Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №140/7546/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7546/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Дмитрука В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом поданим адвокатом Лонюка Станіслава Олександровича до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – в/ч НОМЕР_1 , відповідач) з наступними позовними вимогами:

1) визнати протиправною бездіяльність, що полягає у не нарахуванні та невиплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в розмірі з розрахунку 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях у період з 02.08.2024 по 31.10.2024;

2) зобов`язати відповідача:

а) нарахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом КЕКВ 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за безпосередню участь у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, в розмірі з розрахунку 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях у період з 02.08.2024 по 31.10.2024, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум ПДФО, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

б) нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової грошової винагороди, за період з 02.08.2024 по день фактичної виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що порушено право позивача на отримання додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

30.06.2026 на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача, де в обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначає, що територіальна громада, в межах якої позивач у складі свого підрозділу виконував бойові (спеціальні) завдання у період з 16.07.2024 по 14.11.2024 не входила до району ведення бойових дій.

Однією з умов для нарахування військовослужбовцю збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн, передбаченою Постановою №168, є безпосереднє перебування такого військовослужбовця в районах ведення бойових дій, проте, за цей період позивач залучався лише до бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виконання яких передбачає виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» №546 від 04.12.2024 територіальна громада, куди було відряджено позивача, лише з 14.11.2024, була визначена, як район ведення бойових дій, а тому підстави для виплати додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах – відсутні.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.03.2026 № 270-ОС був звільнений з військової служби у запас за підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» – у зв`язку із закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану. Наказом від 10.03.2026 № 278-ОС позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 10.03.2026.

Як вбачається з витягу з Журналу бойових дій ПРИККШР ІНФОРМАЦІЯ_1 , містяться такі записи щодо ОСОБА_1 : 02.08.2024: прибуття до ТКП після лікарняного; 14.08.2024: вибуття «на виконання бойового розпорядження... з ТКП в батальйонний район оборони ПРИККШР 6 ПРИКЗ в район н.п. Сотницький Козачок на ПВ «АТЛАНТИДА»»; серпень–жовтень 2024: систематичні записи про заміни між ПВ «АТЛАНТИДА» та СП «КУБА» в батальйонному районі оборони «в районі н.п. Сотницький Козачок.

На адвокатський запит від 14.05.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 18.05.2026 №02.5/7075-26-Вх/271 підтвердив, що «сержант ОСОБА_1 за час проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно брав безпосередню участь у здійсненні або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України» в період з 02.08.2024 по 23.01.2025 у районі н.п. Сотницький Козачок Харківської області.

Адвокатом Куль І.В. до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено заяву від 25.05.2026 з вимогою здійснити виплату додаткової винагороди за весь період безпосередньої участі у бойових діях з 02.08.2024 по 23.01.2025 відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168.

У відповіді від 06.06.2026 № 02.5/Л-1442/1477 начальник загону повідомив про відмову у виплаті за серпень–жовтень 2024, посилаючись на те, що позиційні вузли «АТЛАНТИДА» та «КУБА» перебували за межами населеного пункту і в райони ведення (воєнних) бойових дій не входили за наказами ГК ЗСУ №400, №461, №503.

Вважаючи дії в/ч НОМЕР_1 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII (надалі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною 2 статті 1-2 Закону №2011 у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

На виконання Указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану №168 від 28.02.2022 ( далі по тексту - Постанова №168).

Пунктом 1-1 цієї постанови у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин установлювалося, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Пункт 1 Постанови №168 визначає такі обов`язкові умови виплати передбаченої нею додаткової винагороди військовослужбовцями Держприкордонслужби у розмірі до 100000 грн:

- період дії воєнного стану;

- беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) безпосередньо в районах воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів;

- наявність наказу командира.

Вказаною постановою не затверджені конкретні форми документів, якими має підтверджуватися безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

В/ч НОМЕР_1 обґрунтовує відсутність у позивача права на отримання спірної винагороди тим, що позиційні вузли «АТЛАНТИДА» та «КУБА» перебували за межами населеного пункту і в райони ведення (воєнних) бойових дій не входили за наказами ГК ЗСУ № 400, № 461, № 503.

Судом встановлено, що Наказами Головнокомандувача ЗСУ «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» Харківська область, Богодухівський район, Золочівська СТГ (с. Сотницький Козачок) визначалися районом ведення бойових дій протягом усього спірного періоду:

Наказ №400 від 03.09.2024: з 01 по 31 серпня 2024 – «Богодухівський район: село Сотницький Козачок Золочівської СТГ»;

Наказ №461 від 04.10.2024: з 01 по 30 вересня 2024 – «Богодухівський район: село Сотницький Козачок Золочівської СТГ»;

Наказ №503 від 02.11.2024: з 01 по 31 жовтня 2024 – «Богодухівський район: село Сотницький Козачок Золочівської СТГ».

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 повноваження щодо затвердження переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, надано саме Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (із змінами відповідно до наказу №360 від 14.10.2024), остаточно деталізовано у табличній частині Переліку №309 статус села Сотницький Козачок із визначенням періоду бойових дій: з 11.09.2022 по 31.07.2024. Відповідно, починаючи з 01.08.2024, село вважається виключеним із діючого переліку.

Відтак, у спірний період з 02.08.2024 по 31.10.2024 село Сотницький Козачок вже не перебувало у статусі території можливих чи активних бойових дій.

Суд погоджується з доводами відповідача про те, що територіальна громада, в межах якої позивач у складі свого підрозділу виконував бойові (спеціальні) завдання у період з 16.07.2024 по 14.11.2024 не входила до району ведення бойових дій.

Так, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, може виплачуватись не лише за безпосередню участь у бойових діях, а й за здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, за умови перебування безпосередньо в районах їх здійснення.

При цьому суд не применшує значення служби позивача та виконуваних ним завдань під час воєнного стану, однак для цілей отримання одноразової грошової винагороди за Постановою №168 визначальним є безпосереднє перебування такого військовослужбовця в районах ведення бойових дій.

Згідно з частинами 1-3 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами частини другої статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, у відповідності до статті 139 КАС України, не підлягають розподілу.

На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Дмитрук