Рішення від 20 липня 2026 р. у справі №160/3620/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 рокуСправа №160/3620/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

17.02.2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Шилов Владислав Юрійович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень ОСОБА_1 на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. гривень ОСОБА_1 на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.02.2021 року позивач уклав контракт про проходження військової служби на три роки. В період з 01.02.2021 року по 28.04.2021 року позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 . У складі Військової частини НОМЕР_1 позивач проходив службу в період з 29.04.2021 року по 08.02.2024 року. Позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 23.02.2022 року по 24.03.2022 року, 18.07.2022 року, з 17.11.2022 року по 10.12.2022 року, з 18.01.2023 року по 05.06.2023 року, з 16.06.2023 року по 29.10.2023 року, 15.12.2023 року, з 28.12.2023 року по 05.01.2024 року, з 19.01.2024 року по 06.02.2024 року, що підтверджується відповідною довідкою від 22.02.2024 року № 1734, яку видано відповідачем. Загальний строк становить більше 6 місяців (11 місяців 29 днів). 23.02.2022 року будучи військовослужбовцем, під час дії воєнного стану, позивач отримав травму пов`язану із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми № 11177 від 05.11.2022 року, яку видано відповідачем. Позивач подав заяву відповідачу за якою просив виплатити йому одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. гривень. Відповідач отримав заяву 15.01.2026 року, проте відповідь на заяву не надав та не здійснив відповідну виплату. Представник позивача направив запит до відповідача, який отримано ним 29.01.2026 року, з метою уточнення результату розгляду заяви позивача, проте відповідь також не надано. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиплаті одноразової грошової винагороди та зобов`язати його здійснити таку виплату, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 25.03.2026 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

02.03.2026 року від Військової частини НОМЕР_1 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив на позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами позивача, оскільки вважає їх не обґрунтованими та неправомірними. Вимогою позивача є застосування абзацу 4 пункту 4 Постанови №153, який в свою чергу визначає що під його дію підпадають військовослужбовці, зазначені в абзаці другому цього пункту. Так абзацом 2 пункту 4 Постанови № 153 установлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень. В абзац 2 пункту 4 Постанови № 153 вносились зміни Постановою Кабінету Міністрів України № 387 від 01.04.2025 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153» (далі Постанова № 387), та Постановою Кабінету Міністрів України № 942 від 30 липня 2025 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153» (далі – Постанова № 942). Слід зауважити, що зміни внесені Постановою № 387 та Постановою № 942 в абзаці 2 пункту 4 Постанови № 153 не стосувались умови, яка передбачала, що для виплати винагороди у розмірі 1 млн. гривень, необхідно щоб особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року № 2102-IX. Аналізуючи назву та текст Постанови №153 можна дійти висновку, що її метою є реалізація експериментального проєкту для підвищення мотивації громадян України віком від 18 до 25 років добровільно укладати контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України (Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України) під час воєнного стану, тобто залучення молодих громадян України, які не підпадають під мобілізацію, добровільно долучитись до лав Сил оборони України. Отже, позивач був прийнятий на військову службу за контрактом з 01.02.2021 року, тобто до введення воєнного стану (24.02.2022 року), що в свою чергу суперечить вимозі передбаченій абзацом 2 пункту 4 Постанови №153, та виключає можливість одержання ним спірної грошової допомоги у розмірі 1 млн. гривень. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

04.03.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він не погоджується із доводами відповідача та зазначає наступне. Відповідач посилається на те, що контракт позивачем укладено 01.02.2021 року, тобто до введення воєнного стану, і з цієї причини намагається виключити його з кола осіб, які мають право на виплату. Такий підхід є формальним і не враховує реального змісту правовідносин, оскільки позивач: проходив військову службу у молодому віці; виконував бойові завдання; брав участь у бойових діях; отримав бойове травмування; був звільнений не за власним бажанням, а у зв`язку зі станом здоров`я, який істотно та раптово погіршився під час перебування в районі виконання бойових завдань та виконання завдань із захисту Батьківщини, що підтверджується наявними у справі медичними документами (зокрема формою № 100), документами про лікування та висновками ВЛК. Отже, вирішення спору лише за критерієм дати первинного контракту без оцінки подальшого проходження служби в умовах воєнного стану та наслідків бойового травмування є неповним і несправедливим. Також зазначає, що відсутність у позивача статусу військовослужбовця на дату, на яку посилається відповідач, є наслідком медично підтверджених обставин, а не небажання позивача подовжувати службу. Відповідач фактично зводить усе до формальних критеріїв (дата первинного контракту, дата звільнення, статус на певну дату), що призводить до різного правового результату для осіб у співмірних обставинах лише через часову ознаку. Отже, вважає, що доводи відповідача не спростовують позовних вимог по суті, оскільки не враховують: факт бойового травмування та його зв`язок із захистом Батьківщини; правове значення висновку ВЛК від 17.11.2022 року; об`єктивні медичні підстави звільнення, підтверджені ВЛК № 73 від 19.01.2024 року; те, що застосування лише формального критерію дати звільнення без оцінки причин звільнення призводить до нерівного правового результату. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 21.07.2026 року.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.02.2021 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби на три роки. В період з 01.02.2021 року по 28.04.2021 року позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

У складі Військової частини НОМЕР_1 позивач проходив службу в період з 29.04.2021 року по 08.02.2024 року.

Позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 23.02.2022 року по 24.03.2022 року, 18.07.2022 року, з 17.11.2022 року по 10.12.2022 року, з 18.01.2023 року по 05.06.2023 року, з 16.06.2023 року по 29.10.2023 року, 15.12.2023 року, з 28.12.2023 року по 05.01.2024 року, з 19.01.2024 року по 06.02.2024 року, що підтверджується відповідною довідкою від 22.02.2024 року № 1734, яку видано відповідачем. Загальний строк становить більше 6 місяців (11 місяців 29 днів).

23.02.2022 року будучи військовослужбовцем, під час дії воєнного стану, позивач отримав травму пов`язану із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми № 11177 від 05.11.2022 року, яку видано відповідачем.

В подальшому позивача було звільнено з військової служби на підставі п.п. «б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби: непридатний до військової служби до військової служби з виключенням з військового обліку).

Позивач подав заяву відповідачу за якою просив виплатити йому одноразову грошову винагороду в розмірі 1 млн. гривень на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153, проте відповідь на заяву не надав та не здійснив відповідну виплату.

Представник позивач направив адвокатський запит до відповідача від 21.01.2026 року вих.№22, який отримано ним 29.01.2026 року, з метою уточнення результату розгляду заяви позивача, проте відповідь також не надано.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень ОСОБА_1 на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року за № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (Закон № 2232).

Згідно з частинами 1, 2 статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (надалі по тексту також - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Указом Президента України від 24.02.2022 року за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Законом, що визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року за № 2011 (Закон № 2011).

За змістом частини 1 статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону № 2011).

Приписами частини 4 статті 9 Закону № 2011 унормовано, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінет Міністрів України 11 лютого 2025 року прийняв постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (Постанова № 153).

Пунктом 2 Постанови № 153 затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (Порядок №153).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 153, цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (надалі по тексту також - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

За змістом підпункту 1 пункту 3 Постанови № 153 учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Пунктом 4 Постанови № 153 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) унормовано, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень; військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених); військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі; військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується; виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

За змістом частини 1 статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті «Урядовий кур`єр» та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Постанова Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 року за №153 опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» 13.02.2025 року. Отже Постанова № 153 набрала чинності 13.02.2025 року з дня її офіційного опублікування в газеті «Урядовий кур`єр».

Суд зауважує, що відповідно до п. 4 постанови КМУ № 153, умовами виплати військовослужбовцю 1 млн. гривень є: 1) вік прийняття або призову на військову службу після оголошення воєнного стану до 25 років; 2) проходження військової служби на посадах рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України; 3) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою; 4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 01.02.2021 року уклав контракт про проходження військової служби на три роки. В період з 01.02.2021 року по 28.04.2021 року позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_2 . У складі Військової частини НОМЕР_1 позивач проходив службу в період з 29.04.2021 року по 08.02.2024 року.

Станом на дату прийняття на військову службу (лютий 2021 року) позивач досяг 21-річного віку.

Також судом встановлено, що позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України в період з 23.02.2022 року по 24.03.2022 року, 18.07.2022 року, з 17.11.2022 року по 10.12.2022 року, з 18.01.2023 року по 05.06.2023 року, з 16.06.2023 року по 29.10.2023 року, 15.12.2023 року, з 28.12.2023 року по 05.01.2024 року, з 19.01.2024 року по 06.02.2024 року, що підтверджується відповідною довідкою від 22.02.2024 року № 1734, яку видано відповідачем. Загальний строк становить більше 6 місяців (11 місяців 29 днів).

23.02.2022 року будучи військовослужбовцем, під час дії воєнного стану, позивач отримав травму пов`язану із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми № 11177 від 05.11.2022 року, яку видано відповідачем.

В той же час, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.02.2024 року №119 позивача було звільнено з військової служби з 08.02.2024 року на підставі п.п. «б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби: непридатний до військової служби до військової служби з виключенням з військового обліку).

Отже, станом на дату набрання чинності Постанови № 153 (13.02.2025 року) та на дату подання позивачем заяви (січень 2026 року), щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 мільйон гривень, позивач не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем.

Оскільки заявник не перебував у статусі діючого військовослужбовця ані станом на дату прийняття Постанови № 153, ані станом на дату подання заяви, яку відповідачем отримано 15.01.2026 року, правові підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги відсутні.

Суд також звертає увагу, що метою прийняття Постанови № 153 є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Мотивом визначених заходів, є саме залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом, що реалізується шляхом створення додаткових фінансових стимулів та забезпечення відповідного матеріального підґрунтя для підвищення престижу служби.

При цьому йдеться не про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, звільненим із військової служби до моменту набрання чинності Постановою № 153, а про застосування механізмів, спрямованих на формування належної мотивації для потенційних військовослужбовців, а також стимулювання діючих військовослужбовців, які прийняті на військову службу у віці до 25 років та продовжують проходити військову службу.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті одноразової грошової винагороди в розмірі 1 млн. гривень ОСОБА_1 на підставі абзацу 4 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до правил статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна