Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №320/2471/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року справа № 320/2471/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва про повернення безпідставно сплачених коштів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 (далі - позивач-1) та ОСОБА_2 (далі - позивач-2) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), третя особа на стороні відповідача: Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва (далі - третя особа), в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва подання про повернення позивачем-1 та позивачем-2 сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування;

- зобов`язати відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва подання про повернення сплаченого збору на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 23 115 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачі стверджують, що вони як особи, які придбали житло вперше, в силу положень абзацу 1 пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР звільняється від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, а відтак дії відповідача, що виявились у відмові сформувати та направити до відповідного територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення йому сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у наведеному вище розмірі, є протиправними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року справу прийнято до провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечує та наголошує на тому, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у сумі 23 115,00 грн сплачено позивачами самостійно з метою нотаріального посвідчення договору купівлі продажу та не пред`явлено усіх документів, передбачених пунктом 15-2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 03.11.1998 № 1740 у редакції постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 23.09.2020 № 866, з метою підтвердження придбання ним житла вперше.

За наведених обставин відповідач вважає, що посадова особа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, відмовляючи позивачам у сформуванні на направленні до територіального органу Державної казначейської служби України подання про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 23 115,00 грн, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Проте, позивачами подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За приписами ч. 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Водночас, зміст клопотання позивачів про проведення судового засідання з повідомлення (викликом) сторін не дає підстав стверджувати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін.

Крім того, позивачі у клопотанні не зазначили, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, стан енергозабезпечення, а також враховуючи, що в Україні уведено воєнний стан, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

29.06.2023 між позивачами та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 1 609 018,00 грн, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком Г.В. та зареєстровано 29.06.2023 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 1564.

На підтвердження вказаних вище обставин позивачами надано суду інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29.06.2023 № 337441389 та від 29.06.2023 № 337441179, з якої вбачається, що наведена вище квартира належить позивачам на праві власності з 29.06.2023.

Судом встановлено, що позивачами при придбанні цієї квартири було сплачено збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 23 115,00 грн (1% вартості квартири), що підтверджується платіжними інструкціями від 29.06.2023 №0.0.3072368031.1 у розмірі 11 557, 33 грн. та від 29.06.2023 № 0.0.3072366787.1 у розмірі 11 557, 33 грн.

У подальшому позивачі звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про повернення їм як особам, що придбаває житло вперше, сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна у наведеному вище розмірі у спосіб сформування та надіслання до Управління Державної казначейської служби України у Деснянському районі м. Києва відповідного подання.

Листом Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило позивачам у поверненні помилково сплачених коштів, мотивуючи це недостатністю доказів придбання нерухомого майна вперше, тому числі у зв`язку з неподанням позивачем усіх документів, передбачених пунктом 15-2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 03.11.1998 № 1740 у редакції постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 23.09.2020 № 866.

Не погоджуючись із діями відповідача позивачі звернулися до суду за захистом порушеного права зданим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу 1 пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон України № 400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац 2 пункту 9 частини першої статті 1 Закону України № 400/97-ВР).

Пунктом 8 статті 2 цього Закону встановлено, що для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, об`єктом оподаткування є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України № 400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).

Так, пунктом 15-1 Порядку № 1740 передбачено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Перелік осіб та умови, з настанням яких збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, визначені пунктом 15-2 Порядку № 1740.

26.09.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 23.09.2020 № 866, якою пункт 15-2 Порядку № 1740 доповнено підпунктами "в" і "г" такого змісту:

в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування (абзац 4 пункту 15-3 Порядку № 1740 в редакції постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 23.09.2020 № 866).

Таким чином, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в обов`язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна за винятком тих осіб, які придбають житло вперше, або осіб, які придбавають житло, перебуваючи у черзі на його отримання.

При цьому з 26.09.2020 обов`язковими умовами, за наявності яких нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна вперше здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є подання нотаріусу наступної інформації та документів:

1) заяви фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);

2) відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;

3) даних про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.

Водночас, якщо особа не скористалась правом на подання наведених вище документів на стадії нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, вона не позбавлена права звернутись до територіального органу Пенсійного фонду України, подавши визначені підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 № 280/9714/20.

Таким чином, можливість формування територіальним органом Пенсійного фонду України подання про повернення позивачу сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі - продажу нерухомого майна вперше ставиться в залежність від подання особою усіх передбачених підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку № 1740 документів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Порядок №1740 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 23.09.2020 № 866) жодним чином не звужує права позивача; пільга у вигляді звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна вперше і надалі залишається чинною, натомість Уряд лише визначив порядок підтвердження цієї інформації, який, у свою чергу, був відсутній до 26.09.2020.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності свого рішення (дій, бездіяльності) не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

Як вже зазначалось судом вище, позивачі стверджують, що нерухоме майно - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за яку ними сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 23 115,00 грн, придбано вперше.

З метою реалізації свого права на повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування позивачі звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із відповідною заявою, до якої приєднав ряд документів, серед яких відсутні докази, що підтверджують невикористання ним житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.

З огляду на викладене відповідач, посилаючись на неподання позивачем усіх документів, передбачених пунктом 15-2 Порядку № 1740 у редакції постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" від 23.09.2020 № 866, відмовив позивачам у поверненні помилково сплачених коштів.

При цьому факт неподання передбаченого наведеною вище нормою повного пакету документів представником позивача не заперечується.

Крім того, жодних документальних свідоцтв, які свідчать про невикористання позивачем житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, матеріали справи також не містять.

Таким чином, відмовляючи позивачам у формуванні та поданні до Головного управління ДКС України у м. Києві подання про повернення позивачам сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Разом з тим суд наголошує, що підставою для відмови у задоволенні даного адміністративного позову є відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту подання відповідачу даних про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду.

Водночас, за умови подання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві усіх передбачених підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку № 1740 документів, позивач не позбавлений права на повернення йому помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

У зв`язку з відмовою в позові відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.