Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №523/10274/24 — Пересипський районний суд міста Одеси

Справа № 523/10274/24

Провадження №2/523/283/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2026 р. Пересипський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

при секретарі Мельніченко Г. О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), треті особи: Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (65025, м. Одеса, пр. Добровольського, 106), Хаджибеївська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22) про визначення місця проживання дитини разом з батьком,

Установив

Позивач звернувся до суду 21 червня 2024 року з позовними вимогами до відповідача в яких просить визначити визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач в своїх вимогах посилається на те, що 25.07.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, в якому народилась донька - ОСОБА_3 .

Відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2018 року шлюб був розірваний.

15 березня 2024 року ОСОБА_1 приїхав до ОСОБА_2 для того, щоб побачитися з донькою, однак ОСОБА_2 не надала такої можливості, знаходячись у алкогольному сп`янінні, брутально висловлювалася на його адресу і не пустила до доньки.

У зв`язку з цим позивач запропонував їй передати дитину ОСОБА_1 , однак вона відмовилася та почала вчиняти домашнє насилля відносно доньки, про що останній повідомив органи поліції та стосовно ОСОБА_2 був складений адміністративний протокол за ст. 173-2 ч.1 КУпАП.

01 квітня 2024 року постановою Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо своєї доньки ОСОБА_4 ,2013 р. народження.

01 квітня 2024 року позивач подав заяву до начальника Служби у справах дітей Одеської міської ради, для відповідного реагування та вжиття заходів стосовно вищевказаних подій.

Позивач посилається на те, що він має роботу, самостійний дохід і постійне місце проживання. Спиртними напоями я не зловживає, за місцем роботи і проживання має добру характеристику, знаходиться в добрих стосунках з донькою.

На думку позивача відповідачка ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, негативно характеризується за місцем проживання і майже не займається вихованням спільної доньки,тому він вважає, що доньці буде краще із батьком.

Визначення місця проживання дитини з батьком, не впливатиме на їх взаємовідносини доньки з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з однім із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

З урахуванням зазначеного, позивач просить суд визначити місце проживання дитини з ним, задовольнивши його позовні вимоги .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 24.06.2024 року визначено головуючого-суддю Дяченка В. Г.

Ухвалою суду від 30 липня 2024 року залучено до участі у справі № 523/10274/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Хаджибеївську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 08 квітня 2025 року визначено головуючого-суддю Сувертак І. В. Вилучений суддя Дяченко В. Г., підстава вилучення – звільнення з посади.

Справу суддею Сувертак І. В. отримано 08.04.2025 року.

09 квітня 2025 року (а.с. 130) провадження по справі продовжено головуючим-суддею Сувертак І. В. за нормами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року клопотання представника позивача – адвоката Климчицького К. Б. від 28 жовтня 2025 року щодо з`ясування думки дитини сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , задоволено.Викликано в судове засідання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для опитування щодо її відношення до батька та предмету спору, в присутності психолога Відділу соціальної роботи центру соціальних служб Одеської міської ради у Пересипському районі (адреса: м. Одеса, вул. 1-ша Сортувальна, 38), а також в присутності представника органу опіки та піклування Пересипської районної адміністрації м. Одеси (65025, м. Одеса, пр. Добровольського, 106).

04. листопада 2025 року підготовче провадження закрито та призначено судовий розгляд по суті позову. (а.с. 155,156).

Заслуховування думки дитини здійснено в судовому засіданні 04 травня 2026 року. (а.с. 177-180).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні зазначили, що на їх думку відсутній предмет спору, оскільки відповідач не чинить жодних перешкод позивачеві в спілкуванні з дитиною, вона погоджується з думкою доньки проживати постійно з батьком. Більш того донька мешкає з батьком два з половиною роки, а аліменти котрі з нього стягуються мати отримує та зберігає для доньки.

Третя особа Хаджибеївська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, надавала висновок по суті спору та третя особа вважає за доцільне визнати місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с. 140-143).

Третя особа Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, надавала пояснення та клопотання про розгляд справи за її відсутності. (а.с. 68,69).

З`ясував обставини справи, вислухав позивача, відповідачку та її представника, дослідив та проаналізував матеріали справи, встановив факти та відповідні до них правовідносини, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.07.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, в якому народилась спільна донька сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а/з про народження від 21.11.2013 № 11175, зареєстрований Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26.09.2018 (справа № 523/10424/18), за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , шлюб було розірвано.

ОСОБА_1 і його малолітня донька з березня 2024 року проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 раніше звертався до суду з аналогічним позовом та відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09.11.2021 по справі № 523/14763/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, ОСОБА_1 в задоволені позову – відмовлено. Згідно висновку органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради «Про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » від 31.01.2019 № 01-05-3/8 вх, місце проживання малолітньої дитини визначено разом із матір`ю - ОСОБА_2 .

Малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала разом з матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , до квітня 2024 року.

Відповідно до листа відділу поліції № 3 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління національної поліції в Одеській області від 22.03.2024 № 60.3/3676, факт вчинення домашнього насилля ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , над її дитиною малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 підтвердився. На гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було складено адміністративний протокол за ст. 173-2 ч.1 КУпАП, проведено профілактичну бесіду та винесено терміновий припис строком на 10 діб.

