Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №644/7904/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/7904/25

Провадження № 2/644/1311/26

21.07.2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Ізмайлова І.К.

секретаря – Книшенко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу № 644/7904/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики від 29.12.2020, яка станом на день складання позовної заяви, а саме 21.08.2025, складає 620673,00 грн, що за офіційним курсом НБУ становить 15000,00 доларів США (41,3782 грн. за $1).

В обґрунтування позову зазначено, що 29.12.2020 між позивачкою та відповідачем укладено договір безпроцентної позики. Пунктом 2.1. зазначеного договору встановлено, що сума позики становить 425502,00 грн. в еквіваленті 15000,00 доларів США за курсом НБУ долару США до гривні станом на 29.12.2020 - 28,3668. Умовами договору передбачено, що сума позики повинна передаватися готівкою позичальнику трьома платежами, в еквіваленті по 5000,00 доларів США кожний: перший платіж здійснюється позикодавцем до 30.12.2020, другий - до 01.04.2021, третій - до 01.07.2021. Вказану умову надання позики позивачем виконано у повному обсязі, що підтверджується розписками від 29.12.2020, 31.03.2021 та 02.07.2021. Відповідач зобов`язаний був сплатити суму позики до 31.12.2025, однак умови повернення позики не виконав і грошові кошти не повернув, внаслідок чого позивачка вимушена звернутися до суду із зазначеним позовом.

03 вересня 2025 ухвалою судді Індустріального районного суду м. Харкова прийнято позов про стягнення боргу за договором позики. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивачка в судове засідання не прибула, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання повторно не прибув, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, а також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Судова влада України, причину неявки суду не повідомив, заяв про відкладання розгляду справи від нього до суду не надходило. У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд доходить наступних висновків:

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 29.12.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено письмовий договір безпроцентної позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Агеєнко О.С., реєстровий № 1086.

Згідно з пунктом 2.1. зазначеного договору сума позики становить 425502,00 грн в еквіваленті 15000,00 доларів США за курсом НБУ долару США до гривні станом на 29.12.2020 - 28,3668.

Відповідно до п. 2.2. договору сума позики передається готівкою позичальнику трьома платежами, в еквіваленті по 5000,00 доларів США кожний: перший платіж здійснюється позикодавцем до 30.12.2020, другий - до 01.04.2021, третій - до 01.07.2021, що буде підтверджуватися письмовими розписками позичальника.

На виконання договору безпроцентної позики 29.12.2020, 31.03.2021 та 02.07.2021 відповідачем ОСОБА_2 складено розписки, за якими ним отримано кошти від ОСОБА_1 у визначеному договором розмірі.

Відповідач зобов`язання не виконав, кошти у визначений строк не повернув.

Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В даному випадку відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики повинен бути укладеним у письмовій формі.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1 ст. 207 ЦК). Відповідно до ч. 2 вказаної статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує укладений між сторонами правочин щодо передання позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своє суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постановах від 08 червня 2016 року (справа №1103цс), від 12 квітня 2017 року (справа №442/8157/15-ц).

Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Верховною Суду України від 18 вересня 2013 року (№6-63цс13) та в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року (№6-50цс16).

Зокрема, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 вересня 2013 року розглянув справу №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, як вбачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014р. за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт утримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування факту укладення договору позики, доказів виконання зобов`язання чи додаткових договірних відносин щодо зміни строку повернення позики.

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Враховуючи те, що між сторонами укладено договір позики і на час розгляду справи грошові кошти за вказаним договором позивачці не повернуто, що свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов`язань, а вимога заявлена в гривні, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу, яка підтверджується нотаріально посвідченим договором та розписками і на день звернення до суду складає 620673,00 грн.

Витрати зі сплати судового збору згідно з приписами ч.1 ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного і керуючись статтями 12, 13, 141, 229, 264, 265, 273, 268 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 29.12.2020 у розмірі 620673,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 6206,73 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21 липня 2026.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя І.К. Ізмайлов