ц/4808/1232/26

Головуючий у 1 інстанції КУЗЬМЕНКО С. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої Томин О. О.,

суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 24 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Кузьменка С. В. в м. Івано-Франківську, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 вересня 2023 року відповідач та ТОВ «Селфі Кредит» уклали Договір про споживчий кредит № 975353, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 10 100 грн, а останній зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, визначені договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.

Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 72 093,79 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 10 099,99 грн; заборгованість за процентами – 61 993,8 грн.

21.06.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 21062024, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 975353 від 01.09.2023.

У зв`язку із цим, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 975353 від 01.09.2023 в загальному розмірі 72 093,79 грн, сплачений судовий збір в сумі 2422,4 грн та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Тисменицького районного суду від 24 квітня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором № 975353 від 01 вересня 2023 року у розмірі 63 305 гривень 99 копійок, з яких: 10 099,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 53 206,00 грн – заборгованість за відсотками. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2127,10 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7025,00 грн. В частині стягнення заборгованості за процентами в розмірі 8787,79 грн в задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Зазначає, що дійсно отримав від ТОВ «Селфі Кредит» грошові кошти в кредит в сумі 10 100,00 грн, які зобов`язувався повернути у відповідний строк. Проте, коли залишився без заробітку, захворіли батьки не зміг частково вчасно повернути кошти.

Вказує, що з цього приводу в телефонному режимі в кінці осені спілкувався з представником позикодавця, який обіцяв знизити фінансове навантаження та зачекати декілька місяців. З того часу жодної інформації щодо кредиту він не отримував, а у зв`язку з необхідністю негайного лікування батька виїхав з ним за кордон, де перебуває й досі.

Відповідно, досудового врегулювання спору не було, хоча законодавцем він передбачений. Влітку 2024 року від ТОВ «Селфі Кредит» надійшло смс-повідомлення про те, що заборгованість становить 0 грн. Інших повідомлень поштою чи електронним зв`язком від позикодавця або позивача у даній справі йому не надходило.

Щодо нарахованої в цілому суми боргу – 72 093,79 грн, вказує, що з такою не згідний.

Посилається на те, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальна сума пені, штрафів за прострочення споживачем кредитних зобов`язань по споживчому кредиту не може перевищувати подвійної суми по договору кредитування та не може бути збільшена (тобто, 20 200,00 грн в даному випадку). Також згідно з нормативною базою мікрокредитування відсотки не можуть перевищувати тіло кредиту.

Вказує, що інформація в Паспорті споживчого кредиту відрізняється від умов кредитного договору, зокрема, щодо стандартної процентної ставки річної. А відсотки більш як вдвічі перевищують тіло кредиту.

З посиланням на рішення Верховного Суду вказує, що позивач як новий кредитор мав би право вимоги до нього щодо стягнення суми, за яку було викуплено борг із наданням суду документального підтвердження (платіжки) щодо такого. Однак, в матеріалах справи такий доказ відсутній (платіжка від 21.06.24 № 3392 на суму більш як 2 млн грн є загальною), що підтверджує незаконність вимог позивача про стягнення більш як 70 тис. грн боргу, який не був кредитором та не мав права нараховувати жодної заборгованості на свій розсуд.

Вважає, що суд безпідставно погодився з розрахунком позивача, який зафіксував борг у сумі 72 093,79 грн за 264 дні дії договору до моменту факторингу (21.06.2024), що є грубим порушенням судом вимог Закону України «Про споживче кредитування».

Посилається також на практику Верховного Суду, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Окрім того, вважає, що позивачем було порушено ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування» щодо черговості погашення вимог. Внесений відповідачем платіж у розмірі 3333,00 грн мав бути зарахований першочергово на погашення тіла кредиту, що зменшило б залишок основного боргу. А зарахування всієї суми платежу виключно в рахунок відсотків є протиправним та призвело до штучного збільшення заборгованості. При цьому позивач у своєму розрахунку факт отримання 3333,00 грн визнає. Тому суд першої інстанції безпідставно відхилив цей платіж як доказ часткового погашення саме тіла кредиту.

