Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №320/8095/26 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2026 року справа №320/8095/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (з урахуванням уточнення позовних вимог),

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

Представник позивача Бабика Сергія Михайловича звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 1 липня 2024 року по 23 жовтня 2024 року та щомісячної додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні після отриманої під час виконання бойового завдання тяжкої травми за період з 11 травня 2024 року по 23 жовтня 2024 року, протиправною.

- Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період перебування його на лікуванні і реабілітації після отримання тяжкої травми за період з 1 липня 2024 року по 23 жовтня 2024 року та щомісячну додаткову винагороду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень пропорційно часу перебування на лікуванні, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 11 травня 2024 року по 23 жовтня 2024 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 постановлено залишити без руху позовну заяву після відкриття провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 постановлено продовжити розгляд справи № 320/8095/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.07.2026 постановлено витребувати докази, вказані в резолютивній частині ухвали.

Позиція позивача у цій справі зводиться до того, що ОСОБА_1 вважає протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за період з 01.07.2024 по 23.10.2024 та щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, за період з 11.05.2024 по 23.10.2024. ОСОБА_1 зазначає, що проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 . Під час виконання бойового завдання 11.05.2023 він отримав тяжку травму, пов`язану із захистом Батьківщини, після чого безперервно проходив лікування та реабілітацію, зокрема у закладах охорони здоров`я за кордоном. Факт отримання травми, її причинний зв`язок із виконанням бойового завдання, а також перебування на лікуванні та реабілітації підтверджуються відповідними медичними документами, актами розслідування та висновком військово-лікарської комісії. На думку позивача, після 01.07.2024 відповідач припинив виплату грошового забезпечення, а щомісячної додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн не виплачував за період з 11.05.2024 по 23.10.2024. Звернення позивача до відповідача із заявою про нарахування та виплату зазначених сум залишилося без задоволення. Відмову відповідач обґрунтував тим, що чинним законодавством не передбачено виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди після лікування і реабілітації тривалістю понад 12 місяців. ОСОБА_1 вважає таку відмову необґрунтованою, оскільки положення законодавства, які регулюють соціальний і правовий захист військовослужбовців в умовах воєнного стану, гарантують збереження грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні, у тому числі в закладах охорони здоров`я іноземних держав, а також під час відпустки для лікування після поранення. Крім того, позивач посилається на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України № 168, відповідно до яких військовослужбовцям, які перебувають на стаціонарному лікуванні або проходять реабілітацію у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, виплачується щомісячна додаткова винагорода за наявності підтверджуючих документів. На переконання позивача, усі передбачені законом умови для отримання грошового забезпечення та щомісячної додаткової винагороди ним виконані, а необхідні документи були надані відповідачу. Тому відмова у нарахуванні та виплаті зазначених сум лише з підстави тривалості лікування понад 12 місяців є протиправною та порушує його право на належне грошове забезпечення. У зв`язку з цим позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача у виплаті грошового забезпечення та щомісячної додаткової винагороди за спірні періоди, а також зобов`язати відповідача здійснити їх нарахування і виплату у відповідних розмірах. 16.03.2026 представник Військової частини НОМЕР_3 скерував до суду письмовий відзив, у якому проти задоволення позову заперечував та зазначив, що позивачу у спірні періоди здійснювалось нарахування та виплата додаткової винагороди відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України №168 пропорційно дням, які підлягали оплаті. На підтвердження цього відповідачем надано деталізований розрахунок грошового забезпечення та інших видів виплат, відповідно до якого позивачу нараховано додаткову винагороду, зокрема: у жовтні 2023 року 79 677,4 грн, у січні 2024 року 83 225,8 грн, у лютому 2024 року 17 241,4 грн, у березні 2024 року 28 064,5 грн. Також відповідач зазначив, що за весь період перебування позивача на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення і додаткову винагороду у встановленому порядку, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. ОСОБА_1 просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

23.03.2026 представник ІНФОРМАЦІЯ_1 скористався правом на подання письмового відзиву на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що останній просить суд заявлені позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

Відповідач зазначає, що під час проходження військової служби позивачу виплачувалося належне грошове забезпечення, яке обчислювалося та нараховувалося в межах виділених бюджетних коштів відповідно до Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанов Кабінету Міністрів України та інших нормативно-правових актів, що регулюють питання грошового забезпечення військовослужбовців. На думку відповідача, позивач помилково тлумачить норми законодавства щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, тоді як дії відповідача повністю відповідають вимогам чинного законодавства. Відповідач звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України № 168 неодноразово зазнавала змін, якими визначалися умови призначення та виплати додаткової винагороди, зокрема у розмірі до 100 000 грн, а також встановлювався порядок її виплати на підставі наказів командирів (начальників). Крім того, порядок та умови виплати такої винагороди були конкретизовані нормативними актами Міністерства внутрішніх справ України, зокрема наказом № 36, а згодом наказом № 726. За твердженням відповідача, зазначеними нормативними актами визначено перелік документів, що підтверджують право військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, порядок підготовки наказів про її виплату, а також випадки, коли така винагорода не виплачується. При цьому виплата здійснюється виключно на підставі відповідних наказів командирів (начальників). Відповідач вважає, що під час нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168, протиправної бездіяльності допущено не було, оскільки нарахування здійснювалися відповідно до вимог нормативно-правових актів, які регулюють порядок виплати грошового забезпечення та додаткової винагороди військовослужбовцям. У зв`язку з цим відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач зазначає, що чинними внутрішніми нормативними актами не передбачено обов`язку інформувати військовослужбовця про нараховані суми грошового забезпечення та додаткової винагороди. Також відповідач вказує, що позивач особисто не звертався до військової частини із запитом про надання розрахунку нарахованих йому сум, у зв`язку з чим не був ознайомлений із відповідними виплатами у досудовому порядку. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

08.07.2026 на виконання ухвали суду (від 01.07.2026) ІНФОРМАЦІЯ_1 подано витребувані судом документи та повідомлено, що правові підстави припинення виплати позивачу грошового забезпечення і додаткової винагороди були викладені у відповідях на його звернення. У заяві зазначено, що відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на момент отримання позивачем травми, а також у редакції після внесення змін Законами України №3621-IX від 21.03.2024 та №3633-IX від 11.04.2024, загальний строк безперервного перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати визначеного законом строку, а питання потреби у тривалому лікуванні вирішується військово-лікарською комісією. Також повідомлено, що ОСОБА_1 у період з 11.05.2023 по 11.11.2024 безперервно перебував на лікуванні в закладах охорони здоров`я, у тому числі закордонних, та у відпустках за станом здоров`я, наказом від 18.08.2023 №553-ОС був виведений у розпорядження начальника НОМЕР_4 прикордонного загону, а наказом від 13.11.2024 №1127-ОС призначений на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії, до виконання обов`язків за якою приступив з 14.11.2024 відповідно до наказу від 25.11.2024 №1181-ОС.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Встановлені судом обставини.

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.08.2022 №374-ОС старшого сержанта ОСОБА_1 зараховано на військову службу за призовом під час мобілізації до списків особового складу військової частини та поставлено на всі види забезпечення. Початком виплати грошового забезпечення визначено 17.08.2022.

11 травня 2023 року ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Степове Харківської області отримав травму, що підтверджується Картою догоспітальної допомоги (форма №300) від 11.05.2023, а також актами про нещасний випадок за формами Нвс-1 та Нвс-5 №1041-23 від 04.10.2023.

Відповідно до Карти догоспітальної допомоги (форма №300) від 11.05.2023 позивачу встановлено попередній діагноз: закритий перелом лівої клубової кістки та закритий перелом середньої третини правої стегнової кістки, надано медичну допомогу та здійснено евакуацію до лікувального закладу.

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №7971 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону у період з 12.05.2023 по 02.06.2023.

У подальшому, відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2064/165, позивач проходив безперервне стаціонарне лікування у Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральному клінічному госпіталі) Державної прикордонної служби України у період з 02.06.2023 по 23.08.2023.

Згідно з Висновком про необхідність направлення особи із складу сил оборони або сил безпеки, постраждалої у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на лікування за кордон від 08.08.2023, у зв`язку з необхідністю проведення реабілітаційних заходів із відновлення функції обох нижніх кінцівок та оперативного лікування ОСОБА_1 потребував направлення на лікування за кордон.

Встановлено, що відповідно до довідки госпітальної військово-лікарської комісії №1208 від 23.08.2023 ОСОБА_1 оглянуто госпітальною військово-лікарською комісією Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України. У довідці зазначено встановлений діагноз та зроблено висновок про потребу надати йому відпустку за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів.

Наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про продовження перебування на лікуванні» старшому сержанту ОСОБА_1 , який відповідно до пункту 127 Положення про проходження військової служби перебував у розпорядженні начальника НОМЕР_4 прикордонного загону та проходив лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), продовжено перебування на лікуванні зі збереженням грошового забезпечення на період з 11.09.2023 по 10.01.2024. Підставами зазначено довідку госпітальної ВЛК ГВМКЦ ДПСУ від 23.08.2023 №1208, доповідну записку начальника медичної служби та наказ Адміністрації ДПСУ від 16.10.2023 №1483-ОС «Про направлення на лікування за кордон».

Відповідно до довідки гарнізонної військово-лікарської комісії №3619 від 22.09.2023 ОСОБА_1 оглянуто гарнізонною військово-лікарською комісією Головного військово-медичного клінічного центру Державної прикордонної служби України. У довідці зазначено встановлений діагноз та зроблено висновок про потребу надати йому відпустку за станом здоров`я тривалістю 30 календарних днів.

Згідно з актом розслідування нещасного випадку за формою Нвс-5 №1041-23 від 04.10.2023 встановлено, що 11.05.2023 близько 04:00 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Степове Харківської області транспортний засіб КРАЗ, у якому перебував позивач, допустив зіткнення із транспортним засобом КРАЗ, внаслідок чого позивач отримав закритий перелом лівої клубової кістки та відкритий перелом середньої третини правої стегнової кістки. Актом також встановлено, що нещасний випадок стався під час виконання позивачем обов`язків військової служби, у районі ведення бойових дій, та пов`язаний із проходженням військової служби.

З виписного листа Клінічного лікарняного центру м. Рієка (Республіка Хорватія) вбачається, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 18.10.2023 по 29.11.2023.

Крім того, відповідно до Підтвердження перебування Ветеранського центру (м. Сінь, Республіка Хорватія) від 21.10.2024 позивач проходив реабілітацію у зазначеному центрі у період з 29.02.2024 по 23.10.2024.

Таким чином, згідно з наданими медичними документами лікування та реабілітація позивача тривали у період з 11.05.2023 по 23.10.2024.

Після повернення з лікування 11.11.2024 ОСОБА_1 пройшов гарнізонну військово-лікарську комісію, що підтверджується довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії №6078 від 11.11.2024, відповідно до якої отриману ним травму визнано тяжкою та такою, що пов`язана із захистом Батьківщини.

Зі службової характеристики, виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , убачається, що після отримання травми 11.05.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні понад 12 місяців та проходив лікування і реабілітацію, а за станом здоров`я неспроможний виконувати службові обов`язки в повному обсязі.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.10.2025 №1082-ВВ головного сержанта ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби І категорії, визнано таким, що з 01.10.2025 перебуває на лікуванні у Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральному клінічному госпіталі) Державної прикордонної служби України. Підставою зазначено рапорт начальника другої прикордонної застави від 02.10.2025 №1.2/84243/25-Вн.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.11.2025 №1227-ВВ головному сержанту ОСОБА_1 надано відпустку для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) тривалістю 30 календарних днів, з 18.11.2025 по 17.12.2025. До виконання службових обов`язків визначено приступити 18.12.2025. Підставами зазначено рапорт ОСОБА_1 від 17.11.2025 №1.2/99417/25-Вн, довідку госпітальної військово-лікарської комісії від 17.11.2025 №2198 та відпускний квиток №11787-ВДП/1495.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.11.2025 №1238-ВВ головного сержанта ОСОБА_1 визнано таким, що 17.11.2025 завершив проходження стаціонарного лікування у Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральному клінічному госпіталі) Державної прикордонної служби України. Підставами зазначено рапорт начальника другої прикордонної застави від 19.11.2025 №1.2/99775/25-Вн та виписку із медичної карти стаціонарного хворого №3621/358, видану Головним військово-медичним клінічним центром (Центральним клінічним госпіталем) Державної прикордонної служби України.

У довідці про нараховане та виплачене грошове забезпечення №33 від 13.01.2026 вказано, що ОСОБА_1 у травні та червні 2024 року нараховувалися окремі складові грошового забезпечення, тоді як у липні, серпні, вересні та жовтні 2024 року відповідні нарахування відсутні. Також у довідці зазначено, що додаткова винагорода за період перебування на лікуванні у розмірі 100000 грн за період з 01.05.2024 по 10.05.2024 у сумі 32 258,06 грн виплачена у жовтні 2025 року.

