Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №420/6421/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6421/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Білостоцький О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у Тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 (замість військового квитка) від 12.06.2013 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву, за результатами розгляду якої, внести відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у Тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 (замість військового квитка) від 12.06.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.01.2023 року комісією з питань приписки Лисичанському МВК він був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 (замість військового квитка) від 12.06.2013 року.

Водночас, із застосунку «Резерв+» позивач дізнався, що він не виключений з військового обліку та наразі перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Враховуючи вищевказані обставини, позивач 05.02.2026 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою щодо виключення його з військового обліку, водночас, належної відповіді у встановлений законом строк від ТЦК та СП отримано не було.

Не погоджуючись із вищезазначеною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду задля захисту своїх прав та законних інтересів з вказаним адміністративним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду, адміністративна справа №420/6421/26 була передана на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Іванова Е.А.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 року було відкрито провадження по справі №420/6421/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

30.04.2026 року до суду від представника відповідача на дійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, згідно з даними з «Оберіг» позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 20.01.2026 року, користується правом на відстрочку. В Реєстрі відсутня інформація, що позивач проходив ВЛК у 2013 році, за рішенням якої він, нібито, визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. За твердженням відповідача, те, що позивач самостійно звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 та отримав відстрочку від призиву на військову службу під час мобілізації, ставить під сумнів твердження позивача, що він виключений з військового обліку. Таким чином, вимоги позивача щодо внесення даних в реєстр про його виключення з військового обліку на підставі тимчасового посвідчення, на переконання відповідача, є безпідставними.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року, адміністративна справа №420/6421/26 була передана на розгляд судді Білостоцькому О.В.

Ухвалою суду справу №420/6421/26 було прийнято до провадження та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України.

01.06.2026 до суду від представника відповідача повторно надійшов відзив, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що у реєстрі відсутня інформація, що позивач проходив ВЛК у 2013 році, рішенням якої нібито визнаний непридатним до військової служби. При цьому позивач надав копії окремих документів незадовільної якості, що не дозволяє визначити їх зміст. З іншого боку, в реєстрі зазначено, що 12.10.2025 року позивач пройшов ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_5 №2 та згідно з протоколом №2025-1012-1603-3131-0 визнаний придатним до військової служби. Зазначене рішення ВЛК не було позивачем оскаржено ні до штатного ВЛК, ні до суду, та є чинним. Крім цього, відповідач звернув увагу, що позивач вважає, що він виключений з військового обліку, тобто не є військовозобов`язаним, у той же час, він подав заяву та отримав відстрочку від призиву на військову службу, тобто скористався правом, що належить військовозобов`язаним. Таким чином, вимоги позивача щодо внесення даних в реєстр про його виключення з військового обліку на підставі поданих документів є безпідставними.

Згідно частини 2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 20.01.2026 року перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що зазначено відповідачем, та позивачем не заперечувалось.

Після проведеного огляду ВЛК, 24.01.2013 року комісією з питань приписки Лисичанському МВК позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з 12.06.2013 року на підставі за ст.47 «А», графи І Розкладу хвороб, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 року №402 (протокол №8/43 від 24.01.2013 року), на підтвердження чого надано тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 (замість військового квитка).

Водночас, із застосунку «Резерв+» позивачу стало відомо, що інформація про виключення його з військового обліку відсутня в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. За даними електронного обліку Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Окрім того, згідно відомостей, наявних у застосунку «Резерв+» (станом на 04.02.2026 року) вбачається, що позивачем вчинено порушення правил військового обліку – не прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_7 , внаслідок чого ТЦК та СП 04.11.2025 року звернувся до Нацполіції, щоб доставити його для складання адміністративного протоколу.

Враховуючи вищевказані обставини, позивач 05.02.3036 року поштовим зв`язком надіслав на адресу до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву, в якій просив здійснити виправлення відомостей що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (система Оберіг), а саме щодо виключення його з військового обліку по причині непридатності до військової служби за станом здоров??я за ст.47 «А», графи І Розкладу хвороб, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 року №402 (протокол №8/43 від 24.01.2013 року).

Водночас, доказів розгляду по суті вищевказаної заяви позивача ІНФОРМАЦІЯ_8 (нова назва відповідача) у встановлений строк не надав.

Не погодившись із вищевказаною бездіяльністю відповідача щодо внесення відомостей до Реєстру про виключення з військового обліку, позивач звернувся до суду задля захисту своїх прав та законних інтересів з вказаним адміністративним позовом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши адміністративний позов, відзиви та надані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан, який продовжувався в подальшому та діє до цього часу.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі – Закон України №3543-XII) (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 1 Закону України №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами 1,3 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.1, 3 ст.33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Згідно ч.5 цієї статті Закону, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ч.1 ст.34 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 року № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Права та обов`язки призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені статтею 9 Закону № 1951-VIII, до яких віднесено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до п.2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно п.16 Порядку №1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

Згідно п.79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; ; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 81 Порядку №1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №559 затверджений Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №559).

Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).

Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).

У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Таким чином, з аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач 24.01.2013 року комісією з питань приписки при ІНФОРМАЦІЯ_9 позивач був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку з 12.06.2013 року на підставі за ст.47 «А», графи І Розкладу хвороб, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 року №402 (протокол №8/43 від 24.01.2013 року), відомості про що зазначені у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 (замість військового квитка).

Водночас, з 20.01.2026 року перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 . При цьому інформація про виключення позивача з військового обліку відсутня в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, враховуючи вищевказані обставини справи, відомості, що містяться в електронному військово-обліковому документі позивача, не відповідають відомостям його паперового військово-облікового документа (тимчасового посвідчення).

Згідно п.4 Порядку №559, у разі невідповідності відомостей, зазначених у військово-обліковому документі, відомостям, що містяться у Реєстрі, громадянин України звертається до відповідного ТЦК та СП із заявою про внесення змін, а такі зміни мають бути внесені протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Судом встановлено, що 05.02.2026 року позивач направляв поштовим зв`язком заяву до ІНФОРМАЦІЯ_7 , в якій просив внести відповідні відомості до ЄДРПВР про виключення його з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військового служби.

Водночас, матеріали справи не містять доказів розгляду вищевказаної заяви позивача в частині виключення його з військового обліку на підставі за ст.47 «А», графи І Розкладу хвороб, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 року №402 (протокол №8/43 від 24.01.2013 року), відомості про що зазначені у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 (замість військового квитка).

З урахуванням вищевикладеного суд вбачає протиправну бездіяльність в діях ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 , надісланої 05.02.2026 року, про внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.

Щодо вимоги зобов`язального характеру суд зазначає наступне.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

З огляду на встановлені обставини у справі №420/6421/26 та положення чинного законодавства, суд вважає необхідним для належного захисту прав та інтересів позивача зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби, надіслану 05.02.2026 року, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням зроблених висновків суду.

В іншій частині заявлених позовних вимог зобов`язального характеру слід відмовити з вищенаведених підстав.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви було сплачено судовий збір, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи наявність підстав для задоволення основної позовної вимоги позивача, суд вважає необхідним стягнути на його користь суму сплаченого судового збору у розмірі 1 331,20 грн. з ІНФОРМАЦІЯ_10 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_10 про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 , надісланої 05.02.2026 року, про внесення відомостей в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби, надіслану 05.02.2026 року, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням зроблених висновків суду.

В іншій частині заявлених позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_10 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя О.В. Білостоцький