Також зазначає, що протягом вересня 2023 року при поступленні з різних джерел коштів на його картку автоматично знімались гроші на погашення кредиту, про що надано скріншоти квитанцій на загальну суму 28 337 грн. Однак, ці кошти в погашення кредиту не враховані, а докази відповідача з даного приводу судом відхилені.

Вважає, що саме сплата боргу у розмірі 20 200,00 грн як подвійна сума тіла кредиту є цілком прийнятною у його випадку.

Просить рішення Тисменицького районного від 24.04.2026 скасувати та ухвалити нове, яким в позові ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, вирішити питання здійснення перерозподілу і стягнення судових витрат.

Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно з частиною 1 ст. 369 ЦПК України, ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже, справа є малозначною в силу прямої вказівки закону.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення Тисменицького районного суду від 24 квітня 2026 року зазначеним вимогам відповідає.

Фактичні обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 вересня 2023 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Селфі Кредит» було укладено Договір № 975353 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort», відповідно до умов якого на умовах, встановлених Договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (а.с. 10-13).

Згідно п.п. 1.3-1.4 Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає: 10 100,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 15 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до п.п. 1.5-1.9 Кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 103 110,35 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90 092 грн. Обчислення орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та що Товариство і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені Договором.

Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1 Кредитного Договору).

У споживача відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених Договором, на підставі звернення до Товариства у паперовій, формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора (п. 1.4.1 Кредитного договору).

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1 Кредитного договору).

Кредитний договір підписано ОСОБА_1 01.09.2023 о 23:47:27 електронним підписом одноразовим ідентифікатором К109, а також в розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» відображено особисті відомості позичальника, зокрема РНОКПП, паспортні дані, адресу зареєстрованого місця проживання, номери мобільних телефонів, електронну пошту.

Довідкою про ідентифікацію стверджено підписання ОСОБА_1 01.09.2023 Договору № 975353 про надання споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором К109, який було відправлено 01.09.2023 о 23:46:28 на його номер телефону (а.с. 15 (зворот)).

Згідно Додатку № 1 до Договору – Графіка платежів розрахована сума до сплати 26 серпня 2024 року за користування кредитом становить 90 092 гривень, з яких: тіло кредиту – 10 100 гривень, проценти за користування кредитом – 79 992 гривень (а.с. 13).

Згідно Паспорта споживчого кредиту встановлено інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 13 (зворот)).

За змістом копії листа ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250930-6581 від 30.09.2025 відповідно до Договору про організацію переказу грошових коштів № 03052022-1 від 03.05.2022 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 10 100,00 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 1952a770-3355-44f0-899e-04138e6f93b3. Номер транзакції в системі ТОВ «Селфі Кредит» – e2b407161fcb48f731c7027ca1b7d1df. Session ID – 021145061694. Сайт торгівця - http://selfiecredit.com.ua. Код авторизації -116624. Банк-еквайр - АТ «ПУМБ». Дата і час створення - 2023-09-01 23:48:52. Дата і час прийняття в роботу - 2023-09-01 23:48:55. Дата і час виконання - 2023-09-01 23:48:57. Призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4441114400597769 (а.с. 16 (зворот)).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Селфі Кредит» станом на 21.06.2024 заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 975353 про надання споживчого кредиту від 01.09.2023 становить 72 093,79 грн, з яких: 10 099,99 грн – сума боргу за тілом кредиту, 61 993,80 грн – сума боргу зі сплати процентів. Встановлено також, що позичальник частково погашав заборгованість за кредитом, а саме: 16.09.2023 сплачено 3333,01 грн, з яких 3333,00 грн – на погашення заборгованості з % за користування кредитом, 0,01 грн – на погашення заборгованості за тілом кредиту (а.с. 17-22).

