Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №160/2709/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 рокуСправа №160/2709/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, Петриківської селищної ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача, пов`язані з реєстрацією у Державному земельному кадастрі, відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 1223756800:01:004:0084, яка розташована на території Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області;

- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 11,7123 га з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що на підставі рішення Курилівської селищної ради народних депутатів від 25.03.1999 року №14-3/ХХІІІ позивачу для товарного сільськогосподарського виробництва була передана у власність земельна ділянка загальною площею 6,7562 га, що складається з ріллі – 4,8238 га та кормових угідь 1,9324 га. Державним актом на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованим в книзі записів державних актів за №55 від 19.05.1999 р., посвідчено право власності на земельну ділянку за позивачем. Адвокат в інтересах ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з проханням скасувати державну реєстрацію земельної ділянки (відправити земельну ділянку в архів), однак відповідач-1 надав письмову відповідь (відмову), в якій зазначив, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює так реєстрацію у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки (лист №29-4-0.222- 6000/2-26 від 02.02.2026 року).

ФОП ОСОБА_2 , яка виконувала роботи з присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 1,9324 га, надала позивачу лист за вих. №14, в якому повідомила, що в межах земельної ділянки, площею 1,9324 га, яку передбачається зареєструвати (на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ДП, виданого 19.05.1999 року), розташована інша земельна ділянка, з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084. Перетин з ділянкою унеможливлює присвоєння кадастрового номеру в Державному земельному кадастрі. Шляхом пошуку інформації у Державних реєстрах з`ясувалося наступне. Відповідно до інформації Державного земельного кадастру та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 22.01.2026 р. №461303955 право власності або користування на земельну ділянку кадастровий №1223756800:01:004:0084 не за ким не зареєстровано. Позивач вважає, що наявність державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084 в Державному земельному кадастрі позбавляє її, як спадкоємця, можливості присвоїти кадастровий номер своїй земельній ділянці площею 11,7123 га, яка знаходиться в межах спірної земельної ділянки, та здійснити державну реєстрацію своєї земельної ділянки, у зв`язку з чим вона вимушена була звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою витребувано від відповідача-1:

- належним чином засвідчені копії документів на підставі яких було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084 у Державному земельному кадастрі;

- письмову інформацію щодо присвоєння за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру кадастрового номеру 1223756800:01:004:0084 земельній ділянці (дату, номер запису та іншу наявну інформацію);

- копію поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084.

До суду 26.02.2026 року від відповідача-1 надійшли витребувані ухвалою документи.

10.03.2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач-1 жодним чином не порушував прав позивача. При чому в позові не відображено, в чому саме були порушені права позивача, посилаючись на те, що останньою не використано процедуру внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру для вирішення питання по суті справи та обрано невірний спосіб захисту свого права, оскільки сам факт державної реєстрації земельної ділянки засвідчує лише її формування в натурі (на місцевості) та не породжує жодних прав чи обов`язків майнового характеру. Також, звертає увагу на те, що Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не є належним відповідачем у справі, оскільки державна реєстрація права власності на земельну ділянки або її скасування не відноситься до його повноважень та є виключною компетенцією державного кадастрового реєстратора. З огляду на викладене, відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви.

16.03.2026 року від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій остання підтримала правову позицію, викладену у позовній заяві та просила суд позовну заяву задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року залучено до участі у цій справі у якості відповідача-2 - Обухівську селищну раду Дніпровського району Дніпропетровської області та витребувано від неї: належним чином засвідчені копії документів на підставі яких було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084 у Державному земельному кадастрі; письмову інформацію щодо присвоєння за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру кадастрового номеру 1223756800:01:004:0084 земельній ділянці (дату, номер запису та іншу наявну інформацію); копію поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084.

30.04.2026 року від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення, в який вказано, що відповідно до статті 152 3К України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов?язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, i запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів (ч.ч.2, 3 цієї статті). Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема, у визначені законом способи, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Так, вказана земельна ділянка у приватну власність не передавалась та знаходиться у комунальній власності територіальної громади. Так, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області є неналежним відповідачем у даній справі, адже воно реалізує державну політику у сфері земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру здійснює ведення Державного земельного кадастру, держану реєстрацію земельних ділянок, скасування такої реєстрації та не є розпорядником (власником) спірної земельної ділянки яка розташована в межах населеного пункту та відноситься до комунальної власності.

