Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №180/168/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6044/26 Справа № 180/168/26 Суддя у 1-й інстанції - Тананайська Ю. А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Гапонова А.В.,

секретар Кругман А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Бардадим Ольга Костянтинівна на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я (суддя першої інстанції Тананайська Ю.А., повний текст рішення складено 02 березня 2026 року),

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_2 звернувся до Марганецького міського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 210 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_2 , та через свого представника Бардадим О.К., подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без врахування всіх обставин справи.

Скарга мотивована тим, що договір про добровільне відшкодування моральної шкоди від 30.10.2025 року був укладений між Позивачем та АТ «Марганецький гірничозбагачувальний комбінат» у зв`язку із втратою Позивачем здоров`я внаслідок виявлених захворювань до встановлення у позивача стійкої втрати працездатності 65% вперше рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи – 17 грудня 2025 року.

Отримані професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено порушення трудового процесу, що підтверджено рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи,

ОСОБА_3 , просила рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від АТ «Марганецький ГЗК» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано на те, що 30 жовтня 2025 року між АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та ОСОБА_2 було укладено Договір про добровільне відшкодування моральної шкоди (далі - Договір від 30.10.2025р.), відповідно до якого 04.11.2025р. АТ "Марганецький ГЗК" добровільно сплатило Позивачу грошові кошти в сумі 10 000,00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка була завдана втратою здоров`я внаслідок виявлених захворювань (професійного захворювання). На виконання умов Договору, 04.11.2025р. АТ «Марганецький ГЗК» відшкодував Позивачу моральну шкоду, пов`язану з втратою здоров`я внаслідок виявлених захворювань, шляхом перерахування грошових коштів в сумі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 61483.

АТ «Марганецький ГЗК» просило оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому зазначено, що на час укладання вказаного договору від 30 жовтня 2025 року, Позивач вже був звільнений з роботи. Група інвалідності та відсоток втрати працездатності на час його звільнення та на момент укладання вищезазначеного договору визначені не були. Договір про добровільне відшкодування моральної шкоди від 30.10.2025 року був укладений між Позивачем та АТ «Марганецький гірничозбагачувальний комбінат» у зв`язку із втратою Позивачем здоров`я внаслідок виявлених захворювань до встановлення у позивача стійкої втрати працездатності 65 % вперше рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи – 17 грудня 2025 року. У цьому договорі не зазначено жодних посилань на те, що вказаним договором передбачено відшкодування моральної шкоди у зв`язку із встановленням у позивача втрати працездатності.

ОСОБА_3 , просила апеляційну скаргу позивача задовольнити у повному обсязі.

Від представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі.

Представник АТ «Марганецький ГЗК» у судовому засіданні доводи апеляційної скарги не підтримувала та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача з червня 2002 року по листопад 2024 року, в умовах впливу шкідливих факторів на посадах підземного машиніста електровоза, підземного гірника очисного забою. 7 листопада 2024 року звільнений в зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, п.2 ст.40 КЗпП.

30 жовтня 2025 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_2 було укладено договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, за умовами якого сторони уклали цей договір про добровільне відшкодування відповідачем моральної шкоди, яка завдана позивачу втратою здоров`я внаслідок виявлених професійних захворювань, за основним діагнозом: 1.Радикулопатія попереково-крижова L5- S1 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на тлі екструзії міжхребцевого диску L5- S1 , протрузії міжхребцевого диску L4-L5, випинання між хребцевого диску L5- S1, стійким та вираженим больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів R.1ст. (ПФ другого ступеня); 2. Вібраційна хвороба від дії локальної вібрації другої стадії з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії, частими акроанггіоспазмами, двобічним плечолопатковим періатрозом ( ПФ другого ступеня ) остероартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів R.1ст. (ПФ першого ступеня), деф.артрозом дрібних суглобів кистей та трофічними порушеннями на кистях; 3. Хроничний (пиловий) бронхіт першої стадії. Емфізема легень. Не різко виражений пневмофіброз. ЛН першого ступеня; 4. Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня ( з легким зниженням слуху) – за кваліфікацією ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Захворювання професійні (24.09.2025 року), що підтверджується повідомленням про хронічне захворювання ВП`НПМЦПЗ НУОЗ України» м.Кривий Ріг № 12/1003/2-1265 від 26.09.2025 року, на наступних умовах, зокрема:

1) ОСОБА_2 моральну шкоду від втрати здоров`я внаслідок професійних захворювань, які отримав за час роботи на АТ «Марганецький ГЗК», оцінює в розмірі 12987 грн 01 коп.;

2) моральна шкода, яка завдана ОСОБА_2 унаслідок нещасного випадку, за цим договором відшкодовується одноразово.