21.06.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № 21062024, за умовами якого фактор набуває права вимоги (у значенні як наведено нижче) від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог (у значенні як наведено нижче) фінансування (у значенні як наведено нижче) у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки встановлені цим Договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги (права вимоги (у значенні як наведено нижче)) до боржників (у значенні як наведено нижче) за кредитними договорами (у значенні як наведено нижче) (Портфель Заборгованості (у значенні як наведено нижче)). Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги (у значенні як наведено нижче) за цим Договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах (у значенні як наведено нижче), що входять до Портфеля заборгованості (у значенні як наведено нижче), та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами (у значенні як наведено нижче), включаючи право вимагати від боржників (у значенні як наведено нижче) належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників (у значенні як наведено нижче) за кредитними договорами (у значенні як наведено нижче).

Згідно п. 6.1 Договору факторингу у відповідності до умов цього Договору клієнт відступає (передає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до Портфелю Заборгованості, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки, встановлені цим Договором.

Права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами Акту приймання передачі Реєстру Боржників за формою Додатку 2 цього Договору, та виконання фактором вимог пункту 7.2 Договору. Відступлення права вимоги за цим Договором здійснюється без згоди боржників (п.п. 6.2.3, 6.2.4 Договору факторингу).

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору факторингу сторони домовились, що фінансування (ціна Договору) складає 2 479 762,78 грн (два мільйони чотириста сімдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят дві гривні сімдесят вісім копійок) без ПДВ. Фактор сплачує клієнту фінансування шляхом перерахування грошових коштів у сумі, що зазначена в пункті 7.1 цього Договору, на вказаний у реквізитах до цього Договору рахунок, протягом 2 (двох) робочих днів з дати підписання сторонами цього Договору.

Вищенаведене підтверджується копією Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 21.06.2024, платіжною інструкцією від 21.06.2024 № 3392 щодо оплати за відступлення права вимоги (а.с. 28 (зворот), 29), а також витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024, згідно якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 975353 про надання споживчого кредиту від 01.09.2023 (№ 1355 в Реєстрі боржників) на суму 72 093,79 грн, з яких: 10 099,99 грн – сума боргу за тілом кредиту, 61 993,80 грн – сума боргу зі сплати процентів (а.с. 28).

Відтак, у результаті відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу кредитора за Кредитним договором № 975353 від 01.09.2023, укладеним між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1

16.10.2025 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» направило ОСОБА_1 досудову вимогу погасити заборгованість за Кредитним договором № 975353 від 01.09.2023 в сумі 72 093,79 грн, яка залишилася без виконання.

У відзиві на позов та в апеляційній скарзі відповідач факт укладення 01.09.2023 Договору № 975353 про надання споживчого кредиту та отримання кредитних кошти у розмірі 10 100 грн. Вважає неправомірними та завищеними вимоги позивача.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено укладення 01.09.2023 Договору № 975353 про надання споживчого кредиту та отримання кредитних кошти у розмірі 10 100 грн, і відповідачем таке не заперечується. Щодо розміру заборгованості за процентами суд зазначав, що у відповідності до вимог Закону України «Про споживче кредитування», пункту 17 розділу IV Прикінцевих та Перехідних положень Закону тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Відтак, загальний розмір відсотків за користування кредитом в межах строку договору становить 56 539,80 грн. А оскільки відповідно до наданого розрахунку заборгованості відповідач сплатив відсотки у розмірі 3333 грн, з нього слід стягнути відсотки за користування кредитом у розмірі 53 206 грн (56 539,80-3333). Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 2127 грн 10 коп. та 7025 грн витрат на правничу допомогу.

Апеляційний суд погоджується із такими висновками, з огляду на наступне.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У ст. 3 Закону визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов укладеного 01.09.2023 Договору № 975353 про надання споживчого кредиту первісним кредитором надано відповідачу кредитні кошти в розмірі 10 100 грн. Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість за тілом кредиту та за відсотками.

Переглядаючи рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що обставини укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не заперечувалися.

