Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №260/2571/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2571/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому проваджені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому просить:

- Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 04.06.2021 року по 30.11.2023 року грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини для визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

- Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 04.06.2021 року по 30.11.2023 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач проходив військову службу в у військовій частині з 04.06.2021 року по 30.11.2023 року. З 18.09.2023 позивач був виключений із списків особового складу відповідача та всіх видів забезпечення та направлений для подальшого проходження військової служби військової частини НОМЕР_2 .

Після виключення позивача зі списків військової частини НОМЕР_1 , у позивача виникли сумніви щодо вірності нарахованого йому грошового забезпечення. 19.03.2026 року представник позивача надіслав звернення до військової частини НОМЕР_1 з проханням: 1. Здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 04.06.2021 до моменту виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Військова частина НОМЕР_1 у своїй відповіді №1073 від 31.03.2026 відмовила у перерахунку грошового забезпечення та надала документи, що вимагались.

Позивач вважає дії відповідача незаконними та такими, що порушують його конституційні права.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження

11 травня 2026 року від військової частини НОМЕР_3 надійшов відзив на позов, в якому вона заперечила проти позовних вимог. Зазначено, що частина четверта статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ передбачає, що перерахунок пенсій здійснюється на умовах, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Це є прямим законодавчим делегуванням повноважень.

Кабінет Міністрів України реалізував це повноваження, прийнявши постанову Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та постанову Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481. Зміна розрахункової величини з прожиткового мінімуму на фіксовану грошову величину 1762 грн є реалізацією визначених статтею 116 Конституції України повноважень Уряду у сфері бюджетної політики. Жодна норма Закону № 2262-ХІІ не встановлює імперативного обов`язку Кабінету Міністрів України застосовувати саме актуальний прожитковий мінімум для обчислення посадових окладів.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (після 19.05.2023 року) визначає розмір прожиткового мінімуму як державного соціального стандарту. Однак цей Закон не містить норми прямої дії щодо автоматичного застосування прожиткового мінімуму як розрахункової величини для визначення грошового забезпечення та не скасовує постанову Кабінету Міністрів України № 481.

Позивач фактично ототожнив зміну прожиткового мінімуму із автоматичним підвищенням грошового забезпечення, що не відповідає чинному законодавчому регулюванню.

Додатково вказує, що Постанова Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року №481 була чинною у спірний період і підлягала обов`язковому застосуванню. Частина третя статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України не може тлумачитися всупереч статті 265 цього ж Кодексу. Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" (після 19.05.2023 року), не містить імперативної норми щодо автоматичного застосування прожиткового мінімуму як розрахункової величини для визначення посадових окладів. Запропонований підхід порушує принцип правової визначеності, а також конституційні принципи рівності та бюджетної збалансованості.

Позиція позивача стосовно прожиткового мінімуму за 23 рік (після 19.05.2023 року) фактично нівелює значення презумпції правомірності актів органів виконавчої влади та передбачає можливість ретроспективної "делегітимації" правомірної поведінки і рішень суб`єктів владних повноважень. З огляду на викладене, вважаю, що усі позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 20.05.2023 року по 30.11.2023 року не підлягають задоволенню.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 04.06.2021 року по 30.11.2023 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 , перебуваючого в розпорядженні командира частини, призначеного наказом Командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (по особовому складу) від 09 листопада 2023 року №562-РС на посаду головного сержанта зенітного кулеметного взводу зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_2 , вважати, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби м. Ужгород. 3 30 листопада 2023 року виключено зі списків особового складу частини, з речового та грошового забезпечення, а з котлового забезпечення - з вечері 30 листопада 2023 року.

19.03.2026 року представник позивача надіслав звернення до військової частини НОМЕР_1 з проханням:

1. Здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 04.06.2021 до моменту виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року виплати, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

У разі відмови в задоволенні вимог, просив аргументувати відмову з посиланням на законодавство України та надати довідку про всі види нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та інших виплат з 2021 року до моменту виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з зазначенням усіх складових, які входять до структури виплат (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, компенсації, індексації (з зазначенням базового місяця, тощо) для можливості вирішення спору в судовому порядку, та копії наказів командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідач листом від 31.03.2026 року за №1073 повідомив наступне:

« сержант ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) дійсно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_2 з 04 червня 2021 року по 30 листопада 2023 року, та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2023 року №263 виключений зі списків особового складу частини по переводу до нового місця служби - військової частини НОМЕР_2 .

За час проходження військової служби за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 йому нараховувалось та виплачувалось: - грошове забезпечення та інші виплати згідно:

а) Наказу Міністерства оборони України від 11 червня 2008 року №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затверджений у Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за №638/15329 (зі змінами);

б) Наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затверджений у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (зі змінами). Законом України №2011-ХІІ від 20.12.1991 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) визначено:

Стаття 9. Грошове забезпечення військовослужбовців

1. Держава гарантує військовослужбовцям достатне матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби....

4. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України...

Згідно з частинами 1, 2 статті 49 Закону України від 27.02.2014 №794- VII "Про Кабінет Міністрів України", Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Так, Кабінетом Міністрів України 30.08.2017 прийнято постанову "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за №704 (далі Постанова №704).

Постанова №704 є нормативно-правовим актом, яким Кабінет Міністрів України, відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII, встановив види та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі — Постанова №103), яка набрала чинності 24.02.2018 року до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 було викладено у новій редакції, а саме: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Звертаю увагу, що сама Постанова №704 в редакції Постанови №103, досі є є чинною, а отже, підлягає застосуванню оскільки іншої не існує, а попередня не може бути відновлена судом.

Крім цього, правова позиція постанови Верховного Суду України від 11.02.2021 року у справі №200/3757/20-а, що згідно з постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим званням), як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом саме на 01.01.2018 року.

Враховуючи вищезазначене, підстави для перерахунку та доплати різниці недоотриманого грошового забезпечення та інших виплат згідно Вашого запиту відсутні».

Мотиви та норми права застосовані судом

Положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14."

Отже, пунктом 4 Постанови №704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Однак, у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.

Суд звертає увагу, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становить 2102,00 грн, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік" - 2270,00 грн., розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" - 2481,00 грн, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" - 2684,00 грн.

Отже, редакція законів України про державний бюджет 2020, 2021, 2022, 2023 роки свідчить про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх поступового збільшення.

Суд зауважує, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення за періоди з 04.06.2021 по 19.05.2023, щомісячні і одноразові додаткові види грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти, діяв протиправно.

Відтак, похідні вимоги щодо зобов`язання відповідачів здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення за періоди з 04.06.2021 по 19.05.2023, а також усі нараховані та виплачені за ці періоди щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року також підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині щодо перерахунку грошового забезпечення, отриманого за період служби з 20.05.2023 включно не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704» (далі - Постанова №481), пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, починаючи з 20.05.2023 пункт 4 Постанови №704 було викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня відповідного календарного року при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.

Внесені Постановою №481 зміни до пункту 4 Постанови №704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704, як на тому наполягає позивач.

Такого ефекту не може бути досягнуто в індивідуальному спорі про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, який діяв у відповідності до чинного нормативно-правового акту.

Аналогічного висновку при вирішення подібних правовідносин дійшов Верховний Суд у постановах від 26.06.2025 у справі №480/7154/24, від 30.06.2025 у справі №280/8083/24, від 30.06.2025 у справі №460/3942/24, від 02.07.2025 у справі №240/29489/23, від 03.07.2025 у справі №360/152/24.

В указаних постановах Верховний Суд звернув увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі №554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Окремо варто зауважити, що відповідно до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

У постанові від 08.02.2022 у справі №1540/3828/18 Верховний Суд також вказав, що відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Суд зазначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/29450/24, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», набрало законної сили після прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 за наслідками перегляду вказаного рішення суду, отже Постанова №481 вважається такою що втратила чинність саме з цієї дати.

Як наслідок, визнання у судовому порядку пункту 2 Постанови №481 нечинним не породжує для позивача юридичних наслідків, оскільки на момент спірних правовідносин (з 20.05.2023) відповідні положення зазначеної постанови були чинними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.06.2025 у справі №280/8605/24.

Зважаючи на викладене, порушень при обрахунку грошового забезпечення позивача за період служби з 20.05.2023 включно судом не встановлено, оскільки з 20.05.2023 грошове забезпечення військовослужбовцям здійснювалось з розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, виходячи з розміру 1762 гривні, тому позовні вимоги в цій частині безпідставні та задоволенню не підлягають.

Щодо клопотань про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Поряд з цим, нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) , що є спеціальним законодавчим актом у сфері трудових правовідносин, передбачено інші терміни оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній у період виникнення спірних правовідносин), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно п. 1 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Наведене є свідченням того, що відлік тримісячного строку звернення до суду з цим позовом розпочався з 01.07.2023 та з урахуванням приписів частини першої статті 233 КЗпП України закінчився 01.10.2023.

Верховний Суд у постанові від 21 березня 2025 року по справі № 460/21394/23 зазначив, що з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік строку звернення до суду розпочинається з 01 липня 2023 року та має сплинути 30 вересня 2023 року.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21 березня 2025 року по справі № 460/21394/23 погодився із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

Відповідно до статті 242 частини 5 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З 18.09.2023 року ОСОБА_1 був виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення та направлений для подальшого проходження військової служби військової частини НОМЕР_2 .

Отже, оскільки предметом спору є питання невиплати позивачу всіх сум, що належать працівникові при звільненні, суд вважає, що до заявлених позовних вимог слід застосувати строки звернення, встановлені ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Судом встановлено, що з даним позовом до суду позивач звернувся 21.04.2026 року.

Однак, відповідачем не надано суду доказів наявності/відсутності документального підтвердження ознайомлення позивача з розмірами та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.

Згідно з положеннями статей 47, 116 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що відповідачем не повідомлено, а в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження надання позивачу у день звільнення, або після звільнення будь-яких довідок, повідомлень про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення,

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За встановлених у справі обставин, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_3 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 04.06.2021 по 19.05.2023 (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року на відповідні тарифні коефіцієнти.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 04.06.2021 по 19.05.2023 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, усі нараховані та виплачені за цей період щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення) із розрахунком місячного грошового забезпечення відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704, визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адмінсуду протягом тридцяти дні.

СуддяЗ.Б.Плеханова