Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №160/30176/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 рокуСправа №160/30176/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про ОСОБА_1 до інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг», інтегрованої інформаційно-пошукової системи «Армор» та інших відповідних баз даних як про особу, що перебуває у розшуку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг», інтегрованої інформаційно-пошукової системи «Армор» та всіх інших відповідних баз даних відомості стосовно ОСОБА_1 , як про особу, що перебуває у розшуку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після отримання військово-облікового документу через веб-портал державних послуг «ДІЯ» позивачу стало відомо про порушення ним правил військового обліку. За наслідком усного звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивачу повідомлено, що він з 25.04.2025 перебуває у розшуку у зв`язку з невчасним уточненням облікових даних. З метою досудового врегулювання спору, 04.09.2025 позивач направив до ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву з обґрунтуванням відсутності підстав для розшуку у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності та просив виключити відповідні відомості із баз даних. Разом з цим, жодної відповіді на вказане звернення позивач не отримав. Позивач наголошує, що він не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, повісток від відповідача не отримував. Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було, відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 внесені безпідставно. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 дана адміністративна справа передана судді Серьогіній О.В. для розгляду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 (суддя Серьогіна О.В.) відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 (суддя Серьогіна О.В.) адміністративну справу №160/30176/25 передано за підсудністю на розгляд Заводському районному суду міста Кам`янського.

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 09.02.2026 матеріали адміністративної справи № 160/30176/25 передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2025 дана адміністративна справа передана судді Бондар М.В. для розгляду.

Ухвалою суду від 16.03.2026 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено до розгляду в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач суду відзив на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У застосунку «Резерв+», який сформовано 10.01.2026, міститься відмітка про звернення до органу Національної поліції 25.04.2025 у зв`язку з «не уточненням даних до 16.07.2024».

З метою з`ясування причин появи в реєстрі інформації про перебування позивача в розшуку та вилучення такої інформації, позивач засобами поштового зв`язку 04.09.2025 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з корінцем рекомендованого повідомлення (№5192800090940), вказаний лист отримано 10.09.2025.

Відповіді на звернення позивача матеріали справи не містять.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з такого.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.03.2017 №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон №1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Частиною 1 статті 2 Закону №1951-VIII встановлено, що основними завданнями Реєстру є:

ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України;

інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період;

інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

За приписами частин 8, 9 статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, територіальні центри комплектування є органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинні забезпечувати актуалізацію його бази даних, а відтак саме відповідач є органом ведення зазначеного реєстру.

Частиною 1 статті 6 Закону №1951-VIII встановлено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1951-VIII держатель та адміністратори Реєстру, органи адміністрування та ведення Реєстру під час ведення Реєстру забезпечують його захист, зокрема захист цілісності бази даних Реєстру, його апаратного та програмного забезпечення, достовірності даних Реєстру, захист від несанкціонованого доступу, незаконного використання, незаконного копіювання, спотворення, знищення даних Реєстру, безпеку персональних даних, відповідно до цього Закону, законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних» та міжнародних договорів у сфері захисту інформації, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що персональні дані мають бути точними, достовірними та оновлюватися в міру потреби, визначеної метою їх обробки.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону № 1951-VIII персональні та службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів вносяться до бази даних Реєстру у формі запису сукупності всіх даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, передбачених статтями 7 і 8 цього Закону.

Статтею 7 Закону №1951-VIII визначено виключний перелік персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста, які можуть бути внесені в Реєстр, а статтею 8 Закону № 1951-VIII – перелік службових даних.

Зокрема, пунктом 20-1 частини першої статті 7 Закону №1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі – Порядок №1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:

фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;

здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 4 Порядку №1487 визначено, що завданнями військового обліку, зокрема, є:

проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання в інтересах оборони та національної безпеки держави;

забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку.

Згідно з пунктом 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого:

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів);

звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

В свою чергу, відповідно до пункту 56 Порядку №1487, Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі.

Водночас, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП.

За відсутності таких процесуальних документів відсутні й правові підстави вважати доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, який відповідно до вимог законодавства може бути підставою для звернення до органів Національної поліції щодо адміністративного затримання та доставлення особи, а також для внесення до Реєстру відповідних відомостей.

Відтак, відсутність належним чином оформлених матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 КУпАП, виключає правові підстави як для внесення відповідних відомостей до Реєстру, так і для їх відображення у мобільному застосунку «Резерв+».

Разом із тим, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виключити з інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг», інтегрованої інформаційно-пошукової системи «Армор» та всіх інших відповідних баз даних відомості стосовно позивача як особи, що перебуває у розшуку, задоволенню не підлягають.

Суд наголошує, що матеріали справи містять докази лише того, що інформація про перебування позивача у розшуку відображалася у військово-обліковому документі, сформованому через мобільний застосунок «Резерв+».

Натомість жодних належних та допустимих доказів внесення аналогічних відомостей до інформаційно-телекомунікаційної системи «Оберіг», інтегрованої інформаційно-пошукової системи «Армор» чи інших інформаційних баз даних матеріали справи не містять.

За таких обставин заявлені позовні вимоги в цій частині є недоведеними, а тому підстави для їх задоволення відсутні.

Отже, в межах цієї справи суд дійшов висновку про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, які відображаються у військово-обліковому документі, сформованому через мобільний застосунок «Резерв+», про перебування ОСОБА_1 у розшуку та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про перебування ОСОБА_1 у розшуку, що відображаються у військово-обліковому документі, сформованому через мобільний застосунок «Резерв+».

На підставі частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Стосовно вимоги про встановлення судового контролю шляхом подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що положеннями статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме: суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судове рішення, яке набрало законної сили згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Даною нормою встановлено, що законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному відновленню на вимогу уповноважених осіб.

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання.

Таким чином, наразі відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень.

З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією №3580-4381-4680-3479 від 20.10.2025.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 605,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей, які відображаються у військово-обліковому документі, сформованому через мобільний застосунок «Резерв+», про перебування ОСОБА_1 у розшуку за зверненням до Національної поліції 25.04.2025.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про перебування ОСОБА_1 у розшуку за зверненням до Національної поліції 25.04.2025, що відображаються у військово-обліковому документі, сформованому через мобільний застосунок «Резерв+».

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар