Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №320/35614/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року справа №320/35614/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадження за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ ПЕКАРНИЙ ДІМ» (адреса місцезнаходження: 04212, м. Київ, вул. Богатирська,5А, ЄДРПОУ 44389984) до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3 ЄДРПОУ 44082145), про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Уповноважений представник позивача звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 945/ж10/31-00-07-03-03-24 та № 946/ж10/31-00-07-03-03-24 від 30.04.25, складені на підставі висновків акту перевірки від 21.03.2025 № 883/ж5/31-00-07-03-03-20/44389984 про результати фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ ПЕКАРНИЙ ДІМ».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження.

01.08.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.

08.08.2025 представником позивача через підсистему «Електронний суд» подано до суду відповідь на відзив.

08.09.2025 протокольною ухвалою судом витребувано у представника відповідача копії договорів оренди транспортних засобів, також фотофіксацію ,які є додатками до Акту перевірки від 21.03.25

13.10.2025 на виконання вимог ухвали суду представником відповідача подано витребувані докази.

14.10.2025 в судовому засіданні протокольною ухвалою суду постановлено закрити підготовче судове провадження та перейти до розгляду справи по суті.

11.11.2025 в судовому засіданні протокольною ухвалою суду постановлено продовжити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Аргументи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ТОВ «СТОЛИЧНИЙ ПЕКАРНИЙ ДІМ» є суб`єктом господарювання, що використовує спирт та алкогольні напої для виробництва харчових продуктів, а саме хлібобулочних виробів, не реалізує його в закладах роздрібної торгівлі та не передає стороннім організаціям. З метою реєстрації місця зберігання спирту для внесення в єдиний реєстр місць зберігання позивачем засобами поштового зв`язку направлено 01 січня 2025 року всі необхідні документи для реєстрації місця зберігання спирту, що було на думку позивача проігноровано у Акті проведення перевірки. Позивачем вказано, що Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» закладено принцип мовчазної згоди, який означає принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено. Позивачем, як платником податків, вчинено усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання дозвільного документу, проте податковий орган порушив свій обов`язок щодо надання дозвільного документу або рішення (позитивного чи негативного) за наслідками розгляду заяви заінтересованої особи. Таким чином, позивач: по-перше - не може нести відповідальність за факт несвоєчасного прийняття рішення про включення до Електронного реєстру місця зберігання спирту, а по-друге, за відсутність факту зберігання спирту, оскільки відсутній факт перевищення об`єму більше 100 дал. Також, позивач вказує, що перевіркою не доведено, що весь обсяг спирту, вказаний у акті, фактично перебував у місці зберігання на момент виявлення порушення, або зберігався одночасно чи взагалі, оскільки відсутня інвентаризація, фото- або відеофіксація, які б підтверджували залишки такого обсягу. Окрім цього, податковим органом неправомірно застосовано штраф за весь товар, що проходив через місце зберігання протягом тривалого періоду (понад рік), без доведення його фізичної наявності в конкретний момент або тривалість зберігання, хоча обстеженням вказаного приміщення встановлено, що спирт етиловий зберігається розфасованим в металевих ємностях по 50 літрів у загальній кількості 365,1 кг, що підтверджується фотофіксацією, проведеною під час перевірки. Позивач зазначає, що податковим органом застосовано підвищену відповідальність відповідно до статті 73 Закону №3817, яка у період першого півріччя 2024 року не була чинною, що суперечить принципу правової визначеності. Позивач також заперечує необхідність зазначення у формі 20-ОПП автомобілів, як об`єктів оподаткування, зважаючи на приписи статті 22 Податкового кодексу України. Вказує, що перевірка була проведено без належних підстав, а також те, що порушення порядку проведення перевірки є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

Уповноваженим представником відповідача подано відзив, в якому він заперечує проти задоволення позову з огляду на таке.

