Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №240/26298/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Житомир

справа № 240/26298/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 07.07.2026) просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити і виплачувати пенсію, зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян», які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з часу виникнення права на призначення пенсії, з 14.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернулася до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Однак, відповідно до рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.05.2025 за №064050006389 їй відмовили у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Вважаючи дану відмову незаконною, а своє право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - порушеним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачам за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачами.

11 грудня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позовну заяву (за вх. №88256/25) у прохальній частині якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що істотною умовою для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є наявність у позивача постійного проживання або постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення на протязі визначеного законом часу. Проживання у зоні гарантованого добровільного відселення на протязі не менше ніж 3 роки станом на 1 січня 1993 дає право на зниження пенсійного віку.

Вказує, що за наявними документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 17 років 06 місяців 13 днів, при необхідному (у 2025 році) 26 років (32 роки - 6 років) для потерпілих 3 категорії.

Саме тому вважає, що дії відповідачів не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача відсутні.

16 грудня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, через систему "Електронний суд", надійшло клопотання (за вх. №89026/25) про долучення доказів.

07 січня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, через систему "Електронний суд", надійшов відзив на позовну заяву (за вх. №1288/26) у прохальній частині якого, зокрема, просить поновити строк звернення до суду.

Дослідивши доводи клопотання, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк на подання відзиву та приймає такий відзив до розгляду.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви позивача та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та прийнято рішення від 07.05.2025 за №064050006389 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зазначає, що згідно з наданими документами станом на 01.01.1993 період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 31.12.1992 становить 06 років 08 місяців 05 днів, що дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 3 роки відповідно до Закону №796.

Водночас вказує, що за наданими документами та згідно з даними індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж становить 17 років 06 місяців 13 днів. За результатами розгляду документів до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.

Наголошує, що інші документи, відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993р. №637 відсутні.

У зв`язку з цим вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області є правомірними та вмотивованими, а позов - необґрунтованим, і тому підлягає залишенню без задоволення.

Ухвалою суду від 17.06.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки адміністративного позову шляхом подання заяви про уточнення позовних вимог за вх. №50298/26.

Відповідно до ухвали суду від 13 липня 2026 року прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог в адміністративній справі №240/26298/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, та вирішено продовжити розгляд справи з урахуванням уточнених позовних вимог.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що 30.04.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області та 07 травня 2025 року прийнято рішення №064050006389 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Зазначено, що на момент звернення ОСОБА_1 вік заявниці становить 54 роки 1 місяць 28 днів, страховий стаж складає 17 років 6 місяців 13 днів.

Вказано, що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.

Листом від 14.05.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішення від 07.05.2025 №064050006389 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування2 від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.

В той же час, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №769-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII, Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону №796-ХІІ встановлено, зокрема, що:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-ХІІ прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з пунктом 13 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про прокуратуру" та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи. Порядок фінансування пенсій, призначених відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлюється зазначеними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-ХІІ.

Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Вирішуючи питання обґрунтованості підстав звернення до суду та наявності права позивача на пенсію зі зниження пенсійного віку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

У свою чергу, ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV, починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу встановлено: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII та із врахуванням ст.26 Закону №1058-IV при призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на момент досягнення особою пенсійного віку (60 років) необхідний страховий стаж, який повинен становити не менше 32 років, при розрахунку якого слід врахувати, що від 32 років необхідного страхового стажу передбаченого ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV віднімається 5 років відповідно до ст.55 Закону № 796.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент звернення із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України, їй виповнилось 54 роки.

Судом встановлено, що підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII слугувала відсутність необхідного страхового стажу - 27 років (32-5 = 27).

При цьому, щодо необхідного періоду проживання в зоні радіоактивного забруднення, спору у сторін, які беруть участь у розгляді справи не виникало.

У відзиві на позовну заяву від 07.01.2026 (за вх. №1288/26) Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначає, що згідно з наданими документами станом на 01.01.1993 період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 31.12.1992 становить 06 років 08 місяців 05 днів, що дає право на зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 3 роки відповідно до Закону №796.

Тобто відповідач не заперечує, що термін проживання позивачки на території зони гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить понад 3 роки, що є достатнім для виникнення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Отже, у позивача виникло право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, а тому відповідно виникло право на зменшення страхового стажу на кількість років зменшення пенсійного віку.

