Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №420/30125/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/30125/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не звільнення ОСОБА_1 із числа осіб, що перебувають на військовій службі внаслідок мобілізації на період військового стану як такого, що має право на звільнення і здійснив волевиявлення щодо нього;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови в задоволенні рапорту від 03 липня 2025 року про звільнення ОСОБА_1 з числа осіб особового складу військової частини при наявності підстав для звільнення із військової служби, передбачених абз.12 п.3 ч.12 ст.26, пп. «г» пункту 2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 із військової служби з підстав, передбачених абз.12 п.3 ч.12 ст.26, пп. «г» пункту 2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Стислий виклад позиції позивача.

У позовній заяві вказано, що ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 .

За твердженням позивача, 07.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із рапортом на звільнення з 12 додатками за підстав, передбачених абз.12 п.3 ч.12 ст.26, пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ.

На переконання позивача, незважаючи на наявність підстав для звільнення з військової служби, відповідачем протиправно відмовлено у звільнені ОСОБА_1 з військової служби.

За твердженням позивача, зазначена відмова відповідача у звільнені з військової служби є протиправною.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Представник Військової частини НОМЕР_1 проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що 07.07.2025 позивачем направлено рапорт про звільнення з військової служби з підстав передбачених абз.12 п.3 ч.12 ст.26, пп «т» пункту 2 ч.4 ст.26 Закону №2232- ХІІ з додатками до нього у кількості 21 аркуш, перелік яких зазначено на стр. 2 рапорту.

За твердженням представника відповідача, у доданих до рапорту довідки до акту огляду МСЕК серія 10 ААВ №566823 від 29.04.2013 відсутня вказівка про потребу в постійному догляді батька позивача.

Представник відповідача вказує, що відповідна довідка складена на підставі акту огляду МСЕК №932, який не зазначено в переліку додатків до рапорту та не додано в якості первісного медичного документу.

Також у відзиві на позовну заяву зазначено, що згідно з довідкою до акту огляду МСЕК серія 10 ААВ №566823 від 29.04.2013 року батько позивача не потребує постійного догляду.

Представник відповідача наголошує, що ОСОБА_1 додані два різних акти встановлення фактів здійснення особою догляду однією датою від 25.11.2024, які суперечать один одному в частині медичних документів на підставі яких вони складені, а саме: Додаток 8 до порядку - акт встановлення фактів здійснення особою догляду від 25.11.2025 складений на підставі висновку ЛКК №450 від 14.11.2024.

За твердженням представника відповідача, додаток 8, який складений на підставі висновку ЛКК №450 від 14.11.2024, складений в довільній формі, не містить будь яких посилань до якого саме нормативно правового акту він відноситься (є додатком) і у відповідності до якого порядку він складений.

На переконання представника відповідача, Додаток 8 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 серпня 2024р. №930) від 25.11.2024 складений на підставі висновку про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №181 від 08.12.2023 (форма №080-2/0).

Представник відповідача вказує, що зазначений в акті висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі №181 від 08.12.2023 (форма №080-2/0) на підставі якого батько позивача потребує постійного стороннього догляду позивачем до рапорту не додано.

Додатково представник відповідача зазначає, що позивачем до рапорту додані копії актів встановлення фактів здійснення особою догляду однією датою від 25.11.2024, які не завірені належним чином, але навіть у разі їх подання в оригіналі або у вигляді нотаріально засвідчених копій, вони не є медичними висновками медико-соціальної експертної комісії, а тому не підтверджують необхідності здійснення постійного догляду.

Отже, на думку представника відповідача, надані позивачем до рапорту документи не підтверджують наявності підстав для звільнення з військової служби.

Крім того, представником відповідача вказано, що доданий до рапорту висновок ЛКК №450 від 14.11.2024 не може прийматися до уваги виходячи з того, що протирічить висновкам зазначених в Довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії МСЕК серія 10 ААВ №566823 від 29.04.2013, виданий поза компетенцією ЛКК та складений в довільній формі, тобто не передбачений нормативними актами МОЗ, а відтак не може прийматись як належний доказ у цій справі.