Відповідачем 12 березня 2025 року розпочато фактичну перевірку господарської одиниці, виробниче підприємство, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, буд. 5 а, суб`єкта господарської діяльності ТОВ "СТОЛИЧНИЙ ПЕКАРНИЙ ДІМ", за результатами якої складено акт фактичної перевірки №883/Ж5/31-00-07-03 03-20/44389984 від 21.03.2025. Відповідачем винесено ППР № 945/ж10/31-00-07-03-03-24 та № 946/ж10/31-00-07-03-03-24 від 30.04.25, про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 2 589 392,97 грн та 6 120,00 грн. В ході перевірки встановлено, що позивач при виготовленні харчової продукції власного виробництва використовує спирт етиловий, бренді та ром, що підтверджується рецептурою продукції та маркуванням, із вказанням на споживчій упаковці готової продукції інгредієнтів, які входять до складу цієї продукції. Також, підприємство підтвердило вказане твердження листом від 19.03.2025 року №43, яким також було надано копії ТТН на переміщення спирту етилового, накладної на переміщення, відомості про рух сировини та матеріалів та відомості про витрати сировини на продукцію. Для забезпечення виробничих потреб позивач протягом перевіряємого періоду придбав спирт. Станом на дату початку перевірки залишок спирту згідно бухгалтерської довідки та інвентаризаційного опису запасів від 12.03.2025 року становить 365,1 кг. Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «СТОЛИЧНИЙ ПЕКАРНИЙ ДІМ» протягом 2024 – 2025 років було придбано та збережено на підприємстві 1089 дал спирту на загальну суму 2 369 854,48грн. Зокрема, у першому, третьому та четвертому кварталах 2024 року було придбано по 297 дал спирту етилового ректифікованого сорту "Люкс". У другому кварталі 2024 року позивачем було придбано 198 дал спирту етилового ректифікованого сорту "Люкс". На думку відповідача, позивач отримував спирт етиловий ректифікований сорту "Люкс" у обсягах, що значно перевищує 100 декалітрів на квартал. При цьому підприємством не забезпечено внесення приміщення на 1 поверсі будівлі за адресою м. Київ, вул. Богатирська, буд. 5 а площею 18,5 м2 до Єдиного реєстру та не отримано Довідку про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру місць зберігання спирту етилового. Обстеженням вказаного приміщення встановлено, що станом на дату початку перевірки спирт етиловий зберігається, розфасованим в металевих ємностях по 50 літрів (підтверджено фотофіксацією). Таким чином, встановлено порушення вимог статті 15 Закону України №481/95-ВР та вимог статті 14 Закону №3817 в частині отримання та зберігання спирту етилового у місці не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання спирту на загальну суму 2 369 854,48грн протягом періоду з 01.01.2024 року по 12.03.2025 року. Вказано, що за результатами аналізу діяльності підприємства встановлено, що для забезпечення виробничих потреб позивач протягом періоду з 01.01.2024 року по 09.01.2025 року придбав алкогольні напої, які зберігав у тому самому приміщенні, розташованому на першому поверсі будівлі площею близько 18,5 м2, в якому також зберігається спирт етиловий. Таким чином встановлено порушення вимог статті 15 Закону України №481/95-ВР та вимог статті 17 Закону №3817 в частині отримання та зберігання алкогольних напоїв у місці не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв на загальну суму 219 538,49 грн. Як зазначає відповідач, законотворець передбачив окрему реєстрацію місць зберігання спирту, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, а окремого дозволу на зберігання алкогольних напоїв, відмінного від дозволу на зберігання спирту, у позивача не було. Також, в ході проведення фактичної перевірки згідно з реєстром об`єктів оподаткування підприємством не було подано відомості про такі об`єкти оподаткування, як транспортні засоби. Відповідно до проведеного аналізу оборотно-сальдової відомості по рахунках бухгалтерського обліку за період з 01.01.2024 по 12.03.2025 року, позивач використовував для здійснення господарської діяльності транспортні засоби, які обладнані двигунами внутрішнього згоряння та є об`єктами оподаткування у кількості 6 одиниць, що також підтверджено договорами оренди цих транспортних засобів, укладених з ТОВ «Київтранслогістик» та ТОВ «Юнілоджістікс», наданими на запит перевіряючих від 12.03.2025.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому він зазначає наступне.