Матеріали справи також свідчать, що представник позивача звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення та щомісячної додаткової винагороди за період перебування на лікуванні та реабілітації.

За результатами розгляду зазначеної заяви листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.02.2026 повідомлено, що грошове забезпечення під час лікування виплачувалося відповідно до законодавства, однак строк безперервного перебування на лікуванні із збереженням грошового забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Також зазначено, що додаткова винагорода у розмірі 100 000 грн була виплачена за період з 11.05.2023 по 10.05.2024.

Крім того, листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 10.02.2026 повідомлено, що за результатами розслідування травмування ОСОБА_1 складено акти про нещасний випадок за формами Нвс-5 №1041-23 та Нвс-1 №1041-23 від 04.10.2023.

Не погоджуючись із відмовою відповідача у нарахуванні та виплаті грошового забезпечення і щомісячної додаткової винагороди, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі також - Закон №2011-XII).

Згідно зі частинами 1 - 4 статтею 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ (у редакції до 04.05.2024) військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не може перевищувати чотирьох місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).

Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби. Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 (набрав чинності 04.05.2024), абзац перший пункту 11 замінено двома новими абзацами такого змісту:

"11. Військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби".

Законом України від 11.04.2024 №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18.05.2024) абзац перший пункту 11 доповнено двома реченнями такого змісту: "Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (надалі також - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 8 Постанови №704 умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок №260 (надалі також Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Відповідно до абзацу другого пункту 9 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац третій пункту 9 розділу І Порядку № 260).

Згідно з пунктом 14 розділу I Порядку № 260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі також - Положення №1153/2008).

Згідно із пунктом 186 розділу VIII «Відпустки» Положення №1153/2008 відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) зі збереженням грошового та матеріального забезпечення надається військовослужбовцю відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 Про введення воєнного стану в Україні та № 69 Про загальну мобілізацію Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (надалі також - Постанова № 168).

Пунктом 1 вказаної Постанови № 168 визначено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, аналіз наведених норм законодавства України дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.

Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

За змістом пунктів 11 - 12 розділу XXXIV Порядку №260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Отже, виплата збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії відбувається за двох умов, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця із захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (надалі також Положення №402) військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Відповідно до пункту 6.5 глави 6 розділу ІІ Положення №402 для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно) військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров`я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

Постанова про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

У разі коли є незаперечні дані, що здатність до проходження військової служби за станом здоров`я не відновиться, постанова ВЛК про потребу військовослужбовців у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не приймається, а вирішується питання про придатність їх до військової служби (пункти 6.11, 6.12 глави 6 розділу ІІ Положення №402).

Відповідно до пункту 6.13 глави 6 розділу II Положення №402 на підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв`язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів.

За змістом пункту 6.15 Положення №402 відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.

З огляду на зазначені норми Положення, висновок ВЛК (ЛЛК) є змістом (суттю) постанови ВЛК (ЛЛК), яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК (ЛЛК) є формальним вираженням постанови ВЛК (ЛЛК), яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК (ЛЛК) за наслідком медичного огляду.

Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК за наслідком медичного огляду ВЛК, що оформлюється довідкою ВЛК, на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.

Виплати грошового забезпечення за межами 12-місячного строку перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку військово-лікарської комісії про потребу в подальшому лікуванні. Таким чином, у разі наявності висновку ВЛК про потребу продовження відпустки за станом здоров`я нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 та підтримана постановою Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №480/9155/23.

Судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 , старший сержант, з 17.08.2022 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований до списків особового складу військової частини та поставлений на всі види забезпечення (наказ начальника загону від 17.08.2022 №374-ОС).

11.05.2023 позивач під час виконання бойового завдання в районі н.п. Степове Харківської області отримав тяжку травму закритий перелом лівої клубової кістки та відкритий перелом середньої третини правої стегнової кістки, що підтверджується Картою догоспітальної допомоги (форма №300) від 11.05.2023. Актом розслідування нещасного випадку за формою Нвс-5 №1041-23 від 04.10.2023 встановлено, що травма отримана під час виконання бойового завдання, в районі ведення бойових дій, пов`язана з проходженням військової служби, позивач на момент травмування перебував у засобах індивідуального захисту, ознак порушення вимог охорони праці не виявлено, а причиною травмування стали протиправні дії в умовах військової агресії російської федерації.