Крім наведеного вище, представник відповідача вказує, що в довідці до акту огляду МСЕК серія 10 ААВ №566823 від 29.04.2013 не зазначена потреба в постійному догляді, відтак, на переконання представника відповідача, висновок ЛКК №450 від 14.11.2024 та копії актів від 25.11.2024 складених на підставі цього висновку не можуть прийматись, як підстави для звільнення позивача за військової служби.

Також представник відповідача вказує, що згідно з зазначеною інформацією з Акту обстеження сімейного стану ОСОБА_1 від 06.01.2025 встановлено наявність іншої особи першого ступеня споріднення - дружини батька.

Представник відповідача вказує, що додатків у вигляді медичного висновку №181 від 08.12.2023 до акту обстеження сімейного стану ОСОБА_2 від 06.01.2025 та актів встановлення фактів здійснення особою догляду від 25.11.2024, що підтверджує здійснення дружиною – ОСОБА_3 постійного догляду за своєю матір`ю до рапорту не додано.

Представник відповідача також звертає увагу суду на ознаки фіктивності в розірванні шлюбу між батьком та матір`ю позивача в квітні 2025 року для створення штучних обставин по відсутності інших членів сім`ї або осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за батьком позивача.

Стислий виклад відповіді на відзив.

У відповіді на відзив позивач проти доводів Військової частини НОМЕР_1 заперечує, вказує, що підпункт «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-XII визначає два документи альтернативно для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою, або висновок медико-соціальної експертної комісії, або ЛКК закладу охорони здоров`я.

Позивач вказує, що повноваження таких органів залежно від суб`єкта, якому надається відповідний висновок, вже не розмежовано. Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 01.04.2022 №2169-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення від військової служби деяких категорій громадян» зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом узгодити свої нормативно-правові акти з положеннями Закону та забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів відповідно до цього Закону.

За твердженням позивача, станом на час виникнення спірних відносин, Кабінет Міністрів України не виконав обов`язку щодо узгодження положень Постанови №413 з новою редакцією Закону №2232-ХІІ.

Позивач зауважує, що норми Закону №2232-XII мають вищу юридичну силу у застосуванні до спірних правовідносин на відміну від Постанови №413.

Отже, на переконання позивача, до спірних правовідносин положення Постанови №413 не застосовуються.

Позивача вказує, що це підтверджується і тим, що у подальшому набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2024 №582, якою військовослужбовців виключено з Постанови №413.

У відповіді на відзив вказано, що за наведених обставин, твердження відповідача про те, що у спірному випадку для підтвердження необхідності стороннього догляду за батьком позивач мав надати лише висновок медико-соціальної експертної комісії є помилковим.

За доводами позивача, необхідність постійного стороннього догляду за хворим батьком може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК.

Процесуальні дії.

Ухвалою від 29.09.2025 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про розгляд справи за участю сторін у відкритому судовому засідання, прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував у Військової частини НОМЕР_1 :

копію рапорту ОСОБА_1 до Командира 109 запасної роти військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби від 03.07.2025, разом з доданими документами;

рішення, прийняте за наслідками розгляду вказаного рапорту від 03.07.2025 з нормативно-правовим обґрунтуванням.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 03.07.2025 звернувся до командира 109 запасної роти Військової частини НОМЕР_1 із рапортом (вх.№32162 від 07.07.2025), в якому просив клопотання перед вищим командуванням про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу дванадцятого пункту 3 частини 12 статті 26 та підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком.

У вказаному рапорті ОСОБА_1 обґрунтовує наявність підстав для звільнення тим, що його батько – ОСОБА_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є інвалідом ІІ групи згідно з Довідкою до акту огляду МСЕК від 29.04.2013 серія 10 ААВ №566823 (безстроково) та потребує постійного догляду на непрофесійній основі, що підтверджено висновком лікарсько-консультативної комісії Роздільнянської багатопрофільної лікарні №450 від 14.11.2024. Факт здійснення постійного догляду встановлено та підтверджено Актом про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 25.11.2024, виданого за результатами виїзду комісії Степанівської ТГ.

Також у поданому рапорті ОСОБА_1 вказує, що відсутність інших осіб, які здійснюють чи можуть здійснювати такий догляд підтверджується нотаріально завіреною заявою батька ОСОБА_4 та Актом обстеження сімейного стану, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.01.2025, який направлено в електронному вигляді Військовій частині НОМЕР_1 .

До рапорту від 07.07.2025 вх.№32162 додано наступні документи:

нотаріально завірена копія паспорту серії НОМЕР_3 та РНОКПП НОМЕР_4 ОСОБА_1 ;

завірена копія паспорту серії НОМЕР_5 та РНОКПП НОМЕР_6 ОСОБА_4 ;

нотаріально завірена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;

нотаріально завірена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_4 серії НОМЕР_7 від 20.09.2017;

нотаріально завірені копії довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №566823 від 29.04.2013 та висновку лікарсько-консультативної комісії Роздільнянської багатопрофільної лікарні №450 від 14.11.2024;

нотаріально завірена копія висновки №450 Форми 080-4/0 від 14.11.2024;

нотаріально завірена заява ОСОБА_4 ;

довідка Степанівської сільської ради про склад сім`ї;

копія Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду Степанівської територіальної громади від 25.11.2024;

акт обстеження сімейного стану затверджений керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

нотаріально завірена копія свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_3 серії НОМЕР_8 .

Листом командира Військової частини НОМЕР_1 від 28.07.2025 №6692 «Про результат розгляду рапорту про звільнення» ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для звільнення з військової служби зазначених в поданому рапорті.

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_9 від 16.04.1986, батьками ОСОБА_1 є:

батько – ОСОБА_4 ;

мати – ОСОБА_3 .

Згідно з Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ від 29.04.2013, ОСОБА_4 встановлено другу групу інвалідності безстроково.

Відповідно до Висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 14.11.2024 №450, виданого комунальним некомерційним підприємством «РОЗДІЛЬНЯНСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ» Роздільнянської міської ради, ОСОБА_4 рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Згідно з Висновком ЛКК від 14.11.2024 №450, виданого лікарсько-консультативною комісією комунального некомерційного підприємства «РОЗДІЛЬНЯНСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ» Роздільнянської міської ради, ОСОБА_4 потребує постійного догляду.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 складено заяву від 10.05.1961, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Сурженко І.І., якою підтверджено, що ним надано згоду на постійний догляд за собою своїм сином – ОСОБА_1 , а також підтверджена відсутність інших осіб, які відповідно до закону мають здійснювати за ним постійний догляд.

З доданого до рапорту від 07.07.2025 акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 25.11.2024 підтверджено факт здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за своїм батьком – ОСОБА_4 .

Також з Акту обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 , який проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 від 06.01.2025, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що ОСОБА_4 потребує постійного стороннього догляду, згідно з висновком ЛЛК №450 , виданого 14.11.2024 КНП «РОЗДІЛЬНЯНСЬКА БАГАТОПРОФІЛЬНА ЛІКАРНЯ».

У вказаному акті зазначено, що мати солдата ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на даний час доглядає за своєю матір`ю ОСОБА_5 .

За висновком комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 , комісія встановила факт відсутності у громадянина ОСОБА_4 інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення які би могли здійснювати постійний догляд, як особі з інвалідністю ІІ групи, як такий, що згідно висновку лікарсько-консультативної комісії потребує постійного стороннього догляду.

Зазначено, що комісія вбачає підстави для можливості звільнення військовослужбовця солдата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з військової служби під час проведення загальної мобілізації під час воєнного стану за сімейними обставинами.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано 22.04.2025, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу від 22.04.2025 серії НОМЕР_8 .

Вважаючи протиправною відмову відповідача у задоволені рапорту про звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України строк дії воєнного часу продовжується станом і на час розгляду справи.

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII, визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Частиною сьомою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі– Положення №1153/2008), встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

Отже, законодавець передбачив механізм реалізації відповідного права шляхом подання військовослужбовцем рапорту на звільнення зі служби з відповідних підстав.

Підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено перелік документів, що подаються при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи подаються такі документи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків);

один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Тобто, для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести належними доказами такі факти:

наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю I чи II групи;

необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи; відсутність в особи з інвалідністю I чи II групи інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, відсутні), або те, що інші члени сім`ї особи з інвалідністю I чи II групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_10 від 16.04.1986, батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ від 29.04.2013, пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 від 20.09.2017, ОСОБА_4 встановлено II групу інвалідності безстроково. Причина інвалідності - загальне захворювання.