До суду 08.06.2026 року від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив Обухівська селищна рада не є суб`єктом ведення Державного земельного кадастру, не наділена повноваженнями щодо державної реєстрації земельних ділянок, не присвоює кадастрові номери та не приймає рішень щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру. Як вбачається з матеріалів справи та відзиву Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084 була здійснена 03.04.2024 державним кадастровим реєстратором на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Отже, оскаржувані позивачем дії щодо державної реєстрації земельної ділянки вчинялися не Обухівською селищною радою, а державним кадастровим реєстратором у межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр». Крім того, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084 розташована за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, Петриківська селищна територіальна громада (Курилівська селищна рада). При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності Обухівської селищної ради або що Обухівська селищна рада здійснює щодо неї повноваження власника чи розпорядника. Обухівською селищною радою не приймалися рішення щодо: формування земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084; затвердження документації із землеустрою щодо її формування; державної реєстрації зазначеної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; прийняття земельної ділянки до комунальної власності; передачі земельної ділянки у власність або користування будь-яким особам. Також відсутні відомості про державну реєстрацію права комунальної власності Обухівської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084. Посилання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на те, що розпорядником земельної ділянки є Обухівська селищна рада, не підтверджені жодними належними доказами. Позивачем не доведено наявності будь-яких рішень, дій чи бездіяльності Обухівської селищної ради, які порушують її права, свободи чи інтереси, а також не доведено існування правового зв`язку між Обухівською селищною радою та предметом спору, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року залучено до участі у справі №160/2709/26 у якості відповідача-3 - Петриківську селищну раду, та витребувано від неї: належним чином засвідчені копії документів на підставі яких було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084 у Державному земельному кадастрі; письмову інформацію щодо присвоєння за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру кадастрового номеру 1223756800:01:004:0084 земельній ділянці (дату, номер запису та іншу наявну інформацію); копію поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084.

До суду 10.07.2026 року від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги в частині, заявленій до Петриківської селищної ради, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві наголошується, що Петриківська селищна рада не є суб`єктом владних повноважень, яка здійснює оскаржувані позивачем дії щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084. Так як відповідні повноваження відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» належать виключно державним кадастровим реєстраторам територіальних органів Держгеокадастру. Так, відповідач-3 не приймав жодних рішень щодо формування спірної земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номера, затвердження документації із землеустрою, передачі її у власність чи користування, а також не брав участі у процедурах, пов`язаних із державною реєстрацією земельної ділянки. Крім того, звертає увагу суду, що Петриківська селищна рада не є розпорядником документів, на підставі яких здійснювалися формування та державна реєстрація спірної земельної ділянки, а тому позбавлена можливості надати пояснення щодо правомірності відповідних дій. Відповідач-3 також підтримує доводи Обухівської селищної ради щодо правового статусу спірної земельної ділянки та зазначає, що орган місцевого самоврядування не може нести відповідальність за рішення чи дії інших суб`єктів владних повноважень, прийняті в межах їх компетенції.

13.07.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вона вказала, що не висувала позовні вимоги до відповідача-2, а у позові вказувала, що належним відповідачем є орган Держгеокадастру. У зв`язку з чим вважає, що відповідач-2 повинен був не просити суд відмовити у позові, а подати заяву про визнання Петриківської селищної ради не належним відповідачем.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що на підставі рішення Курилівської селищної ради народних депутатів від 25.03.1999 року №14-3/ХХІІІ ОСОБА_1 для товарного сільськогосподарського виробництва була передана у власність земельна ділянка загальною площею 6,7562 га, що складається з ріллі – 4,8238 га та кормових угідь 1,9324 га. Державним актом на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованим в книзі записів державних актів за №55 від 19.05.1999 р., посвідчено право власності на земельну ділянку за позивачем.

