Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №240/27871/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року м. Житомир

справа № 240/27871/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 08.01.2026) просить

- визнати протиправним та скасувати рішення за №064350008857 від 08.07.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 30.06.2025.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Однак, згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу відмовили у призначенні пенсії, оскільки не підтверджено проживання заявника у зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки станом на 01.01.1993.

Позивач, вважаючи що має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу та відповідачу за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вказана ухвала отримана відповідачем.

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву.

В обґрунтування своїх доводів відповідач вказує, що право на призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у позивача відсутнє, а питання призначення та виплати пенсій є дискреційними повноваженнями Пенсійного фонду України, наданими йому для здійснення своїх адміністративних функцій.

Згідно з ухвалою суду від 17.06.2026 судом витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області докази у справі, а саме: матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

02 липня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшли витребувані докази.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 (категорія 3), видане 23.03.1994.

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Брусилівським РВ УМВС України в Житомирській області 12.12.1998, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

30.06.2025 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та 08 липня 2025 року прийнято рішення №064350008857 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з відсутністю проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 3 роки.

У зазначеному рішенні вказано, що підтверджений період проживання заявника в зоні гарантованого добровільного відселення до 01.01.1993 становить 02 роки 03 місяці 07 днів, страховий стаж становить 27 років 10 місяців 14 днів, при необхідному 26 років. Вік заявника на момент звернення - 54 роки.

Також вказано, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період роботи з 01.12.1993 по 31.12.1998 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 01.12.1993, оскільки дата видачі трудової книжки не відповідає бланку трудової книжки за 2000 роки).

До періодів проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано:

- період до 19.08.1992 згідно з довідкою №Ш-912 від 18.06.2025, виданою архівним відділом Коростенської РДА Житомирської області, оскільки відсутня дата з якої зареєстровано проживання в с. Стара Радча.

Листом від 09.07.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що за результатами перегляду його заяви про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" прийнято рішення від 08.07.2025 про відмову у її призначенні.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону №1058-ІV.

В той же час, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).

Статтею 49 Закону №769-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Статтею 55 Закону №796-ХІІ визначені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини першої статті 55 зазначеного Закону №796-ХІІ встановлено, зокрема, що:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 статті 55 Закону №796-ХІІ прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Згідно з пунктом 13 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про прокуратуру" та цього Закону, призначається одна пенсія за вибором особи. Порядок фінансування пенсій, призначених відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановлюється зазначеними законами.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали та територіях радіоактивного забруднення, провадиться, у разі вибору цих осіб, згідно з нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-ХІІ.

Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

З оскаржуваного рішення слідує, що відповідач не зарахував до періодів проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення період до 19.08.1992 згідно з довідкою №Ш-912 від 18.06.2025, виданою архівним відділом Коростенської РДА Житомирської області, оскільки відсутня дата з якої зареєстровано проживання в с. Стара Радча.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до архівної довідки від 18.06.2025 №Ш-912, виданої архівним відділом Коростенської РДА Житомирської області, ОСОБА_1 був зареєстрований та постійно проживав в с.Стара Радча Народицького району Житомирської області на момент аварії на ЧАЕС (26 квітня 1986 року) по 02 серпня 1988 року, з (дата в документі не зазначена) по 19 серпня 1992 року.

Крім цього у довідці зазначено, що село Стара Радча Народицького району Житомирської області віднесене до зони гарантованого добровільного відселення відповідно Постанови КМУ від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У позовній заяві позивач вказує, що з дня свого народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 до ІНФОРМАЦІЯ_3 постійно проживав в с.Стара Радча Коростенського (Народицького) району Житомирської області разом із своїми батьками.

Зазначає, що в період з 01.10.1991 до 19.08.1992 знову проживав в с. Стара Радча Коростенського (Народицького) району Житомирської області та проходив навчання в Овруцькому РК ТСОУ на курсах підготовки водіїв.

Наголошує, що у свідоцтві серії НОМЕР_4 зазначено про проходження ним навчання в період з 01.10.1991 по 10.06.1992 в Овруцькому районному ДОСААФ, та у довідці від 02.09.2025 №1/130, виданій Житомирською обласною організацією ТСОУ, зазначено що в період з 14.01.1992 по 10.06.1992 він проходив навчання у вказаному закладі освіти.

Судом встановлено, що відповідно до довідки, виданої Житомирською обласною організацією Товариства сприяння обороні України від 02.09.2025 №1/130, ОСОБА_1 у період з 14.01.1992 по 10.06.1992 навчався в Овруцькому РК ТСОУ на курсах підготовки водіїв категорії "ВС".

