Постанова від 20 липня 2026 р. у справі №504/3244/26 — Доброславський районний суд Одеської області

Справа № 504/3244/26

Номер провадження 3/504/1190/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026с-ще Доброслав

Суддя Доброславського районного суду Одеської області Якимів А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

на розгляд Доброславського районного суду Одеської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Судом встановлено, що 30.06.2026 року о 01.30 год за адресою: дорога Новомиколаївська (Старокиївське шосе) 21 км+500м, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим повторно порушив вимоги п. 2.1а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

До суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких останній зазначив, що він проходив військову службу на Куп`янському напрямку в Харківській області та отримав наказ на переміщення в іншу військову частину в Одеській області. У зв`язку із великою кількістю особистих речей, зброї, спеціального обладнання та захисту, його переміщення вчасно можливо було лише автомобільним транспортом. На в`їзді в м. Одеса, на блок посту, працівники поліції при перевірці документів виявили в нього відсутність права на керування транспортним засобом та склали протокол. Крім того, до пояснень надав копію припису, згідно якого ОСОБА_1 потрібно вибути 29.06.2026 року з військової частини НОМЕР_1 до військової частини НОМЕР_2 , копію витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 29.06.2026 року, згідно якого лейтенант ОСОБА_1 вибув до нового місця служби, а також відкриту інформацію про видачу посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 від 15.06.2024 року.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся у спосіб надсилання на номер мобільного телефону, що вказаний у протоколі електронної повістки. Таким чином, ОСОБА_1 є таким, що повідомлений про день та час розгляду справи належним чином, а судом вжито всіх заходів, щодо надання останньому можливості брати участь у судовому засіданні, отже суд приходить до висновку, що справу про адміністративне правопорушення можливо розглянути за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення повністю підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 30.06.2026 року серії ЕПР1 №706545, який підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень;

- копією постанови ББА №637519 від 09.06.2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП;

- довідкою старшого інспектора з ОД ВАП УПП в Одеській області про те, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія;

- довідкою старшого інспектора з ОД ВАП УПП в Одеській області про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 ;

- відео записом з ПВР, на яких зафіксовано зупинку працівниками поліції ОСОБА_1 , під час керування ним транспортним засобом, а також ознайомлення останнього зі складеним відносно нього протоколом та його підписання ОСОБА_1 .

Відповідно до п.2.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частиною 2 статті 126 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Об`єктивно з`ясувавши обставини, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, суд вважає доведеним, що вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП є доведеною, кваліфікація його дій вірна.

Щодо доводів ОСОБА_1 , про те, що він вчинив правопорушення вимушено, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

В ході судового розгляду судом не встановлено, що ОСОБА_1 діяв задля усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, і не було інших засобів усунути завдану шкоду, а також, що завдана шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

При цьому, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Як крайню необхідність ОСОБА_1 мотивував необхідністю вчасно прибути до військової частини куди його було направлено, проте жодних доказів того, що він не міг дістатися до війскової частини, не перебуваючи за кермом автомобіля, останній не надав, зокрема, доказів відсутності альтернативного громадського транспорту для його вчасного прибуття.

Щодо клопотання про звільнення від відповідальності за малозначністю вчиненого, на підставі ст. 22 КУпАП.

Так, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням (ч. 1 ст. 22 КУпАП).

Разом з тим, згідно примітка до цієї норми, положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частинами другою - п`ятою статті 126 цього Кодексу.

Указані приписи виключають можливість звільнення особи, оскільки така притягується до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

При накладенні на ОСОБА_1 стягнення суд згідно з вимогами ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що накласти адміністративне стягнення слід в межах санкції, встановленої ч. 5 ст.126 КУпАП, а достатнім адміністративним стягненням буде адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 років.

Застосування додаткового стягнення в частині оплатного вилучення транспортного засобу суд вважає неможливим, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про приналежність знаряддя вчинення правопорушення особі порушнику, а тому таке стягнення буде суперечити ст. 28 КУпАП.

Крім того, відповідно до частини 5 статті 4 Закону України «Про судовий збір», а також статті 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особа, на яку накладено таке стягнення, сплачує судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,6 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 40-1, 126, 284 КпАП України, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,6 (шістсот шістдесят п`ять) гривень (шістдесят) копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш, як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, до особи може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Доброславський районний суд Одеської області.

Суддя А. В. Якимів