Щодо переходу права вимоги до позивача, вирішення вимог про стягнення нарахованих процентів та тіла кредиту, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

За змістом статей 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Отже, у випадку настання строку виконання зобов`язання за кредитним договором позичальник повинен повернути кредитору позику у повному обсязі та нараховані на час повернення проценти.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

У справі, що переглядається, умовами кредитного договору передбачено, що кредит – 10 100,00 грн – надається строком на 360 днів (до 26.08.2024).

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Селфі Кредит» борг нараховано станом на 21.06.2024, тобто в межах строку кредитування (а.с. 17-22). А доводи апелянта про протилежне є безпідставними.

Що стосується посилань апелянта про те, що інформація в Паспорті споживчого кредиту відрізняється від умов кредитного договору, зокрема, щодо стандартної процентної ставки річної, а відсотки більш як вдвічі перевищують тіло кредиту, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1.5-1.9 Кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,2 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 103 110,35 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 90 092 грн. Обчислення орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та що Товариство і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені Договором.

Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п. 3.1 Кредитного Договору).

Також в п. 4 Паспорту споживчого кредиту визначено, що реальна річна процентна ставка становить 103 110,35 %, що розраховується відповідно до постанови Правління НБУ від 11.02.2021 № 16 « Про затвердження Правил розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» (відображає реальну вартість кредиту), і не є аналогічною ставці відсотків річних протягом строку кредитування, яка в даному випадку становить 803 % річних (2,20 % в день).

Отже, кредитним договором, підписаним відповідачем, сторони передбачили стандартну процентну ставку за користування кредитом 2,2 % в день у межах строку кредиту. І саме така ставка застосовувалася первісним кредитором при розрахунку заборгованості позичальника.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що згідно вимог ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», пункту 17 розділу IV Прикінцевих та Перехідних положень Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %; тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Судом здійснено перерахунок і визначено загальний розмір відсотків за користування кредитом в межах строку договору в сумі 56 539,80 грн. А оскільки відповідно до наданого розрахунку заборгованості відповідач сплатив відсотки у розмірі 3333 грн, то сума непогашених відсотків становить 53 206 грн (56 539,80-3333).

Однак, при цьому, апеляційним судом не беруться до уваги посилання апеляційної скарги щодо невідповідності умов договору вимогам закону про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Суд встановив, що умови договору відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому частиною першою статті 1054 ЦК України. Положення статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані щодо розміру процентів за користування кредитом.

Крім того, договір, укладений між сторонами, у встановленому порядку недійсним не визнаний, а відповідач не заявляв зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним у частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам закону.

Отже, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що нарахування та сплата відсотків не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо порушення судом вимог частини 2 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», згідно якої сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін (тобто, 20 200,00 грн в даному випадку).

Наданий кредит у цій справі перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати.

Крім цього, ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» не стосується нарахованих кредитором процентів за користування кредитними коштами, оскільки даною статтею чітко визначено, що обмеження стосується тільки неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань, тобто платежів передбачених ст. 625 ЦК України, а нарахування процентів регулюється положенням ст.ст. 1048 та 1054 ЦК України.

Позичальник був повідомлений про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві умови договору, і добровільно уклав цей договір, підписавши його без будь-яких застережень, та користувався отриманими коштами. У кредитному договорі міститься вся інформація, визначена частиною першою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, положення укладеного відповідачем кредитного договору є чіткими, конкретно визначеними та такими, що не допускають подвійного тлумачення.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 року в справі № 559/1605/18 зазначив, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтями 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили саме такі умови кредитного договору, підтвердивши свою згоду на такі умови своїми підписами.

Щодо посилань апелянта на те, що внесений ним платіж у розмірі 3333,00 грн мав бути зарахований першочергово на погашення тіла кредиту, що зменшило б залишок основного боргу, то такі суперечать п. 5.6 Договору, де визначено, що у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за Договором у повному обсязі ця сума погашає вимоги Товариства у черговості, визначеній в Законі України «Про споживче кредитування», зокрема: у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за корситування кредитом, тощо.