Відповідно до ст. 39 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального” Зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб`єктом господарювання в місцях зберігання зазначених товарів (продукції), внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, крім випадків, визначених цим Законом. Суб`єкти господарювання, що отримують спирт етиловий для забезпечення виробничих потреб, вносять місця зберігання спирту етилового до Єдиного реєстру місць зберігання, якщо обсяг отриманого спирту етилового протягом одного кварталу перевищує 100 декалітрів. ТОВ «СТОЛИЧНИЙ ПЕКАРНИЙ ДІМ» за період 2024р. отримало 991 дал спирту на суму 2 152 082,20 грн. з ПДВ, для використання на виробництво хлібобулочних виробів. Спирт, який надходив на склад сировини шляхом фактичного зважування та складався акт, про що робився запис в журналі «обліку руху спирту», одразу «накладною на переміщення» переміщався на виробництво з подальшим списанням для пакування продукції, тому не було необхідності реєструвати місце зберігання спирту. Вказані факти протиправно проігноровані як під час перевірки, так і комісією з розгляду спірних питань при розгляді заперечень на акт перевірки. Представником позивача повторно наголошено, що податковим органом застосовано штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 30.04.2025 №945/ж10/31-00-07-03 03-24, розмір яких прямо суперечить основному закону України статті 58 Конституції України та практиці застосування ретроспективності норм права. Також, повторно зазначено, що зважаючи на юридичну природу договорів про надання послуг з перевезення, позивач не має обов`язку зазначати автомобілі у формі 20-ОПП, а також на безпідставності проведення перевірки.

Аргументи сторін у справі, висловлені у судових засіданнях.

Представник позивача у судовому засіданні надав усні пояснення по справі, підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Встановлені судом фактичні обставини.

Наказом № 128/Ж1 від 12.03.2025 передбачено проведення фактичної перевірки ТОВ «Столичний пекарний дім» на підставі п.п.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1, керуючись п.п.20.1.4, п.п.20.1.6. п.п.20.1.8, п.п.20.1.9, п.п.20.1.10, п.п.20.1.11, п.п.20.1.13, п.п.20.1.14 п.20.1 ст.20: п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УI (із змінами і доповненнями), Закону України від 19.12.95 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, тютюнових виробів, рідин, використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами і доповненнями), Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського, харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (із змінами і доповненнями) та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на органи ДПС, а також оформлено направлення на перевірку № 216/Ж3/31-00-07-03-03-18 від 12.03.2025 та № 215/Ж3/31-00-07-03-03-18 від 12.03.2025.

Листом № 43 від 19.03.2025 ТОВ «Столичний пекарний дім» на виконання запиту про надання документів від 12.03.2025 № 3-ф/31-00-07-03-03 надано відповідачу наступні документи: ТТН на переміщення спирту етилового форма №1-TH(спирт) від ТОВ «СПИРТОВИЙ ЗАВОД ЛОПАТИН»; накладна на переміщення № 57240 від 02 грудня 2024 року; рух сировини та матеріалів від 02 грудня 2024 року; витрати сировини на продукцію в асортименті від 02 грудня 2024 року, які наявні в матеріалах справи.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №883/Ж5/31-00-07-03 03-20/44389984 від 21.03.2025 року, згідно якого встановлено наступні порушення: ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами і доповненнями), ст. 14, 17 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами і доповненнями) та «Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002 року №251 та пункт 63.3. статті 63 Податкового кодексу України.

08.04.2025 позивачем подані заперечення на акт перевірки.

Листом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 25.04.2025 №653/ж12/31-00-07-03-03-26 ТОВ «СТОЛИЧНИЙ ПЕКАРНИЙ ДІМ» повідомлено про те, що за результатами розгляду заперечення на акт перевірки вирішено висновки акта від 21.03.2025р. за №883/ж5/31-00-07-03-03 20/44389984 про результати фактичної перевірки залишити без змін, заперечення без задоволення.

Відповідачем винесено ППР № 945/ж10/31-00-07-03-03-24 та № 946/ж10/31-00-07-03-03-24 від 30.04.25, про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на суму 2 589 392,97 грн та 6 120,00 грн.

13.05.2025 позивачем спірні податкові повідомлення рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від №945/ж10/31-00-07-03-03-24 та №946/ж10/31-00-07-03-03-24 від 30.04.25 на загальну суму 2 595 512,97 грн. штрафу оскаржено в порядку адміністративного оскарження до ДПС України.