З моменту отримання травми позивач безперервно перебував на лікуванні:

- з 12.05.2023 по 02.06.2023 у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону (виписка №7971);

- з 02.06.2023 по 23.08.2023 у Головному військово-медичному клінічному центрі (Центральному клінічному госпіталі) ДПСУ (виписка №2064/165), з рекомендаціями щодо подальшого лікування, реабілітації та дозованого навантаження;

- відповідно до Висновку про необхідність направлення на лікування за кордон від 08.08.2023 позивач потребував лікування за кордоном у зв`язку з необхідністю відновлення функції обох нижніх кінцівок та повторного оперативного втручання;

- з 18.10.2023 по 29.11.2023 в Клінічному лікарняному центрі Рієка (Хорватія);

- з 29.02.2024 по 23.10.2024 у Ветеранському центрі (м. Сінь, Республіка Хорватія), відповідно до підтвердження від 21.10.2024, де позивач «проходив реабілітацію та користувався реабілітаційними програмами центру».

Довідкою гарнізонної військово-лікарської комісії №6078 від 11.11.2024 встановлено діагноз позивача, підтверджено причинний зв`язок травми від 11.05.2023 із захистом Батьківщини, визначено ступінь тяжкості травми як тяжкий та зроблено висновок про непридатність до проходження військової служби у визначених підрозділах з придатністю до служби в підрозділах забезпечення. Службовою характеристикою, виданою начальником НОМЕР_4 прикордонного загону, підтверджено, що позивач за станом здоров`я неспроможний виконувати службові обов`язки в повному обсязі; характеристику надано для проходження ВЛК.

Відповідно до довідки №33 від 13.01.2026, у травні-червні 2024 року позивачу нараховувалися окремі складові грошового забезпечення, а в липні-жовтні 2024 року відповідні нарахування відсутні; додаткова винагорода за період з 01.05.2024 по 10.05.2024 у сумі 32 258,06 грн (пропорційний розрахунок) виплачена в жовтні 2025 року.

Листом від 03.02.2026 відповідач повідомив, що грошове забезпечення виплачувалося позивачу відповідно до законодавства, однак строк безперервного перебування на лікуванні із збереженням грошового забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль, та що додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн була виплачена за період з 11.05.2023 по 10.05.2024. Листом від 10.02.2026 відповідач додатково повідомив про порядок документального оформлення травмування (акти Нвс-5, Нвс-1) до і після 20.07.2023.

Матеріали справи не містять висновку (постанови) військово-лікарської комісії, який би до закінчення 4-місячного або 12-місячного строку лікування встановлював потребу позивача у тривалому лікуванні та був підставою для видання наказу командира про продовження виплати грошового забезпечення на майбутній період. Довідка ГВЛК №6078 датована 11.11.2024, тобто видана вже після закінчення обох спірних періодів (23.10.2024), і за своїм змістом стосується встановлення придатності до подальшої служби, а не потреби у тривалому лікуванні.

Щодо вимоги про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 01.07.2024 по 23.10.2024.

Абзацом третім пункту 9 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260), встановлено, що грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) та рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах.

Пунктом 6.5 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, встановлено, що постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці для лікування оформлюється довідкою ВЛК, яка є формальним вираженням висновку ВЛК за наслідками медичного огляду; пунктом 6.15 цього ж Положення передбачено, що на підставі такої постанови ВЛК командир військової частини надає відповідну відпустку.

Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 у справі №520/16191/23, підтриманій постановою від 19.06.2025 у справі №480/9155/23, сформулював правову позицію, за якою виплати грошового забезпечення за межами 12-місячного строку перебування на лікуванні можуть бути продовжені за наявності висновку військово-лікарської комісії про потребу в подальшому лікуванні, і за наявності такого висновку нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний варіант поведінки командира військової частини видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.

Судом встановлено, що на виконання зазначених вимог законодавства начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 19.01.2024 видано наказ №52-ОС «Про продовження перебування на лікуванні», яким, з посиланням на підпункт 9 пункту 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України та абзац перший пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-XII, продовжено перебування старшого сержанта ОСОБА_1 на лікуванні із збереженням грошового забезпечення за період з 11.09.2023 (у зв`язку зі спливом чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні) та за загальний час його перебування на лікуванні за кордоном на термін, який не перевищить дванадцяти місяців поспіль, починаючи з 17.10.2023.

Підставою для видання цього наказу зазначено: довідку госпітальної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) ДПСУ від 23.08.2023 №1208, довідку гарнізонної військово-лікарської комісії ДПСУ від 22.09.2023 №3619 та наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 16.10.2023 №1483-ОС «Про направлення на лікування за кордон».

Наведений наказ відповідає правовому висновку, сформульованому Верховним Судом у наведених постановах: наявний висновок (постанова) ВЛК, оформлений відповідними довідками, і на його підставі наказ командира військової частини про продовження виплати грошового забезпечення. Отже, суд дійшов висновку, що саме наказ №52-ОС від 19.01.2024 визначає період, протягом якого за позивачем зберігається право на грошове забезпечення у зв`язку з лікуванням за кордоном.

Наказом №52-ОС визначено, що встановлений цим актом 12-місячний строк обчислюється від 17.10.2023 (дати фактичного вибуття позивача на лікування за кордон) і спливає, відповідно, 17.10.2024. Суд звертає увагу, що наказом начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 19.01.2024 №52-ОС строк збереження за позивачем грошового забезпечення визначено до 17.10.2024, тоді як у листі від 03.02.2026 відповідач послався на інший порядок його обчислення, виходячи з дати отримання травми (11.05.2023- 10.05.2024). При цьому наказ №52-ОС до моменту проведення гарнізонної військово-лікарської комісії та видачі довідки №6078 від 11.11.2024 не був змінений, скасований чи визнаний таким, що втратив чинність.

За таких обставин суд дійшов висновку, що період, за який позивач просить здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення (з 01.07.2024 по 23.10.2024), охоплюється строком дії наказу №52-ОС від 19.01.2024, за винятком періоду з 18.10.2024 по 23.10.2024, який формально виходить за межі строку, визначеного зазначеним наказом.

Оцінюючи період з 18.10.2024 по 23.10.2024, суд враховує, що матеріали справи не містять жодного акта військового управління, яким до 17.10.2024 або безпосередньо після цієї дати було б вирішено питання щодо подальшого статусу позивача чи припинено збереження за ним грошового забезпечення. Водночас відповідно до довідки Ветеранського центру м. Сінь від 21.10.2024 позивач безперервно проходив реабілітацію до 23.10.2024 включно, тобто його перебування на лікуванні не припинялося. Крім того, черговий огляд військово-лікарською комісією відбувся лише 11.11.2024 (довідка №6078), тобто вже після завершення спірного періоду.

Зважаючи на це, суд враховує сформований у судовій практиці адміністративних судів підхід, за яким бездіяльність військової частини щодо своєчасної організації огляду військово-лікарською комісією не може покладати негативні наслідки на військовослужбовця.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 16.05.2024 у справі №520/16191/23 та від 19.06.2025 у справі №480/9155/23, за якою наявність висновку військово-лікарської комісії про потребу в подальшому лікуванні є достатньою підставою для продовження виплати грошового забезпечення за межами 12-місячного строку.

З огляду на відсутність будь-якого документа, який би формально перервав дію наказу №52-ОС до 23.10.2024, суд дійшов висновку, що правовий режим збереження грошового забезпечення, встановлений цим наказом, фактично поширювався на весь спірний період з 01.07.2024 по 23.10.2024 включно.

Таким чином, беручи до уваги, що протягом усього спірного періоду діяв наказ начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 19.01.2024 №52-ОС про продовження перебування позивача на лікуванні із збереженням грошового забезпечення, а відповідач не довів наявності самостійного, документально оформленого рішення про припинення дії цього наказу до 01.07.2024, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 01.07.2024 по 23.10.2024 є протиправною.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, бездіяльність органів державної влади у виконанні ними обов`язків не може слугувати підставою для обмеження або позбавлення прав особи, яка постраждала внаслідок виконання конституційного обов`язку щодо захисту Батьківщини. Бездіяльність відповідача щодо організації дистанційного огляду позивача фактично позбавила його єдиного правового механізму для підтвердження права на продовження виплат і є самостійною підставою для визнання оскаржуваних дій (бездіяльності) протиправними.

Суд наголошує, що конституційний обов`язок держави щодо соціального захисту військовослужбовців, закріплений у статті 17 Конституції України, є нормою прямої дії. Позбавлення важкопораненого військовослужбовця, який продовжує перебувати на стаціонарному лікуванні наслідків бойового поранення, грошового забезпечення виключно з формально-процедурних підстав (спливу 12-місячного строку без проведення дистанційного огляду ВЛК) є несумісним із конституційними принципами гідності людини (стаття 21 Конституції), рівності (стаття 24 Конституції) та соціального захисту (стаття 46 Конституції), а також із принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України.

Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 1 липня 2024 року по 23 жовтня 2024 року протиправною та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період перебування його на лікуванні і реабілітації після отримання тяжкої травми за період з 1 липня 2024 року по 23 жовтня 2024 року.

Щодо вимоги про нарахування та виплату додаткової винагороди за постановою №168 за період з 11.05.2024 по 23.10.2024.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» встановлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, виплачується додаткова винагорода у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на такому лікуванні.

Пунктами 11- 12 розділу XXXIV Порядку №260 конкретизовано, що до наказів про виплату такої винагороди включаються військовослужбовці, які перебувають на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення, за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці, а підставою для видання наказу про виплату є довідка про обставини травми за формою, визначеною додатком 5 до Положення №402.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 у справі №280/8933/24, згідно з якою додаткова винагорода, встановлена Постановою №168 у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, юридично пов`язаною з єдиним фактом пораненням, здійснення виплати якої частинами протягом кількох місяців не змінює її єдиної правової природи. З цього висновку випливає, що додаткова винагорода є похідною виплатою, яка поділяє правову долю основного грошового забезпечення, включно з межами періоду, протягом якого таке забезпечення зберігається.

Оскільки судом вище встановлено, що право позивача на збереження грошового забезпечення на підставі наказу начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 19.01.2024 №52-ОС поширювалося на весь період з 17.10.2023 по 17.10.2024 (а фактично, з урахуванням відсутності акта про припинення цього режиму та безперервності підтвердженого лікування, і на період до 23.10.2024 включно), суд дійшов висновку, що похідне від цього грошового забезпечення право на додаткову винагороду за Постановою №168 існує в тих самих часових межах.

Суд звертає увагу, що відповідач у листі від 03.02.2026 підтвердив і фактично здійснив виплату додаткової винагороди за період з 11.05.2023 по 10.05.2024, застосувавши власний розрахунок 12-місячного строку від дня травмування.

Суд відхиляє наведений відповідачем розрахунок, оскільки пріоритет має наказ начальника НОМЕР_4 прикордонного загону від 19.01.2024 №52-ОС як належним чином оформлений документ, прийнятий на підставі висновків військово-лікарської комісії (довідки №1208 від 23.08.2023 та №3619 від 22.09.2023), яким визначено строк збереження за позивачем грошового забезпечення до 17.10.2024.

Як встановлено судом, спірний період, за який позивач просить нарахувати додаткову винагороду, майже повністю охоплюється строком дії зазначеного наказу.

Щодо періоду з 18.10.2024 по 23.10.2024 суд виходить із того, що у матеріалах справи відсутні докази прийняття відповідачем будь-якого рішення про припинення дії правового режиму збереження грошового забезпечення, тоді як позивач продовжував перебувати на реабілітації, а питання щодо його подальшого лікування військово-лікарською комісією було вирішено лише 11.11.2024.

За таких обставин суд дійшов висновку, що право позивача на збереження грошового забезпечення поширювалося на весь заявлений період.

Враховуючи, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168, є складовою грошового забезпечення та поділяє його правову долю, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на її отримання за період з 11.05.2024 по 23.10.2024. Відтак бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за цей період є протиправною, а позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.

Суд зауважує, що при здійсненні вказаних нарахувань та виплат грошового забезпечення, відповідач зобов`язаний неухильно дотримуватися Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з метою недопущення фактичного зменшення сум, що підлягають виплаті позивачу.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своєї бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення і додаткової винагороди за спірний період. Наведені відповідачем доводи ґрунтуються на формальному тлумаченні окремих положень законодавства та не враховують їх системного взаємозв`язку, а також установлених судом фактичних обставин справи.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення сторін, оцінивши докази у їх сукупності та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.

Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій.

З огляду на наведене та керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (з урахуванням уточнення позовних вимог) - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 1 липня 2024 року по 23 жовтня 2024 року та щомісячної додаткової винагороди за час перебування на стаціонарному лікуванні після отриманої під час виконання бойового завдання тяжкої травми за період з 11 травня 2024 року по 23 жовтня 2024 року протиправною.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період перебування його на лікуванні і реабілітації після отримання тяжкої травми за період з 1 липня 2024 року по 23 жовтня 2024 року та щомісячну додаткову винагороду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень пропорційно часу перебування на лікуванні, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 11 травня 2024 року по 23 жовтня 2024 року.

4. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.