Тобто необхідною умовою призначення у 2025 році позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку було досягнення нею віку 54 роки та наявність страхового стажу на рівні 26 років (32-6 = 26).

У оскаржуваному рішенні вказано, що згідно з наданими документами страховий стаж позивача складає 17 років 6 місяців 13 днів.

Позивач у своїй позовній заяві зокрема посилається на п. 13 ст. 30 Закону №796-ХІІ, яким визначено що потерпілим дітям, зазначених у п. 1-6 статті 27 цього Закону, та їх батькам надаються гарантовані державою компенсації та пільги, зокрема, зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років.

Тобто, до спеціального стажу, що дає право на пенсію, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а за дитиною, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, до досягнення нею 12-річного віку.

В оскаржуваному рішенні вказано, що за доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди роботи.

Варто також зазначити, що згідно із пунктом 11 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), час догляду одного з батьків за потерпілою дитиною від Чорнобильської катастрофи до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі:

свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення;

заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону № 796-ХІІ;

документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював.

У свою чергу, документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:

виписка з трудової книжки;

відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;

інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2025 року у справі № 460/3/24 вказав, що право на зарахування часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею 12-річного віку належить виключно одному з батьків. Такий підхід обумовлений необхідністю уникнення подвійного обліку одного й того самого періоду у страховому стажі обох батьків. Зазначене право не виникає автоматично, а має похідний характер і може бути реалізоване лише за умови підтвердження відповідними доказами.

Перелік документів, які підтверджують наявність права на зарахування спірного періоду, визначений у Порядку №637. До них належать документи, що посвідчують факт народження дитини та підтверджують її статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи, заява про відмову іншого з батьків від використання пільги, а також докази того, що протягом відповідного періоду батько (або мати, який претендує на зарахування) не перебував у трудових відносинах та не здійснював іншу діяльність, що зараховується до страхового стажу.

Саме сукупність таких документів виконує гарантійну функцію та слугує запобіжником від подвійного або необґрунтованого використання пільги. Вона забезпечує баланс інтересів і підтверджує індивідуальний характер цього права: період догляду за потерпілою дитиною може бути врахований як страховий стаж лише для одного з батьків, і тільки після належного підтвердження усіх умов.

З матеріалів пенсійної справи, долученої до відзиву на позовну заяву, суд встановив, що про зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач надала не всі документи передбачені Порядком №637, зокрема посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи або довідки про видачу такого посвідчення.

Вказаний документ позивач долучила лише до матеріалів справи, тобто після прийняття пенсійним органом оскаржуваного рішення.

Суд враховує, що під час розгляду заяви позивача у відповідача виникає обов`язок досліджувати документи, які надаються особами до відповідних територіальних органів пенсійного фонду України.

За змістом спірного рішення від 07.05.2025 органом Пенсійного фонду за результатами розгляду документів доданих до заяви про призначення пенсії від 30.04.2025 до страхового стажу зараховано усі періоди та страховий стаж такої особи становить 17 років 6 місяців 13 днів.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що жодним територіальним органом Пенсійного фонду України такі докази не досліджувалися, відповідачами не надавалася оцінка змісту таких документів.

В контексті вказано, суд відмічає, що позивач не надала до територіального органу доказів, які б у встановленому порядку підтверджували її право на зарахування до спеціального страхового стажу час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, а за дитиною, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, до досягнення нею 12-річного віку.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлена права повторного звернення до територіального органу Пенсійного фонду України із додатковими документами, які стосуються та впливають на підрахунок стажу позивача, якщо вважає, що відповідним органом прийнято до уваги не усі обставини та документи для правильного обрахунку страхового стажу.

Отже, підсумувавши все вище викладене, що достатнім для призначення пенсії позивачу зі зниженням пенсійного віку відповідно до №796-XII є наявність страхового стажу на рівні 26 років, водночас, як свідчать матеріали справи, страховий стаж позивача складає 17 років 6 місяців 13 днів, що є недостатнім для виникнення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області були відсутні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за її заявою від 30.04.2025, а тому прийняте відповідачем рішення від 07 травня 2025 року №064050006389 про відмову у призначенні пенсії за віком є правомірним та таким, що прийняте відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, код ЄДРПОУ 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, 158б, м. Запоріжжя, Запорізький р-н, Запорізька обл., 69005, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 21 липня 2026 року.

Суддя А.В. Горовенко