У висновку ЛЛК від 14.11.2024 №450 вказано, що ОСОБА_4 потребує постійного догляду.

Згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії від 14.11.2024 №450 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_4 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи.

Визначення терміну «медичний висновок» наведено у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 №2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.

У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705, термін «медичний висновок» вжито у значенні висновку у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.

В пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, термін «медичний висновок» визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.

Отже, медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних із таким станом здоров`я.

Суб`єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі - Положення №1317), чинного до 01.01.2025, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги. Видача особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється.

Отже, лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Відповідно до пункту 3 Положення №1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків; потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого; медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

В пункті 26 Положення №1317 зазначено, що особі, яка визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

За змістом абзац 16 пункту 27 Положення №1317, підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи, серед іншого є обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб (абзаци 17-19, 22-24 пункту 27 Положення №1317).

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.

Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 №189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».

Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974 (далі – Інструкція №407).

Відповідно до пунктів 4, 7 Інструкції №407, висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859. У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Пунктом 11 Інструкції №407 визначено, що особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі.

У контексті спірних правовідносин слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 «Про деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» затверджено «Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи». На підставі цієї постанови втратила чинність Постанова Кабінету Міністрів України №1317.

Пунктом 40 Положення №1338 визначено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства: визначають потребу у постійному догляді.

При цьому функції ЛКК з набранням чинності Положенням №1338 в частині надання висновків не змінились.

Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положеннями №1317, №1338, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді (постійному догляді) або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.

Зокрема про право ЛКК видавати відповідні висновки щодо потреби в сторонньому догляді викладено у постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 та від 13.06.2024 у справі №520/21316/23.

Зміст висновку за формою №080-4/о та його складові елементи загалом найбільшою мірою відповідають суті документа, передбаченого пунктом 5 Додатку 19 Інструкції №170, проте мають істотні відмінності зокрема щодо суб`єкта його складання (лікарська комісія, а не лікарсько-консультативна комісія), цільового призначення (використовується для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі), а також через відсутність у ньому відомостей про потребу особи в постійному догляді.

Відсутність уніфікованого зразка висновку про потребу в постійному догляді та повноважень лікарсько-консультативної комісії для його прийняття свідчить про наявність прогалини та неузгодженості нормативно-правового регулювання, що спричиняє правову невизначеність у реалізації права особи на звільнення з військової служби за відповідною підставою.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 20 листопада 2025 року в справі №560/17590/24.

Як зазначалось вище, підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи.

Потребу у постійному сторонньому догляді визначають лікувально-консультативні комісії на підставі первинної облікової документації №027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», що ведеться лікуючими лікарями, а тому військові частини не мають ставити під сумнів достовірність таких висновків, у тому числі з питань належності суб`єкта, до повноважень якого віднесено видача відповідних медичних документів (висновків, довідок).

Враховуючи аналіз нормативно-правових актів та висновки Верховного Суду, дослідивши копію висновку за формою №080-4/о від 14.11.2024 №450 та висновку ЛКК від 14.11.2024 №450, що видані стосовно ОСОБА_4 , суд вважає зазначені документи належними та достатніми на підтвердження факту наявності сімейних обставин, що дають право на звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації під час воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суд зазначає, що висновок ЛКК є похідним документом, який підтверджує потребу в догляді, а не встановлює або змінює строк інвалідності, а згідно довідки МСЕК ІІ група інвалідності батька позивача встановлена безстроково.

З огляду на вищенаведене, суд відхиляє доводи Військової частини НОМЕР_1 щодо відсутності в Довідці до акту огляду МСЕК від 29.04.2013 серії ААВ №566823 інформації про наявність потреб в постійному догляді.

Щодо доводів відповідача про те, що у додатках до рапорту також відсутні документи, які підтверджують відсутність інших членів сім`ї першого, зокрема матері позивача, здатних здійснювати догляд, суд зазначає наступне.

Зі змісту підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» висновується, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Як зазначено судом вище, підпунктом 26 пункту 5 Додатку 19 Інструкції №170 визначено перелік документів, що подаються при поданні до звільнення з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, зокрема, подається один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Судом встановлено, що позивач надав відповідачу разом із рапортом свідоцтво про розірвання шлюбу від 24.04.2025 серії НОМЕР_8 , відповідно до якого шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірвано 22.04.2025, відтак з 22.04.2025 ОСОБА_3 не є родичем першого ступеня споріднення з ОСОБА_4 з 24.04.2025.

Крім того, з Акту обстеження сімейного стану солдата ОСОБА_1 , який проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 від 06.01.2025, затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається що мати солдата ОСОБА_1 – ОСОБА_3 на даний час доглядає за своєю матір`ю ОСОБА_5 .

Суд звертає увагу, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.

У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону №2122-IX.

Такий висновок відповідає правовому висновку, наведеному в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 у справі №380/16966/24.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок доводити правомірність своїх дій і рішень, не надав суду доказів, які б підтверджували факт здійснення постійного догляду ОСОБА_3 за ОСОБА_4 .

Доводи представника відповідача щодо можливої фіктивності розлучення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є припущенням, яке не підтверджується належними доказами.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що до рапорту не було додано медичного висновку №181 від 08.12.2023, на який містяться посилання в Акті обстеження сімейного стану від 06.01.2025 та Акті про встановлення факту здійснення особою постійного догляду від 25.11.2024.

Суд зазначає, що предметом доказування у цій справі є наявність у позивача передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підстав для звільнення з військової служби, а саме: наявність у батька позивача інвалідності II групи, потреби у постійному догляді та відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.

Як встановлено судом, потреба ОСОБА_4 у постійному догляді підтверджується безпосередньо Висновком лікарсько-консультативної комісії від 14.11.2024 №450 та Висновком за формою №080-4/о від 14.11.2024 №450, які були подані разом із рапортом та є належними доказами у розумінні наведених вище норм законодавства.

При цьому медичний висновок №181 від 08.12.2023, на який міститься посилання в окремих документах, не є документом, який відповідно до Закону №2232-ХІІ чи підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170 підлягає обов`язковому поданню військовослужбовцем при зверненні із рапортом про звільнення. Відсутність такого документа серед додатків до рапорту сама по собі не спростовує належності та достовірності інших поданих медичних документів, які безпосередньо підтверджують потребу особи у постійному догляді.

Також суд відхиляє доводи відповідача про неподання медичного висновку №181 від 08.12.2023 як документа, що нібито підтверджує здійснення ОСОБА_3 догляду за своєю матір`ю.

Суд враховує, що на підтвердження зазначених обставин позивачем було подано Акт обстеження сімейного стану від 06.01.2025, затверджений начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції №170 є одним із документів, що подається для підтвердження відсутності інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд. Вказаний акт містить висновок компетентної комісії про сімейний стан позивача, зазначає, що мати позивача здійснює догляд за своєю матір`ю, а також містить висновок про відсутність інших членів сім`ї, які могли б здійснювати постійний догляд за батьком позивача.

Сам по собі факт відсутності серед додатків первинного медичного документа, на який міститься посилання в зазначеному акті, не свідчить про недостовірність висновків комісії та не спростовує встановлених нею обставин. Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про недостовірність відомостей, викладених в Акті обстеження сімейного стану, або про те, що ОСОБА_3 фактично могла здійснювати постійний догляд за батьком позивача.

Щодо наданих відповідачем матеріалів службового розслідування стосовно самовільного залишення Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Згідно з абз. 1 п. 144-1 Положення №1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №2232-ХІІ, під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.

Водночас, предметом розгляду у цій справі є правомірність рішення Військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні позивача з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, а також перевірка наявності у позивача передбачених законом підстав для такого звільнення.

Суд зауважує, що стаття 24 Закону №2232-ХІІ не містить заборони командиру військової частини видавати наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби згідно з пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ у разі звільнення його з займаної посади та призупинення йому військової служби.

