Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №953/7268/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7268/26

н/п 2-а/953/130/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Демченко С.В.,

секретар судового засідання - Тюльпа Я.Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

УСТАНОВИВ:

03 червня 2026 року адвокат Андерс В.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АХ № 1354276 від 02 червня 2026 року, звернулася до суду з адміністративною позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просила скасувати постанову № 575 від 25 травня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та стягнути судові витрати з відповідача на користь позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 25 травня 2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 склав стосовно ОСОБА_1 постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що на адресу позивача засобами поштового зв`язку була направлена повістка про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 11 січня 2026 року о 14 годині 00 хвилин, проте у зазначений день позивач не прибув. Оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 від 18 вересня 2024 року № 39 о/с відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач був звільнений у відставку, без права носіння військової форми одягу, за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців), на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України № 244 від 24 вересня 2024 року позивача виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. З розширеного витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+» від 27 травня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 має відстрочку до 01 серпня 2026 року, тип відстрочки від мобілізації до (01.08.2026), як людина з інвалідністю. В електронній базі даних «Резерв+» міститься уся актуальна інформація про позивача: ПІБ ( ОСОБА_1 ), дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації ( АДРЕСА_1 ), номер телефону НОМЕР_3 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_7 , освіта тощо. На переконання сторони позивача, у діях ОСОБА_1 відсутній складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, з огляду на те, що позивач визнаний непридатним для проходження військової служби та Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 169/25/2626/Р від 08 серпня 2025 року позивачу встановлено другу (ІІ) групу інвалідності безстроково, внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) пов`язаних із захистом Батьківщини, отже фактично позивач є непридатним за станом здоров`я для несення військової служби. Позивач жодних повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 не отримував та відповідно не був обізнаний про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Посилалася на порушення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 процедури та строків притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Так, у постанові № 575 по справі про адміністративне правопорушення від 25 червня 2026 року вказано, що ОСОБА_1 викликався повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_8 для уточнення даних на 11 січня 2026 року о 14 год 00 хв, за повісткою не з`явився. На переконання сторони позивача, 11 січня 2026 року є днем виявлення правопорушення, оскільки початок адміністративного правопорушення визначається моментом фактичної дії або бездіяльності особи. Водночас, постанова № 575 стосовно ОСОБА_1 була винесена лише 25 травня 2026 року, тобто більш ніж через три місяці з дня виявлення правопорушення. З огляду на зазначені обставини, оскаржувана постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05 червня 2026 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін. Витребувано з ІНФОРМАЦІЯ_3 належним чином засвідчену копію протоколу та інших документів, які передували та/або були підставою складення постанови № 575 від 25 травня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП..

09 червня 2026 року на адресу суду від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 22 грудня 2025 року засобами поштового зв`язку на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ), яка вказана як зареєстрована та фактична адреса проживання у обліковій картці, РТЦК та СП була направлена повістка № НОМЕР_4 з вимогою прибути на 11січня 2026 року о 14 год 00 хв для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_9 . Відповідно до інформації АТ «Укрпошта» повістку не було вручено адресату у зв`язку з його відсутністю за вказаною адресою, у зв`язку з чим її повернуто відправнику. Водночас відповідно до вимог чинного законодавства така повістка вважається належним чином направленою та врученою.Позивач не надав доказів наявності поважних причин неприбуття за викликом. Отже, позивач не виконав вимоги законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим допустив вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 24 травня 2026 року працівники поліції доставили ОСОБА_1 до ТЦК та СП. Того ж дня уповноважена посадова особа ТЦК та СП склала протокол № 575 про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Під час складання протоколу позивача було повідомлено про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 25 травня 2026 року об 11 год 30 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_10 . Факт повідомлення про дату, час і місце розгляду справи підтверджується особистим підписом позивача у протоколі. 25 травня 2026 року уповноважена посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_10 за результатами розгляду справи винесла постанову № 575 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.Зазначила, що 25 травня 2026 року ОСОБА_1 особисто написав заяву відповідно до положень ст. 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

15 червня 2026 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що в день складання протоколу № 575 про адміністративне правопорушення йому було надано для підпису відповідну заяву, яку він підписав. Разом із тим позивач стверджує, що не мав можливості ознайомитися з її змістом до підписання. Також він зазначив, що ця заява не була складена ним власноруч, а була оформлена на заздалегідь підготовленому бланку. Позивач посилався на те, що під час складання протоколу йому не було роз`яснено його процесуальні права, зокрема право на захист.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, від адвоката Андерс В.М. на адресу суду надійшла заява, в якій просила розглядати справу за її відсутності та за відсутності позивача, адміністративний позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з`явився про час дату та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_11 у судове засідання не з`явився про час дату та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, визнає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 25 травня 2026 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 виніс постанову № 575 по справі про адміністративне правопорушення, на підставі якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України, та на нього накладений штраф у розмір 17 000 грн.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 було направлено повістку для уточнення даних на 14 годину 00 хвилин 11 січня 2026 року, однак ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_12 не з`явився, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Разом з тим, оскаржувана постанова не містить посилання на докази вчинення адміністративного правопорушення, пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис, на підставі яких суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до наданої на виконання ухвали суду від 05 червня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_1 інформації, 22 грудня 2025 року за адресою місця мешкання ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 була направлена повістка № 6072123 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_12 11 січня 2026 року о 14 годині 00 хвилин.

Відповідно до інформації з відстеження поштового відправлення (трек-номер № RO67062668420 Укрпошта, поштове відправлення прийнято поштовим відділенням Укрпошта м. Києва 24 грудня 2025 року, тоді як на описі вкладення рекомендованого поштового відправлення вказана дата - 22 грудня 2025 року.

Зі змісту інформації з відстеження поштового відправлення (трек-номер № RO67062668420) Укрпошта вбачається, що поштове відправлення було повернуто відправнику з причин «одержувач відсутній за вказаною адресою».

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України № 244 від 24 вересня 2024 року ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 819 від 12 вересня 2024 року, ОСОБА_1 01 квітня 2023 року поблизу н.п. Кремінна отримав кульове поранення правого плеча пов`язане із захистом Батьківщини. Постановою медичної (військово-лікарської) комісії щодо ступеня придатності до служби на підставі статті 76 а, 78 б, 61б, 49 в графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад що визначають ступінь придатності до військової служби «Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії», затвердженого наказом МВС України від 03.04.2017 № 285 визнаний непридатним до військової служби.

Відповідно до Витягу № 169/25/2626/ВТ від 08 травня 2025 року з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів, ОСОБА_1 встановлено друга (ІІ) група інвалідності, внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) пов`язаних із захистом Батьківщини.

З розширеного витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+», сформованого 27 травня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП: НОМЕР_2 , має відстрочку до 01 серпня 2026 року, тип відстрочки від мобілізації до (01.08.2026), як людина з інвалідністю.

Приписами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.

Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Положеннями ст. 235 КУпАП України встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а частиною 3 цієї статті за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з абз. 4 пункту 1 частини ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-ІХ 1) під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Суд встановив, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови була неявка позивача по повістці № 6072123 до відповідача для уточнення даних.

Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач отримав повістку про виклик на 11 січня 2026 року на 14 годину 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_12 та відповідно був обізнаний про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Норма ст. 210-1 КУпАП є бланкетною, та відсилає до іншого законодавства, яке зокрема регулює порядок проведення мобілізації.

В самому тексті постанови не зазначено, які саме конкретно відомості про себе (персональні дані) позивач був зобов`язаний уточнити і не уточнив, а отже, не в повному обсязі викладений зміст адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У свою чергу, відповідно до відомостей військово-облікового документу у додатку «Резерв+» позивач вчасно оновив свої персональні дані, остання дата уточнення даних 04.03.2025.

У вказаному додатку наявні адреса проживання позивача та номер його телефону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи викладене, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності у діях що ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Відповідно до ч. 5 ст. 5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Відповідач в оскаржуваній постанові не вказав, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Суд також враховує, що законодавством регламентовано чітку загальну процедуру притягнення осіб до відповідальності за ст.ст.210, 210-1 КУпАП, яка вимагає забезпечення можливості таким особам бути присутніми при розгляді справи про адміністративне правопорушення та їх своєчасне повідомлення про відповідну дату, час та місце її розгляду із забезпеченням реальної можливості реалізувати свої процесуальні права.

При цьому, важливість дотримання і неухильного виконання таких вимог безпосередньо пов`язано із забезпеченням права особи на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу виниклих правовідносин. Тому, невиконання суб`єктом влади вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду справи та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Із змісту ст. 268 КУпАП слідує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

Згідно із ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У матеріалах справи наявна заява позивача від 25 травня 2026 року про визнання порушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності, яка подана в порядку ст. 279-9 КУпАП та зареєстрована 25 травня 2026 року за № 4738.

Разом з тим, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що заява позивача про визнання вини є достатнім доказом вчинення ним адміністративного правопорушення. Сама по собі така заява не є належним і достатнім доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення та не звільняє орган, уповноважений на розгляд справи, від обов`язку всебічно, повно й об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, а також підтвердити наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення іншими належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

На підставі наданих доказів суд встановив, що позивач не допускав умисного порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд відхиляє доводи позивача щодо порушення строку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, зазначає наступне.

Статтею 38 КУпАП встановлено строки, в межах яких може бути накладено адміністративне стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у ч.ч.9, 10 цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Так, ч. 9 ст. 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відтак, за змістом ст. 38 КУпАП початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення або день виявлення триваючого правопорушення.

У спірному випадку правопорушення не є триваючим, оскільки суть такого правопорушення полягає у неявці військовобов`язаного за викликом ТЦК та СП.

Визначаючи день вчинення правопорушення, як дня, з якого починається перебіг трьохмісячного строку для накладення адміністративного стягнення, суд виходить з того, що згідно повістки позивач був зобов`язаний з`явитися до ТЦК та СП 11 січня 2026 року о 14 год 00 хв.

Отже, днем вчинення правопорушення, у разі неявки військовозобов`язаного за викликом до ТЦК та СП, є 11 січня 2026 року.

У спірному випадку на позивача накладено адміністративне стягнення 25 травня 2026 року, тобто у межах строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі за ч. 3 ст. 201-1 КУпАП підлягає закриттю.

Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на те, що позивач є учасником бойових дій та звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», тому суд відносить судові витрати за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 72-78, 242, 243, 244, 246, 286 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову № 575 від 25 травня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі - закрити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складений та підписаний 20 липня 2026 року.

Суддя С.В. Демченко