Верховним Судом у постановах від 29.01.2020 у справі №572/245/17 та від 17.06.2020 у справі №572/456/17 сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.

У постанові від 19.09.2019 у справі №556/1172/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Отже, законодавець пов`язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку із постійним проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).

Відповідно до Постанови №106, м. Овруч включене у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC та віднесене до зони до зони гарантованого добровільного відселення.

З урахуванням викладеного, період навчання позивача в Овруцькому РК ТСОУ, а саме з 14.01.1992 по 10.06.1992, має бути зарахований позивачу до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.

Водночас, суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні інші достатні та достовірні докази, які б беззаперечно підтверджували факт проживання/роботи/навчання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення.

Суд наголошує, що при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог чинного законодавства необхідною умовою для застосування положень статті 55 Закону №796-XII є факт постійного проживання або роботи у радіаційно забрудненій зоні станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років.

Наявні документи не підтверджують обов`язкової умови для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, згідно зі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме робота або проживання особи у зоні не менше 3 років, оскільки з урахуванням періоду навчання з 14.01.1992 по 10.06.1992, що становить 4 місяці 28 днів, та встановленим відповідачем періодом - 02 роки 03 місяці 07 днів, період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення в сукупності становить 2 роки 8 місяців 2 дні.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у пенсійного органу були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за заявою від 30.06.2025, оскільки за наявними доказами станом на 01 січня 1993 року період його фактичного постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення становить менше трьох років.

Щодо не зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи з 01.12.1993 по 31.12.1998 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 01.12.1993, оскільки дата видачі трудової книжки не відповідає бланку трудової книжки за 2000 роки), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Абзацами 1-2 п. 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі №235/805/17, від 06.12.2019 по справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі №500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а.

Вимоги щодо порядку ведення трудових книжок визначені Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29 липня 1993 року (далі - Інструкція №58), та до таких вимог серед іншого цією Інструкцією віднесено необхідність внесення до трудової книжки: відомостей про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення тощо (пункт 2.2.).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з підпунктами 2.11- 2.13 Інструкція №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.

Варто зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 01.12.1993 позивач у період:

- з 01.12.1993 по 31.12.2012 працював водієм санітарного автомобіля у Брусилівській ЦРЛ, про що містяться відповідні записи, печатка, підпис уповноваженої особи, номер та дата наказів на підставі яких здійснено такі записи.

Достовірність записів сумніву не викликає.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що пізніша дата бланку трудової книжки, аніж дата початку трудової діяльності та зазначення дати ведення трудової книжки, не може бути підставою для відмови в зарахуванні до його трудового стажу спірних періодів роботи, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.

У свою чергу суд зазначає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, при цьому судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності, будь-то наявність будь-яких виправлень, закреслювань, тощо у трудовій книжці позивача, тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі, і зазначена обставина не може позбавити позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.

Крім того, до страхового стажу відноситься лише період, протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, тобто особою самостійно або за яку сплачувалися страхові внески до Пенсійного органу.

Відповідачем не вказано жодних інших підстав, за яких зазначені оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 01.12.1993 по 31.12.1998, згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 01.12.1993.

Підсумовуючи все вище наведене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення періоду навчання в Овруцькому РК ТСОУ, а саме з 14.01.1992 по 10.06.1992, а також щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.12.1993 по 31.12.1998 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 01.12.1993 - є протиправними.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 08.07.2025 №064350008857 в частині не зарахування ОСОБА_1 до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення періоду навчання в Овруцькому РК ТСОУ, а саме з 14.01.1992 по 10.06.1992 та в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.12.1993 по 31.12.1998 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 01.12.1993.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч.3 ст.245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В спірному випадку заява позивача від 30.06.2025 про призначення пенсії за віком розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та за результатом її розгляду прийнято рішення від 08.07.2025 №064350008857.

Таким чином, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання саме такого органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати суб`єкта владних повноважень - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.2025 про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення період навчання в Овруцькому РК ТСОУ, а саме з 14.01.1992 по 10.06.1992, та зарахувавши до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.12.1993 по 31.12.1998 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 01.12.1993.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те що, відповідачами не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У силу приписів ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, Одеський р-н, Одеська обл., 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №064350008857 від 08.07.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.06.2025 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення період навчання в Овруцькому РК ТСОУ з 14.01.1992 по 10.06.1992, та зарахувавши до страхового стажу позивача період роботи з 01.12.1993 по 31.12.1998 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 від 01.12.1993, та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду у даній справі.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 21 липня 2026 року.

Суддя А.В. Горовенко