Рішенням ДПС України від 23.06.2025 за №18077/6/99-00-06-03-02-06 скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від №945/ж10/31-00-07-03-03-24 та №946/ж10/31-00-07-03-03-24 від 30.04.25 на загальну суму 2 595 512,97 грн. штрафу – без змін.

В матеріалах справи також наявні: заява про внесення/внесення змін/виключення місць зберігання спирту до/з Єдиного державного реєстру (об`єкт – приміщення за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, буд. 7), витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо комплексу будівель за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, буд. 7, витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, буд. 5а, декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки щодо об`єкту нерухомості площею 18,5 м. кв. за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, буд. 5а, зареєстрованій в Державній службі з надзвичайних ситуацій України 16.12.2024, експертний висновок з оцінки протипожежного стану об`єкту нерухомості площею 18,5 м. кв. за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, буд. 5а від 03.12.2024, лист ТОВ «Столичний пекарний дім» № 18 від 27.01.2025 скерований Державній податковій службі України з проханням обстеження місця зберігання спирту етилового по вул. Богатирська, буд.7, м. Київ.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру місць зберігання до реєстру 10.01.2025 № 26160002269 внесено місце зберігання, площею 18,5 м. кв. за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, буд. 7, суб`єкт господарювання - ТОВ «Столичний пекарний дім», вид продукції – алкогольні напої, крім сидру та перрі (без додання спирту).

21.05.2024 між ТОВ «Столичний пекарний дім» та ТОВ «Юнілоджистік» укладено договір оренди № П23-5911/-05-24, за яким ТОВ «Юнілоджистік» передало у користування позивачу транспортний засіб. Передача транспортного засобу у кількості одна одиниця підтверджується Актом приймання-передачі від 21.05.2024 до указаного договору.

21.09.2024 між ТОВ «Столичний пекарний дім» та ТОВ «Юнілоджистік» укладено договір оренди № 210924, за яким ТОВ «Юнілоджистік» передало у користування позивачу транспортний засіб. Додатком № 1 до Договору № 210924 від 21.09.2024 передбачено передачу в оренду транспортних засобів у кількості 3 одиниці, крім цього додатком передбачена вартість оренди. Передача транспортних засобів підтверджується Актом приймання-передачі від 21.09.2024 до указаного договору.

21.05.2024 між ТОВ «Столичний пекарний дім» та ТОВ «Юнілоджистік» укладено договір про надання послуг № П18-7132/21-05-24, за яким ТОВ «Юнілоджистік» передало у користування позивачу транспортний засіб в оренду. Передача транспортного засобу у кількості одна одиниця підтверджується Актом приймання-передачі від 21.05.2024 до указаного договору.

Відповідно до Договору про надання послуг № 01/03-1н-СПД від 01.03.2024 ТОВ «Київтранслогістик» передає в користування ТОВ «Столичний пекарний дім» вилковий навантажувач в тимчасове користування. Передача транспортного засобу у кількості одна одиниця підтверджується Актом приймання-передачі від 07.03.2024 до указаного договору. Додатковою угодою № 1 до Договору № 01/03-1н-СПД від 01.03.2024 визначено вартість оренди за місяць.

Також, до матеріалів справи долучено докази фотофіксації, яка була проведена під час перевірки у кількості 27 фотографій.

Релевантні джерела права, оцінка та висновки суду.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюється, зокрема система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Згідно з п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі – ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Щодо підстав для проведення фактичної перевірки, суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 19-1.1.16 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2 пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені статтями 75, 80, 81 ПК України.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Щодо підстав проведення фактичної перевірки.

Стаття 80 ПК України унормовує порядок проведення фактичної перевірки.

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків.

Підпункт 80.2.5 пункту 80.2 цієї статті передбачає, що у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

У постановах від 5 квітня 2023 року (справа № 200/1354/21-а), від 11 січня 2023 року (справа №160/2357/21), від 12 серпня 2021 року (справа №140/14625/20), від 10 квітня 2020 року (справа №815/1978/18), від 25 січня 2019 року (справа №812/1112/16), від 5 листопада 2018 року (справа №803/988/17), від 22 травня 2018 року (справа №810/1394/16), від 20 березня 2018 року (справа №820/4766/17) Верховний Суд вказував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У даному випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).

Тобто, вказана норма дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача.

При цьому, слід зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Щодо правового змісту підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України в контексті визначення підстави для проведення фактичної перевірки, а також застосування абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, в яких зазначив, що скільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Суд звертає увагу, що у наказі № 128/Ж1 від 12.03.2025 підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: « на підставі п.п.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1, керуючись п.п.20.1.4, п.п.20.1.6. п.п.20.1.8, п.п.20.1.9, п.п.20.1.10, п.п.20.1.11, п.п.20.1.13, п.п.20.1.14 п.20.1 ст.20: п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УI (із змінами і доповненнями), Закону України від 19.12.95 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, тютюнових виробів, рідин, використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами і доповненнями), Закону України від 18.06.2024 № 3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського, харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (із змінами і доповненнями) та інших нормативних актів, контроль за дотриманням яких покладено на органи ДПС.

Резолютивна частина наказу сформульована наступним чином: «провести працівникам Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з 12 березня 2025 року фактичну перевірку, тривалістю не більше 10 діб, ТОВ «Столичний пекарний дім» (код ЄДРПОУ 44389984) з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, пального за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, буд. ба за період з 01.01.2024 по дату закінчення перевірки.

Відповідно, в основу проведення фактичної перевірки вказано п.п.80.2.5 п. 80.2 ст.80 ПК України, а саме: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, що є самостійною підставою, яка дозволяє проведення фактичної перевірки.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд не може не погодитись з покликанням позивача про те, що перевірка була проведена безпідставно.

Указаний висновок у згоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 18 червня 2024 року у справі № 420/15671/23, в постанові 23 січня 2025 року у справі № 400/10461/21, а також в постанові від 14 липня 2026 року у справі 420/3389/25.

Щодо податкового повідомлення рішення № 946/ж10/31-00-07-03-03-24 від 30.04.25

З матеріалів перевірки вбачається, що порушення позивачем статті 117 Податкового кодексу України контролюючий орган пов`язує із неподанням в ході перевірки повідомлення щодо окремих об`єктів оподаткування і об`єктів пов`язаних з оподаткуванням за формою №20-ОПП у встановлені законодавством строки.по

За положеннями пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Стаття 75 ПК України встановлює види перевірок: пунктом 75.1. визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. А стаття 80 ПК України містить чіткий перелік підстав, коли може проводитися фактична перевірка.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Підпунктом 75.1.3. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що з`ясування питання щодо дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України не може бути предметом фактичної перевірки (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України), оскільки повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів тощо.

Указане узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 02 грудня 2025 року у справі № 420/9072/24.

Таким чином контролюючий орган вийшов за межі своїх повноважень під час проведення фактичної перевірки, а податкове повідомлення-рішення № 946/ж10/31-00-07-03-03-24 від 30.04.25 є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню з указаних вище підстав.

Щодо податкового повідомлення рішення № 945/ж10/31-00-07-03-03-24 від 30.04.25

Судом встановлено вище, що за результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №883/Ж5/31-00-07-03 03-20/44389984 від 21.03.2025 року, згідно якого встановлено наступні порушення: ст. 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами і доповненнями), ст. 14, 17 Закону України від 18.06.2024 №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами і доповненнями) та «Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002 року №251.

Стосовно покликань позивача про відсутність встановленого факту зберігання спирту етилового понад 100 дал.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України станом на час проведення перевірки визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX (далі – Закон № 3817-IX).

Так, пунктом 26 частини першої статті 1 Закону № 3817-IX єдиний реєстр місць зберігання це складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік місць зберігання із зазначенням відомостей, визначених цим Законом, про місцезнаходження місць зберігання та про заявників.

Відповідно до пункту 26 частини першої статті 1 Закону № 3817-IX місцем зберігання визначено місце, що використовується для зберігання спирту етилового, біоетанолу та спиртових дистилятів, або приміщення, що використовується для зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного реєстру місць зберігання.

Абзац перший частини першої статті 39 Закону № 3817-IX визначає наступне, що зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнової сировини, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється суб`єктом господарювання в місцях зберігання зазначених товарів (продукції), внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, крім випадків, визначених цим Законом.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 39 Закону № 3817-IX Виробники спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу вносять місця зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу до Єдиного реєстру місць зберігання незалежно від обсягу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу.

В абзаці третьому частини першої статті 39 Закону № 3817-IX вказано, що суб`єкти господарювання, що отримують спирт етиловий для використання у виробництві продукції хімічного і технічного призначення, парфумерно-косметичної продукції, оцту з харчової сировини, вносять місця зберігання спирту етилового до Єдиного реєстру місць зберігання незалежно від обсягу спирту етилового.

Натомість приписами абзацу четвертого частини першої статті 39 Закону № 3817-IX визначено, що інші суб`єкти господарювання, що отримують спирт етиловий для забезпечення виробничих потреб, вносять місця зберігання спирту етилового до Єдиного реєстру місць зберігання, якщо обсяг отриманого спирту етилового протягом одного кварталу перевищує 100 декалітрів.

Відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 39 Закону № 3817-IX суб`єкти господарювання, що використовують алкогольні напої для виробництва харчових продуктів (крім виробництва інших алкогольних напоїв), вносять місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру місць зберігання незалежно від обсягу таких алкогольних напоїв.

Крім цього, враховуючи період , а саме з 01.01.2024 по 12.03.2025, до набрання чинності Законом № 3817-IX, зазначені правовідносини регулювались Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР.

В ході перевірки встановлено, що позивач при виготовленні харчової продукції власного виробництва використовує спирт етиловий, бренді та ром, що підтверджується рецептурою продукції та маркуванням, із вказанням на споживчій упаковці готової продукції інгредієнтів, які входять до складу цієї продукції. Також, підприємство підтвердило вказане твердження листом від 19.03.2025 року №43, яким також було надано копії ТТН на переміщення спирту етилового, накладної на переміщення, відомості про рух сировини та матеріалів та відомості про витрати сировини на продукцію.

Так, у Акті перевірки представниками контролюючого органу зазначено: «для забезпечення виробничих потреб ТОВ «СТОЛИЧНИЙ ПЕКАРНИЙ ДІМ» (код за ЄДРПОУ 44389984) протягом перевіряємого періоду придбав спирт. Станом на дату початку перевірки залишок спирту згідно бухгалтерської довідки та інвентаризаційного опису запасів від 12.03.2025 року становить 365,1 кг. Відповідно до Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «СТОЛИЧНИЙ ПЕКАРНИЙ ДІМ» протягом 2024 – 2025 років було придбано та збережено на підприємстві 1089 дал спирту на загальну суму 2 369 854,48грн. Зокрема, у першому, третьому та четвертому кварталах 2024 року було придбано по 297 дал спирту етилового ректифікованого сорту "Люкс". У другому кварталі 2024 року ТОВ «СТОЛИЧНИЙ ПЕКАРНИЙ ДІМ» було придбано 198 дал спирту етилового ректифікованого сорту "Люкс"».

Отже, контролюючий орган дійшов висновку, що позивач отримував спирт етиловий ректифікований сорту "Люкс" у обсягах, що значно перевищує 100 декалітрів на квартал.

Разом з тим, у акті перевірки вказано, що обстеженням вказаного приміщення встановлено, що станом на дату початку перевірки спирт етиловий зберігається, розфасованим в металевих ємностях по 50 літрів (підтверджено фотофіксацією) у загальній кількості 365,1 кг.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про порушення вимог статті 15 Закону України №481/95-ВР та вимог статті 14 Закону №3817 в частині отримання та зберігання спирту етилового у місці не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання спирту на загальну суму 2 369 854,48грн протягом періоду з 01.01.2024 року по 12.03.2025 року виходячи з аналізу інформації Єдиного реєстру податкових накладних, а не з фактичних даних щодо зберігання підакцизної продукції станом на момент проведення перевірки.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 232.1 п. 232 ст. 232 ПК України у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового в розрізі платників податку - розпорядників акцизних складів/акцизних складів пересувних та акцизних складів/акцизних складів пересувних за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД та умовним кодом ведеться окремо облік обсягів пального або спирту етилового, що: оподатковуються акцизним податком, у тому числі окремо за кожною відмінною ставкою податку; оподатковуються на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; не підлягають оподаткуванню; звільняються від оподаткування.

Одиницею обліку обсягів пального в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового є літри, приведені до температури 15° C, - для пального та декалітри 100-відсоткового спирту, приведені до температури 20° C, - для спирту етилового.

Відповідно до пункту 35 частини другої статті 73 Закону № 3817-IX до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі100 відсотків вартості товарів (продукції), наявних у такому місці зберігання, але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання.

Також, відповідно до статті 17 Закону 481/95-ВР за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Разом з тим, суд наголошує, що актом перевірки на час перевірки встановлено зберігання спирту у загальній кількості 365,1 кг, що є значно меншим за 100 декалітрів.

Указаний факт також підтверджений доказами фотофіксації, наданими представником відповідача на виконання ухвали суду.

Так, матеріали перевірки містять фотографії журналу обліку руху спирту в резервуарах, які однак жодним чином не підтверджують його зберігання протягом зазначеного в акті перевірки строку.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що контролюючим органом не доведено, що весь обсяг спирту, вказаний у акті, фактично перебував у місці зберігання на момент виявлення порушення, або зберігався одночасно чи взагалі. Відсутня інвентаризація, фото- або відеофіксація, які б підтверджували залишки такого обсягу.

Відтак, суд вважає висновки відповідача про вчинення правопорушення, а саме зберігання спирту етилового, у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру місць зберігання, а також застосування штрафу у сумі 2 369 854,48 грн необґрунтованими.

Щодо необхідності реєструвати місце зберігання алкогольних напоїв.

Як зазначено судом вище, відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 39 Закону № 3817-IX суб`єкти господарювання, що використовують алкогольні напої для виробництва харчових продуктів (крім виробництва інших алкогольних напоїв), вносять місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного реєстру місць зберігання незалежно від обсягу таких алкогольних напоїв.

Так, у Акті перевірки зазначено: «за результатами аналізу діяльності підприємства встановлено, що для забезпечення виробничих потреб ТОВ «СТОЛИЧНИЙ ПЕКАРНИЙ ДІМ» (код за ЄДРПОУ 44389984) протягом періоду з 01.01.2024 року по 09.01.2025 року придбав наступні алкогольні напої: Вірменський бренді "Привітальний" витримка 3 роки, Бренді вірменський Bag-In-Box (коньяк) 3* витримка 3 роки, Ром Captain Morgan Dark та poм Bacardi Карта негра на загальну суму 219 538,49 грн. Вказані алкогольні напої входять до складу хлібобулочних пекарських виробів, що виробляються підприємством, про що вказано на споживчому упакуванні означених виробів. Станом на 09.01.2025 року, згідно бухгалтерської довідки та інвентаризаційного опису запасів, наданого 12.03.2025 року до перевірки нарочно, залишок бренді становив 70,152 кг, залишок рому становив 0,704 кг».

Також Акт перевірки містить наступний абзац: «В ході проведення перевірки встановлено, що бренді у означеній кількості розфасоване в упаковках Bag-In-Box та 1 відкупорена пляшка poму Bacardi Карта негра зберігаються у тому самому приміщенні, розташованому на першому поверсі будівлі площею близько 18,5 м2 в якому також зберігається спирт етиловий(підтверджено фотофіксацією та планом будівлі). Відповідно до баз даних ДПС України ТОВ «СТОЛИЧНИЙ ПЕКАРНИЙ ДІМ» (код за ЄДРПОУ 44389984) не забезпечив внесення вказаного приміщення, розташованого на першому поверсі будівлі цеху площею близько 18,5 м2 до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, не зважаючи на фактичне зберігання у цьому приміщенні алкогольних напоїв у періоді з 01.01.2024 по 09.01.2025 року включно. Місце зберігання алкогольних напоїв, крім сидру та перрі (без додання спирту) площею 18,5 м2 за адресою м. Київ, вул. Богатирська, буд. 5 а було внесено до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв лише 10.01.2025 року за №26160002269».

Таким чином контролюючим органом встановлено порушення вимог статті 15 Закону України №481/95-ВР та вимог статті 17 Закону №3817 в частині отримання та зберігання алкогольних напоїв у місці не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв на загальну суму 219 538,49 грн (бренді у кількості 1294 пляшки по 0,5л на суму 181 056,48 грн., бренді у кількості 10 упаковок Bag-In-Box по 5,1л на суму 12 622,8 грн., Ром Captain Morgan Dark у кількості 18 пляшок по 1,0 л на суму 12 406,61 грн. та poм Bacardi Карта негра у кількості 5 пляшок по 1,0 л на суму 13 452,60 грн.) протягом періоду з 01.01.2024 року по 09.01.2025 року.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Правові засади обігу підакцизних товарів визначені вимогами чинного законодавства. Так, відповідно до цих вимог зберігання спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється у місцях внесених до Єдиного реєстру місць зберігання (далі Єдиний реєстр). При цьому, відповідно до «Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 28 травня 2002 року №251 (далі - Наказ № 251) до Єдиного реєстру вносяться місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, місця зберігання спирту суб`єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв, місця зберігання спирту суб`єктів підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал.

Так, відповідно до абзацу двадцять першого статті 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту етилового, біоетанолу та спиртових дистилятів, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

В статті 17 Закону №3817-ІХ зазначено що зберігання алкогольних напоїв здійснюється суб`єктом господарювання у місцях зберігання алкогольних напоїв, які внесені до Єдиного реєстру місць зберігання, на підставі однієї з таких ліцензій: на право виробництва алкогольних напоїв або на право оптової торгівлі алкогольними напоями, або на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру місць зберігання, крім випадків, визначених цим Законом.

Зберігання алкогольних напоїв суб`єктами господарювання, які використовують алкогольні напої для виробництва харчових продуктів (крім алкогольних напоїв), здійснюється в місцях зберігання, внесених до Єдиного реєстру місць зберігання.

Суд погоджується з доводами відповідача, що законодавець передбачив окрему реєстрацію місць зберігання спирту та окрему реєстрацію місць зберігання алкогольних напоїв.

Означене твердження також відповідає вимозі про подання різних типів заяв про внесення місць зберігання до Єдиного реєстру.

Так, заява про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 1, а заява про внесення місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 2 до Наказу №251.

Як встановлено судом вище, позивач при виготовленні харчової продукції власного виробництва використовує спирт етиловий неденатурований, коньяк та ром, що підтверджується рецептурою продукції та маркуванням, із вказанням на споживчій упаковці готової продукції інгредієнтів, які входять до складу цієї продукції.

Судом також встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру місць зберігання до реєстру 10.01.2025 № 26160002269 внесено місце зберігання, площею 18,5 м. кв. за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, буд. 7, суб`єкт господарювання - ТОВ «Столичний пекарний дім», вид продукції – алкогольні напої, крім сидру та перрі (без додання спирту).

Таким чином на момент проведення перевірки, позивач зареєстрував в Єдиному державному реєстрі місць зберігання місце зберігання алкогольних напоїв, крім сидру та перрі (без додання спирту) на об`єкті нерухомості за адресою: : м. Київ, вул. Богатирська, буд. 7.

Також, а Акті перевірки жодним чином не наведено обґрунтування висновку контролюючого органу, чому вказані алкогольні напої на його думку там зберігалися із 01.01.2024 року.

Ба більше, відповідно до доказів фотофіксації, наявні фотографії лише щодо наявності бренді, а саме дві фотографії картки складського обліку матеріалів, а саме бренді датовані січнем-лютим 2025 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що контролюючим органом не обґрунтовано зазначено в акті перевірки про вчинення порушення суб`єктом господарювання статті 15 Закону №481/95-ВР та вимог статті 17 Закону №3817 в частині отримання та зберігання алкогольних напоїв у місці не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв на загальну суму 219 538,49 грн.

Ураховуючи наведене вище, суд вважає, що повідомлення рішення № 945/ж10/31-00-07-03-03-24 від 30.04.25 також є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 24 224,00 грн. підтверджується платіжною інструкцією № 1540215716 від 09.05.2025 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Враховуючи задоволення позову, вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3 ЄДРПОУ 44082145).

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 72-77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов – задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 945/ж10/31-00-07-03-03-24 та № 946/ж10/31-00-07-03-03-24 від 30.04.25.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ ПЕКАРНИЙ ДІМ» (адреса місцезнаходження: 04212, м. Київ, вул. Богатирська,5А, ЄДРПОУ 44389984) витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (адреса місцезнаходження: 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3 ЄДРПОУ 44082145).

4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.