Згідно пункту 4 вказаного вище договору, АТ «Марганецький ГЗК в строк до 5 листопада 2025 року сплачує ОСОБА_2 в рахунок грошового відшкодування моральної шкоди за цим договором, грошові кошти в сумі, яка залишається до виплати після утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ставками 18 відсотків та 5 відсотків, з передбаченої у цьому договорі суми розміру моральної шкоди, яка зазначена в пункті 1 цього договору, а саме: 10000 грн, шляхом безготівкового перерахування вищезазначеної суми на рахунок, відкритий на його ім`я у AT «Банк Кредит Дніпро».

У пункті 5 вказаного вище договору зазначено, що при виконання відповідачем усіх своїх зобов`язань за цим договором моральна шкода, пов`язана з втратою здоров`я внаслідок професійних захворювань, вважається відшкодованою у повному обсязі.

АТ «Марганецький ГЗК» умови договору виконав 4 листопада 2025 року, перерахувавши кошти, що підтверджується копіями платіжних інструкцій.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 74/25/2730/В від 17.12.2025 року ОСОБА_2 встановлено первинно 65 % втрати професійної працездатності до 01.12.2026 року за професійним захворюванням, встановленим 24.09.25 року, та 3 групу інвалідності.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача з червня 2002 року по листопад 2024 року, в умовах впливу шкідливих факторів на посадах підземного машиніста електровоза, підземного гірника очисного забою. 7 листопада 2024 року звільнений в зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, п.2 ст.40 КЗпП.

30 жовтня 2025 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_2 було укладено договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, за умовами якого сторони уклали цей договір про добровільне відшкодування відповідачем моральної шкоди, яка завдана позивачу втратою здоров`я внаслідок виявлених професійних захворювань , за основним діагнозом: 1.Радикулопатія попереково-крижова L5- S1 з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями хребта на тлі екструзії міжхребцевого диску L5- S1 , протрузії міжхребцевого диску L4-L5, випинання між хребцевого диску L5- S1, стійким та вираженим больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів R.1ст. (ПФ другого ступеня); 2. Вібраційна хвороба від дії локальної вібрації другої стадії з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії, частими акроанггіоспазмами , двобічним плечолопатковим періатрозом ( ПФ другого ступеня ) остероартрозом у поєднанні з періартрозом ліктьових суглобів R.1ст. (ПФ першого ступеня), деф.артрозом дрібних суглобів кистей та трофічними порушеннями на кистях; 3. Хроничний (пиловий) бронхіт першої стадії. Емфізема легень. Не різко виражений пневмофіброз. ЛН першого ступеня; 4. Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість другого ступеня ( з легким зниженням слуху) – за кваліфікацією ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Захворювання професійні (24.09.2025 року), що підтверджується повідомленням про хронічне захворювання ВП`НПМЦПЗ НУОЗ України» м.Кривий Ріг № 12/1003/2-1265 від 26.09.2025 року, на наступних умовах, зокрема:

1) ОСОБА_2 моральну шкоду від втрати здоров`я внаслідок професійних захворювань, які отримав за час роботи на АТ «Марганецький ГЗК», оцінює в розмірі 12987 грн 01 коп.;

2) моральна шкода, яка завдана ОСОБА_2 унаслідок нещасного випадку, за цим договором відшкодовується одноразово.

Згідно пункту 4 вказаного вище договору, АТ «Марганецький ГЗК в строк до 5 листопада 2025 року сплачує ОСОБА_2 в рахунок грошового відшкодування моральної шкоди за цим договором, грошові кошти в сумі, яка залишається до виплати після утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за ставками 18 відсотків та 5 відсотків, з передбаченої у цьому договорі суми розміру моральної шкоди, яка зазначена в пункті 1 цього договору, а саме: 10000 грн, шляхом безготівкового перерахування вищезазначеної суми на рахунок, відкритий на його ім`я у AT «Банк Кредит Дніпро».

У пункті 5 вказаного вище договору зазначено, що при виконання відповідачем усіх своїх зобов`язань за цим договором моральна шкода, пов`язана з втратою здоров`я внаслідок професійних захворювань, вважається відшкодованою у повному обсязі.

АТ «Марганецький ГЗК» умови договору виконав 4 листопада 2025 року, перерахувавши кошти, що підтверджується копіями платіжних інструкцій.

Згідно Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 74/25/2730/В від 17.12.2025 року ОСОБА_2 встановлено первинно 65 % втрати професійної працездатності до 01.12.2026 року за професійним захворюванням, встановленим 24.09.25 року, та 3 групу інвалідності.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 вже скористався своїм правом, а подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавством не передбачено.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком місцевого суду.

У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

При визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров`я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача з червня 2002 року по листопад 2024 року, в умовах впливу шкідливих факторів на посадах підземного машиніста електровоза, підземного гірника очисного забою. 7 листопада 2024 року звільнений в зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, п.2 ст.40 КЗпП.

30 жовтня 2025 року між АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_2 було укладено договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, за умовами якого сторони уклали цей договір про добровільне відшкодування відповідачем моральної шкоди, яка завдана позивачу втратою здоров`я внаслідок виявлених професійних захворювань.

На виконання вимог вищевказаного договору, відповідачем до матеріалів справи було долучено платіжну інструкцію №61483 від 04.11.2025 року, згідно якої ОСОБА_2 отримав від АТ «Марагнецький ГЗК» у рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. (а.с.80).

Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Таким чином, особам надається право вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїх стосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.

Отже, принцип свободи договору відповідно до статті 6, частини першої статті 626, статті 627 ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом. Разом з тим сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини лише у випадках, якщо існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства, заборона випливає зі змісту акта законодавства, така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18)).

У справі, що переглядається, презумпція правомірності договору про добровільне відшкодування моральної шкоди від 30 жовтня 2025 року, який посвідчений у присутності свідків, не спростовано, зазначений договір є правомірним та таким, що виконаний його сторонами: АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та ОСОБА_6 .

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 599 ЦК України). Усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, згідно з якими здійснюється виконання зобов`язання. Як правило виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Отже, позивач реалізував своє право на отримання компенсації за моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у розмірі, спосіб та строки, визначені ним самостійно у результаті домовленості з відповідачем, тому зобов`язання відповідача з відшкодування завданої моральної шкоди припинилось виконанням, проведеним належним чином.

Установивши, що ОСОБА_2 реалізував своє право на компенсацію моральної шкоди, завданої внаслідок виявлених захворювань, отриманих під час роботи у шкідливих умовах на АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», за договором про добровільне відшкодування моральної шкоди, що виключає можливість повторного відшкодування йому моральної шкоди.

У разі, коли позивачу за його згодою вже надано добровільне відшкодування моральної шкоди за тим самим фактом ушкодження на виробництві, національне законодавство не створює підстав для автоматичного повторного нарахування компенсації за ті самі моральні збитки. За умов, коли позивач не оспорював договір про добровільне відшкодування моральної шкоди, обумовлена ним виплата моральної шкоди може бути врахована як повна сатисфакція, а вимога про повторне відшкодування не підлягає до задоволення.

Вищевикладене узгоджується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 жовтня 2025 року у справі №180/1013/24.

Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи.

Повторне відшкодування моральної шкоди за таких же обставин діючим законодавством не передбачено. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто у разі реалізації свого законного права на відшкодування моральної шкоди один раз позивач не має права повторно вимагати такої компенсації за те ж діяння (якщо багаторазове відшкодування не передбачене договором або законом). Такий висновок узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі №641/8857/17.

Доводи про те, що договір про добровільне відшкодування моральної шкоди було укладено 30 жовтня 2025 року, тобто раніше, ніж комісією з рослідування причин професійного захворювання було складено акт та встановлено МСЕК втрату працездатності 19.11.2025 року є безпідставними. В договорі зазначено ті ж самі діагнози, що були враховані при проходженні МСЕК. Крім того, діючим законодавством не заборонено виплату моральної шкоди у зв`язку з професійними захворюваннями чи травмуванням на виробництві до остаточного висновку МСЕК при наявності інших медичних документів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із вимог чинного законодавства, з урахуванням характеру і тривалості його душевних страждань та обсягу змін в його житті. Визначена судом сума відповідає ступеню втрати професійної працездатності, засадам розумності, виваженості та справедливості. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції повно та всебічно перевірив обставини справи, дав їм належну оцінку та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має.

Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 02 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: О.В. Халаджи

О.В. Агєєв

А.В. Гапонов

Повний текст судового рішення складено 21 липня 2026 року.

Головуючий суддя: О.В. Халаджи