У березні 2024 року через вчинення домашнього насильства ОСОБА_2 по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько ОСОБА_1 забрав доньку до себе за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Одеського ліцею № 23 Одеської міської ради від 27.03.2024 № 612, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається у 4 Б класі (дистанційно).

Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 09.03.2024, за адресою: АДРЕСА_1 складеного Службою у справах дітей Одеської міської ради, для дитини створені належні умови для виховання та розвитку.

Відповідно до інформації Центру соціальних служб Одеської міської ради від 23.04.2024 № 04/01-1475, фахівцями Центру здійснено вихід за адресою проживання батька та дитини, а саме: АДРЕСА_1 та складений акт оцінки потреб сім`ї/особи № 218/175. Під час виходу встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом з донькою ОСОБА_4 . Житло придатне для проживання дитини. Батько спроможний виконувати обов`язки щодо виховання та догляду за дитиною.

В своїх поясненнях , які ОСОБА_2 надала до Служби у справах дітей Одеської міської ради від 24.04.2024, з`ясовано, що вона категорично проти проживання дитини разом з батьком - ОСОБА_1 .

Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_2 від 24.04.2024, за адресою: АДРЕСА_2 складеного Службою у справах дітей Одеської міської ради у Пересипському районі, встановлено, що житло складається з чотирьох кімнат. Умови проживання задовільні.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 , написаною з дозволу батька ОСОБА_1 та у його присутності, стало відомо, що вона проживає разом зі своїм батьком і надалі бажає проживати за його адресою разом з його родиною.

На засіданнях комісії з питань захисту прав дітей Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради 12.06.2024 та 26.06.2024 був присутній батько дитини, який просив визначити місце проживання ОСОБА_4 разом з ним. Мати дитини - ОСОБА_2 на засідання не з`явилась.

Хаджибеївська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Згідно ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або, у відповідних випадках, законні опікуни, - несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують право дитини не розлучатися з обома батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, якщо в разі компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно ухвалити рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що вирішують питання соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (стаття 155 СК України).

Відповідно до частини третьої статті 157 СК України, той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо спілкуватись з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Отже, батьки дитини не тільки мають право на виховання дитини та й обов`язок виховувати дитину у атмосфері поваги до її прав, її людської гідності, в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї родини, сім`ї, свого народу та Батьківщини.

У статті 171 СК України закріплено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Частина друга статті 171 СК України містить випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить, зокрема вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); (див. постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 679/1413/14-ц, від 25 вересня 2024 року в справі № 759/11903/23).

Зважаючи на вікову категорію малолітньої дитини, бесіду з останньою має проводити психолог, головним завданням якого є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення інтересів дитини та отримання її думки. Коли суд бажає вислухати думку дитини та при цьому не травмувати психіку дитини і уникнути тиску на неї, суд доручає органам опіки та піклування провести невимушену бесіду з дитиною в домашніх або інших комфортних для неї умовах, та повідомити суд про результати цієї бесіди. Проте суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності (див. постанови Верховного Суду від 17 липня 2019 року в справі № 185/6994/15-ц, від 18 грудня 2023 року в справі № 523/21283/21, від 31 липня 2024 року в справі № 752/13450/22 та ін.).

Суд зазначає, що належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини відповідно до її віком і зрілості. Право бути почутою є правом дитини, а не обов`язком. У кожній конкретній ситуації опитування дитини здійснюється із врахуванням її віку та можливості висловити її думку.

Заслуховування думки доньки сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відбулося в судовому засіданні 04 травня 2026 року, в присутності психолога ОСОБА_5 , представника органу опіки та піклування Хаджибейської районного адміністрації Одеської міської ради Андрушкевич М.Г.

В судовому засіданні ОСОБА_3 підтвердила своє бажання і далі проживати в родині батька за адресою батька, але проживати разом з матір`ю за її місцем мешкання вона категорично відмовляється, з матір`ю зберігаються напружені стосунки , оскільки вона пам`ятає як мати вживала алкогольні напої через що потім конфліктувала з донькою. В родині батька їй дуже добре і вона бажає і далі проживати з батьком і його новою родиною.

Суд звертає увагу на сталу практику Верховного Суду, що в такій категорії справ, незалежно від вирішення спору, сторони не позбавлені в майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні дитини із врахуванням змін поведінки позивача, відповідних вікових змін дитини, її розвитку та потреб, що буде відповідати, насамперед, засадам якнайкращого забезпечення інтересів дитини (див. постанову від 29 травня 2024 року в справі № 354/608/15).

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання слід вирішувати в контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, адже дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18), а також зазначені правові позиції містяться в постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 585/2392/18 (провадження № 61-15609св19).

Згідно правил статті 29 ЦК України :

«1. Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

3. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

4. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

6. Фізична особа може мати кілька місць проживання.»

Згідно статті 160 Сімейного кодексу України закріплено право батьків на визначення місця проживання дитини, а саме : « 1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.2. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. 3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.»

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням викладеного, керуючись найвищими інтересами малолітньої доньки сторін , її категоричним бажанням проживати в родині батька, суд доходить висновку, що позовну заяву необхідно задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 131, 141, 211, 223, 258, 263-265, 354 ЦПК України,

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), треті особи: Пересипська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (65025, м. Одеса, пр. Добровольського, 106), Хаджибеївська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування (м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 22) про визначення місця проживання дитини разом з батьком – задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст судового рішення складено та підписано 03 липня 2026 року

Суддя