Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №510/681/25 — Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/681/25

Провадження № 2/510/1305/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року Ренійський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,

при секретарі – Івановій Н.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, яке відкрилось після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_3 та складається з житлового будинку з господарськими будівлями і надвірними спорудами АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0528 га, кадастровим номером: 5124110100:02:002:0120, цільове призначення земельної ділянки – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є спадкоємицею першої черги за законом. Спадщину прийняла в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, у зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на нерухоме майно.

Позивачка та представник у підготовче судове засідання не з`явилися в матеріалах справи є заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач у підготовче судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про визнання позову, справу просив розглянути за його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Частиною 3 ст. 200 ЦПК України визначено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено, що визнання відповідачем позову не порушує права, свободи та інтереси інших осіб та не суперечить закону.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

В ході дослідження доказів судом було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Ренійським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.03.2020 р.. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді: житлового будинку з господарськими будівлями і надвірними спорудами АДРЕСА_1 . (Рішення від 15.05.1973 р. про продовження договору на будівлю, виданого на ім`я ОСОБА_3 та земельної ділянки площею 0,0528 га, кадастровим номером: 5124110100:02:002:0120, цільове призначення земельної ділянки – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (державний акт на право на земельну ділянку від 03.08.2012 р. серії ЯЛ№787338)

Під час життя ОСОБА_3 заповідальне розпорядження не залишив, тому спадкоємство здійснюється за законом. До кола спадкоємців першої черги спадкового майна входять сторони по справі: позивачка – ОСОБА_1 (донька), відповідач - ОСОБА_2 (син).

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини, позивачка не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак, на момент відкриття спадщини, позивачка постійно проживала разом із спадкодавцем.

19.01.2022 р. позивачка звернулась до нотаріуса за оформленням спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину, їй було відмовлено, у зв`язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Ця обставина змусила позивачку звернутися до суду із позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Згідно протоколу опитування особи за її згодою, проведеного адвокатом Златі Д. С., свідок ОСОБА_4 підтвердив, що на момент смерті ОСОБА_3 позивачка проживала з ним однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, позивачка прийняла спадщину, що залишилася після смерті ОСОБА_3 шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач як спадкоємиць першої черги за законом, ніяких дій для прийняття спадщини не вчиняла.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені.

Дослідивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки доводи позивачки знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.ст. 1270 ЦК України, він не заявив відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частинами 1, 2 ст. 1225 ЦК України регламентовано, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд, об`єкта незавершеного будівництва, щодо якого зареєстровано право власності/спеціальне майнове право, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Як було встановлено судом, позивач у справі є спадкоємцем за законом першої черги (ст. 1261 ЦК України). Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивач прийняла спадщину фактично, шляхом постійного проживанням із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, відмову від спадщини не заявляла. Відповідач ніяких дій для прийняття спадщини не вчиняв, не заперечує проти прийняття спадщини позивачем, про що свідчить його заява, які долучені до матеріалів справи.

Таким чином, позивач прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляла про відмову від неї, однак оформити її не може у зв`язку з обставинами, які не залежать від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на нерухоме майно з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачем та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги щодо визнання права власності на спадкове майно.

Позивачем у позові та під час розгляду справи не заявлялись вимоги про відшкодування судових витрат, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для покладення цих витрат на відповідача.

Керуючись ст. ст. 328, 1217, 1218, 1222, 1223, 1225, 1258, 1261, 1268, 1270 ЦК України, ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ренійським РВ УМВС України в Одеській області від 08.07.1998 року) в порядку спадкування за законом право власності на:

-житловий будинок з господарськими будівлями і надвірними спорудами АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,0528 га, з кадастровим номером: 5124110100:02:002:0120, цільове призначення земельної ділянки – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.В. Сорокін