Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №727/14562/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/14562/25

Провадження № 2/727/710/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:

головуючий суддя Слободян Г. М.,

за участі:

секретарів судового засідання Лепчук О. І., Мадей Е., Бабин А.О., Берник Ю. Д.,

сторін по справі:

представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Тимчук І. О.,

відповідача ОСОБА_2 , та в її інтересах представника адвоката Паланійчука В. П.,

розглянувши, за правилами загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки с. Слобідка-Гуменецька Кам`яно-Подільського району Хмельницької області) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за договором позики грошових коштів, - ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позову.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Тимчук Інна Олександрівна звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06 лютого 2021 року відбулася домовленість про надання позики в розмірі 3000 доларів США. Вказує на те, що між ними був оформлений відповідний договір, за п.п. 1 договору зазначалось, що даний договір укладено після отримання грошових коштів. Пункт 2 договору передбачає, що сума позики буде повернута позивачу з відсотками, що дорівнюють 8.4% кожного місяці від суми боргу. Позика надавалась не пізніше ніж до 06.02.2022 року. Посилається на те, що відповідач отримав кошти, що підтверджується договором позики від 06.02.2021 року, однак, на протязі тривалого часу, гроші не повернула. Зазначає, що оскільки відповідач ухиляється від повернення боргу, позивач вимушена вирішити дане питання в судовому порядку. Також вважає, що слід нарахувати 3% річних на суму позики в розмірі 4.5 доларів США в період з 06.02.2022 по 23.02.2022. Позивач направила на адресу відповідача вимогу про повернення суми боргу, однак станом на день звернення до суду відповіді не отримала. Позивач розрахувала суму заборгованості відповідача, яка дорівнює 6004,5 доларів США, складається з: 3000 доларів США – суми позики, 3000 доларів США – суми відсотків за користування позикою та 4.5 долари США – 3% річних за період з 06.02.2022 по 23.02.2022.

Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6004,5 доларів США боргу та судові витрати.

Рух по справі та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01 грудня 2025 року відкрито провадження у порядку загального позовного провадження і призначено у підготовче засідання.

17.12.2025 року позивач направила до суду заяву про забезпечення позову, яку під час проведення судового засідання просила залишити без розгляду.

15.01.2026 року відповідач ОСОБА_2 , направила до суду відзив на позовну заяву. Посилався на те, що Договір позики від 06.02.2021 року на суму 3000 доларів США (еквівалент 82 500 грн. за курсом НБУ на дату укладення) був підписаний у присутності нотаріуса Дюшинської Н.В. Однак, фактичної передачі грошових коштів Відповідачу не відбулося ані в присутності нотаріуса, ані в будь-який інший спосіб. Позивач стверджує про передачу коштів "при нотаріусі", але це не відповідає дійсності.

Це підтверджується скріншотами переписки між Відповідачем і Позивачем (додаток 1), де Відповідач неодноразово наголошувала, що передачі не було, а кошти, ймовірно, були передані третій особі ОСОБА_3 (який у той період був у розшуку і представлявся як ОСОБА_4 , усі його знали як ОСОБА_4 ).

Усі переговори та домовленості щодо договору велися виключно через третю особу ОСОБА_3 який ввів її в оману щодо мети та умов угоди. Вказує, що на момент підписання договору, відповідач перебувала в стані тяжких обставин: страждала від домашнього насильства. Зазначає, що фактично кошти не передавались, відсутня будь-яка розписка її про отримання коштів, яка є стандартною вимогою при нотаріальному посвідченні значних сум. Вказує, у відзиві, що сума договору 82 500 грн. перевищує цей ліміт, що становить 50 000 грн. протягом одного дня, тому передача мала відбутися виключно в безготівковій формі через банк і підлягати фінансовому моніторингу та банківській фіксації, а відсоткова ставка 8,4% на місяць (п. 2 "а" договору), що становить понад 100% річних, є надмірною та такою, на яку нормальна особа не погодилася б без примусу чи обману. Термін повернення до 06.02.2022 року (п. 2 "6"), тобто один рік, але з такою ставкою це робить угоду антисоціальною. на її, відповідача думку,д оговір є удаваним, оскільки приховує реальні відносини між позивачем та ОСОБА_3 , а вона була залучена під обманом та примусом

Просить, у задоволені позову відмовити повністю, а також визнати договір позики від 06.02.2021 року недійсним. відмовити в стягненні та зменшити витрати на професійну правничу допомогу

20.01.2026 представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Тимчук І О. надала відповідь на відзив, де зазначила, що законом не передбачено обов`язку додатково до договору позики оформлювати факт отримання грошових коштів окремою розпискою чи актом приймання-передачі. Постанова правління НБУ №148 від 29.12.2017 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України» не поширюється на правовідносини сторін, які виникли на підставі договору позики грошей від 06.02.2021. Зазначила також, що відповідач власноруч підписала договір, погодившись із усіма зазначеними в ньому умовами, її дієздатність перевірялась приватним нотаріусом Душинською Н.В. Крім того, відповідач не надала жодного факту і доказу про свої тяжкі обставини і не зазначила, яким чином слід встановили, що ОСОБА_4 є нібито ОСОБА_3 . Діагноз, на якому наполягає відповідач встановлений 29.12.2025, тобто після спливу більше ніж чотирьох років з моменту укладення договору від 06.02.2021. Не погоджується із зменшенням суми витрати на професійну правничу допомогу, оскільки справа потребує індивідуального підходу і істотної роботи щодо доведення усіх обставин справи. Просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

04.02.2026 відповідач надала суду заяву про уточнення прохальної частини свого відзиву, в якій просила не розглядати як самостійні позовні вимоги у даному провадженні пункти: визнати договір позики від 06.02.2021 року недійсним. Визнати припиненим зобов`язання за договором позики від 06.02.2021 року в повному обсязі. Заборонити Позивачу в подальшому пред`являти будь-які вимоги до Відповідача щодо повернення коштів, сплати відсотків, пені чи інших платежів за цим договором або пов`язаними з ним правовідносинами

04.02.2026 відповідач надала заперечення на відповідь позивача на відзив, де зазначила, що заперечує реальність передачі коштів та позивач ототожнює наявність формулювання у договорі з беззаперечним фактом реальної полягає на необхідності оцінки судом усіх доказів і обставин у сукупності. За наявності позовних вимог належними та допустимими доказами, зокрема щодо походження коштів. перечень щодо факту передання коштів, Позивач зобов`язаний довести обґрунтованість особу пред`явлення вимоги про повернення коштів, способу та обставин передачі, поведінки сторін після укладення договору, а також факту та способу пред`явлення вимоги про повернення коштів. ВВажає, що позиція Позивача є декларативною та не спростовує по суті доводи її, як відповідача.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12.02.2026 року закрито підготовче провадження, вищенаведену справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні ( в режимі відеоконферензв"язку) підтримада заявлені позовні вимоги і просила їх задовольнити. У наданих поясненнях зазначила, що договір укладала саме з ОСОБА_2 а не з Гостішевим, гроші були передачі відповідачу, а договір підписаний ОСОБА_5 і посвідчений нотаріально. Остання з умовами договору погодилася і в строк зобов"язалася повернути кошти.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Тимчук І. О. в судовому засіданні підтримала позицію своєї довірительки. Позовні вимоги просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, зазначила, що гроші від позивачки не отримала, в наданих поясненнях посилалася на обставини викладені у відзиві. Просила в задоволенні позову відмовити. Пояснила суду, що договір позики у нотаріуса підписувала особисто, а саме: писала своє прізвище, ім`я і по батькові та ставила власний підпис. Перед підписанням, договір читала, умови договору не заперечувала і нотаріусу ніяких зауважень з приводу умов укладення договору не вказувала. Просила суд застосувати строк позовної давності і відмовити у задоволенні позов в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Паланійчук В. П., в судовому засіданні підтримав позицію своєї довірительки та просив у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст.ст. 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані позивачем докази на підтвердження заявлених позовних вимог, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

Досліджені судом докази та застосовані норми права.

Судом належними по справі доказами, встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: с. Слобідка-Гуменецька Кам`яно-Подільського району Хмельницької області, що підтверджується паспортними даними (а.с.6-9).

06.02.2021 року між сторонами ОСОБА_1 - позикодавець та ОСОБА_2 – позичальник, було укладено договір позики (а.с.10).

Відповідно до п. 1 договору позики грошових коштів від 06.02.2021, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Душинською Н.В. за реєстром №345, позичальник отримала від позикодавця, а позикодавець передала у власність позичальника гроші в сумі 3000 доларів США, що становить 82500 грн. за курсом НБУ, станом на 06.02.2021 року (а.с.10).

Відповідно до п. 2 «б» договору позики грошових коштів від 06.02.2021, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Душинською Н.В. за реєстром №345, сторони за цим договором домовились про те, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики та відсотків, що дорівнює 3000 (три тисячі) доларів США має бути здійснено не пізніше 06 лютого 2022 року.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 12025263020001039 від 18.12.2025 потерпіла - ОСОБА_2 надала заяву за кваліфікацією ст. 190 ч. 1 КК України, де зазначила, що на протязі 2021 року співмешканець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , шляхом зловживання довірою заволодів її грошовими коштами в сумі близько 71000 гривень. ЄО 072258 (а.с.48).

Довідкою №1173 від 29.12.2025, видною Чернівецькою обласною психіатричною лікарнею, ОСОБА_2 з 05.12.2025 отримує амбулаторне лікування (а.с.52).

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, а також інші юридичні факти.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статтею 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, а друга сторона має право вимагати її виконання.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, що випливають із договорів позики, а ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 3000 доларів США, що підтверджується договором позики від 06.02.2021 року, який підписаний відповідачем власноруч, а саме: зазначила власний підпис та власноруч написала своє прізвище, ім`я, по батькові.

За своєю суттю договір позики є розпискою про отримання в борг грошових коштів і засвідчує факт отримання від кредитора певної грошової суми. Отже, досліджуючи договір позики, суд виявляє справжню правову природу укладеного договору, а також надає оцінку всім наявним доказам у справі.

Таким чином, досліджений судом договір позики є документом, що підтверджує боргове зобов`язання, який містить умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

За своїми правовими характеристиками укладений і нотаріально посвідчений договір позики є реальною, оплатною або безоплатною угодою і є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Разом з цим, суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що предметом доказування у цій справі є лише факт виникнення між сторонами зобов`язання з договору позики.

Щодо доводів представника позивача про те, що договір позики від 06.02.2021 року був укладений під впливом важких обставин, емоційного виснаження, є удаваним правочином, оскільки укладений на невигідних для відповідача умовах через що договір є недійсним, а також заява про наявність кримінального правопорушення, суд зазначає наступне.

Доказів того, що така заява була подана без вільного волевиявлення позивача, під впливом обставин, які могли б свідчити про її недійсність, позивачем суду не надано. Саме по собі посилання на існування кримінального провадження не доводить факту введення відповідача в оману, крім того, сума за позовом не дорівнює сумі у поданій до правоохоронних органів заяві, а отже не спростовує змісту письмового волевиявлення позивача та не є підставою для врахування судом заяви як доказу.

Так, відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідач не надала доказів щодо обставин викладених у відзиві щодо важких для неї матеріальних обставин, щодо стану її здоров"я та психологічного - емоційного виснаження та не довела, що правочин є удаваним, як такий, що укладений на невигідних для неї умовах, і не спростовують викладених у позовній заяві обставин.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах».

Відповідно до постанови ОП КЦС ВС від 6 квітня 2026 року у справі № 368/1257/21 (провадження № 61-16707сво24) заперечення позичальника про те, що грошові кошти насправді не були ним одержані від позикодавця, здійснюється у формі обґрунтованого заперечення, і тягар доведення цієї обставини покладений саме на позичальника.

Що стосується відсотків за договором позики, судом встановлено, що умовами договору позики передбачений п. 2 «б», де сторони дійшли згоди і домовились про те, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики та відсотків, що дорівнює 3000 (три тисячі) доларів США має бути здійснено не пізніше 06 лютого 2022 року. Отже, відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні і визначені умов договору, а відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Презумпція укладення договору позики залишається неспростованою, а наявність нотаріально посвідченого договору позики із власноруч підписанням його відповідачем є достатнім підтвердженням існування боргового зобов`язання на умовах яких сторони погодили в цьому договорі.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем, як позичальником не доведено факт, що гроші насправді не були нею одержані, натомість позивачем доведено наявності непогашеної заборгованості відповідача перед нею станом на день розгляду справи, також матеріали справи не містять належні та допустимі докази того, що зобов`язання за договором позики було виконане.

Що стосується доводів відповідачки про сплив строку позовної давності, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Суд зауважує на тому, що пунктом 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Окрім цього, пунктом 19 передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи вищенаведене, керуючись порядком обчислення позовної давності за ст. 260 ЦК уУкраїни, на думку суду, позов подано в межах строку позовної давності і підстави для залишення позову без розгляду відсутні. Відповідно до статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

У статті 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов`язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов`язку. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 березня 2024 року у справі № 596/1123/19 (провадження № 61-7056св22) та від 05 червня 2024 року у справі № 640/15157/16-ц (провадження № 61-4579св24).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (частина перша статті 254 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (рішення Європейського суду з прав людини в справі "Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів" від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33). У постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц та від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19З огляду на викладене, позовні вимоги знайшли своє підтвердження в суді, і встановлені належними, допустимим, достовірними та достатніми доказами, тому суд уважає, що слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 6004,5 доларів США, які складаються з: позику в сумі 3000 доларів США, що становить 82500 грн. (за курсом станом на 06.02.2021р.); відсотки в розмір - 3000 доларів США та 3% річних в сумі 4 долара США.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись 7, 10, 76, 81, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення боргу за договором позики грошових коштів - задовольнити

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки с. Слобідка-Гуменецька Кам`яно-Подільського району Хмельницької області) борг за договором позики від 06.02.2021 року: позику в сумі 3000 доларів США, що становить 82500 грн. (за курсом станом на 06.02.2021р.); відсотки в розмір - 3000 доларів США та 3% річних в сумі 4 долара США.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканки с. Слобідка-Гуменецька Кам`яно-Подільського району Хмельницької області) судові витрати в рахунок сплаченого судового збору у розмірі 2524,08 грн., документально підтверджений платіжною інструкцією (а.с.5).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду, або через суд першої інстанції.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення (вступної і резолютивної частини), можуть подати апеляційну скаргу в той же термін, з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18.07.2026 року.

Суддя Слободян Г.М.