Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №320/54487/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року м. Київ справа №320/54487/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби з безпеки на транспорті

про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної служби з безпеки на транспорті (далі - відповідач) в якому просить:

- скасувати постанову №096683 від 20.08.2024 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

Позивач просить скасувати постанову Укртрансбезпеки №096683 від 20.08.2024, посилаючись на те, що він не є автомобільним перевізником, не здійснював перевезення пасажирів, не керував транспортним засобом під час перевірки, а автомобіль був тимчасово переданий у користування іншій особі. Також вважає, що відповідач не довів належними доказами факт вчинення ним порушення.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що під час рейдової перевірки встановлено відсутність документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Оскільки позивач є власником транспортного засобу та не надав документів про передачу його іншій особі, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є законною та обґрунтованою.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 02.12.2024 позовну заяву залишено без руху.

Позивач, у строк та спосіб викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.02.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 10.07.2024 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку №001308 від 04.07.2024 проведено рейдову перевірку транспортних засобів, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом. Під час проведення зазначеної перевірки було перевірено транспортний засіб марки Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки посадовими особами відповідача складено акт проведення перевірки №079021 від 10.07.2024, в якому зафіксовано відсутність на момент перевірки договору із замовником транспортних послуг, схеми маршруту, розкладу руху та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, що стало підставою для притягнення автомобільного перевізника до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

22.07.2024 Державною службою України з безпеки на транспорті позивачу направлено повідомлення №62066/28/24-24 про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, який був призначений на 20.08.2024. Згідно з матеріалами справи зазначене повідомлення отримано позивачем 27.07.2024.

20.08.2024 Державною службою України з безпеки на транспорті винесено постанову №096683 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт. 21.08.2024 копію зазначеної постанови направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про визнання її протиправною та скасування.

V. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, добросовісно, безсторонньо, пропорційно та своєчасно.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України та який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб`єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт та має право проводити перевірки і застосовувати заходи державного контролю у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека та її територіальні органи. Державний контроль здійснюється посадовими особами шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з пунктом 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність документів, визначених статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії та пасажири повинні мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Перелік таких документів визначений зазначеною статтею залежно від виду перевезень.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій автобуса зобов`язаний мати при собі та пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільного перевізника застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пунктів 25- 27 Порядку №1567 справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт розглядається органом державного контролю не пізніше ніж протягом двох місяців з дня виявлення порушення. За результатами розгляду за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу.

VI. Оцінка суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється Укртрансбезпекою та її територіальними органами шляхом проведення, зокрема, рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Під час таких перевірок посадові особи органу державного контролю наділені повноваженнями щодо перевірки дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність документів, визначених статтями 39 та 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено обов`язок автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. До таких документів, зокрема, належать договір із органами виконавчої влади чи замовником транспортних послуг, документ, що підтверджує законність використання транспортного засобу, схема маршруту, розклад руху та інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом третім частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що перевезення пасажирів або вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, є підставою для застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом встановлено, що 10.07.2024 посадовими особами відповідача на підставі направлення №001308 від 04.07.2024 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , за результатами якої складено акт №079021 від 10.07.2024. В акті перевірки зафіксовано відсутність договору із замовником транспортних послуг, схеми маршруту, розкладу руху та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, що стало підставою для винесення постанови №096683 від 20.08.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позивач, не погоджуючись із прийнятою постановою, посилається на те, що він не є автомобільним перевізником, транспортним засобом під час перевірки не керував, а автомобіль був переданий іншій особі.

Разом із тим суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Однак позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що транспортний засіб був переданий іншій особі на законних підставах. Матеріали справи не містять договору оренди, договору позички, довіреності чи іншого документа, який би підтверджував факт передачі транспортного засобу або визначав іншу особу належним користувачем транспортного засобу на момент проведення рейдової перевірки.

Крім того, позивачем не спростовано відомостей, викладених в акті проведення рейдової перевірки №079021 від 10.07.2024, та не надано доказів, які б підтверджували наявність під час проведення перевірки документів, передбачених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відсутність яких зафіксована посадовими особами відповідача.

Натомість із матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля Mercedes-Benz, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , є саме позивач. Доказів, які б спростовували зазначені обставини або свідчили про неправомірність дій відповідача під час проведення рейдової перевірки чи прийняття постанови №096683 від 20.08.2024, суду не надано та судом не встановлено..

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач діяв у межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про автомобільний транспорт», Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті та Порядком №1567, а доводи позивача не підтверджені належними доказами і не спростовують правомірності оскаржуваної постанови.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.