Обставини, пов`язані з проведенням службового розслідування щодо самовільного залишення позивачем військової частини, не є предметом доказування у цій справі, не стосуються спірних правовідносин та не впливають на вирішення питання щодо наявності або відсутності у позивача права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Крім того, відповідачем не доведено, яким саме чином зазначені матеріали службового розслідування спростовують встановлені судом обставини щодо наявності у позивача передбачених законом підстав для звільнення з військової служби. За таких обставин суд не вбачає правових підстав для надання їм значення під час вирішення цього спору.

З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачу у його звільненні з військової служби.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд додатково вказує, що позивач звернувся із рапортом про звільнення з військової служби із посиланням на абзац дванадцятий підпункту «г» пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, тоді як у спірних правовідносинах підлягав застосуванню абзац тринадцятий зазначеної норми.

Суд зазначає, що визначальним при розгляді рапорту військовослужбовця є не формальне посилання на конкретний абзац законодавчої норми, а фактичні обставини, викладені у зверненні, та документи, якими вони підтверджуються.

Як убачається зі змісту рапорту, позивач просив звільнити його з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який за висновком лікарсько-консультативної комісії потребує такого догляду, та надав відповідні підтвердні документи. Отже, зміст рапорту однозначно свідчив про характер заявленої підстави для звільнення незалежно від зазначення конкретного абзацу статті Закону №2232-ХІІ.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, був зобов`язаний надати належну правову оцінку викладеним у рапорті обставинам, самостійно визначити норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та вирішити питання про наявність чи відсутність передбачених законом підстав для звільнення. Помилкове зазначення позивачем конкретного абзацу норми закону не звільняло відповідача від обов`язку розглянути рапорт по суті та застосувати до спірних правовідносин правильну норму права.

За таких обставин саме по собі посилання позивача у рапорті та позовній заяві на абзац дванадцятий підпункту «г» пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ замість абзацу тринадцятого не може бути підставою для відмови у реалізації права на звільнення з військової служби, якщо фактичні обставини справи підтверджують наявність передбачених законом умов для такого звільнення.

Обираючи спосіб захисту порушеного права суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 10 травня 2024 року у справі №580/3690/23 дійшов висновку, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

Встановивши наявність та обґрунтованість підстави для звільнення позивача з військової служби, а також зважаючи на те, що відповідач вже розглянув рапорт позивача, суд уважає, що ефективним способом відновлення порушеного права військовослужбовця буде зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби за абз.13 п.3 ч.12 ст.26, пп. «г» пункту 2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ., у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю ІІ групи, та не має інших осіб першого чи другого ступеня спорідненості, що можуть здійснювати за ним постійний догляд.

У цьому випадку у відповідача немає дискреційних повноважень, оскільки закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів рішення за наслідками вирішення рапорту військовослужбовця за встановлених судом обставин. Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав є ефективним та не суперечить закону.

З урахування вищенаведеного, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог шляхом:

визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови в задоволенні рапорту від 03 липня 2025 року про звільнення ОСОБА_1 з числа осіб особового складу військової частини при наявності підстав для звільнення із військової служби, передбачених абз.13 п.3 ч.12 ст.26, пп. «г» пункту 2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ;

зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 із військової служби з підстав, передбачених абз.13 п.3 ч.12 ст.26, пп. «г» пункту 2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не звільнення ОСОБА_1 із числа осіб, що перебувають на військовій службі внаслідок мобілізації на період військового стану як такого, що має право на звільнення і здійснив волевиявлення щодо нього, оскільки належним та достатнім способом захисту є саме визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови в задоволенні рапорту від 03 липня 2025 року про звільнення ОСОБА_1 з числа осіб особового складу військової частини при наявності підстав для звільнення із військової служби, передбачених абз.13 п.3 ч.12 ст.26, пп. «г» пункту 2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене, за наслідками судового розгляду справи, суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваного, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа лише у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Як встановлено судом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.2, 72, 77, 78, 90, 120, 134, 139, 241-246, 258, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) про визнання протиправною бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови в задоволенні рапорту від 03 липня 2025 року про звільнення ОСОБА_1 з числа осіб особового складу військової частини при наявності підстав для звільнення із військової служби, передбачених абз.13 п.3 ч.12 ст.26, пп. «г» пункту 2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 із військової служби з підстав, передбачених абз.13 п.3 ч.12 ст.26, пп. «г» пункту 2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро БАБЕНКО