Отже, зарахування коштів в сумі 3333,00 грн на погашення прострочених процентів за користування кредитом не суперечить вимогам вказаного Закону.

При цьому, суд звертає увагу, що доводи апеляційної скарги містять суперечливу позицію то щодо можливості стягнення 20 200,00 грн відсотків, то повної відмови в позові.

Що стосується посилань апелянта на те, що матеріалами справи належним чином не доведено перехід права вимоги за кредитним договором з відповідачем до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом положень статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно п. 6.1 Договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024 у відповідності до умов цього Договору клієнт відступає (передає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до Портфелю Заборгованості, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки, встановлені цим Договором.

Права вимоги переходять до фактора після підписання сторонами Акту приймання передачі Реєстру Боржників за формою Додатку 2 цього Договору, та виконання фактором вимог пункту 7.2 Договору. Відступлення права вимоги за цим Договором здійснюється без згоди боржників (п.п. 6.2.3, 6.2.4 Договору факторингу).

Відповідно до п.п. 7.1, 7.2 Договору факторингу сторони домовились, що фінансування (ціна Договору) складає 2 479 762,78 грн (два мільйони чотириста сімдесят дев`ять тисяч сімсот шістдесят дві гривні сімдесят вісім копійок) без ПДВ. Фактор сплачує клієнту фінансування шляхом перерахування грошових коштів у сумі, що зазначена в пункті 7.1 цього Договору, на вказаний у реквізитах до цього Договору рахунок, протягом 2 (двох) робочих днів з дати підписання сторонами цього Договору.

На підтвердження переходу права вимоги до відповідача від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» позивачем окрім Договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024 надано також копії Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 21.06.2024, платіжної інструкції від 21.06.2024 № 3392 щодо оплати за відступлення права вимоги (а.с. 28 (зворот), 29), а також витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу № 21062024 від 21.06.2024, згідно якого до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 975353 про надання споживчого кредиту від 01.09.2023 (№ 1355 в Реєстрі боржників) на суму 72 093,79 грн, з яких: 10 099,99 грн – сума боргу за тілом кредиту, 61 993,80 грн – сума боргу зі сплати процентів (а.с. 28).

Вказані документи містять підписи уповноважених осіб обох сторін, скріплені печатками товариств, що не дає підстав сумніватися у їх правдивості.

А згідно платіжної інструкції від 21.06.2024 № 3392 фактором сплачено клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору у порядку та у строки, встановлені цим Договором – 2 479 762,78 грн у відповідності до п.п. 7.1, 7.2 Договору факторингу. І твердження апелянта про те, що така платіжка є загальною і не свідчить про перехід права вимоги саме за укладеним ним кредитним договором, суд не бере до уваги, оскільки вказана сума відображає ціну Договору факторингу за права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, які входять до Портфелю Заборгованості, в тому числі за кредитним договором відповідача (№ 1355 в Реєстрі боржників).

Отже, доводи апелянта про відсутність доказів належного переходу права вимоги за укладеним ним кредитним договором до позивача є безпідставними.

При цьому, нарахування боргу відповідачу новим кредитором не здійснювалося.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Оскільки рішенням Тисменицького районного суду від 24 квітня 2026 року позов задоволено частково у розмірі 63 305 грн 99 коп. (87,81 %), суд вірно визначив, що позивач має право на стягнення з відповідача понесених ним витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 7025 грн та судового збору в сумі 2127 грн 10 коп. пропорційно до задоволених позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції – без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до положень частини першої ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 13 даної статті передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційним судом рішення суду першої інстанції не змінюється і не скасовується, підстави для перерозподілу судових витрат відсутні.

За вимогами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Враховуючи, що ціна позову в цій справі не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, то судове рішення у ній в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Тисменицького районного суду від 24 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з її ухвалення, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча: О. О. Томин

Судді: І. В. Бойчук

О. В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 21 липня 2026 року.