Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №938/460/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 938/460/26

Провадження № 22-ц/4808/1206/26

Головуючий у 1 інстанції Бучинський А. Б.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Верховинського районного суду від 08 травня 2026 року, у складі судді Бучинського А. Б., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7495706 від 14.11.2023 в розмірі 67741,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14.11.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений договір про споживчий кредит №7495706 в електронній формі, згідно з умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 21000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на суму 21000,00 грн. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.

Відповідно до умов Договору про відступлення прав вимоги №104-МЛ від 26.03.2024, відбулася передача права вимоги позивачу за кредитним договором №7495706 від 14.11.2023. Сума заборгованості відповідача становить 67 741,80 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 18 900,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 47 476,80 грн; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 1 365,00 грн.

Просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №7495706 від 14.11.2023 в розмірі 67 741,80 грн, судові витрати по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Рішенням Верховинського районного суду від 08 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №7495706 від 14.11.2023 в сумі 37800 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вимоги позивача та відповідача про стягнення з іншої сторони судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , як сторони, на яку покладено більшу суму судових витрат, на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», різницю у понесених сторонами судових витрат, а саме: судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1 485,62 грн, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 1 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» подав апеляційну скаргу. Вважає оскаржуване рішення суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Зазначає, що відповідач здійснив волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір № 7495706 від 14.11.2023 року. Відповідач передбачав всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору.

Вважає, що умови кредитного договору відповідають вимогами Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування» та не встановлюють непропорційно великої суми компенсації. Умовами кредитного договору не передбачено будь-яких штрафних санкцій за дострокове погашення кредиту.

Позичальник попередньо перед укладенням кредитного договору був повідомлений про розмір відсоткових ставок та строк кредитування та мав право відмовитись від укладення кредитного договору на таких умовах. Зазначає, що укладаючи кредитний договір, відповідач прийняв усі запропоновані позивачем умови.

Сума та розрахунок заборгованості за кредитним договором №7495706 від 14.11.2023 було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №104-МЛ від 26.03.2024, після якого позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося.

Позовні вимоги відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивач не заявляє вимог про стягнення штрафних санкцій, пені чи інших видів неустойки. Предметом позову є виключно стягнення заборгованості за тілом кредиту, простроченої заборгованості за відсотками та простроченої заборгованості за комісією, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до п.1.5.1 Договору про споживчий кредит №7495706 від 14.11.2023, комісія за надання кредиту: 1470.00 грн, яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Зазначає, що комісія за надання кредиту не стосується додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту чи надання інформації про стан кредитної заборгованості.

Законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача.

Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача повністю.

Відповідач ОСОБА_1 правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України).

Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи категорію справи та ціну позову в даній справі, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам частково не відповідає.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором, на користь позивача слід стягнути 37800,00 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 18900,00 грн, та простроченої заборгованості за відсотками, зменшеної судом з огляду на принципи добросовісності, справедливості й розумності, в розмірі 18900,00 грн.

З таким висновком суду колегія суддів частково не погоджується з огляду на наступне.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту, проте суд першої інстанції неправильно визначив розмір заборгованості за відсотками, який підлягає стягненню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України).

Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України, (тут і далі - у редакції, на час укладення договору кредиту), правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З прийняттям Закону України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електронну комерцію» (далі - Закон №675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів у мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Положеннями статті 3 Закону №675-VIII, (тут і далі - у редакції, чинній на час укладення договору кредиту), передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону №675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону №675-VIII).

Відповідно до частин 1, 3 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

При цьому споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини 1 статті 1 цього Закону). Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини 8 статті 18, частини 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини 4 статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), дія цього Закону поширюється і на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем за договором про надання споживчого кредиту), що виникають як під час укладення так і виконання такого договору.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом встановлено, що 14.11.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №7495706 (індивідуальна частина), який підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 137557.

Умовами договору передбачено, що ТОВ «Мілоан» надало позичальнику фінансовий кредит в розмірі 21000,00 грн. строком на 105 днів, процентна ставка за користування кредитом становить 0.95 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (1.5.2) та 3.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3 договору) Строк кредиту складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 29.11.2023 (рекомендована дата платежу). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня, наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 27.02.2024 (дата остаточного погашення заборгованості). Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 29.11.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 27.02.2024 (останнього дня строку кредитування) (п.1.2 -1.4 Договору). Комісія за надання кредиту: 1470.00 грн, яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1).

Відповідно до платіжного доручення ТОВ «Мілоан» №115199728 від 14.11.2023 вбачається, що ТОВ «Мілоан» перераховано кошти ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 на суму 21000,00грн., банк отримувача pb, кредит рах. № 473118*41, призначення платежу: Кошти згідно договору 7495706.

На підставі договору відступлення права вимоги №104-МЛ від 26.03.2024, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором від №7495706 від 14.11.2023 в загальному розмірі 67741,80грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 18900,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 47476,80 грн, які розраховані первісним позичальником з 14.11.2023 по 13.03.2024, простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 1365,00 грн.

У вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним і відповідачем в установленому порядку недійсним не визнавався.

Таким чином, кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, погодженому сторонами.

У зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, суму отриманих коштів не повернув, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність визначених законом підстав для стягнення з позичальника на користь позивача заборгованості по тілу кредиту, що не оскаржується.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за основним боргом, просив стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором №7495706 від 14.11.2023, станом на 05.01.2026 заборгованість ОСОБА_1 становить 67741,80 грн, що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 18900,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 47476,80 грн; простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту в розмірі 1365,00 грн.

Однак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо несправедливості нарахованих кредитодавцем процентів, розмір яких значно перевищує суму заборгованості за кредитом, та їх суперечність ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, у п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Така компенсація є притаманною випадкам невиконання (неналежного виконання) зобов`язання, однак не може застосовуватися за відсутності факту прострочення боржником виконання свого зобов`язання.

Разом з тим, за приписами ст. 1048, 1056-1 ЦК України проценти є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.

Отже, до спірних правовідносин не може бути застосовано п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки ч. 5 ст. 18 даного Закону містить посилання на те, що положення договору, яке визнано несправедливим, включаючи ціну договору, може бути змінено або визнано недійсним. Тобто, вказана норма законодавства передбачає наявність окремої вимоги споживача про визнання недійсною умови договору з підстав її несправедливості.

Відповідачем не пред`явлено зустрічної вимоги про визнання умов кредитного договору недійсними чи їх зміни, зокрема щодо встановленого розміру процентної ставки. ОСОБА_1 як під час укладення кредитного договору так і протягом усього часу його виконання жодних заперечень щодо його умов не заявляв, будь-яких претензій щодо непроведення з ним переддоговірної роботи не мав, незгоду з окремими пунктами кредитного договору не висловлював, не здійснював дій щодо відмови від договору і, відповідно, не вважав договір несправедливим та вчиненим з порушенням принципу добросовісності.

Також суд звертає увагу, що відповідно до наданого розрахунку відповідач здійснив часткову оплату за кредитним договором.

Таким чином, перевіряючи доводи скаржника про неправомірність зменшення судом першої інстанції процентів через їх несправедливий характер та суперечність ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції безпідставно застосував даний закон, який не підлягав застосуванню у спірних правовідносинах.

Водночас суд першої інстанції правильно встановив відповідність нарахованих кредитодавцем відсотків за користування кредитом положенням ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», де встановлено вимоги до реальної річної процентної ставки, денної процентної ставки та загальної вартості кредиту для споживача. Саме цей законодавчий акт підлягає застосуванню у даній справі.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що розмір процентів з урахуванням умов кредитного договору та п.17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» за період з 14.11.2023 по 27.02.2024 становить 48 105,75 грн, що складається: із заборгованості за процентами за період з 14.11.2023 по 29.11.2023 в сумі 2992,50 грн (21000*0,95%*15 днів), з 30.11.2023 по 14.12.2024 в сумі 2 693,25 грн (18900*0,95%*15днів), за період з 15.12.2023 по 24.12.2023 в сумі 6 615,00грн (18900*3,5%*10днів), за період з 25.12.2023 по 13.03.2024 в сумі 37 800,00 грн (18900*2,5%*80 днів) та з врахуванням сплати відповідачем 24.11.2023 процентів по кредиту в сумі 1995,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що розмір процентів нарахованих кредитодавцем за користування кредитними коштами у сумі 47 476,80 грн не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, передбачений статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Обґрунтованих доводів щодо спростування суми заборгованості за нарахованими відсотками відповідач не навів, а також не надав будь-якого власного контррозрахунку.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, щодо стягнення із відповідача на користь позивача комісії за видачу кредиту у визначеному ним розмірі 1470 грн, оскільки ця комісія є разовою платою саме за видачу кредиту, її сплата обумовлена п. 1.5.1 договору, з яким відповідач погодився підписавши договір про споживчий кредит.

Крім того, Закон України «Про споживче кредитування» не містить заборони на стягнення такої комісії як частини загальних витрат за кредитом (п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 12), включаючи комісії за надання, обслуговування та повернення кредиту.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем доведено суму заборгованості за відсотками у розмірі 47 476,80 грн, заявлену у позовній заяві, та така підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення процентів за користування кредитом, безпідставно застосував закон, невірно розрахував заборгованість та стягнув проценти у меншому розмірі.

Водночас, не оспорюючи в доводах апеляційної скарги стягнутого судом першої інстанції з відповідача боргу за тілом кредиту в сумі 18 900 грн, а заперечуючи лише проти зменшення суми нарахованих відсотків, ТОВ «ФК Кредит-Капітал» у прохальній частині скарги просить скасувати судове рішення в загальній сумі заборгованості та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене рішення суду, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України слід змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 7495706 про надання споживчого кредиту від 14 листопада 2023 року у розмірі 67 741,80 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Так, за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а за подання апеляційної скарги - 3 633,60 грн.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 422,40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 3993,60 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом, разом 6 416 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Рішення Верховинського районного суду від 08 травня 2026 року змінити:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №7495706 від 14.11.2023 в сумі 67 741,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 6 416 грн витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

В. А. Девляшевський