22.01.2026 року ФОП ОСОБА_2 , яка виконувала роботи з присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 1,9324 га, надала позивачу лист за вих. №14, в якому повідомила, що в межах земельної ділянки, площею 1,9324 га, яку передбачається зареєструвати (на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ДП, виданого 19.05.1999 року), розташована інша земельна ділянка, з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 22.01.2026 р. №461303955 право власності або користування на земельну ділянку кадастровий №1223756800:01:004:0084 не за ким не зареєстровано.

Представник позивача звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із адвокатським запитом про надання інформації від 26.01.2026 року, в якому просила скасувати державну реєстрацію земельної ділянки.

Листом відповідача-1 №29-4-0.222-6000/2-26 від 02.02.2026 року «Про надання інформації» позивача повідомлено про те, що відповідно до п.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Інших підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки Законом України «Про Державний земельний кадастр», Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 року №1051, не передбачено.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Приписами ст.6 Закону № 3613-VI передбачено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 16 Закону № 3613-VI встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Згідно із ст.5 Закону №3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Відповідно до положень ст.79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі:

поділу або об`єднання земельних ділянок;

скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Суд звертає увагу, що державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не є тотожним поняттю «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вжитому у пункті 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-IV.

Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №640/10412/21.

Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок №1051).

За приписами ч.10 ст.24 Закону №3613-VI державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

поділу чи об`єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Вказаній нормі кореспондують положення пункту 114 Порядку №1051.

Таким чином, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки має на меті зокрема припинення існування земельної ділянки як об`єкту, речові права на який відсутні, і щодо якої не існує речових прав.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Курилівської селищної ради народних депутатів від 25.03.1999 року №14-3/ХХІІІ позивачу для товарного сільськогосподарського виробництва була передана у власність земельна ділянка загальною площею 6,7562 га, що складається з ріллі – 4,8238 га та кормових угідь 1,9324 га. Державним актом на право приватної власності на землю серії ДП, зареєстрованим в книзі записів державних актів за №55 від 19.05.1999 р., посвідчено право власності на земельну ділянку за позивачем.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 22.01.2026 року №461303955 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1223756800:01:004:0084 не зареєстровано, відомості про власника відсутні.

Водночас у спірних правовідносинах, відсутні зареєстровані речові права на земельну ділянку кадастровий номер 1223756800:01:0004:0084, земельна ділянка позивача загальною площею 6,7562 га, що складається з ріллі – 4,8238 га та кормових угідь 1,9324 га, державний акт серії ДП, зареєстрованим в книзі записів державних актів за №55 від 19.05.1999 р, знаходиться в межах ділянки площею 11,7123 га, кадастровий номер 12237568/00:01:004:0084, при цьому реєстрація вказаної земельної ділянки із кадастровим номером 12237568/00:01:004:0084 порушує право позивача стосовно володіння, користування та розпорядження її земельною ділянкою загальною площею 6,7562 га, що складається з ріллі – 4,8238 га та кормових угідь 1,9324 га. Державним актом на право приватної власності на землю серія ДП, зареєстрованим в книзі записів державних актів за №55 від 19.05.1999 р.

Враховуючи приписи ч.10 статті 24 Закону №3613-VI, з метою захисту прав позивача, суд дійшов до висновку про наявність підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 11,7123 га з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084 у Державному земельному кадастрі.

В той же час, суд зазначає про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача-1 пов`язані з реєстрацією у Державному земельному кадастрі, відомостей про земельну ділянку за кадастровим номером 1223756800:01:004:0084, яка розташована на території Петриківської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, адже матеріалами справи не підтверджено та нею не доведено, що станом на час вчинення таких дій, підстави для реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 1223756800:01:004:0084 були відсутні.

Таким чином, у задоволенні решти позовної заяви слід відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1331,20 грн.

Враховуючи, що позов задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі у розмірі 665,60 грн (1 331,20 грн : 2), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 11,7123 га з кадастровим номером 1223756800:01:004:0084.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області (49006, м.Дніпро, вул.Філософська, 39-А, ЄДРПОУ 39835428) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 665,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма