Рішення від 08 липня 2026 р. у справі №214/2221/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/2221/26

2-о/214/100/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 липня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

присяжних – Устінової Ю.О., Коваль Т.П.,

при секретарі – Собченко Н.А.,

за участю:

заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника – Стрикуна А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересована особа – Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , -

ВСТАНОВИВ:

Заявник через свого представника звернулась до суду із зазначеною заявою, в якій просить оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця за контрактом, військове звання «солдат», механіка-водія медичного пункту 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який зник безвісти 19 жовтня 2022 року, приймаючи безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поблизу населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області, а також зобов`язати Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України провести державну реєстрацію смерті та видати свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що заявник є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . 25 жовтня 2022 року заявник отримала сповіщення за №К/6271/88 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що її син, солдат ОСОБА_3 , 19 жовтня 2022 року зник безвісти, виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій поблизу населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області. Так, станом на дату надіслання сповіщення, солдат ОСОБА_3 обліковувався у військовій частині як зниклий безвісти. За даним фактом, враховуючи відсутність будь-яких даних про місцезнаходження ОСОБА_3 , заявником було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення та 27 жовтня 2022 року Відділенням поліції №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області було відкрито кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12023041750000956 та розпочато досудове розслідування.

Так, станом на дату подання цієї заяви документального підтвердженої інформації про місце перебування солдата ОСОБА_3 , зміни в його службовому становищі згідно даних обліку військової частини НОМЕР_1 , результати пошукових дій, результати службового розслідування, на адресу заявника не надходило.

Оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим заявнику необхідно для державної реєстрації факту його смерті в органах державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки від цього залежить виникнення її особистих та майнових прав щодо оформлення спадщини, отримання виплат, що передбачені чинним законодавством України та користування іншими соціальними пільгами та гарантіями для членів сімей загиблих військовослужбовців.

Заявник та її представник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі. Також, надав письмові пояснення з яких убачається, що правовий режим воєнного стану триває по теперішній час, у зв`язку з чим оголосити фізичну особу померлою можливо лише після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій (за загальним правилом) або після спливу шести місяців (у виключних випадках) від дня закінчення воєнних дій, а також зазначено, що із даної справи вбачається спір про право, оскільки оголошення ОСОБА_3 померлим безпосередньо впливатиме на права та обов`язки його спадкоємців, а також на їхнє право отримання одноразової грошової допомоги.

Представник Військової частини НОМЕР_1 , Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, про час і місце його проведення повідомлялись належним чином.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, але надала до суду письмову заяву про перенесення судового засідання, яке призначено на 29 червня 2026 року о 12 годині 00 хвилин у зв`язку з перебуванням на лікарняному та надала листок-огляд лікаря загальної практики сімейної медицини від 26.06.2026 року, однак у зв`язку з ненаданням до суду доказів перебування саме на лікарняному, сторони у судовому засіданні сторони вважали за можливе розглядати справу без її участі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України.

З 16 липня 2013 року ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.06.2018 року було розірвано та від якого є одна неповнолітня дитина – дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

05 грудня 2019 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підписав Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб солдатського складу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до Витягу із Наказу Міністерства оборони України №356 від 05.12.2019 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , добровільно вступив на військову службу за контрактом на 3 (три) роки з 05 грудня 2019 року по 05 грудня 2022 року, з 05 грудня 2019 року його зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення і призначено на посаду навідника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону.

Згідно до Сповіщення сім`ї №К/6271/88 ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.10.2022 року, солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був вірний військовій присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість та мужність, поблизу м. Бахмут Донецької області, зник безвісти 19 жовтня 2022 року, виконуючи бойове завдання за призначенням в ході ведення бойових дій.

Відповідно до Витягу із Наказу №297 командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2022 року, солдата ОСОБА_3 знято з усіх видів забезпечення у зв`язку з відсутністю на військовій службі до повернення військовослужбовця у військову частину або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутнім чи оголошення померлим.

Відповідно до Витягу із Наказу №4619 командира військової частини НОМЕР_1 від 23.10.2022 року, призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти зі зброєю солдата ОСОБА_3 .

Згідно до Витягу із Наказу №307 командира Військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2022 року, увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира, у зв`язку з самовільним залишенням військової частини, якщо військовослужбовці відсутні більше десяти днів, до повернення військовослужбовців у військову частину з 29 жовтня 2022 року, солдата ОСОБА_3 , механіка-водія медичного пункту 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до Акту службового розслідування командиру військової частини НОМЕР_1 , під час розслідування було встановлено факт зникнення безвісти зі зброєю військовослужбовця Збройних Сил Українимеханіка-водія медичного пункту НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 поблизу населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області, за наступних обставин, а саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , о 22 годині 55 хвилин, в зоні бойових дій поблизу населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області, з боку збройних сил Російської Федерації було здійснено штурмові дії із застосуванням авіації, взводного опорного пункту 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 . Внаслідок бомбового удару авіації збройних сил Російської Федерації, фортифікаційні споруди взводного опорного пункту 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 були знищені, деякі з них було засипано шаром ґрунту. ?Після закінчення штурмових дій з боку противника, командиром взводного опорного пункту 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 було перевірено наявність та стан особового складу та встановлено відсутність механіка-водія медичного пункту НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 на оборонному рубежі, де він тримав оборону до початку авіаційного удару. На тому місці було знято шар ґрунту, розібрано уламки фортифікаційних споруд, але тіла солдата ОСОБА_3 та зброї АК-74 № НОМЕР_3 не було виявлено. Зв`язку з ним не було. Подальші пошукові дії протягом наступних днів, результатів не дали. ?

Згідно до Витягу із Наказу №2667 командира військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2022 року, за результатами службового розслідування за фактом зникнення безвісти зі зброєю солдата ОСОБА_3 , наказано факт зникнення безвісти зі зброєю АК-47 №7097437 військовослужбовця Збройних Сил Українимеханіка-водія медичного пункту 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , що стався 19 жовтня 2022 року під час проходження служби в Збройних Силах України та пов`язаний з виконанням військового обов`язку військової служби в Збройних Силах України, та не пов`язаний з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Зникнення безвісти сталось в зоні бойових дій під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації на території Донецької області. Окрім того, наказано на підставі наказу за результатами службового розслідування та Акту службового розслідування внести зміни в наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 29.10.2022 року №307 «рахувати як не такий, що самовільно залишив частину, а такий, що зник безвісти».

Відповідно до довідки ВП №4 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області за вих. №45.4/2-7475 від 11.11.2022 року, ОСОБА_1 зверталась до відділення поліції №4 КРУ ГУНП в Дніпропетровській області відносно розшуку свого сина військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким втратила зв`язок 19 жовтня 2022 року. Заява була зареєстрована до ЖЄО №22248 від 27.10.2022 року та було відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022041750000956 від 27.10.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. На момент видачі цієї довідки, місцезнаходження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20260113-1023 від 13.01.2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , значиться особою, що зникла безвісти на території бойових дій (під час воєнних дій).

Згідно до відповіді військової частини НОМЕР_1 за вих. №5896 від 06.06.2026 року, наявна інформація про зникнення безвісти солдата ОСОБА_3 , механіка-водія медичного пункту НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , під час бойового зіткнення з противником ІНФОРМАЦІЯ_5 . На дату відповіді інформації про полон або смерть у військовій частині НОМЕР_1 відсутня.

Відповідно ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Як роз`яснено у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», слід звернути увагу суду на необхідність відрізняти оголошення особи померлою від встановлення факту смерті особи. Оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть даної особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Встановлення факту смерті можливо, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, обставини, за яких настала смерть і факт неможливості реєстрації органом державної РАЦС факту смерті. Громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим, у разі неможливості встановлення факту його смерті, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце за певний час та за певних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Так, у ч. 1 ст. 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У ч. 2 ст. 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців».

Відповідно, у ситуації, коли внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Приписи ч. 2 ст. 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є відповідний Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений відповідним нормативно-правовим актом.

Таким нормативно-правовим актом на час розгляду даної справи є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за №380/43786, в якому міститься інформація про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2024 року у справі №755/11021/22 вказала, що мета досліджуваного припису речення другого ч. 2 ст. 46 ЦК України «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» полягає у забезпеченні балансу між правовою визначеністю та захистом прав зниклої особи. З одного боку, законодавець хоче запобігти поспішному оголошенню особи померлою, оскільки це може спричинити значні правові наслідки, як-от відкриття спадщини. З іншого - потреба у відновленні правової визначеності стає особливо актуальною у випадках зникнення в умовах активних бойових дій, коли значно зростає ризик загибелі.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що ч. 2 ст. 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.

Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду також зробила висновок, що строк у шість місяців потрібно відраховувати від дня закінчення активних бойових дій на місці (території) ймовірної загибелі фізичної особи. Це забезпечує більш обґрунтований підхід до визначення моменту, коли зникнення фізичної особи (з надзвичайно високим ступенем вірогідності) можна вважати остаточним і невідворотним, що відповідає меті законодавчого регулювання - забезпеченню справедливості та правової визначеності для всіх зацікавлених сторін у таких суспільних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій - правовій визначеності та було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

Також зазначено, що не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений ч. 2 ст. 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв`язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об`єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.

Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв`язок з різних причин, пов`язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з`ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може розпочати відлік шестимісячного строку для оголошення особи померлою від дня настання події, яка спричинила загибель фізичної особи, у разі якщо ця подія відбулася за межами території ведення активних бойових дій, проте є наслідком воєнних дій. У такому випадку, у разі подій (наприклад, авіаударів, ракетних обстрілів, терактів, підривів на мінах, загибелі під час евакуації чи гуманітарної місії) на територіях, які формально не є зоною активних бойових дій, але мають прямий зв`язок з воєнними діями, збройним конфліктом, суд має право розпочати відлік шестимісячного строку з моменту такої події. Якщо докази, як-от: відеоматеріали, документи або показання свідків тощо, дозволяють з високим ступенем вірогідності припустити ймовірну загибель особи, зволікання у визнанні фізичної особи померлою стає невиправданим і не відповідає принципу правової визначеності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 року №376 та зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за №380/43786, населений пункт Зайцеве Бахмутського району Донецької області є територією на якій з 24 лютого 2022 року велись бойові дії, датою завершення яких визначено 05 жовтня 2022 року. Окрім того, зазначений населений пункт з 06 жовтня 2022 року є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.

У постанові від 29.04.2026 року у справі №615/129/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що якщо територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, то перебіг строку, визначеного ч. 2 ст. 46 ЦК України, розпочинається після завершення активних бойових дійна цій території. На переконання колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, розширювальне тлумачення ч. 2 ст. 46 ЦК України, за якого відлік строку, після спливу якого фізична особа може бути оголошена померлою, ставиться у залежність від можливості отримання підтверджень із території, що після завершення активних бойових дій набула статусу тимчасово окупованої, призводить до позбавлення заявників передбаченого законом механізму захисту його прав, оскільки наведена норма не пов`язує перебіг відповідних строків з такими подіями.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.05.2026 року по справі №644/1726/25.

Отже, оскільки за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій солдат ОСОБА_3 19 жовтня 2022 року зник безвісти під час несення військової служби в зоні бойових дій під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації, з 06 жовтня 2022 року перебуває в тимчасовій окупації Російської Федерації, а заявник із даною заявою про оголошення її сина померлим звернулась до суду у лютому 2026 року, тобто після спливу понад трьох років від дня завершення активних бойових дійна цій території та враховуючи відсутність до даного часу будь-яких даних про військовослужбовця, суд приходить до висновку, що встановлені обставини надають підстави припускати настання смерті солдата ОСОБА_3 , у зв`язку з чим, керуючись положеннями ст. 46 ЦК України, вважає за можливе оголосити померлим ОСОБА_3 , який загинув під час виконання військового обов`язку по захисту держави України від дня вірогідної смерті – ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначивши місце його смерті – населений пункт Зайцеве Бахмутського району Донецької області.

Разом з тим суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Водночас, суд також зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК України якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Крім того, суд зазначає, що оголошення фізичної особи померлою у цьому випадку не пов`язується із наступним вирішенням спору про право враховуючи, що заявником не заявлено вимог майнового характеру, а також не свідчить про наявність спору про право і те, що в результаті вирішення цієї заяви заявник може отримати виплати, гарантовані законом, або спадщину.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 16 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби

Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно зі ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Отже, дружина, батьки та діти військовослужбовця у разі його загибелі мають передбачене законом право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому оголошення особи померлою не породжує спору про право, а є належним способом захисту та реалізації гарантованих державою прав членів сім`ї загиблого військовослужбовця.

Питання кола спадкоємців та їх право на отримання одноразової грошової виплати у зв`язку з оголошенням ОСОБА_3 померлим не є предметом розгляду цієї справи.

Разом з тим, суд зазначає, що вимога про зобов`язання органу державної реєстрації актів цивільного стану провести державну реєстрацію смерті та видати свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволенню не підлягає, позаяк, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про оголошення її померлою.

На підставі викладеного та керуючись ст. 46 ЦК України, ст. ст. 293, 305 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , задовольнити частково.

Оголосити померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за контрактом, військове звання «солдат», механіка-водія медичного пункту 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , який зник безвісти 19 жовтня 2022 року, приймаючи безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, поблизу населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області – від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У задоволенні решти вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий у справі суддя Попов В.В.,

Присяжні Устінова Ю.О.,

Коваль Т.П.

Повне рішення складено 17 липня 2026 року.